Ухвала суду № 76989819, 04.10.2018, Апеляційний суд Вінницької області

Справа № 127/7571/18

Провадження №11-кп/772/927/2018

Категорія: крим.

Головуючий у суді 1-ї інстанції: ОСОБА_1

Доповідач: Мішеніна С. В.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 жовтня 2018 року м. Вінниця

Головуючого : Мішеніної С.В.,

суддів: Рупака А.А., Ващук В.П.

зі секретарем: Міхневич І.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Вінниці апеляційні скарги прокурора Вінницької місцевої прокуратури Вінницької області ОСОБА_2, потерпілої ОСОБА_3 на ухвалу Вінницького міського суду Вінницької області від 25.06.2018 року про задоволення клопотання захисника обвинуваченого ОСОБА_4 про звільнення ОСОБА_5 від кримінальної відповідальності на підставі ст. 49 КК України у кримінальному провадженні № 42017020110000097 по обвинуваченню

ОСОБА_5 ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця ІНФОРМАЦІЯ_2, зареєстрованого та проживаючого за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_3

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 164 КК України

за участю сторін кримінального провадження

прокурора : Миколайчука Д.Г.

обвинуваченого: ОСОБА_5

захисника : ОСОБА_6

потерпілої : ОСОБА_3

представника потерпілої-захисника : ОСОБА_7

в с т а н о в и в:

Прокурор Вінницької місцевої прокуратури ОСОБА_2 подав апеляційну скаргу на ухвалу Вінницького міського суду Вінницької області від 25.06.2018 року та просив скасувати вказану ухвалу на підставі ст. 49 КК України у зв’язку з невідповідністю висновків суду першої інстанції фактичним обставинам кримінального провадження.

Постановити нову ухвалу, якою призначити обвинувальний акт відносно ОСОБА_8 за ч.1 ст. 164 КК України до нового розгляду у суді першої інстанції.

Потерпіла ОСОБА_3 подала апеляційну скаргу просила скасувати ухвалу Вінницького міського суду Вінницької області від 25.06.2018 року, якою ОСОБА_5 звільнено від кримінальної відповідальності за ч.1 ст. 164 КК України у зв’язку з закінченням строків давності, кримінальне провадження № 42017020110000097 по обвинуваченню ОСОБА_5 повернути до суду першої інстанції для розгляду по суті.

Ухвалою Вінницького міського суду Вінницької області від 25.06.2018 року клопотання захисника обвинуваченого ОСОБА_4 про звільнення ОСОБА_5 від кримінальної відповідальності, на підставі ст. 49 КК України задоволено.

Звільнено ОСОБА_5 від кримінальної відповідальності, передбаченої ч. 1 ст. 164 КК України у зв’язку з закінченням строків давності.

Кримінальне провадження № 42017020110000097 по обвинуваченню ОСОБА_5 у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 164 КК України закрито.

З ухвали суду першої інстанції вбачається, що органом досудового розслідування ОСОБА_5 обвинувачується за ч. 1 ст. 164 КК України, тобто злісне ухилення від сплати встановлених рішенням суду коштів на утримання дітей (аліментів), а саме в тому, що згідно рішення Ленінського районного суду м. Вінниці від 08.12.2005, ОСОБА_5 повинен сплачувати аліменти на користь ОСОБА_9 (на даний час ОСОБА_3) на утримання доньки ОСОБА_10, 31.01. ІНФОРМАЦІЯ_4, аліменти в розмірі 25% від всіх видів заробітку (доходів), щомісячно до повноліття дитини, починаючи з 21.11.2005, але не менше 30% прожиткового мінімуму дитини даного віку.

Крім того, згідно рішення Ленінського районного суду м. Вінниці від 26.12.2011, ОСОБА_5, повинен сплачувати аліменти на користь ОСОБА_9 (на даний час ОСОБА_3) на утримання дитини ОСОБА_10, ІНФОРМАЦІЯ_5, у твердій грошовій сумі в розмірі 800 грн., щомісячно, починаючи з 22.03.2011 і до досягнення дитини повноліття.

Незважаючи на вимоги вказаних рішень, ОСОБА_5, маючи умисел на злісне ухилення від сплати встановлених рішенням суду коштів (аліментів) на утримання дитини, з лютого 2008 року добровільно рішення суду не виконував, маючи при цьому реальну можливість його виконання, зокрема офіційно працював в ТОВ «Науково-виробнича фабрика» та отримав дохід в першому кварталі 2008 року в загальній сумі 587,96 грн.; в період часу з 01.02.2008 по 30.11.2009 офіційно працював в ТОВ «Азовнефтепродукт Плюс», де отримав заробітну плату на загальну суму 18 456 грн.; з 09.04.2013 по 30.09.2014 офіційно працював на ПАТ «Міський ОСОБА_11», де отримував заробітну плату на загальну суму 83 564 грн.; з 16.02.2015 по 28.02.2015 надавав послуги ТзОВ «Торговий дім «Міст Експерес»» та отримав нагороду в розмірі 625 гривень; у період часу з 15.10.2015 по 03.11.2015 офіційно працював в ТОВ «Трейдавто», де отримав заробітну плату в розмірі 917 гривень. Крім того, починаючи з 25 травня 2017 року не офіційно працевлаштований в країні Польща, де отримує доходи та періодично перетинає кордон України та Польщі.

