Рішення № 76988443, 08.10.2018, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА

01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

08 жовтня 2018 року № 826/16096/16

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі

головуючого судді Добрівської Н.А.,

розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовом

Товариства з обмеженою відповідальністю «Навітас Інжиніринг»

до

Державної податкової інспекції у Святошинському районі Головного

Управління Державної фіскальної служби у місті Києві

третя особа, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору:

Публічне акціонерне товариство «Банк «Фінанси та Кредит»

про

визнання протиправними дій щодо нарахування податкового боргу,

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Навітас Інжиніринг» (далі – позивач, ТОВ «Навітас Інжиніринг») звернулося до Окружного адміністративного суду міста Києва з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Святошинському районі Головного Управління Державної фіскальної служби у місті Києві (далі – відповідач, ДПІ у Святошинському районі ГУ ДФС у місті Києві) про визнання протиправними дії відповідача щодо нарахування податкового боргу по податку на додану вартість в розмірі 40051,82 грн та податку на прибуток в розмірі 85203,69 грн.

Позовні вимоги мотивовані тим, що дії відповідача щодо нарахування вказаного податкового боргу є незаконним, оскільки оплата податку на прибуток та податку на додану вартість не відбулась з вини банку – ПАТ «Банк «Фінанси та кредит».

У своїх додаткових поясненнях до позовної заяви від 20.03.2018 позивач, окрім наведених вище доводів, звертає увагу суду на те, що у картках особових рахунків відображається повна хронологія нарахувань податкових зобов’язань, їх сплата, відтак у випадку не врахування у картках обліку наявної оплати певного податку чи збору з боку позивача призводить до обліку за позивачем податкового боргу на таку суму, тобто фактично є подвійним оподаткуванням.

Відповідач позовні вимоги не визнав, просив у задоволенні позову відмовити повністю, обґрунтовуючи свою позицію тим, що коригування даних у картці особового рахунку позивача у даному випадку, за своєю юридичною природою не є тими діями суб’єкта владних повноважень, які породжують для позивача будь-як правові наслідки, а також не створює жодних перешкод для діяльності платника податків.

Ухвалами Окружного адміністративного суду міста Києва від 20.10.2016 відкрито провадження у справі, закінчено підготовче провадження та призначено справу до розгляду в судовому засіданні, а також залучено в якості третьої особи, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору, Публічне акціонерне товариство «Банк «Фінанси та Кредит» (далі по тексту – третя особа, ПАТ «Банк «Фінанси та кредит»).

На підставі розпорядження про повторний автоматичний розподіл від 11.10.2017 №7092 та відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 13.10.2017 визначено суддю Добрівську Н.А. для розгляду адміністративної справи №826/16096/16 та вказану справу 19.10.2017 передано на розгляд судді Добрівській Н.А.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 27.11.2017 прийнято до провадження адміністративну справу №826/16096/16, зобов’язано учасників процесу подати до канцелярії суду всі наявні документи та пояснення, які, на думку учасників процесу, мають значення для розгляду даної справи, крім тих, що вже наявні в матеріалах справи, а також призначено справу до розгляду в судовому засіданні.

Разом з тим, 15.12.2017 набрав чинності Закон України «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» від 03.10.2017 №2147-VIII, яким внесені зміни до Кодексу адміністративного судочинства України – викладено його в новій редакції.

Пунктом 10 підпункту 1 розділу VII «Перехідні положення» Кодексу адміністративного судочинства України в новій редакції передбачено, що справи у судах першої та апеляційної інстанції, провадження у яких відкрито до набрання чинності цією редакцією Кодексу, розглядається за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

У зв’язку з наведеним, розгляд даної справи продовжується судом за правилами Кодексу адміністративного судочинства України в редакції від 15.12.2017.

Представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримав і просив їх задовольнити, наголошуючи на тому, що правових підстав для застосування штрафних санкцій немає.

Представник відповідача проти позову заперечив і просив відмовити у його задоволенні.

У судовому засіданні за згодою представників сторін суд, на підставі ч.3 ст.194 Кодексу адміністративного судочинства України, ухвалив про здійснення розгляду справи у порядку письмового провадження.

Згідно з частиною третьою статті 241 Кодексу адміністративного судочинства України судовий розгляд справи в суді першої інстанції закінчується ухваленням рішення суду.

