Ухвала суду № 76993174, 04.10.2018, Крюківський районний суд м. Кременчука

Провадження № 1-кс/537/1399/2018

Справа № 537/4498/18

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04.10.2018 року слідчий суддя Крюківського районного суду м. Кременчука Полтавської області ОСОБА_1, за участю секретаря Герасименко Л.М., представників цивільного позивача ОСОБА_2 Лук»яненка К.В.,слідчого ВП № 1 КВП ГУНП в Полтавській області ОСОБА_3, прокурора Ольховського Б.В. ,розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Кременчуці клопотання представника цивільного позивача директора ТОВ «Рейл ОСОБА_4» ОСОБА_2 про арешт майна у кримінальному провадженні № 12018170110001796,-

В С Т А Н О В И В :

До слідчого судді з клопотанням про арешт майна звернувся представник цивільного позивача у кримінальному провадженні № 12018170110001796 від 15.09.2018 року за ч.1 ст.185 КК України директор ТОВ «ОСОБА_5 Ін.» ОСОБА_2

В клопотанні вказує, що СВ Кременчуцького ВП ГУНП в Полтавській області проводиться досудове розслідування у кримінальному провадженні за фактом викрадення майна ТОВ «ОСОБА_5 Ін.», яке вчинено посадовими особами ПП «Будрекс-2002». ТОВ «ОСОБА_5 Ін.» на підставі договору купівлі-продажу №01 від 15.06.2018 року, акту приймання-передачі від 15.06.2018 року придбало у ТОВ «Сіті Сервіс Дон» 279 залізничні цистерни та 2 криті вагони (далі-вагони). Право власності ТОВ «Сіті Сервіс Дон» на вказане майно до продажу було підтверджено договором відступлення права вимоги (цесії) від 05.03.2018 року, актом прийому-передачі від 30.04.2018 року, ухвалою Голосіївського районного суду м. Києва від 16.05.2016 року, а також угодою про порядок часткового погашення зобов»язання від 30.04.2018 року, укладеною між ПП «Будрекс-2002» та ТОВ «Сіті Сервіс Дон». Зазначає, що після набуття ТОВ «ОСОБА_5 Ін.» права власності на вказане майно невстановлені особи спочатку здійснили незаконну переадресацію частини вагонів на станцію Крюків на Дніпрі Південної Залізниці, а потім здійснили незаконне розкомплектування шляхом викрадення та приведення у непридатний для подальшого користування вигляд (демонтаж котлів, теліжок тощо). У подальшому голова ліквідаційної комісії ПП «Будрекс -2002» ОСОБА_6 почав здійснювати активні дії щодо спрямування всіх інших вагонів, які належать ТОВ «ОСОБА_5 Ін.» та задіяні у активному господарському товарообігу, на станцію Крюків на Дніпрі з метою їх розкрадання. ТОВ «ОСОБА_5 Ін.» є потерпілим у кримінальному провадженні та цивільним позивачем. З врахуванням того, що існує сукупність підстав та розумних підозр вважати, що залізничні цистерни у кількості 279 штук та 2 криті вагони є доказом злочину, для забезпечення цивільного позову просить накласти арешт на вказане майно з метою забезпечення збереження речових доказів на виконання завдання запобігання можливості його приховування, псування, знищення, перетворення, відчудження, а також з метою відшкодування шкоди, завданої внаслідок злочину (цивільний позов).

В судовому засіданні директор ТОВ «ОСОБА_5 Ін.» ОСОБА_2 та представник ТОВ «ОСОБА_5 Ін.» адвокат ОСОБА_7»яненко К.В. клопотання підтримали з мотивів, викладених у ньому. Вказали, що право власності на 279 залізничні цистерни та 2 криті вагони належить саме ТОВ «ОСОБА_5 Ін.», але в ПАТ «Укрзалізниця» відсутні відомості про перехід права власності. ТОВ «ОСОБА_5 Ін.» направлено на адресу регіональної філії Південно-Західної залізниці ПАТ «Укрзалізниця» заявки на внесення (зміни) даних по власних вантажних вагонах до АБД ПВ.

Прокурор в судовому засіданні проти задоволення клопотання заперечував, вказав, що на даний час досудовим слідством не встановлені обставини, що мають значення для кримінального провадження, тому не вбачає доцільності у накладенні арешту.

