Ухвала суду № 76991761, 05.10.2018, Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області

Справа № 308/11267/18

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

05 жовтня 2018 року м. Ужгород

Слідчий суддя Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області Данко В.Й., при секретарі Павлюх Л.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Ужгороді, клопотання старшого слідчого відділу розслідування злочинів у сфері службової та господарської діяльності СУ ГУ НП в Закарпатській області Ийбер А.М., погодженого прокурором відділу прокуратури Закарпатської області Клименко С., про накладення арешту, -

ВСТАНОВИВ:

З клопотання слідує, що 25 вересня 2018 року до СУ ГУНП в Закарпатській області надійшли матеріали з прокуратури Закарпатської області по заяві гр.. ОСОБА_3 про вчинення кримінального правопорушення передбаченого ч.1 ст.364 КК України, невстановленими особами Ужгородської міської ради, внаслідок чого ОСОБА_3 позбавлено належних йому прав на оформлення документації на земельну ділянку з наступним отриманням її у власність. Крім цього ж дня, до прокуратури Закарпатської області надійшла заява від гр.. ОСОБА_4 про вчинення кримінального правопорушення передбаченого ч.1 ст.364 КК України, невстановленими особами Ужгородської міської ради, внаслідок чого ОСОБА_4 позбавлено належних йому прав на оформлення документації на земельну ділянку з наступним отриманням її у власність.

Крім цього, встановлено, що підроблені заяви громадян ОСОБА_3 та ОСОБА_4 були безперешкодно прийняті посадовими особами Ужгородської міської ради та в подальшому реалізована у вигляді прийнятого на сесії рішення. Причетність посадових осіб до вчинення протиправних діянь, підтверджується тим, що до підробленої заяви, поданої ніби від імені ОСОБА_3 та ОСОБА_4, було долучено копію паспорту та ідентифікаційного коду, тобто документи, які містять персональні дані. Копії вказаних документів долучались в до заяви до Ужгородської міської ради в 2016 році про надання дозволу на розробку проекту відведення земельної ділянки з наступною передачею її у власність заявника. Тобто копії таких документів містились у Ужгородської міської ради та розпорядником таких документів була вона, а тому доступ до них був тільки у працівників та посадових осіб міської ради.

Рішенням № 282 від 14.07.2016 року V сесії VII скликання Ужгородська міська рада вирішила надати учасниками бойових дій (в тому числі учасникам АТО) дозвіл на підготовку проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок з подальшою передачею їх у власність.

Згідно п. 1.10 вказаного вище рішення, ОСОБА_4 та ОСОБА_3, які є учасниками АТО, було надано дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок площею 0,1000 га кожна для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд по вул. Требішовській з подальшою передачею її у власність.

На підставі вказаного рішення сесії Ужгородської міської ради ОСОБА_4 та ОСОБА_3 замовили виготовлення відповідного проекту землеустрою в землевпорядній організації з метою оформленням права власності на земельну ділянку в порядку визначеному законодавством у ТОВ «ГЕО-СП» код ЄДРПОУ 35865899. Земельні ділянки, які підлягають відведенню заявникам згідно проектів землеустрою є сусідніми з земельною ділянкою відносно ділянки з кадастровим номером: НОМЕР_1, яка належить громадянці ОСОБА_5 та знаходиться в районі АДРЕСА_1 та є суміжною земельною ділянкою. Вказані обставини підтверджуються актамим встановлення меж земельної ділянки в натурі та схемами їх розміщення з проекту землеустрою по відведенню такої земельної ділянки.

Порядок щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) та їх закріплення межовими знаками визначено Інструкцією про встановлення (відновлення) меж земельних ділянок в натурі (на місцевості) та їх закріплення межовими знаками, затвердженою наказом Державного комітету України із земельних ресурсів від 18.05.2010 № 376, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 16 червня 2010 р. за №391/17686.

З мережі Інтернет, зокрема із сайту Ужгородської міської ради, ОСОБА_4 довідався про те, що на ХХVІ сесії VІІ скликання Ужгородська міська рада прийняла рішення №1234 від 28.08.2018 р. «Про зміни та скасування рішень міської ради» яким було вирішено питання про права та обов'язки ОСОБА_4 та ОСОБА_6 Згідно п.11 Рішення Ужгородської міської ради №1234 від 28.08.2018 р. було визнано таким, що втратив чинність пункт 1.10 рішення V сесії міської ради VII скликання від 14 липня 2016 року № 282 «Про затвердження, надання та відмову у наданні дозволів на розробку проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок» в частині надання дозволу гр. ОСОБА_4 та ОСОБА_3 на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 0,1000 га для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд по вул. Требішовській з подальшою передачею її у власність.