На злісність ухилення від сплати аліментів та на реальну спроможність ОСОБА_5 виконувати вимоги рішень Ленінського районного суду м. Вінниці від 08.12.2005 та 26.12.2011, вказує той факт, що ОСОБА_5 заходів щодо погашення заборгованості по аліментах не вживав та матеріальної допомоги своїй дитині не надавав незважаючи на те, що мав під час вказаного періоду тимчасові заробітки. Крім того, змінив місце проживання, про що не повідомив працівників виконавчої служби.

У зв'язку з ухиленням від виплати аліментів ОСОБА_5, попереджався державним виконавцем Центральному відділі державної виконавчої служби міста Вінниці про кримінальну відповідальність за ст. 164 КК України за злісне ухилення від сплати аліментів, однак, попередження ігнорував та продовжував ухилятись від виплати коштів на утримання дитини, в результаті чого утворилася заборгованість по сплаті аліментів, яка станом на 16.03.2018 становить 51299,78 гривень, що сукупно перевищує суму за 3 місяці відповідних платежів.

Вимоги апеляційної скарги прокурора Вінницької місцевої прокуратури ОСОБА_2 мотивовані тим, що судом всупереч вимог ст. 32, 49 КК України безпідставно під час підготовчого судового задоволено клопотання захисника та закрито кримінальне провадження у зв’язку із закінченням строків притягнення обвинуваченого до кримінальної відповідальності.

Станом на 16.03.2018 року заборгованість по сплаті аліментів, які зобов’язаний сплатити ОСОБА_5 становить 51 299,78 грн., виконавчі провадження продовжують виконуватися, фактично об’єктивна сторона злочину за ч.1 ст. 164 КК України продовжує тривати.

Кримінальний закон не пов’язує караність діяння за ст. 164 КК України з настанням вісімнадцятирічного віку особи, щодо якої сплачуються аліменти, а навпаки пов’язує кримінальну відповідальність згідно примітки до ст. 164 КК України з діяннями боржника щодо ухилення та певним розміром заборгованості і аж ніяк не з віком особи, щодо якої сплачуються аліменти

Доводи суду про сплив строків давності не відповідають наявним матеріалам кримінального провадження та не відповідають вимогам кримінального права.

Вимоги апеляційної скарги потерпілої ОСОБА_3 мотивовані тим, що ухвала суду першої інстанції є незаконною та такою, що підлягає скасуванню у зв’язку з порушенням матеріального права.

Висновок судом обгунтовано тим, що заборгованість ОСОБА_5 зі сплати аліментів у розмірі, що сукупно складають суму виплат понад три місяці відповідних платежів, виникла у травні 2008 року, при цьому з врахуванням того, що ОСОБА_5 повинен був сплачувати аліменти до повноліття доньки ОСОБА_5В, тобто строк притягнення ОСОБА_5 до кримінальної відповідальності за кримінальне правопорушення, передбачене ч.1 ст. 164 КК України, збіг 31.01.2018 року.

Проте, кримінальне правопорушення, передбачене ч.1 ст. 164 КК України є триваючим. Відповідно до розрахунку заборгованості зі сплати аліментів по виконавчих провадженнях № 18744512 та № 38633848 виплати заборгованості обвинуваченим ОСОБА_5 здійснювалися, починаючи з грудня 2017 року.

Таким чином, строк притягнення обвинуваченого ОСОБА_5 до кримінальної відповідальності не закінчився.

Заслухавши доповідача, думку прокурора Миколайчука Д.Г., який підтримав доводи апеляційної скарги прокурора Вінницької місцевої прокуратури ОСОБА_2, не заперечував проти задоволення апеляційної скарги потерпілої ОСОБА_3, думку обвинуваченого ОСОБА_5, захисника ОСОБА_6, які заперечували проти задоволення апеляційних скарг прокурора та потерпілої, потерпілої ОСОБА_3, представника потерпілої-захисника ОСОБА_7, як підтримали доводи своєї апеляційної скарги та прокурора, перевіривши матеріали кримінального провадження, обговоривши доводи апеляційних скарг прокурора, потерпілої ОСОБА_3, суд апеляційної інстанції вважає, що апеляційні скарги підлягають задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ст.404 КПК України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.

Згідно ст.370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим.

Статтею 164 КК України передбачена кримінальна відповідальність за злісне ухилення від сплати встановлених рішенням суду коштів на утримання дітей (аліментів).

