Рішення № 76988397, 08.10.2018, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

08 жовтня 2018 року № 826/12190/18

Окружний адміністративний суд міста Києва, у складі головуючого судді Вовка П.В., розглянув в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін та проведення судового засідання адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Подільського районного відділу державної виконавчої служби міста Києва Головного територіального управління юстиції у місті Києві про зобов'язання вчинити певні дії, -

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

До Окружного адміністративного суду міста Києва надійшов позов ОСОБА_1 (далі також - ОСОБА_1, позивач) до Подільського районного відділу державної виконавчої служби міста Києва Головного територіального управління юстиції у місті Києві (далі також - Подільський РВДВС м. Києва ГТУЮ у м. Києві, відповідач) в якому позивач просить суд зобов'язати відповідача зняти арешт з майна ОСОБА_1, що було винесено на підставі постанови про арешт майна боржника № 4219009 від 11 грудня 2006 року згідно постанови № 167/16 від 08 грудня 2006 року Подільського районного відділу державної виконавчої служби міста Києва та Четвертою київською державною нотаріальною конторою.

Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що виконавче провадження, в межах якого накладено арешт на майно, закінчено, матеріали виконавчого провадження знищені за закінченням терміну зберігання. В той же час, відповідно до вимог чинного законодавства України, у разі закінчення виконавчого провадження арешт із майна боржника повинен бути знятий, чого зроблено не було.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 15 серпня 2018 року прийнято вказану вище позовну заяву до розгляду, відкрито провадження в адміністративній справі та встановлено, що справа буде розглядатись одноособово суддею Вовком П.В. в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін та проведення судового засідання за наявними у справі матеріалами.

Крім того, ухвалою суду від 15 серпня 2018 року, зокрема, запропоновано відповідачу у п'ятнадцятиденний строк з дня вручення йому даної ухвали надати суду відзив на позовну заяву, який повинен відповідати вимогам статті 162 Кодексу адміністративного судочинства України (далі також - КАС України).

03 жовтня 2018 року на адресу суду надійшли пояснення старшого державного реєстратора Подільського РВДВС м. Києва ГТУЮ у м. Києві, з яких вбачається, що виконавче провадження № 3248121 було закінчено згідно постанови від 16 серпня 2007 року, у зв'язку із направленням виконавчого документа за належністю до іншого відділу державної виконавчої служби.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд -

В С Т А Н О В И В:

На виконанні в Подільському РВДВС м. Києва ГТУЮ у м. Києві перебувало виконавче провадження № 3248121 з виконання виконавчого листа № 2-П-1463 від 07 серпня 2006 року Подільського районного суду міста Києва про стягнення з ОСОБА_1 (ідентифікаційний код НОМЕР_1; місцезнаходження: АДРЕСА_1) на користь АКІБ «Укрсиббанк» боргу у розмірі 232 198, 00 грн.

Постановою державного виконавця від 08 грудня 2006 року було відкрито виконавче провадження та накладено арешт на майно боржника.

В ході виконання зазначеного вище рішення суду, державним виконавцем було встановлено, що майно боржника, на яке може бути звернено стягнення знаходиться за адресою: місто Київ, проспект Науки, будинок 51, тому 16 серпня 2007 року було винесено постанову про закінчення виконавчого провадження.

Виконавчий документ було передано за територіальністю до відділу державної виконавчої служби Голосіївського району міста Києва.

Позивачу з інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо суб'єкта від 04 липня 2018 року стало відомо про те, що на його майно досі накладено арешт згідно постанови державного виконавця від 08 грудня 2006 року.

25 липня 2018 року ОСОБА_1 звернувся до відповідача із заявою, в якій просив зняти арешт з належного йому майна, у зв'язку відсутністю в Автоматизованій системі виконавчого провадження Міністерства юстиції України відомостей стосовно виконавчого провадження № 4219009 та закінченням будь-яких строків, передбаченим законом для проведення виконавчих дій.

Для захисту своїх порушених прав та зняття арешту з належного йому майна, позивач звернувся до суду із даним адміністративним позовом.

Відповідно до статті 19 Конституції України (тут і далі по тексту всі нормативно-правові акти наведені в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин), правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством.

Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.

Відповідно до вимог статті 1 Закону України «Про виконавче провадження» 21 квітня 1999 року № 606-XIV (далі також - Закон № 606-XIV), дійсний станом на 16 серпня 2007 року, виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, зазначених у цьому Законі, спрямованих на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які здійснюються на підставах, у спосіб та в межах повноважень, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, виданими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню (далі - рішення).