10 вересня 2018 року ОСОБА_4 та ОСОБА_3 звернулися до Ужгородської міської ради із заявою в порядку доступу до публічної інформації, про надання копій документів на підставі яких проводилася підготовка п. 11 Рішення Ужгородської міської ради від №1234 від 28.08.2018р. та подальше його прийняття.

На запит отримано відповідь та копії документів з яких вбачається, що нібито, ОСОБА_3 та ОСОБА_4 самостійно зверталися з заявою до Ужгородської міської ради, що і стало підставою для прийняття п. 11 рішення від №1234 від 28.08.2018р. про визнання таким, що втратив чинність пункт 1.10 рішення V сесії міської ради VII скликання від 14 липня 2016 року № 282.

Жодні заяви чи прохання щодо відміни рішення міської ради №282 від 28.08.2018 про надання дозволу на розробку проекту землеустрою до Ужгородської міської ради не подавав та нікого на подання таких заяв від імені ОСОБА_3 та ОСОБА_4 не уповноважували та не подавали.

З цього вбачається, що невстановленими особами від імені заявників ОСОБА_4 та ОСОБА_3 було складено, підписано та подано до Ужгородської міської ради заяву відповідного змісту. Крім того, така заява була безперешкодно прийнята в Ужгородській міській раді без присутності самого заявника, без наявності виданої довіреності на вчинення відповідних дій та без з'ясування відношення заявника до поданої заяви.

Слідчий вказує, що такі протиправні дії могли бути вчинені особами з числа працівників Ужгородської міської ради шляхом зловживання службовим становищем. Це вбачається з того, що підроблені заяви. були безперешкодно прийняті та в подальшому реалізована у вигляді прийнятого на сесії рішення. Причетність посадових осіб до вчинення протиправних діянь, підтверджується тим, що до підробленої заяви, поданої ніби то від імені ОСОБА_3 та ОСОБА_4, було долучено копію паспорту та ідентифікаційного коду, тобто документи, які містять персональні дані. Копії вказаних документів долучались в до заяви до Ужгородської міської ради в 2016 році про надання дозволу на розробку проекту відведення земельної ділянки з наступною передачею її у власність заявника. Тобто копії таких документів містились у міської ради та розпорядником таких документів була вона, а тому доступ до них був тільки в працівників та посадових осіб міської ради.

З клопотання слідує, що мотивами вчинення такого злочину, на думку заявників ОСОБА_4 та ОСОБА_3, є наступна передача таких ділянок у власність третім особам. Це підтверджується і проектами рішення Ужгородської міської ради, які будуть розглядатись на наступній сесії міської ради. Зокрема на сайті міської ради 13.09.2018р. оприлюднено проект рішення «Про надання дозволів на розробку проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок» (http://rada-uzhgorod.gov.ua/web/uploads/sites/2/2018/09/Pro-nadannya-dozvoliv-na-rozrobku-proektiv-zemleustroyu-shhodo-vidvedennya-zemelnyh-dilyanok.pdf), в якому передбачено прийняття рішень про надання дозволу на складання проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки по вул. Буковій, в тому числі тієї, яка підлягала передачі у власність заявника згідно проекту відведення земельної ділянки, виготовленого на його замовлення на підставі відміненого міською радою рішення. Рішення Ужгородської міської ради №1234 від 28.08.2018р. щодо заявників є вочевидь незаконним та протиправним, адже міська рада не може відміняти прийняті нею рішення щодо громадянина підставі яких в останніх виникли права та обов'язки. Рішенням Конституційного Суду України за №7-рп/2009 у справі про скасування актів органів місцевого самоврядування визначено, що органи місцевого самоврядування не можуть скасовувати свої попередні рішення, вносити до них зміни, якщо відповідно до приписів цих рішень виникли правовідносини, пов'язані з реалізацією певних суб'єктивних прав та охоронюваних законом інтересів, і суб'єкти цих правовідносин заперечують проти їх зміни чи припинення. Це є "гарантією стабільності суспільних відносин" між органами місцевого самоврядування і громадянами, породжуючи у громадян впевненість у тому, що їхнє існуюче становище не буде погіршене прийняттям більш пізнього рішення. Тому такі протиправні дії невстановлених осіб та рішення міської ради як спосіб їх реалізації порушують конституційні права заявника, гарантовані ст.41 Конституції України та ст.6 Протоколу №1 до Конвенції про основоположні права та свободи людини.

