Рішення № 76992266, 09.10.2018, Народицький районний суд Житомирської області

Народицький районний суд Житомирської області

Справа № 284/137/18

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 жовтня 2018 року смт. Народичі

Народицький районний суд Житомирської області в складі:

головуючого - судді Дубовика П.В.,

з секретарем Галенчик О.В.,

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін в смт.Народичі цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Комплекс Агромарс» до ОСОБА_1 про відшкодування матеріальних збитків, заподіяних підприємству працівником,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Комплекс Агромарс» (надалі-Товариство) звернулось до суду з позовом до ОСОБА_1 та просить стягнути з останнього матеріальну шкоду, заподіяну підприємству працівником, в сумі 53712 гривень, мотивуючи тим, що відповідач працював у Товаристві на посаді водія-експедитора, з яким було укладено договір про повну індивідуальну матеріальну відповідальність. В березні 2017 року відповідач неналежним чином виконував трудові обов'язки й внаслідок його протиправних винних дій, які полягають у недоставці зворотньої порожньої тари в кількості 373 ящиків жовтих фірмових на склад позивача, виникла нестача у зазначеному вище розмірі. Відповідач добровільно матеріальну шкоду не відшкодовує.

Ухвалою суду від 17 травня 2018 року відкрите спрощене провадження у даній справі, яка була направлена учасникам справи. Крімтого, відповідачу була направлена копія позовної заяви разом з доданими до неї документами. Також відповідачу був визначений пятнадцятиденний строк з дня отримання ухвали про відкриття провадження у справі для подання відзиву на позов.

Згідно листа Народицької селищної ради №01-26/1367 від 26.09.2018 року ОСОБА_1 зареєстрований але не проживає за адресою:АДРЕСА_1

Оскільки, ухвала суду про відкриття провадження та копія позовної заяви з додатками відповідачу направлялись за його адресою, що зареєстрована у встановленому законом порядку, за якою він фактично не проживає, при цьому останній не повідомив суд про зміну свого місця проживання або місцезнаходження, тому, відповідно до ст.131 ЦПК України, суд вважає, що він є належним чином повідомленим про розгляд в Народицькому районному суді Житомирської області цивільної справи №284/137/18 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Комплекс Агромарс» про відшкодування матеріальних збитків, заподіяних підприємству працівником.

Крім того, 20.09.2018 року на офіційному веб-сайті судової влади України було розміщено оголошення про розгляд Народицьким районним судом Житомирської області цивільної справи №284/137/18 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Комплекс Агромарс» до ОСОБА_1 про відшкодування матеріальних збитків, заподіяних підприємству працівником.

Відповідач у встановлений судом строк відзив на позовну заяву та клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін не подав, а тому відповідно до ч. 5 ст. 279 ЦПК України, суд вважає за можливе розглянути дану справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше.

Враховуючи те, що при відкритті провадження судом було ухвалено проводити судовий розгляд цієї справи у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, а сторони в установленому законом порядку не подали клопотань про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін, тому в силу положень ч. 13 ст. 7 ЦПК України розгляд справи здійснено в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами. У такому випадку судове засідання не проводиться.

Вивчивши матеріали справи, суд вважає, що позов підлягає задоволенню з огляду на таке.

Відповідно до ст.4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому зазначеним Кодексом, звернутися за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Статтею 13 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно ст.81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

26 жовтня 2012 року ОСОБА_1 був прийнятий на роботу до Товариства на посаду водія автофургону ISUZU NRL 85 AL №АІ 2620 ЕА автоколони №3 транспортного департаменту. Також відповідачу було доручено виконувати додаткові обов'язки в порядку суміщення посади експедитора.

Неодноразово, протягом 2016-2017 років ОСОБА_1 переводили на роботу на посаду водія іншого автофургону та рефрижератора, водія комбікормовозу та доручали виконувати додаткові обов'язки в порядку суміщення посади експедитора.

01 жовтня 2015 року з ОСОБА_1 укладено договори про повну індивідуальну матеріальну відповідальність.

03 липня 2017 року ОСОБА_1 було звільнено за власним бажанням відповідно до статті 38 КЗпП України.

