Рішення № 76991244, 08.10.2018, Слов'янський міськрайонний суд Донецької області

Провадження № 2/243/3068/2018

Справа № 243/9015/18

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

(Заочне)

«08» жовтня 2018 року Слов’янський міськрайонний суд Донецької області у складі:

головуючого – судді Неминущого Г.Л.,

за участю секретаря судового засідання – Нікіфорової В.В.,

розглянувши у спрощеному судовому засіданні в залі № 8 Слов’янського міськрайонного суду Донецької області цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням,-

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернулась до Слов’янського міськрайонного суду Донецької області з позовною заявою до ОСОБА_2 про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням, обґрунтовуючи свої позовні вимоги тим, що вона на підставі Свідоцтва про право на спадщину від 17 травня 2018 року, Договору дарування від 04 травня 1987 року є власником житлового будинку № 34 по вулиці Юмашева у місті Слов’янську Донецької області.

У вищевказаному будинку крім Позивача зареєстрована її донька – ОСОБА_2.

У 2015 році Відповідач добровільно виїхала з будинку разом зі своїми речами. З того часу у будинку не проживає, її речі у ньому відсутні, перешкод у користуванні будинком Позивач не чинила.

Вона змушена нести додатковий тягар витрат з оплати житлово-комунальних послуг, у зв’язку з чим бажає виписати відповідача на підставі рішення суду.

Просить суд визнати ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, такою, що втратила право користування житловим будинком № 34 по вулиці Юмашева у місті Слов’янську Донецької області.

ОСОБА_3 до ч. 5 ст. 279 ЦПК України, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження за наявними у справі матеріалами.

Позивач ОСОБА_1А належним чином повідомлена про місце та час розгляду справи у судове засідання не з’явилася.

Представник позивача – ОСОБА_4, яка діє на підставі Довіреності від 22 серпня 2018 року, зареєстрованої в реєстрі за № 2833 (а.с.10), 08 жовтня 2018 року надала суду Заяву, в якій просила справу розглянути без її участі, позовні вимоги підтримує в повному обсязі, просила їх задовольнити.

Відповідач ОСОБА_2 належним чином повідомлена про місце та час судового засідання, в судове засідання не з’явилася, причини неявки суду не повідомила (а.с. 13).

ОСОБА_3 до ч. 3 ст. 131 ЦПК України учасники судового процесу зобов'язані повідомляти суд про причини неявки у судове засідання. У разі неповідомлення суду про причини неявки вважається, що учасники судового процесу не з'явилися в судове засідання без поважних причин.

У відповідності до п.3, п.4 ч. 1 ст. 280 ЦПК України, суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів, якщо відповідач не подав відзив та позивач не заперечує проти такого вирішення справи.

Відповідач ОСОБА_2, своєчасно і належним чином повідомлена про час і місце судового розгляду справи у спрощеному порядку, не використала наданого законом права на подачу відзиву на позовну заяву, тому суд, враховуючи згоду позивача (представника позивача), відповідно до положень частини першої статті 280 ЦПК України, вважає можливим провести заочний розгляд справи, вирішити справу за наявними в матеріалах доказами та ухвалити заочне рішення.

Судом на підставі частини другої статті 247 ЦПК, у зв'язку із неявкою в судове засідання всіх учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

Суд, розглянувши матеріали справи, всебічно і повно з’ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об’єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення справи по суті, приходить до висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням підлягають задоволенню з наступних підстав.

Згідно до ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

ОСОБА_3 до ст. 81 ЦПУ України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Заявником надано до суду ОСОБА_5 про реєстрацію права власності на нерухоме майно, реєстраційний № 14738062 від 13 травня 2006 року, в якому зазначено, що ОСОБА_1 на підставі договору дарування від 04 травня 1987 року є власником ? частки житлового будинку № 34 по вулиці Юмашева у м. Слов’янськ Донецької області (а.с.6).

ОСОБА_3 до Свідоцтва про право на спадщину за законом, посвідченого приватним нотаріусом Слов’янського міського нотаріального округу Донецької області ОСОБА_5 від 17 травня 2018 року після смерті чоловіка, ОСОБА_6, який помер 05 листопада 2011 року, ОСОБА_1 успадкувала ? частки житлового будинку № 34 по вулиці Юмашева у м. Слов’янськ Донецької області (а.с.7).

Згідно з Витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності, реєстраційний № 1554415514141 від 17 травня 2018 року, за ОСОБА_1 зареєстровано право власності на вищевказане майно (а.с.8).

З Довідки від 17 вересня 2018 року, виданої Слов’янською міською радою, вбачається, що ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, зареєстрована у житловому будинку № 34 по вулиці Юмашева у місті Слов’янську Донецької області (а.с.9).

ОСОБА_3 № 604 від 28 серпня 2018 року, виданого керівником комітету мікрорайону «Сєвєрний», ОСОБА_7, ОСОБА_2 Анатоліїхвна, ІНФОРМАЦІЯ_2 не проживає за вищезгаданою адресою з 2015 року по теперішній час, що підтверджують свідки ОСОБА_8 та ОСОБА_9 (а.с.5).

Згідно ст. 383 ЦК України власник житлового будинку має право використовувати помешкання для власного проживання та проживання членів своєї сім’ї.