Враховуючи викладене, суд закінчує розгляд даної справи ухваленням рішення за правилами нової редакції Кодексу адміністративного судочинства України.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, заслухавши думку представників сторін, всебічно і повно з’ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об’єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва встановив наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідно до листа ДПІ у Святошинському районі ГУ ДФС у місті Києві «Про надання інформації» №5735/10/26-57-17-27 від 23.06.2016 за ТОВ «Навітас Інжиніринг» рахується податковий борг по податку на додану вартість в розмірі 40051,82 грн та податку на прибуток в розмірі 85203,69 грн.

Водночас, 12.08.2014 між ПАТ «Банк «Фінанси та кредит» та позивачем було укладено договір №49446 на розрахунково-касове обслуговування у відповідності до п.1.1 якого банком було відкрито поточні рахунки: №26009020015301 в гривнях та №26008020015302 в ЄВРО, а також взяті зобов’язання по їх розрахунково-касовому обслуговуванні.

10.09.2014 між тими ж особами було укладено договір №49446/1 обслуговування банківського рахунку системою FC Business, відповідно до якого банк підключив позивача до системи дистанційного обслуговування рахунків відкритих в банку, а також обміну інформації.

В порядку п.137.5 ст.137 Податкового кодексу України для позивача встановлено річний податковий звітний період щодо податку на прибуток підприємства.

Відповідно до податкової декларації за 2014 рік податок на прибуток підприємств склав для позивача 63115,00 грн. Податок було сплачено шляхом надання розпорядження АТ «Банк «Фінанси і кредит» на виконання платіжного доручення №312 від 26.02.2015 на суму 63115,00 грн.

Відповідно до податкової декларації за 2015 рік податок на прибуток підприємств склав для позивача 138241,00 грн. Податок було сплачено шляхом надання розпорядження АТ «Райффайзен банк Аваль» на виконання платіжного доручення №949 від 01.03.2016 на суму 138241,00 грн.

У період з вересня 2014 року по серпень 2016 року позивачем було сплачено податок на додану вартість, на підтвердження чого позивачем надано податкові декларації та платіжні доручення.

Відповідно до платіжних доручень №302 від 12.02.2015 на суму 10000,00 грн з призначенням платежу «податок на додану вартість за січень 2015 року»; №311 від 19.02.2015 на суму 19556,00 грн з призначенням платежу «податок на додану вартість за січень 2015 року», позивачем було сплачено зазначений податок.

Однак, платежі, щодо сплати податку на прибуток за 2014 рік та податку на додану вартість за січень 2015 року АТ «Банк «Фінанси і кредит» проведені не були.

Листом №0315/08 від 17.03.2015 позивач повідомив відповідача про не виконання банком платіжних доручень по перерахуванню платежів до державного бюджету.

Також, вказані обставини були встановлені рішенням Господарського суду міста Києва від 25.05.2015 у справі №910/7251/15-г за позовом ТОВ «Навітас Інжинірінг» до ПАТ «Банк «Фінанси та кредит» про зобов’язання вчинити дії, яким вказаний позов було задоволено частково. Зобов’язано ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит» виконати платіжні доручення: № 302 від 12.02.2015 на суму 10000,00 грн, № 303 від 12.02.2015 на суму 3110,25 грн, № 311 від 19.02.2015 на суму 19556,00 грн, № 312 від 26.02.2015 на суму 63115,00 грн, № 315 від 04.03.2015 року на суму 12066,00 грн, № 316 від 04.03.2015 на суму 120,66 грн, № 317 від 04.03.2015 року на суму 225,00 грн, № 318 від 04.03.2015 на суму 2169,00 грн, № 319 від 04.03.2015 на суму 6084,00 грн, № 324 від 12.03.2015 на суму 152 500,00 грн.

Зазначене рішення в апеляційному порядку оскаржено не було та набрало законної сили.

Однак, зважаючи на те, що ПАТ «Банк «Фінанси та кредит» було визнано неплатоспроможним, платіжні доручення виконано не було.

Постановою Правління Національного банку України від 17.09.2015 за №612 Публічне акціонерне товариство «Банк «Фінанси та Кредит» віднесено до категорії неплатоспроможних.

