Ухвала суду № 76991866, 04.10.2018, Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області

Справа № 308/11650/17

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

04 жовтня 2018 року м. Ужгород

Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області в складі:

головуючого судді Шепетко І.О.,

за участі секретаря Бота О.І.,

позивача ОСОБА_1,

представника позивача ОСОБА_2,

представника відповідача ОСОБА_3,

розглянувши у підготовчому судовому засіданні у залі суду у м. Ужгороді адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Ужгородської міської ради, Виконавчого комітету Ужгородської міської ради про скасування рішення та зобов’язання вчинити певні дії, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач 20.11.2017 року звернувся до Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області із позовом до Ужгородської міської ради, Виконавчого комітету Ужгородської міської ради, в якому просить: анулювати детальний план забудови земельної ділянки, розроблений ЖБК «Квант» та ДІ «Закарпатдіпромісто» у 1991 році та перероблений у 1997 році на підставі рішення виконкому Ужгородської міської ради від 26 лютого 1997 року №26; скасувати рішення виконкому Ужгородської міської ради від 26 лютого 1997 року №26 в частині виділення ОСОБА_1 земельної ділянки площею 0,04 га по вул. Далекій, поз. 3-а в м. Ужгороді та зобов’язати виконавчий комітет Ужгородської міської ради розробити новий план забудови земельної ділянки з- поновленням порушених прав ОСОБА_1; з урахуванням переробленого плану забудови земельної ділянки, внести зміни до рішення Ужгородської міської ради ХХІІ сесії ІV скликання №153 від 21 листопада 2003 року з приводу виділення земельної ділянки ОСОБА_1.

Ухвалою Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 22.11.2017 року було відкрито провадження по вказаній справі.

15.12.2017 року набув чинності Закон України «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» №2147-VIII від 03.10.2017 року, котрим КАС України викладено в новій редакції.

12.01.2018 року Ужгородським міськрайонним судом Закарпатської області постановлено розгляд справи проводити за правилами загального позовного провадження та призначити розгляд справи у підготовчому засіданні. Встановлено сторонам час для подання заяв по суті справи, визначених КАС України.

Через канцелярію суду надійшов відзив на позовну заяву з якого, зокрема випливає, що позивачем пропущено строк звернення до адміністративного суду, який за змістом ст. 122 КАС України, починається з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення свого права. З доданих до позовної заяви документів можна припустити, що позивач був обізнаний про порушення своїх прав ще з 2006 року (акт погодження меж його земельної ділянки), в 2009 році (копія державного акту на право приватної власності на земельну ділянку, на звороті якої є графічне зображення його земельної ділянки, з контурами, конфігурацією та точками повороту), проте з позовом звернувся тільки у 2017 році. Будь-яких доводів з підтвердженням відповідними доказами в обґрунтування поважності причин пропуску строку звернення до суду позивачем не надано. З огляду на наведене, позов підлягає залишенню без розгляду відповідно до приписів ст. 123 КАС України.

У підготовчому судовому засіданні позивач зазначив, що дізнався про своє порушене право, коли звернувся із заявою про приватизацію своєї земельної ділянки в 2009 році. Після чого, звертався із запитами про надання генерального плану, відповіді на які отримав в 2012 та 2014 роках. Просив призначити справу до судового розгляду. Клопотань не має.

У підготовчому судовому засіданні представник позивача зазначив, що клопотань не має, просив призначити справу до судового розгляду.

У підготовчому судовому засіданні представник відповідачів підтримав викладені у відзиві на позов аргументи та просив суд їх врахувати і залишити позов без розгляду.

Заслухавши думку сторін, дослідивши матеріали справи, суд приходить до наступних висновків.

Відповідно до частин першої та другої статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України (стаття 99 КАС України у чинній редакції на момент подання позовної заяви до суду), адміністративний позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами. Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Отже, право на звернення до суду не є абсолютним і може бути обмеженим, в тому числі і встановленням строків для звернення до суду, якими чинне законодавство обмежує звернення до суду за захистом прав, свобод та інтересів. Це, насамперед, обумовлено специфікою спорів, які розглядаються в порядку адміністративного судочинства, а запровадження таких строків обумовлене досягненням юридичної визначеності у публічно-правових відносинах. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними.

Рішенням Конституційного Суду України № 17-рп/2011 від 13 грудня 2011 року визначено, що держава може встановленням відповідних процесуальних строків, обмежувати строк звернення до суду, що не впливає на зміст та обсяг конституційного права на судовий захист і доступ до правосуддя.

