Рішення № 76991824, 04.10.2018, Житомирський районний суд Житомирської області

Справа № 278/177/18

Провадження №2/278/170/18

РІШЕННЯ

ІМ’ЯМ УКРАЇНИ

04 жовтня 2018 року Житомирський районний суд Житомирської області в складі: головуючого судді - Зубчук І.В.

секретаря с/з – ОСОБА_1

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Житомирі цивільну справу за позовною заявою публічного акціонерного товариства комерційний банк „ПриватБанк” до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості, -

В С Т А Н О В И В :

Позивач звернувся до суду з позовом про стягнення заборгованості з відповідача, посилаючись на той факт, що між публічним акціонерним товариством комерційним банком „ПриватБанк” (надалі ПАТ „ПриватБанк”) та ОСОБА_2 05 травня 2008 року було укладено кредитний договір №б/н за яким останній було надано кредит у розмірі 2500 гривень у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків у розмірі 22,80% на рік на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення, що відповідає строку дії картки.

Умови договору відповідач не виконувала належним чином, щомісячно кредит не погашала, сплату відсотків не проводила, заборгованість станом на 30 листопада 2017 року становить 11635 гривень 01 копійка.

Представник позивача позов підтримав з підстав зазначених в ньому.

Відповідач ОСОБА_2 та її представник позов не визнали та просила застосувати строк позовної давності, який закінчився 20 січня 2015 року, про те позов був подано до суду 25 січня 2018 року.

Вивчивши матеріали справи, судом були встановлені наступні факти.

Публічне акціонерне товариство комерційний банк „ПриватБанк” та ОСОБА_2 05 травня 2008 року уклали договір №б/н, за яким останній надано кредит у розмірі 2500 гривень у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків у розмірі 22,80% на рік на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення, що відповідає строку дії картки.

Станом на 30 листопада 2017 року відповідач має заборгованість перед позивачем ПАТ „ПриватБанк” в сумі 11635 гривень 01 копійка, що складається з наступного:

- 1007 гривень 29 копійок – заборгованість за кредитом;

- 7535 гривень 58 копійок – заборгованість по процентам за користування кредитом;

- 2300 гривень – заборгованість за пенею та комісією;

- 250 гривень – штраф (фіксована частина);

- 542 гривні 14 копійок – штраф (процентна складова) (а.с.5-7).

Відповідно до ст.1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов’язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов’язується повернути кредит та сплатити проценти (ч.1 ст.1048 ЦК України).

Договір є обов’язковим для виконання сторонами (стаття 629 ЦК України).

Згідно ч.1 ст.626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов’язків.

Визначення поняття зобов’язання міститься у ч.1 ст.509 ЦК України.

Відповідно до цієї норми зобов’язання це право відношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Згідно з нормою ст.526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

У разі порушення зобов’язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: зміна умов зобов'язання; сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди (стаття 611 ЦК України).

Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушення умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання) (стаття 610 ЦК України).

Одним із видів порушення зобов’язання є прострочення невиконання зобов’язання в обумовлений сторонами строк.

При цьому в законодавстві визначаються різні поняття як "строк дії договору", так і "строк (термін) виконання зобов’язання" (статті 530, 631 ЦК України).

Якщо в зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню в цей строк (термін).

Отже, судом встановлено, що відповідач ОСОБА_2 порушила умови договору № б/н від 05 травня 2008 року, який був укладений між нею та ПАТ КБ "ПриватБанк", розмір заборгованості підтверджений документально та до теперішнього часу позичальником не погашений, у зв'язку з чим зобов'язання за договором не виконані в повному обсязі.

Але до спірних правовідносин слід застосувати строк позовної давності, про застосування якого просила відповідачка.

Так, згідно ст.256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Згідно ст.257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю утри роки.

Згідно ч.1 ст.259 ЦК України позовна даність, встановлена законом, може бути збільшена за домовленістю сторін. Договір про збільшення позовної давності укладається у письмовій формі.

Згідно ч.5 ст.261 ЦК України за зобов'язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання. За зобов'язаннями, строк виконання яких не визначений або визначений моментом вимоги, перебіг позовної давності починається від дня, коли у кредитора виникає право пред'явити вимогу про виконання зобов'язання. Якщо боржникові надається пільговий строк для виконання такої вимоги, перебіг позовної давності починається зі спливом цього строку.