Крім цього, згідно детального плану забудови вул. Букової в м. Ужгороді, місце, яке заплановане до передачі у приватну власність на наступній сесії Ужгородської міської ради передбачалося забудувати стадіоном та басейном, а також саме в цьому місці протягом літа проводять свій вільний час діти, які відвідують дитячий літній денний табір «Неємія».

Таким чином, можливо, що і прийняття рішення про надання дозволу на розробку проектів відведень зазначеним громадянам ОСОБА_4 та ОСОБА_3 є сумнівним та потребує додаткового дослідження.

До того ж у зазначеному місці не здійснено відновлення межі ДП «Ужгородське ДЛГ» і зазначені земельні ділянки в районі вул. Букова можуть бути віднесені до земель лісового фонду, саме тому заявники у кримінальному провадженні не змогли завершити збір документів для затвердження проекті відведення, суміжним землекористувачем у їхніх проектах вказано ДП «Ужгородське ДЛГ».

По своїй суті земельні ділянки є матеріальними об'єктами, які буде використано як доказ обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, а також є предметами, які були об'єктом кримінально протиправних дій та залишення їх у теперішньому стані може виключити їх вибуття з власності громади м. Ужгорода.

На підставі наведеного, з метою забезпечення збереження речових доказів, слідчий просить накласти арешт у вигляді заборони посадовим особам Ужгородської міської ради виносити на розгляд сесії Ужгородської міської ради питання щодо земельних ділянок по АДРЕСА_2, загальною площею 0,30 га. між землями ДП «Ужгородське ДЛГ», у зв'язку з високою імовірністю належності цих земельних ділянок до земель лісового фонду та є речовим доказом у кримінальному провадженні.

Слідчий вважає, що заборона посадовим особам виносити на розгляд сесії ради зазначене питання, ми таким чином застосуємо правову процедуру, коли ці посадові особи не порушать свій обов'язок винести на розгляд сесії питання та виключимо можливість прийняття необдуманих та сумнівних в правовому полі рішень, що обов'язково станеться за відсутності правового втручання.

Слідчий на розгляд даного клопотання не з'явився. Однак, надав суду заяву, в якій просить розгляд даного подання провести за його відсутності.

Інші учасники судового провадження повідомлялись належним чином, клопотань про відкладення не надходила, їх неявка не перешкоджає розгляду клопотання.

Дослідивши матеріали клопотання приходжу до наступного висновку.

Згідно п. 7 ч. 2 ст. 131 КПК України заходом забезпечення кримінального провадження є арешт майна. Відповідно до ч.5 ст. 132 КПК України, під час розгляду питання про застосування заходів забезпечення кримінального провадження сторони кримінального провадження повинні подати слідчому судді докази обставин, на які вони посилаються.

За змістом ч. 1 ст. 170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку.

Відповідно до ч.2 ст.170 КПК України арешт майна допускається з метою забезпечення: 1) збереження речових доказів; 2) спеціальної конфіскації; 3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; 4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.

За змістом ч.3 ст.170 КПК України, у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу. Згідно ч.1 ст.98 КПК Україниречовими доказами є матеріальні обєкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були обєктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення. Згідно ч.5 ст.170 КПК України у випадку, передбаченому пунктом 3 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно підозрюваного, обвинуваченого, засудженого або юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, за наявності достатніх підстав вважати, що суд у випадках, передбачених Кримінальним кодексом України, може призначити покарання у виді конфіскації майна або застосувати до юридичної особи захід кримінально-правового характеру у виді конфіскації майна.

Відповідно ч.2 ст.173 КПК України при вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя, суд повинен враховувати: 1) правову підставу для арешту майна; 2) можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої статті 170 цього Кодексу); 3) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення або суспільно небезпечного діяння, що підпадає під ознаки діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність (якщо арешт майна накладається у випадках, передбачених пунктами 3, 4 частини другої статті 170 цього Кодексу); 3-1) можливість спеціальної конфіскації майна (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 2 частини другої статті 170 цього Кодексу); 4) розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 4 частини другої статті 170 цього Кодексу); 5) розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження; 6) наслідки арешту майна для підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб.