Зазначені обставини підтверджуються копіями наказів №1011 КА/к-п від 25 жовтня 2012 року «Про прийняття» (т.1 а.с.14), №301 КА/к-п-д від 12 липня 2016 року «Про переведення» (т.1 а.с.15), №328 КА/к-п-д від 22 липня 2016 року «Про переведення» (т.1 а.с.16), №35 КА/к-п-д від 31 січня 2017 року «Про переведення» (т.1 а.с.17), №86 КА/к-п-д від 23 лютого 3017 року «Про переведення» (т.1 а.с.18), №400 КА/к-з від 03 липня 2017 року «Про звільнення» (т.1 а.с.21), договорів про повну індивідуальну матеріальну відповідальність №578-В та №578-Е від 01 жовтня 2015 року (т.1 а.с.19,20).

Частиною 1 статті 130 КЗпП України передбачено, що працівники несуть матеріальну відповідальність за шкоду, заподіяну підприємству, установі, організації внаслідок порушення покладених на них трудових обов'язків.

При покладенні матеріальної відповідальності згідно частини 2 цієї статті права і законні інтереси працівників гарантуються шляхом встановлення відповідальності тільки за пряму дійсну шкоду, лише в межах і порядку, передбачених законодавством, і за умови, коли така шкода заподіяна підприємству, установі, організації винними протиправними діями (бездіяльністю) працівника.

Згідно пункту 1 частини 1 статті 124 КЗпП України працівники несуть матеріальну відповідальність у повному розмірі шкоди, заподіяної з їх вини підприємству, установі, організації, у випадках, коли між працівником і підприємством, установою, організацією відповідно до статті 135-1 цього Кодексу укладено письмовий договір про взяття на себе працівником повної матеріальної відповідальності за незабезпечення цілості майна та інших цінностей, переданих йому для зберігання або для інших цілей.

Відповідно до статті 135-1 КЗпП України письмові договори про повну матеріальну відповідальність може бути укладено підприємством, установою, організацією з працівниками (що досягли вісімнадцятирічного віку), які займають посади або виконують роботи, безпосередньо зв'язані із зберіганням, обробкою, продажем (відпуском), перевезенням або застосуванням у процесі виробництва переданих їм цінностей. Перелік таких посад і робіт, а також типовий договір про повну індивідуальну матеріальну відповідальність затверджуються в порядку, який визначається Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до Переліку посад і робіт, які заміщаються або виконуються робітниками, з якими підприємством, установою, організацією можуть укладатися письмові договори про повну матеріальну відповідальність за незабезпечення збереження цінностей, які були передані їм для збереження, обробки, продажу (відпуску), перевезення або застосування в процесі виробництва, затвердженого постановою Державного комітету Ради Міністрів СРСР по праці і соціальних питаннях та Секретаріату Всесоюзної Центральної ради Професійних Спілок №477/24 від 28 грудня 1977 року, експедитори при перевезенні вантажів належать до посад або виконують роботи, безпосередньо зв'язані із зберіганням, обробкою, продажем (відпуском), перевезенням або застосуванням у процесі виробництва переданих їм цінностей.

Згідно укладених з ОСОБА_1 договорів про повну індивідуальну матеріальну відповідальність, працівник, що займає посаду експедитора автотранспортного парку і виконує роботу безпосередньо пов'язану з прийманням для доставки, доставки та передачі переданих йому матеріальних цінностей, приймає на себе повну матеріальну відповідальність за незабезпечення збереження ввірених йому підприємством матеріальних цінностей і у зв'язку з викладеним зобов'язується: дбайливо ставитися до переданих йому на збереження або з іншою метою матеріальних цінностей підприємства і вживати заходів для попередження збитків; своєчасно повідомляти керівництво підприємства про всі обставини, що загрожують забезпеченню збереження ввірених йому матеріальних цінностей; вести облік, складати й передавати у визначеному порядку товарно-грошові та інші звіти про рух та рештки ввірених йому матеріальних цінностей; брати участь в інвентаризації ввірених йому матеріальних цінностей.

Підприємство, у свою чергу, зобов'язується: створювати працівникові умови, необхідні для нормальної праці та забезпечення повного збереження ввірених йому матеріальних цінностей; знайомити працівника з чинним законодавством щодо матеріальної відповідальності працівників за збитки, нанесені підприємству, установі, організації, а також із чинними інструкціями, нормативами та правилами збереження, приймання, обробки, продажу (збуту), перевезення або застосування у процесі виробництва переданих йому матеріальних цінностей; проводити в установленому порядку інвентаризацію матеріальних цінностей.