У Конституції України закріплено основні правові принципи регулювання відносин власності, головним із яких є принцип рівного визнання й захисту усіх форм власності (статті 13, 41 Конституції України).

ОСОБА_3 до статті 13 Конституції України власність не повинна використовуватися на шкоду людині і суспільству. У такій редакції конституційна норма не лише покладає на власника обов’язки, а й орієнтовно вказує на його зобов’язання.

Основоположні принципи здійснення повноважень власника сформульовані у статті 1 Першого Протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (Рим, 04 листопада 1950 року), що набрала чинності для України з 11 вересня 1997 року та є складовою її правової системи відповідно до вимог статті 9 Конституції України.

Статтею 41 Конституції України визначено, що кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної творчої діяльності. Право власності набувається у порядку, визначеному законом.

ОСОБА_3 до пункту № 15 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 01 листопада 1996 р. "Про застосування Конституції України при здійсненні правосуддя"- наявність чи відсутність прописки сама по собі не може бути підставою для визнання права користування жилим приміщенням за особою, яка там проживала чи вселилась туди, як член сім'ї наймача (власника) приміщення, або ж для відмови їй у цьому.

У відповідності до ст. 391 ЦК України «Власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном».

ОСОБА_3 до вимог ст. 29 ЦК України місцем проживання фізичної особи є житловий будинок, квартира, інше приміщення, придатне для проживання в ньому, у відповідному населеному пункті, в якому фізична особа проживає постійно, переважно або тимчасово.

ОСОБА_3 до роз’яснень, викладених у п.п. 34, 39 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ №5 від 07 лютого 2014 року «Про судову практику в справах про захист права власності та інших речових прав», під час розгляду позовів про визнання особо такою, що втратила право користування жилим приміщенням, судам необхідно чітко розмежовувати правовідносини, які виникають між власником та попереднім власником житла, і правовідносини, які виникають між власником житла та членами його сім’ї, а також членами сім’ї попереднього власника житла. Так, власник житла має право вимагати визнання попереднього власника таким, що втратив право користування житлом, що є наслідком припинення права власності на житлове приміщення (пункт 3 частини першої статті 346 ЦК України) із зняттям останнього з реєстрації.

ОСОБА_3 до вимог ст. 29 ЦК України місцем проживання фізичної особи є житловий будинок, квартира, інше приміщення, придатне для проживання в ньому, у відповідному населеному пункті, в якому фізична особа проживає постійно, переважно або тимчасово.

Усунення перешкод у здійсненні права користування та розпорядження своїм майном, зокрема жилим приміщенням, шляхом зняття особи з реєстраційного обліку, залежить від вирішення питання про право користування такої особи жилим приміщенням відповідно до норм житлового та цивільного законодавства (наприклад, статті 71, 72, 116, 156 ЖК УРСР; стаття 405 ЦК України), а саме від вирішення однієї із таких вимог: про позбавлення права власності на жиле приміщення; про позбавлення права користування жилим приміщенням; про визнання особи безвісно відсутньою; про оголошення фізичної особи померлою.

Спірні правовідносини, що виникли між сторонами, регулюються положеннями статті 405 ЖК УРСР відповідно до положень якої член сім'ї власника житла втрачає право на користування цим житлом у разі відсутності члена сім'ї без поважних причин понад один рік, якщо інше не встановлено домовленістю між ним і власником житла або законом.

Згідно ст. 3 Сімейного Кодексу України сім’ю складають особи, які спільно проживають, пов’язані спільним побутом та мають взаємні права та обов’язки.

На підставі досліджених у судовому засіданні доказів, суд вважає за можливе задовольнити позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням.

ОСОБА_3 до ч.1 ст.141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволення позовних вимог.

Як вбачається з Довідки МСЕК № 262924, ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_3 є інвалідом другої групи (а.с.4).

ОСОБА_3 до пункту 9 частини 1 статті 5 Закону України «Про судовий збір», від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються інваліди I та II груп, законні представники дітей-інвалідів і недієздатних інвалідів.

На підставі викладеного, керуючись 12-13, 76, 78, 81, 89, 141, 229, 235, 263- 265, 268, 280-283, 355 ЦПК України, ст. ст. 317, 319, 391 ЦК України, п. 15 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 01 листопада 1996 р., ЗУ «Про судовий збір», суд -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням – задовольнити повністю.

Визнати ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, РНОКПП: НОМЕР_1, такою, що втратила право користування житловим приміщенням – житловим будинком № 34 по вулиці Юмашева у місті Слов’янську Донецької області.

Стягнути з ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, РНОКПП: НОМЕР_1, судовий збір у розмірі 704 (сімсот чотири) грн. 40 коп. на користь держави на р/р 31211256026001, отримувач коштів ГУК у м. Києві/м.Київ/22030106, код отримувача (код за ЄДРПОУ) 37993783, банк отримувача Головне управління Державної казначейської служби України у м. Києві, код банку отримувача (МФО) 899998, код класифікації доходів бюджету 22030106.

Рішення може бути оскаржене в судову палату по цивільних справах Донецького апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до Донецького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених ЦПК України, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

У відповідності до п.п. 15.5 п. 15 ч. 1 Розділу ХІІІ Перехідних Положень ЦПК України в новій редакції, до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди.

Суддя Слов’янського

міськрайонного суду ОСОБА_10