Згідно ч.10 ст.170 КПК України арешт може бути накладений у встановленому цим Кодексом порядку на рухоме чи нерухоме майно, гроші у будь-якій валюті готівкою або у безготівковій формі, в тому числі кошти та цінності, що знаходяться на банківських рахунках чи на зберіганні у банках або інших фінансових установах, видаткові операції, цінні папери, майнові, корпоративні права, щодо яких ухвалою чи рішенням слідчого судді, суду визначено необхідність арешту майна. Не може бути арештовано майно, якщо воно перебуває у власності добросовісного набувача, крім арешту майна з метою забезпечення збереження речових доказів.

Як вбачається з матеріалів клопотання, ГУНП в Закарпатській області здійснюється досудове розслідування кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.364 КК України, відомості про яке внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань 24.09.2018 року за №42018070000000327.

В ході даного кримінального провадження досліджуються обставини, що підроблені заяви громадян ОСОБА_3 та ОСОБА_4 були безперешкодно прийняті посадовими особами Ужгородської міської ради та в подальшому реалізована у вигляді прийнятого на сесії рішення. Причетність посадових осіб до вчинення протиправних діянь, підтверджується тим, що до підробленої заяви, поданої ніби від імені ОСОБА_3 та ОСОБА_4, було долучено копію паспорту та ідентифікаційного коду, тобто документи, які містять персональні дані. Копії вказаних документів долучались в до заяви до Ужгородської міської ради в 2016 році про надання дозволу на розробку проекту відведення земельної ділянки з наступною передачею її у власність заявника. Тобто копії таких документів містились у Ужгородської міської ради та розпорядником таких документів була вона, а тому доступ до них був тільки у працівників та посадових осіб міської ради.

Слідчий в клопотанні вказує, що не вжиття заходів щодо організації заборони винесення на розгляд сесії Ужгородської міської ради вказаної земельної ділянки, призведе до вибуття земельних ділянок з власності громади та лісового фонду.

Постановою слідчого від 03.10.2018 року в порядку ст.ст. 98, 100, 110 КК України, земельні ділянки по АДРЕСА_2, загальною площею 0,30 га, визнано речовим доказом у кримінальному провадженні № 42018070000000327, відомості щодо якого внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань 24.09.2018 року.

За приписами п. 1 ч. 2 ст. 170 КПК України арешт майна допускається з метою забезпечення збереження речових доказів.

Відповідно до ч. 3 ст. 170 КПК України у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу.

З огляду на положення ч.4 ст.173 КПК України у разі задоволення клопотання слідчий суддя, суд застосовує найменш обтяжливий спосіб арешту майна. Слідчий суддя, суд зобов'язаний застосувати такий спосіб арешту майна, який не призведе до зупинення або надмірного обмеження правомірної підприємницької діяльності особи, або інших наслідків, які суттєво позначаються на інтересах інших осіб.

Частиною 11 ст.170 КПК України визначено, що заборона або обмеження користування, розпорядження майном можуть бути застосовані лише у разі, коли існують обставини, які підтверджують, що їх незастосування призведе до приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі майна.

Слідчий суддя вважає, що заборона виносити на розгляд сесії Ужгородської міської ради питання щодо земельних ділянок по вул. Боковій в м. Ужгороді, загальною площею 0,30 га. забезпечить збереження речових доказів та не призведе до передачі майна.

Враховуючи викладене, слідчий суддя приходить до висновку про наявність правових підстав для арешту майна, враховує можливість використання його як доказу у даному кримінальному провадженні, наслідки арешту майна, розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження, а тому клопотання про арешт майна підлягає до задоволення.

Керуючись ст. ст. 2, 7, 132, 98, 167, 170-173 КПК України, слідчий суддя,-

ПОСТАНОВИВ:

Клопотання - задовольнити.

Накласти арешт у вигляді заборони посадовим особам Ужгородської міської ради виносити на розгляд сесії Ужгородської міської ради питання щодо земельних ділянок по АДРЕСА_2, загальною площею 0,30 га. між землями ДП «Ужгородське ДЛГ»

Апеляційну скаргу на ухвалу суду першої інстанції можна подати протягом п'яти днів з дня її проголошення (особою, яка не була присутньою на оголошенні протягом п'яти днів з дня отримання її копії).

Слідчий суддя Ужгородського

міськрайонного суду Данко В.Й.