Під злісним ухиленням від сплати коштів на утримання дітей (аліментів) або на утримання непрацездатних батьків слід розуміти будь-які діяння боржника, спрямовані на невиконання рішення суду (приховування доходів, зміну місця проживання чи місця роботи без повідомлення державного виконавця, приватного виконавця тощо), які призвели до виникнення заборгованості із сплати таких коштів у розмірі, що сукупно складають суму виплат за три місяці відповідних платежів.

Таким чином, кримінальна відповідальність за ст. 164 КК України пов’язана з діями боржника щодо ухилення та певним розміром заборгованості, а не з віком особи, щодо якої сплачуються аліменти.

Як убачається з матеріалів кримінального провадження судом першої інстанції під час підготовчого судового засідання задоволено клопотання захисника ОСОБА_12 про звільнення обвинуваченого ОСОБА_5 від кримінальної відповідальності у зв’язку із закінченням строків давності та закриття кримінального провадження.

Приймаючи рішення, щодо застосування ст. 49 КК України відносно ОСОБА_5 суд першої станції залишив поза увагою ту обставину, що станом на 16.03.2018 року згідно розрахунку заборгованості по сплаті аліментів (а.с.44-45) заборгованість становить 51 229, 78 грн., виконавчі провадження № 18744512 та № 38633848 продовжують виконуватися, що вказує на наявність об’єктивної сторони злочину, передбаченого ч.1 ст. 164 КК України.

Вірними є доводи апеляційної скарги прокурора, що кримінальний закон не пов’язує караність діяння за ст. 164 КК України з настанням повноліття особи, щодо якої сплачуються аліменти.

Твердження у апеляційних скаргах, що злочин передбачений ст.164 КК України є триваючим злочином, належним чином вмотивовані.

Триваючим злочин можна визначити як одиничний злочин, який розпочавшись дією чи бездіяльністю особи, далі вчиняється безперервно протягом досить тривалого часу.

Триваючий злочин вважається закінченим із припиненням злочинного посягання (наприклад, наркотичні засоби були викрадені в особи, яка їх зберігала, або згоріли під час пожежі) або припиненням злочинного стану завдяки суб’єктивним (явка з повинною, відновлення сплати аліментів на утримання дітей тощо) або об’єктивним моментам (затримання дезертира правоохоронними органами, виключенням кримінальної відповідальності за вчинюване діяння, досягненням певного віку особою, що ухилялася від призову на строкову військову службу тощо).

Тільки після цього починає спливати строк давності притягнення до кримінальної відповідальності.

Винний у триваючому злочині перебуває в певному злочинному стані, цей злочин характеризується неперервним здійсненням складу закінченого злочину. Триваючий злочин , будучи вчиненим один раз, надалі триває весь час.

Кримінальне провадження № 42017020110000097 по обвинуваченню ОСОБА_5 у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 164 КК України не може бути закритим на підставі ст. 49 КПК України, оскільки строк притягнення обвинуваченого до кримінальної відповідальності не закінчився.

Доводи суду першої інстанції про сплив строків давності не відповідають обставинам кримінального провадження, строк притягнення обвинуваченого ОСОБА_5 до кримінальної відповідальності не закінчився, суспільна безпечність діяння вчиненого ОСОБА_5 фактично тривала і на час розгляду судом першої інстанції клопотання захисника.

Висновки суду першої інстанції, що ОСОБА_5 повинен був сплачувати аліменти до повноліття дитини, тобто до 31.01.2015 року, а строк притягнення його до кримінальної відповідальності збіг 31.01.2018 року є помилковими, суперечать вимогам ст. 32, ст. 49 КК України.

Невідповідність висновків суду фактичним обставинам кримінального провадження вплинула на правильність застосування закону України про кримінальну відповідальність, зокрема ст. 49 КК України.

За таких обставин, судове рішення підлягає скасуванню, наявні підстави для призначення нового розгляду кримінального провадження в суді першої інстанції, оскільки допущені істотні порушення вимог кримінального процесуального закону відповідно до ч.1 ст.412 КПК України, перешкодили суду ухвалити законне судове рішення.

Під час нового судового розгляду суду першої інстанції слід усунути допущені порушення, прийняти рішення щодо ОСОБА_5 з урахуванням доводів, викладених у апеляційних скаргах.

Керуючись ст. ст. 404, 405, 407, 419 КПК України, суд апеляційної інстанції,

п о с т а н о в и в :

Апеляційні скарги прокурора Марченкова Д.С., потерпілої ОСОБА_3 задоволити.

Ухвалу Вінницького міського суду Вінницької області від 25.06.2018 року про звільнення ОСОБА_5 від кримінальної відповідальності, передбаченої ч.1 ст. 164 КК України у зв’язку із закінченням строків давності скасувати у зв’язку з невідповідністю висновків суду першої інстанції фактичним обставинам кримінального провадження.

Призначити новий судовий розгляд у суді першої інстанції зі стадії підготовчого розгляду кримінального провадження відносно ОСОБА_5 по обвинуваченню у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 164 КК України.

Судді:

ОСОБА_13 ОСОБА_14 ОСОБА_15

Згідно оригіналу:

суддя: