Рішення № 76989820, 14.09.2018, Бахмутський міськрайонний суд Донецької області (до 25.04.2025 - Артемівський міськрайонний суд Донецької області)

Справа № 219/5130/18

Провадження № 2/219/1900/2018

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

14 вересня 2018 року Артемівський міськрайонний суд Донецької області в складі: головуючого - судді Дубовика Р.Є., за участю секретаря судового засідання Азямова Є.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Бахмуті цивільну справу за позовом Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, -

В С Т А Н О В И В:

Звернувшись до суду з даним позовом, ПАТ Комерційний банк «ПриватБанк» просить стягнути з відповідача ОСОБА_1 заборгованість у розмірі 25378,04 грн. за кредитним договором № б/н від 15.01.2009 року, яка складається з наступного: 1715,08 грн. - заборгованість за кредитом; 21778,29 грн. – заборгованість по процентам за користування кредитом; 200,00 грн. - заборгованість за пенею та комісією, а також штрафи, відповідно до п. 8.6 Умов та правил надання банківських послуг: 500,00 грн. (фіксована частина); 1184,67 грн. - штраф (процентна складова), а також судовий збір, посилаючись на те, що відповідно до укладеного договору № б/н від 15 січня 2009 року ОСОБА_1 отримав кредит у розмірі 2000,00 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку, зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 30,00 % на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення, що відповідає строку дії картки.

Щодо зміни кредитного ліміту Банк керується п. 3.2, п. 3.3 Умов та Правил надання банківських послуг, де зазначено, що Клієнт дає свою згоду, що кредитний ліміт встановлюється за рішенням Банку, і Клієнт дає право Банку в будь-який момент змінити (зменшити або збільшити) кредитний ліміт.

Підписання даного Договору є прямою і безумовною згодою Позичальника щодо прийняття будь-якого розміру Кредитного ліміту, встановленого Банком, відповідно до п. 3.3 Умов та Правил надання банківських послуг.

Відповідач підтвердив свою згоду на те, що підписана заява разом з Умовами та правилами надання банківських послуг, «Правилами користування платіжною карткою» та «Тарифами Банку», складає між нею та Банком Договір, що підтверджується підписом у заяві.

ПАТ КБ «ПриватБанк» свої зобов'язання за Договором та угодою виконав в повному обсязі, а саме: надав відповідачу кредит у розмірі, встановленому Договором.

Відповідно до п. 6.5 Умов та правил надання банківських послуг, - позичальник зобов'язується погашати заборгованість за Кредитом, відсотками за його використання, перевитрати платіжного ліміту, а також оплачувати комісії на умовах, передбачених цим Договором.

Згідно п. 6.6. Умов надавання банківських послуг, у разі невиконання зобов'язань за Договором, на вимогу Банку виконати зобов'язання з повернення Кредиту (у томі числі простроченого кредиту та Овердрафту), оплати Винагороди Банку.

Відповідно до кредитного договору,- при порушенні позивальником строків платежів по кожному з грошових зобов'язань, передбачених цим договором більш ніж на 120 днів, позичальник зобов'язаний сплатити Банку штраф в розмірі 500,00 грн. + 5 % від суми позову.

Відповідач не надав своєчасно Банку грошові кошти для погашення заборгованості за Кредитом, відсотками, а також іншими витратами відповідно до умов Договору, що має відображення у Розрахунку заборгованості за договором. Таким чином, у порушення умов кредитного договору та чинного цивільного законодавства України, відповідач зобов'язання за вказаним договором не виконав.

У зв'язку з порушеннями зобов'язань за кредитним договором відповідач станом на 02.04.2018 року має заборгованість у розмірі 25378,04 грн. за кредитним договором № б/н від 15.01.2009 року, яка складається з наступного: 1715,08 грн. - заборгованість за кредитом; 21778,29 грн. – заборгованість по процентам за користування кредитом; 200,00 грн. - заборгованість за пенею та комісією, а також штрафи, відповідно до п. 8.6 Умов та правил надання банківських послуг: 500,00 грн. (фіксована частина); 1184,67 грн. - штраф (процентна складова).

Представник позивача ПАТ КБ «ПриватБанк» за довіреністю ОСОБА_2, будучи належним чином повідомленим про час і місце розгляду справи, у судове засідання не з’явився, надавши заяву про підтримання пред’явлених позовних вимог у повному обсязі та розгляд справи за його відсутності, крім того в заяві зазначив, що відповідачу було відкрито картковий рахунок. Відповідно до правил користування карткою, строк дії картки вказано на лицевій стороні картки. Картка діє до останнього календарного дня вказаного місяця. Отже, строк випущеної картки до останнього діяв до останнього дня 11.2015 року. Позивач звернувся до суду 08.05.2018 року – до спливу позовної давності, тож позивачем строк позовної давності не пропущений. За таких обставин, просив позов задовольнити в повному обсязі.

Представник відповідача ОСОБА_3, будучи належним чином повідомленою про час і місце розгляду справи, у судове засідання не з’явилась, надавши суду заяву про розгляд справи за її відсутності, та в якій зазначила про повне не визнання позовних вимог, оскільки позивачем пропущений строк позовної давності.

Дослідивши всі обставини у справі та перевіривши їх доказами, суд вважає, що пред’явлені позовні вимоги підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що 15 січня 2009 року ОСОБА_1 підписав заяву про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг в ПриватБанку та виявив бажання про оформлення на своє імя банківської послуги Кредитка «Універсальна», у якій зазначив свої персональні дані. У заяві погоджено вид кредитки Кредитка «Універсальна 55 днів пільгового періоду», кредитний ліміт 250,00 грн., базову процентну ставку по кредиту 2,5 % на місяць. У заяві, підписаній відповідачем, останній підтвердив факт ознайомлення та згоди з Умовами надання банківських послуг, Правилами користування платіжною карткою та Тарифами банку, а також надав свою згоду на те, що дійсна заява разом з Умовами надання банківських послуг, Правилами користування платіжною карткою та Тарифами складає між ним та банком Договір про надання банківських послуг (а.с.8).

З розрахунку заборгованості за договором № б/н від 15.01.2009 року вбачається, що заборгованість за кредитом станом на 02.04.2018 року становить 25378,04 грн., яка складається з наступного: заборгованість за кредитом – 1715,08 грн., заборгованість по процентам за користування кредитом – 21 778,29 грн., заборгованість за комісією – 200,00 грн., штрафи: 1684,67 грн. (а.с. 7).

Згідно із ч. 1, 2 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Відповідно до ч. 1 ст. 634 ЦК України договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

Таким чином, відповідач, підписавши 15.01.2009 року анкету-заяву про приєднання до умов та правил надання банківських послуг, був повідомлений про зміст цих умов та правил та про розміщення їх тексту на офіційному сайті ПАТ КБ «Приватбанк», про що зазначено у самій анкеті-заяві.

Згідно із ч. 1 ст. 530 ЦК України зобов'язання повинне виконуватись у строк, що встановлений у договорі.

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог, - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 525 ЦК України передбачено неможливість односторонньої відмови від виконання зобов'язання або його зміна, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно із ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути грошові кошти та сплатити проценти.

Відповідно до ст. 536 ЦК України боржник зобов'язаний сплачувати проценти за користування чужими грошовими коштами.

Статтею 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві таку ж суму грошей у строк і в порядку встановленому договором.

З розрахунку заборгованості вбачається, що під час укладення кредитного договору діяла процента ставка за кредитом в розмірі 30 % на рік, 01.09.2014 року процентна ставка була збільшена – 34,80 % на рік, з 01.04.2015 року процентна ставка становила – 43,20 %.

Отже, позивачем нараховувались проценти у розмірі більшому, ніж було визначено умовами договору, всупереч статті 1056-1 ЦК України щодо заборони збільшення банком процентної ставки в односторонньому порядку.

З матеріалів справи вбачається, що позивачем не було проінформовано відповідача про збільшення процентної ставки.

Боржник вважається належно повідомленим про збільшення розміру процентної ставки за користування кредитом в односторонньому порядку в тому разі, якщо банк не лише відправив на адресу такого боржника листа про зміну умов кредитного договору, а й довів факт його вручення адресатові під розписку.