17.12.2015 Правління Національного банку України прийняло постанову №898 «Про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію публічного акціонерного товариства «Банк «Фінанси та Кредит», на підставі якої виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийнято рішення від 18.12.2015 за №230 «Про початок процедури ліквідації АТ «Банк «Фінанси та Кредит» та делегування повноважень ліквідатора банку».

Надаючи правову оцінку встановленим у справі обставинам суд, при вирішенні питання щодо наявності підстав для задоволення позову виходить з наступного

Так, згідно пункту 49.1 статті 49 Податкового кодексу України, податкова декларація подається за звітний період в установлені цим Кодексом строки органу державної податкової служби, в якому перебуває на обліку платник податків.

Відповідно до пункту 46.1 статті 46 Податкового кодексу України податкова декларація, розрахунок є документом, що подається платником податків (у тому числі відокремленим підрозділом у випадках, визначених цим Кодексом) контролюючому органу у строки, встановлені законом, на підставі якого здійснюється нарахування та/або сплата податкового зобов’язання, чи документ, що свідчить про суми доходу, нарахованого (виплаченого) на користь платників податків – фізичних осіб, суми утриманого та/або сплаченого податку. Додатки до податкової декларації є її невід’ємною частиною.

Згідно п.57.1 статті 57 Податкового кодексу України, платник податків зобов’язаний самостійно сплатити суму податкового зобов’язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до пункту 126.1 статті 126 Податкового кодексу України у разі якщо платник податків не сплачує узгоджену суму грошового зобов’язання протягом строків, визначених цим Кодексом, такий платник податків притягується до відповідальності у вигляді штрафу у таких розмірах: при затримці до 30 календарних днів включно, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов’язання, - у розмірі 10 відсотків погашеної суми податкового боргу; при затримці більше 30 календарних днів, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов’язання, - у розмірі 20 відсотків погашеної суми податкового боргу.

Отже, як вбачається з викладеного, за несплату платником податків узгодженої суми грошового зобов’язання у певний термін законодавець для такого платника передбачив негативні наслідки у вигляді штрафних санкцій.

У постанові Верховного Суду України від 02.12.2015 в справі №21-3920а15 зазначено, що для підтвердження факту несплати узгодженої суми грошового зобов’язання необхідно встановити, що у строк, передбачений пунктом 57.1 статті 57 Податкового кодексу України, платник податків не вчиняв дії, спрямовані на перерахування узгодженої суми грошового зобов’язання до державного бюджету. Здійснення помилки під час перерахування узгодженої суми грошового зобов’язання до державного бюджету в строк, встановлений пунктом 57.1 статті 57 Податкового кодексу, України має кваліфікуватися як дія, хоча й помилкова. Відтак дії, які не містять ознак бездіяльності платника податків при сплаті узгодженої суми грошового зобов’язання, не можуть бути підставою для застосування штрафів, передбачених пунктом 126.1 статті 126 Податкового кодексу України.

Однак, судом встановлено, що в даному випадку відповідачем нарахування пені або штрафних санкцій не було здійснено, а лише внесено інформацію до Інтегрованої системи змін показників податкової звітності суб’єктів господарювання в частині податкового кредиту та податку на прибуток, оскільки станом на 23.06.2016 кошти за сплачений податок до бюджету не надходили, тому на думку контролюючого органу рахується податковий борг.

Відповідно до пункту 61.1 статті 61 Податкового кодексу України (тут і далі в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) податковим контролем є система заходів, що вживаються контролюючими органами з метою контролю правильності нарахування, повноти і своєчасності сплати податків і зборів, а також дотримання законодавства з питань регулювання обігу готівки, проведення розрахункових та касових операцій, патентування, ліцензування та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.

Способом здійснення такого контролю є, зокрема, інформаційно-аналітичне забезпечення діяльності контролюючих органів (підпункт 62.1.2 пункту 62.1 статті 62 Податкового кодексу України.

Згідно із статтею 71 Податкового кодексу України інформаційно-аналітичне забезпечення діяльності контролюючих органів – це комплекс заходів щодо збору, опрацювання та використання інформації, необхідної для виконання покладених на контролюючі органи функцій.