За загальним правилом, перебіг строку на звернення до адміністративного суду починається від дня виникнення права на адміністративний позов, тобто, коли особа дізналася або могла дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів. Незнання про порушення через байдужість до своїх прав або небажання дізнатися не є поважною причиною пропуску строку звернення до суду.

Встановлення строків звернення до суду з відповідними позовними заявами законом передбачено з метою дисциплінування учасників адміністративного судочинства та своєчасного виконання ними, передбачених Кодексом адміністративного судочинства України, певних процесуальних дій. Інститут строків в адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов'язків.

Поважними причинами визнаються лише ті обставини, які були чи об'єктивно є непереборними, тобто не залежать від волевиявлення особи, що звернулась з адміністративним позовом, пов'язані з дійсно істотними обставинами, перешкодами чи труднощами, що унеможливили своєчасне звернення до суду. Такі обставини мають бути підтверджені відповідними та належними доказами.

При визначенні початку строку звернення до суду за захистом своїх прав, суд з'ясовує момент, коли особа фактично дізналася або мала реальну можливість дізнатися про наявність відповідного порушення (рішення, дії, бездіяльність), а не коли вона з'ясувала для себе, що певні рішення, дії чи бездіяльність стосовно неї є порушенням.

З матеріалів справи випливає, що предметом оскарження у даній справі є: детальний план забудови земельної ділянки, розроблений ЖБК «Квант» та ДІ «Закарпатдіпромісто» у 1991 році та перероблений у 1997 році на підставі рішення виконкому Ужгородської міської ради від 26 лютого 1997 року №26; рішення виконкому Ужгородської міської ради від 26 лютого 1997 року №26 в частині виділення ОСОБА_1 земельної ділянки площею 0,04 га по вул. Далекій, поз. 3-а в м. Ужгороді; рішення Ужгородської міської ради ХХІІ сесії ІV скликання №153 від 21 листопада 2003 року з приводу виділення земельної ділянки ОСОБА_1.

З огляду на встановлені судом в ході підготовчого судового засідання обставини, право на звернення до суду у позивача виникло у 2009 році. В той же час, адміністративний позов до суду позивачем подано 20.11.2017 року.

Представником позивача було подано заяву про поновлення строку на звернення до суду, яка мотивована тим, що позивач неодноразово звертався до органів місцевого самоврядування та правоохоронних органів. Разом з тим, в підготовчому судовому засіданні було встановлено, що відповіді на подані звернення, позивач отримав в 2012 та 2014 роках. Інших причин поважності пропуску строку звернення до суду ані позивачем, ані його представником не наведено та не доведено.

Суд вважає, що будь-які об'єктивні чи суб'єктивні обставини не позбавляли позивача можливості звернутися до суду у визначені законом строки з відповідним позовом до відповідачів, якщо позивач вважав, що діями чи бездіяльністю відповідачів порушуються його права та законні інтереси.

Згідно з ч. 4 ст. 123 КАС України, якщо після відкриття провадження у справі суд дійде висновку, що викладений в ухвалі про відкриття провадження у справі висновок суду про визнання поважними причин пропуску строку звернення до адміністративного суду був передчасним, і суд не знайде інших підстав для визнання причин пропуску строку звернення до адміністративного суду поважними, суд залишає позовну заяву без розгляду.

Вказана норма кореспондує з п. 8 ч. 1 ст. 240 КАС України.

З огляду на викладене, з урахуванням часу звернення позивача з позовом до суду (20 листопада 2017 року) та меж заявлених вимог (рішення виконкому Ужгородської міської ради від 26 лютого 1997 року; рішення Ужгородської міської ради від 21 листопада 2003 року), позовні вимоги ОСОБА_1 до Ужгородської міської ради, Виконавчого комітету Ужгородської міської ради про скасування рішення та зобов’язання вчинити певні дії підлягають залишенню без розгляду.

На підставі та керуючись ст. ст. 122, 123, 180, 183, 240, 248, 294-295 КАС України, суд -

У Х В А Л И В:

Позовну заяву ОСОБА_1 до Ужгородської міської ради, Виконавчого комітету Ужгородської міської ради про скасування рішення та зобов’язання вчинити певні дії – залишити без розгляду.

Апеляційна скарга на ухвалу суду може бути подана безпосередньо до Львівського апеляційного адміністративного суду протягом п’ятнадцяти днів з дня її проголошення.

Повний текст ухвали складено 08.10.2018 року.

Суддя Ужгородського

міськрайонного суду ОСОБА_4