В анкеті-заяві про приєднання до умов та правил надання банківських послуг обумовлено проценту ставку за користуванням кредитом 30 % річних на залишок заборгованості.

Суд звертає увагу на те, що відповідно до ч. 1 ст. 58 Конституції України та ст. 5 ЦК України акти цивільного законодавства регулюють відносини, які виникли з дня набрання ним чинності, і не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують цивільну відповідальність особи.

Законом України від 12 грудня 2008 року «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо заборони банкам змінювати умови договору банківського вкладу та кредитного договору в односторонньому порядку», який набрав чинності 10 січня 2009 року, ЦК України доповнено статтею 1056-1, у якій встановлено заборону банку збільшувати розмір фіксованої процентної ставки за користування кредитом в односторонньому порядку.

Кредитний договір між сторонами укладено 15 січня 2009 року, а 01.09.2014 року позивачем була збільшена процентна ставка, тобто після набрання чинності цим Законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 651 ЦК України зміна договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.

У п. 28 Постанови від 30 березня 2012 року № 5 «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних відносин» Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ надав роз’яснення про те, що при підвищенні процентної ставки з'ясуванню підлягають визначена договором процедура підвищення процентної ставки (лише повідомлення позичальника чи підписання додаткової угоди тощо); дії позичальника щодо прийняття пропозиції кредитора тощо.

У кредитному договорі, укладеному між сторонами, який складається зі заяви від 15.01.2009 року, Умов і правил надання банківських послуг, Тарифів банку та пам’ятки клієнта не передбачено порядку розрахунку змінюваної процентної ставки із застосуванням погодженого сторонами індексу, який повинен дозволяти точно визначити розмір процентної ставки за кредитом на будь-який момент часу протягом строку дії кредитного договору; не визначено максимального розміру збільшення процентної ставки. Доказів протилежного позивачем не представлено. Також позивачем не представлено суду доказів письмового повідомлення позичальника про зміну процентної ставки не пізніш як за 15 календарних днів до дати, з якої застосовуватиметься нова ставка.

Крім того, поняттю «базова процентна ставка» не надано визначення в Умовах і правилах надання банківських послуг та таке поняття не може розумітись як початкова процентна ставка, яка може змінюватись банком в односторонньому порядку.

Таким чином у суду відсутні підстави, ґрунтовані на законі, вважати, що між сторонами укладено кредитний договір із встановленням змінюваної процентної ставки.

Разом з тим встановлено, що позивач зобов’язання за договором щодо надання кредитного ліміту виконав повністю. У свою чергу відповідач своїх зобов’язань за договором належним чином не виконав, не здійснив погашення кредиту, не сплачує проценти за його користування.

Як вбачається з розрахунку заборгованості, наданого позивачем, заборгованість виникла з 30.11.2014 року, після збільшення позивачем процентної ставки.

Відтак, суд виходить з наступного розрахунку заборгованості за процентами, зокрема: З 01.09.2014 року по 30.11.2014 року – 90 днів. Щоденний відсоток: 30% / 360 днів = 0,083 % в день. 3161, 40 х 0,083 % х 90 днів / 100 = 236, 15 гривень – заборгованість за відсотками у період часу з 01.09.2014 року по 30.11.2014 року. З 01.09.2014 рік по 31.03.2015 рік – 211 днів Щоденний відсоток: 30% / 360 днів = 0,083 % в день. 3161, 40 х 0,083 % х 211 днів / 100 = 553, 70 гривень – заборгованість за відсотками у період часу з 01.09.2014 рік по 31.03.2015 рік. З 01.04.2015 рік по 02.04.2018 рік – 1098 днів. Щоденний відсоток: 30% / 360 днів = 0,083 % в день. 3161, 40 грн. х 0,083 % х 1098 днів / 100 = 2 881, 11 гривень – заборгованість за відсотками у період часу з 01.04.2015 рік по 02.04.2018 рік.