Начальник СВ ВП № 1 КВП ГУНП в Полтавській області ОСОБА_8 в судовому засіданні вказав, що ним проводиться досудове розслідування в кримінальному провадженні № 12018170110001796 від 15.09.2018 року за ч.1 ст.185 КК України, де ТОВ «ОСОБА_5 Ін.» визнано цивільним позивачем. Вказані у даному клопотанні 279 залізничні цистерни та 2 криті вагони визнано речовими доказами. Клопотання про арешт вказаного майна ним, як слідчим, до суду не подавалося. При вирішенні даного клопотання покладається на розсуд суду.

Слідчий суддя, вислухавши представників цивільного позивача, слідчого, прокурора, повно та всебічно дослідивши клопотання та матеріали, додані в його обґрунтування, приходить до наступних висновків.

Як встановлено в судовому засіданні, 15.09.2018 року Відділенням № 1 Кременчуцького відділу поліції Головного управління Національної поліції в Полтавській області внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12018170110001796 відомості за ознаками злочину, передбаченого ч.1 ст. 185 КК України.

Згідно витягу з ЄДРДР, 15.09.2018 року до ВП №1 Кременчуцького ВП надійшла заява директора ТОВ «ОСОБА_5 Ін.» щодо незаконного заволодіння невстановленими особами майном зазначеного товариства.

На час розгляду клопотання підозра про вчинення вищезазначеного кримінального правопорушення жодній фізичній особі не пред»являлася, щодо юридичних осіб провадження не здійснювалося.

Постановою начальника СВ ВП №1 Кременчуцького ВП від 16.09.2018 року ТОВ «ОСОБА_5 Ін.» визнано потерпілою стороною у кримінальному провадженні та залучено в якості представника потерпілого ОСОБА_2 Постановою начальника СВ ВП №1 Кременчуцького ВП від 01.10.2018 року ТОВ «ОСОБА_5 Ін.» визнано цивільним позивачем.

Цивільним позивачем в кримінальному провадженні подано позов в порядку ст..128 КПК до голови комісії з припинення ПП «Будрекс-2002» ОСОБА_6 про стягнення майнової шкоди в сумі 37985520 грн.

До клопотання представником ТОВ «ОСОБА_5 Ін.» на підтвердження правомірності набуття права власності на 279 залізничних цистерн та 2 критих вагонів додано договір купівлі-продажу №01 від 15.06.2018 року, акт №1 приймання-передачі рухомого складу від 15.06.2018 року, оборотно-сальдову відомість по рахунку 105 за червень-вересень 2018 року. Доказів, які б підтверджували належність вказаного майна іншим особам, учасниками не надавалось.

Правила реєстрації та експлуатації власних вантажних вагонів втратили чинність на підставі наказу Міністерства інфраструктури України від 29.01.2015 року. Згідно п.2.1 Правил експлуатації власних вантажних вагонів, затверджених наказом Міністерства інфраструктури України 29.01.2015 року № 17 та зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 14.02.2015 року за № 168/26613 курсування власних вантажних вагонів на коліях загального користування здійснюється на підставі договору між власником (орендарем, оператором) та залізницею. Пунктом 3.2 Правил встановлено, що занесення даних про власні вантажні вагони до АБД ПВ виконується на підставі договорів між залізницею та власниками вантажних вагонів. Письмовими доказами підтверджується, що ТОВ «ОСОБА_5 Ін.» направлено на адресу регіональної філії Південно-Західної залізниці ПАТ «Укрзалізниця» заявки на внесення (зміни) даних по власних вантажних вагонах до АБД ПВ.

Відповідно до ч. 1 ст. 170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження. Слідчий, прокурор повинні вжити необхідних заходів з метою виявлення та розшуку майна, на яке може бути накладено арешт у кримінальному провадженні, зокрема шляхом витребування необхідної інформації у Національного агентства України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів, інших державних органів та органів місцевого самоврядування, фізичних і юридичних осіб. Слідчий, прокурор повинні вжити необхідних заходів з метою виявлення та розшуку майна, на яке може бути накладено арешт у кримінальному провадженні, зокрема шляхом витребування необхідної інформації у Національного агентства України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів, інших державних органів та органів місцевого самоврядування, фізичних і юридичних осіб.

Згідно ч.2, ч. 3 цієї статті арешт майна допускається з метою забезпечення: 1) збереження речових доказів; 2) спеціальної конфіскації; 3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; 4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.

Як вбачається з клопотання та з пояснень представників ТОВ «ОСОБА_5 Ін.» вони клопочуть про накладення арешту на майно, що їм належить, з метою забезпечення речових доказів (п.1 ч.2 ст.170 КПК) та з метою відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (п.4 ч.2 ст.170 КПК).