Згідно ч.ч.3, 4 ст.267 ЦК України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності,про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Так, матеріалами справи встановлено, що договірні відносини сторін виникли 05 травня 2008 року. Ціна позову банком визначена на підставі розрахунку заборгованості, з якого вбачається, що заборгованість за кредитом у розмірі 11635,01 гривень було визнано банком простроченою заборгованістю з 20 січня 2012 року.

За нормами ст.612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

У відповідності до ст.ст. 526, 527, 530 ЦК України, зобов’язання має бути виконано належним чином у встановлений строк.

Розділом 2 Умов та правил надання банківських послуг, визначено, що прострочений кредит це кредитні кошти, котрі були надані держателю кредитної картки та не були повернуті банку у строк встановлений договором.

Оскільки з 20 січня 2012 року банк визнав кредит відповідача ОСОБА_2 простроченим, відповідач понад три роки платежів за кредитом не здійснювала, то саме з цієї дати право банка на отримання коштів за кредитним договором порушено, а відтак з цього часу банк має право на захист свого порушеного права у судовому порядку.

Відповідно до правового висновку Верховного Суду України від 06.11.2013 року по справі № 6-116цс13, предметом якої був спір щодо стягнення заборгованості за кредитним договором, початок перебігу строку позовної давності відповідно до ст.261 ЦК України співпадає з моментом виникнення у зацікавленої сторони права на позов.

Згідно ч.1 ст.261 ЦК України перебіг загальної і спеціальної позовної давності починається з дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права. Початок перебігу позовної давності співпадає з моментом виникнення у зацікавленої сторони права на позов, тобто можливості реалізувати своє право в примусовому порядку через суд. Оскільки з 13 червня 2014 року Банк не звертався до суду за захистом свого порушеного права, то на даний час сплив строк позовної давності за даними вимогами. У зв'язку з вищевикладеним та з урахуванням вимог ст.261 ЦК України позивач звернувся до суду з вимогою про захист свого порушеного права з пропуском строку позовної давності, оскільки з 13 червня 2014 року банк визнав кредит відповідача простроченим, а позивач звернувся до суду з позовом лише 28 серпня 2017 року, тобто з порушенням строків позовної давності.

Крім того, згідно з правовою позицією, викладеною у постанові Верховного Суду України від 19 березня 2014 року (справа №6-14 цс14), відповідно до правил користування платіжною карткою, які є складовою кредитного договору, картка діє в межах визначеного нею строку. За таким договором, що визначає щомісячні платежі погашення кредиту та кінцевий строк повного погашення кредиту перебіг позовної давності щодо місячних платежів починається після несплати чергового платежу, а щодо повернення кредиту в повному обсязі зі спливом останнього дня місяця дії картки (ст.261 ЦК України), а не закінченням строку дії договору.

Також як встановлено судом, ОСОБА_2, згідно кредитного договору №б/н від 05 травня 2008 року отримала картки за номерами: 5457082983099198, 5457082800185899 та 5211537414034079, остання з них мала термін дії до лютого 2016 року (а.с.123).

Відповідно до правил користування платіжною карткою, які є складовою кредитного договору, картка діє в межах визначеного нею строку. За таким договором, що визначає щомісячні платежі погашення кредиту та кінцевий строк повного погашення кредиту перебіг позовної давності (ст.257 ЦК України) щодо місячних платежів починається після несплати чергового платежу, а щодо повернення кредиту в повному обсязі зі спливом останнього дня місяця дії картки (ст.261 ЦК України), а не закінченням строку дії договору.

Таким чином, суд вважає необхідним в задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі. У зв'язку з цим згідно ст. 141 ЦПК України не підлягають й стягненню з відповідача всі витрати по справі.

Керуючись ст.ст. 11, 256, 526, 527, 530, 549, 610, 611, 615, 629, 1050, 1054 ЦК України, ст.ст. 4, 12, 82, 258-259, 263-265, 280, 281 ЦПК України, суд, -

В И Р І Ш И В :

В позові публічному акціонерному товариству комерційний банк „ПриватБанк” відмовити у зв’язку з пропуском позивачем строку позовної давності.

На рішення суду може бути подана апеляційна скарга до Апеляційного суду Житомирської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Суддя: І. В. Зубчук