Таким чином: заборгованість за кредитом - 1715, 08 грн., заборгованість за відсотками за користування кредитом з 30.11.2014 року по 02.04.2018 року: 236, 15 гривень + 553, 70 гривень + 2 881, 11 гривень = 3 670, 96 гривен.

Водночас, відповідач у письмових запереченнях просить застосувати строк позовної давності в частині стягнення нарахованих процентів. Суд вважає за необхідне вирішити питання про можливість застосування загального та спеціального строку позовної давності.

Картка, видана відповідачеві, діє в межах визначеного нею строку. За таким договором, що визначає щомісячні платежі погашення кредиту та кінцевий строк повного погашення кредиту перебіг позовної давності (ст. 257 ЦК України) щодо місячних платежів починається після несплати чергового платежу, а щодо повернення кредиту в повному обсязі зі спливом останнього дня місяця дії картки (ст. 261 ЦК України). Зазначена правова позиція викладена в постанові Верховного Суду України від 19 березня 2014 року № 6-14цс14, яка згідно зі ст. 360-7 Цивільного процесуального кодексу України є обов'язковою для судів.

Відповідно до статті 256 ЦК України позовна давність це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові (частина четверта статті 267 ЦК України).

Цивільне законодавство передбачає два види позовної давності: загальну і спеціальну.

Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (стаття 257 ЦК України).

Для окремих видів вимог законом встановлена спеціальна позовна давність. Зокрема, частина друга статті 258 ЦК України передбачає, що позовна давність в один рік застосовується до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).

Відповідно до статті 253 ЦК України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.

За загальним правилом перебіг загальної і спеціальної позовної давності починається з дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (частина перша статті 261 ЦК України).

Початок перебігу позовної давності збігається з моментом виникнення у зацікавленої сторони права на позов, тобто можливості реалізувати своє право в примусовому порядку через суд.

Згідно зі статтею 266 ЦК України зі спливом позовної давності до основної вимоги вважається, що позовна давність спливла і до додаткової вимоги.

Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови в позові (частина четверта статті 267 ЦК України).

З матеріалів справи вбачається, що строк дії картки – до листопада 2015 року. Позивач звернувся до суду з позовом про стягнення заборгованості за кредитним договором 07 травня 2018 року (позовну заяву здано у відділення поштового зв’язку 07 травня 2018 року) та просить стягнути заборгованість за кредитним договором в повному обсязі станом на 02.04.2018 року. Відтак суд вважає, що позивач звернувся до суду в межах строку позовної давності.

Суд також вважає неправомірним нарахування позивачем за даним Договором неустойки - штрафів у розмірі 1684,67 грн., оскільки 02 вересня 2014 року Верховною Радою України прийнято Закон України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції», який набув чинності з 15 жовтня 2014 року (далі - Закон № 1669 -VII).

Відповідно до ст. 2 Закону № 1669-VII на час проведення антитерористичної операції забороняється нарахування пені та/або штрафів на основну суму заборгованості із зобов'язань за кредитними договорами та договорами позики з 14 квітня 2014 року громадянам України, які зареєстровані та постійно проживають або переселилися у період з 14 квітня 2014 року з населених пунктів, визначених у затвердженому КМУ переліку, де проводилася антитерористична операція, а також юридичним особам та фізичним особа підприємцям, що провадять (провадили) свою господарську діяльність на території населених пунктів, визначених у затвердженому КМУ переліку, де проводилася антитерористична операція (ч.1). Банки та інші фінансові установи, а також кредитори зобов'язані скасувати зазначеним у цій статті особам пеню та/або штрафи, нараховані на основну суму заборгованості із зобов'язань за кредитними договорами і договорами позики у період проведення антитерористичної операції (ч.2).

Відповідно до ч.1, ч.2 ч.3 ст. 11 «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 1669-VII цей Закон набирає чинності з дня, наступного за днем його опублікування і втрачає чинність через шість місяців з дня завершення антитерористичної операції, крім пункту 4 ст.11 «Прикінцеві та перехідні положення» цього Закону.

На виконання абзацу 3 п. 5 ст. 11 «Прикінцевих та перехідних положень» Закону України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції» розпорядженням Кабінету Міністрів України від 30.10.2014 року № 1053-р затверджено перелік населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція.