Згідно з ч. 1 статті 24 Закону № 606-XIV, державний виконавець зобов'язаний прийняти до виконання виконавчий документ і відкрити виконавче провадження, якщо не закінчився строк пред'явлення виконавчого документа до виконання і цей документ відповідає вимогам, передбаченим цим Законом, та пред'явлений до виконання до органу державної виконавчої служби за належним місцем виконання рішення.

За заявою стягувача, з метою забезпечення виконання рішення про майнові стягнення, державний виконавець постановою про відкриття виконавчого провадження вправі накласти арешт на майно боржника (крім коштів) та оголосити заборону на його відчуження. Одночасно з винесенням такої постанови державний виконавець може провести опис і арешт майна боржника в порядку, визначеному цим Законом (ч. 6 статті 24 Закону № 606-XIV).

Положеннями п. 10 ч. 1 статті 37 Закону № 606-XIV визначено, що виконавче провадження підлягає закінченню у випадку направлення виконавчого документа за належністю до іншого відділу державної виконавчої служби.

Водночас, згідно з ч. 1 статті 38 Закону № 606-XIV у разі закінчення виконавчого провадження згідно із статтею 37 цього Закону, крім направлення виконавчого документа за належністю до іншого органу державної виконавчої служби; повернення виконавчого документа стягувачу згідно із статтею 40 цього Закону; повернення виконавчого документа до суду або іншого органу (посадовій особі), який його видав, згідно із статтею 40-1 цього Закону, припиняється чинність арешту майна боржника, скасовуються інші здійснені державним виконавцем заходи примусового виконання рішення, а також провадяться інші дії, необхідні у зв'язку з завершенням виконавчого провадження. Завершене виконавче провадження не може бути розпочате знову, крім випадків, передбачених цим Законом.

Відповідно до ч. 2 статті 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:

1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України;

2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано;

3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії);

4) безсторонньо (неупереджено);

5) добросовісно;

6) розсудливо;

7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації;

8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія);

9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення;

10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Виходячи з системного аналізу вказаних вище правових норм, суд приходить до висновку про те, що оскільки виконавче провадження № 4219009 було закінчено у зв'язку із направленням виконавчого документа за належністю до відділу державної виконавчої служби Голосіївського району міста Києва, у відповідача були відсутні підстави для зняття арешту з майна боржника.

Згідно ч. 1 та ч. 2 статті 72 КАС України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Твердження позивача про те, що виконавче провадження, в межах якого накладено арешт на майно, закінчено, матеріали виконавчого провадження знищені за закінченням терміну зберігання не знайшли свого підтвердження з огляду на відсутність в матеріалах справи належних та допустимих доказів таких обставин.

Враховуючи те, що станом на час вирішення даної справи в Подільському РВДВС м. Києва ГТУЮ у м. Києві відсутні виконавчі провадження відносно ОСОБА_1, а виконавчий лист № 2-П-1463 від 07 серпня 2006 року, виданий Подільським районним судом міста Києва було скеровано до іншого відділу державної виконавчої служби, позовна вимога позивача про зобов'язання відповідача зняти арешт з його майна не підлягає задоволенню.

Відповідно до статті 244 КАС України, під час ухвалення рішення суд вирішує, зокрема:

1) чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються;

2) чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження.

Згідно положень статті 90 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Частинами 1 статті 77 КАС України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Отже, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України, матеріалів справи, суд приходить до висновку про те, що вимоги позивача не підлягають задоволенню.

На підставі викладеного, керуючись статтями 2, 5-11, 19, 72-77, 90, 241-246, 250, 255 КАС України суд, -

В И Р І Ш И В:

В задоволення адміністративного позову ОСОБА_1 (04073, АДРЕСА_1; реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1) до Подільського районного відділу державної виконавчої служби міста Києва Головного територіального управління юстиції у місті Києві (04208, місто Київ, проспект Георгія Гонгадзе, будинок 5-Б; код ЄДРПОУ 34482497) про зобов'язання вчинити певні дії - відмовити.

Рішення суду, відповідно до ч. 1 статті 255 КАС України, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Рішення суду може бути оскаржене до суду апеляційної інстанції протягом тридцяти днів за правилами, встановленими статтями 293-297 КАС України.

Відповідно до п/п. 15.5 п. 15 Розділу VII «Перехідні положення» КАС України в редакції Закону №2147-VIII, до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Суддя П.В. Вовк