В силу ч.3 ст.170 КПК у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу. Згідно ч. 1 ст. 98 КПК України, речовими доказами є матеріальні об’єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об’єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.

Постановою начальника СВ ВП №1 Кременчуцького ВП від 01.10.2018 року визнано в якості речових доказів 279 залізничні цистерни та 2 криті вагони. Зазначене майно тимчасово не вилучалося.

Разом з цим згідно ч.1 ст.171 цього Кодексу з клопотанням про арешт майна до слідчого судді, суду має право звернутися прокурор, слідчий за погодженням з прокурором, а з метою забезпечення цивільного позову - також цивільний позивач. Отже, з клопотанням про арешт майна з метою забезпечення збереження речових доказів (п.1 ч.2 ст.170 КПК) до слідчого судді має право звертатися виключно прокурор, слідчий за погодженням з прокурором, а не цивільний позивач, тому клопотання ТОВ «ОСОБА_5 Ін.» про накладення арешту на майно не може бути задоволено з підстав необхідності збереження речових доказів.

Що стосується вимоги про накладення арешту на майно з метою забезпечення відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (п.4 ч.2 ст.170 КПК), то суд приходить до висновку, що з даної підстави також в задоволенні клопотання слід відмовити, виходячи з наступного.

Згідно ч.2 ст.173 КПК при вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя, суд повинен враховувати в тому числі: правову підставу для арешту майна; наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення або суспільно небезпечного діяння, що підпадає під ознаки діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність (якщо арешт майна накладається у випадках, передбачених пунктами 3, 4 частини другої статті 170 цього Кодексу); розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 4 частини другої статті 170 цього Кодексу); розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження.

Слідчому судді до клопотання не додані та в судовому засіданні не надані докази, які б свідчили про наявність обґрунтованої підозри у вчиненні будь-якою особою (власником майна) кримінального правопорушення, відомості про яке внесено до ЄДРДР. При цьому під обґрунтованою підозрою розуміють існування фактів або інформації, які можуть переконати об»єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення.

Пунктом 6 ст.170 КПК встановлено, що у випадку, передбаченому пунктом 4 частини другої цієї статті (накладення арешту на майно з метою відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов)), арешт накладається на майно підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, фізичної чи юридичної особи, яка в силу закону несе цивільну відповідальність за шкоду, завдану діями (бездіяльністю) підозрюваного, обвинуваченого, засудженого або неосудної особи, яка вчинила суспільно небезпечне діяння, а також юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, за наявності обґрунтованого розміру цивільного позову у кримінальному провадженні, а так само обґрунтованого розміру неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою, щодо якої здійснюється провадження.

А як вбачається з витягу з ЄДРДР та не заперечується учасниками справи, на час розгляду клопотання підозра про вчинення вищезазначеного кримінального правопорушення жодній фізичній особі не пред»являлася, щодо юридичних осіб провадження не здійснювалося.

При цьому представники цивільного позивача вважають, що майно, на яке вони клопочуть накласти арешт, є власністю саме цивільного позивача, а отже, за його рахунок неможливо буде звернути стягнення у разі задоволення цивільного позову.

Відповідно до ч.1 ст.173 КПК України слідчий суддя, суд відмовляють у задоволенні клопотання про арешт майна, якщо особа, що його подала, не доведе необхідність такого арешту, а також наявність ризиків, передбачених абзацом другим частини першої статті 170 цього Кодексу.

На підставі викладеного, враховуючи, що з клопотанням про арешт майна з метою забезпечення збереження речових доказів до слідчого судді має право звертатися виключно прокурор, слідчий за погодженням з прокурором, а також те, що на стадії досудового розслідування арешт на майно з метою відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов) накладається лише на майно підозрюваного, обвинуваченого, фізичної чи юридичної особи, яка в силу закону несе цивільну відповідальність за шкоду, завдану їх діями чи бездіяльністю, а також юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, які на даний час не встановлені, слідчий суддя приходить до висновку, що в задоволенні клопотання слід відмовити.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 170, 172, 173, 309,372, 376 КПК України, слідчий суддя,-

П О С Т А Н О В И В :

Відмовити представнику цивільного позивача директору ТОВ «Рейл ОСОБА_4» ОСОБА_2 у задоволенні клопотання про арешт майна у кримінальному провадженні № 12018170110001796.

Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Апеляційного суду Полтавської області протягом п’яти днів з дня її проголошення.

Слідчий суддя: С.О.Фадєєва

Повний текст ухвали виготовлено та оголошено 09.10.2018 року