Розпорядженням Кабінету Міністрів України від 05.11.2014 року № 1079-р зупинено дію розпорядження Кабінету Міністрів України від 30.10.2014 року № 1053 «Про затвердження переліку населених пунктів, на території яких здійснювалась антитерористична операція»

02 грудня 2015 року Кабінетом Міністрів України прийнято розпорядження № 1275-р «Про затвердження переліку населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція, та визнання такими, що втратили чинність, деяких розпоряджень Кабінету Міністрів України».

Пунктом 1 та 3 вказаного розпорядження, затверджено перелік населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція, згідно з додатком та визнано такими, що втратили чинність: розпорядження Кабінету Міністрів від 30 жовтня 2014 року № 1053 «Про затвердження переліку населених пунктів, на території яких здійснювалась антитерористична операція; розпорядження Кабінету Міністрів України від 5 листопада 2014 року № 1079 «Про зупинення дії розпорядження Кабінету Міністрів України від 30 жовтня 2014 р. № 1053».

Як встановлено судом, відповідач зареєстрований в ІНФОРМАЦІЯ_1, яке відповідно до розпоряджень КМУ від 30.10.2014 року та від 02.12.2015 року входить до переліку населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція.

За таких обставин, суд що вважає, що відповідач звільняється від сплати неустойки (штрафів) у розмірі 1684,67 грн. на основну суму заборгованості із зобов’язань за кредитним договором б/н від 15.01.2009 року.

Крім того, позивач ані в позовній заяві, ані в розрахунку заборгованості за Договором не зазначив яку суму з нарахованих 200,00 грн. складає пеня, а яку комісія. Відсутність розрахунку та відсутність розмежування позовних вимог в цій частині позбавляє суд можливості зробити висновок щодо правильності нарахування пені та комісії та наявності підстав для стягнення зазначеної суми з відповідача.

Таким чином, без врахування нарахованої пені та комісії, а також штрафу, загальний розмір заборгованості відповідача за кредитним договором б/н від 15.01.2009 року становить 5386,04 грн. та складається з такого: 1715,08 грн. - заборгованість за кредитом; 3670,96 грн. – заборгованість по процентам за користування кредитом.

За таких обставин, суд вважає необхідним стягнути з ОСОБА_1 на користь ПАТ КБ «ПриватБанк» заборгованість за кредитним договором б/н від 15.01.2009 року у загальному розмірі 5386,04 грн.

Тож, позовні вимоги ПАТ КБ «ПриватБанк» слід задовольнити частково.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України суд стягує з відповідача на користь позивача пропорційно розміру задоволених позовних вимог судовий збір у розмірі 373,89 грн.

Керуючись ст.ст. 141, 263-265, 268 ЦПК України, суд,-

В И Р І Ш И В:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_2, ідентифікаційний номер НОМЕР_1, на користь Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк», код ЄДРПОУ 14360570 суму заборгованості за Кредитним договором б/н від 15.01.2009 року в розмірі 5386 (п’ять тисяч триста вісімдесят шість) грн. 04 коп., яка складається з такого: 1715 (одна тисяча сімсот п'ятнадцять) грн. 08 коп. - заборгованість за кредитом; 3670 (три тисячі шістсот сімдесят) грн. 96 коп. - заборгованість по процентам за користування кредитом, судовий збір у розмірі 373 (триста сімдесят три) грн. 89 коп.

В задоволенні позовних вимог в частині стягнення заборгованості про процентам за користування кредитом в розмірі 18 107 (вісімнадцять тисяч сто сім) грн. 33 коп.; заборгованості за пенею та комісією в сумі 200,00 грн.; а також штрафу (фіксована частина) в розмірі 500,00 грн., та штрафу (процентна складова) в розмірі 1184,67 грн. – відмовити.

Рішення може бути оскаржено шляхом подачі апеляційної скарги до Апеляційного суду Донецької області через Артемівський міськрайонний суд Донецької області протягом 10 днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя: Р.Є.Дубовик