Пунктом 3 цього договору передбачено, що у випадку незабезпечення з вини працівника збереження ввірених йому матеріальних цінностей, визначення розміру збитків, завданих підприємству, та їх відшкодування відбувається у відповідності до чинного законодавства.

Згідно пункту 4 договору працівник не несе матеріальної відповідальності, якщо збитки завдані не з його вини.

У пункті 3 постанови Пленуму Верховного Суду України від 29 грудня 1992 року №14 «Про судову практику в справах про відшкодування шкоди, заподіяної підприємствам, установам, організаціям їх працівниками» судам роз'яснено, що виходячи з вимог статті 15 ЦПК України суд у кожному випадку зобов'язаний вживати передбачених законом заходів до всебічного, повного й об'єктивного з'ясування обставин, від яких згідно зі статтями 130,135-3,137 КЗпП України залежить вирішення питання про покладення матеріальної відповідальності та про розмір шкоди, що підлягає відшкодуванню. Зокрема, з'ясовувати: наявність прямої дійсної шкоди та її розмір; якими неправомірними діями її заподіяно і чи входили до функцій працівника обов'язки, неналежне виконання яких призвело до шкоди; в чому полягала його вина; в якій конкретно обстановці заподіяно шкоду; чи були створені умови, які забезпечували б схоронність матеріальних цінностей і нормальну роботу з ними; який майновий стан працівника.

Судом встановлено, що відповідач, виконуючи трудові обов'язки протягом періоду роботи в Товаристві здійснював приймання, доставку та передачу контрагентам м'ясопродукції, а також приймав під особисту матеріальну відповідальність тару (ящик жовтий фірмовий) для перевезення продукції. Згідно акту прийому-передачі тари №КА-00010766/Е від 05.03.2017 року, відповідач отримав від контрагента ТОВ «Хонест» зворотню тару у кількості 373 штук ящиків жовтих фірмових, які в послідуючому позивачу на склад обмінної тари не доставив та не здав, тобто, допустив нестачу, що спричинило позивачу матеріальну шкоду на загальну суму 53712 грн., яку відповідач добровільно не відшкодовує, що підтверджується копіями акту прийому-передачі тари №КА-00010766/Е від 05.03.2017 року, письмового пояснення комірника складу обмінної тари ОСОБА_2, наказу ТОВ «Комплекс Агромарс» №59-1 від 17.03.2017 року, акту про відмову працівника з ознайомленням під підпис з наказом про відшкодування збитків від 24.03.2017 року, договору №33/2015/КАМ/М від 20.01.2015 року, додаткової угоди №1 до договору №33/2015/КАМ/М від 29.12.2015 року.

Приймаючи до зазначене вище й враховуючи те, що між сторонами укладались договори про повну матеріальну відповідальність, за умовами яких відповідач взяв на себе певні зобов'язання, що належним чином не виконував, суд приходить до висновку про обґрунтованість позовних вимог, а отже позов слід задовольнити.

Позивачем було сплачено судовий збір в сумі 1762 гривень, за правилами статті 141 ЦПК України сплачений судовий збір слід стягнути з відповідача на користь позивача.

Керуючись ст. ст. 525, 526, 530, 611, 612, ч.2 ст. 625, 1054 ЦК України, ст. ст.7, 9, 10, 12, 13, 141,263-266,272,273,274,277,279,354 ЦПК України, суд -

У Х В А Л И В:

Позов задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Комплекс Агромарс» (м.Київ, вул.Пожарського, 3, ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України 30160757, р/р №26002962496410 в філії ПАТ «ПУМБ», м.Київ, МФО 334851) 53712 гривень матеріальної шкоди, заподіяної підприємству працівником.

Стягнути з ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Комплекс Агромарс» (м.Київ, вул.Пожарського, 3, ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України 30160757, р/р №26002962496410 в філії ПАТ «ПУМБ», м.Київ, МФО 334851) сплачений судовий збір в сумі 1762 гривень.

Рішення суду може бути оскаржене до Апеляційного суду Житомирської області шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому рішення суду не було вручено у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повне рішення суду складено 09 жовтня 2018 року.

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Комплекс Агромарс», місце знаходження: м.Київ, вул.Пожарського, 3, ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України 30160757

Відповідач: ОСОБА_1, місце реєстрації: АДРЕСА_1 реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1.

Суддя: П. В. Дубовик