За правилами підпункту 72.1.1 пункту 72.1 статті 72 Податкового кодексу України для інформаційно-аналітичного забезпечення діяльності контролюючого органу використовується інформація, що надійшла, зокрема: від платників податків та податкових агентів, що міститься в податкових деклараціях, розрахунках, інших звітних документах; що міститься у наданих великими платниками податків в електронній формі копіях документів з обліку доходів, витрат та інших показників, пов’язаних із визначенням об’єктів оподаткування (податкових зобов’язань), первинних документах, які ведуться в електронній формі, регістрах бухгалтерського обліку, фінансовій звітності, інших документах, пов’язаних з обчисленням та сплатою податків і зборів; про фінансово-господарські операції платників податків.

У пункті 74.1 статті 74 Податкового кодексу України зазначено, що податкова інформація, зібрана відповідно до цього Кодексу, може зберігатися та опрацьовуватися в інформаційних базах контролюючих органів або безпосередньо посадовими (службовими) особами контролюючих органів.

Відповідно до пункту 73.5 статті 73 Податкового кодексу України з метою отримання податкової інформації контролюючі органи мають право проводити зустрічні звірки даних суб’єктів господарювання щодо платника податків.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідно до листа ДПІ у Святошинському районі ГУ ДФС у місті Києві «Про надання інформації» №5735/10/26-57-17-27 від 23.06.2016 за ТОВ «Навітас Інжиніринг» рахується податковий борг по податку на додану вартість в розмірі 40051,82 грн та податку на прибуток в розмірі 85203,69 грн.

Інформація, зазначена у інтегрованій картці, є відображенням дій податкових інспекторів та не відповідають критерію юридичної значимості, не створюють для платника жодних правових наслідків у вигляді виникнення, зміни або припинення його прав та не породжують для нього будь-яких обов’язків, а, отже такий акт не порушує прав останнього. Включення суб’єктом владних повноважень до бази даних інформації про таку інформацію також не створює жодних перешкод для діяльності платника податку.

Отже, дії контролюючого органу щодо внесення до Інтегрованої системи змін показників податкової звітності суб’єктів господарювання в частині податкового кредиту та податку на прибуток на підставі податкової інформації без прийняття податкових повідомлень-рішень не породжують правових наслідків для платників податків та не порушують їхні права, оскільки розміщена в цій системі інформація є службовою та використовується контролюючим органами для обробки зібраної інформації в автоматичному режимі (використовуються для виконання покладених на контролюючі органи функцій та завдань) з метою здійснення податкового контролю.

Аналогічні висновки викладені у постановах Верховного Суду України та Верховного Суду від 09.12.2014, 03.11.2015, 17.11.2015, 26.06.2018 у справах №№21-511а14, 21-99а15, 21-4133а15 та 806/831/14, відповідно.

З огляду на зазначене, суд дійшов висновку щодо відсутності підстав для задоволення позовних вимог.

Отже, за наслідками розгляду справи по суті суд прийшов до висновку про відсутність підстав для задоволення вимог позивача про визнання протиправними дії відповідача щодо нарахування податкового боргу по податку на додану вартість в розмірі 40051,82 грн та податку на прибуток в розмірі 85203,69 грн, в силу положень статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, понесені позивачем судові витрати стягненню за рахунок бюджетних асигнувань суб’єкта владних повноважень не підлягають.

Керуючись ст.ст.3, 5, 7-11, 19, 73-77, 79, 90, 139, 241-246 Кодексу адміністративного судочинства України, -

В И Р І Ш И В:

У задоволені позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «Навітас Інжиніринг» відмовити повністю.

Рішення суду набирає законної сили в строк і порядку, передбачені статтею 255 Кодексу адміністративного судочинства України і може бути оскаржено за правилами, встановленими ст.ст.293, 295-297 КАС України з урахуванням підпункту 15.5 пункту 15 частини першої Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України в редакції згідно з Законом України від 3 жовтня 2017 року № 2147-VIII.

Позивач – Товариство з обмеженою відповідальністю «Навітас Інжиніринг» (код ЄДРПОУ 39337473, адреса: 03164, м. Київ, вул. Генерала Наумова, 3)

Відповідач – Державна податкова інспекція у Святошинському районі Головного Управління Державної фіскальної служби у місті Києві (код ЄДРПОУ 39513550, адреса: 03115, м. Київ, вул. Верховинна, 9)

Третя особа – Публічне акціонерне товариство «Банк «Фінанси та Кредит» (м. Київ, вул. Артема, 60 (вул. Січових Стрільців, 60)

Суддя: Н.А. Добрівська