Рішення № 76988224, 01.10.2018, Черкаський окружний адміністративний суд

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 жовтня 2018 року справа № 2340/2994/18

Черкаський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Гайдаш В.А.,

за участю:

секретаря судового засідання - Баклаженко Н.В.,

позивача - ОСОБА_1 (особисто),

представника позивача - ОСОБА_2 (за ордером),

представника відповідача - Савенко Ю.Н. (за довіреністю),

розглянувши по суті у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДФС у Черкаській області про визнання дій протиправними та скасування рішення,

ВСТАНОВИВ:

До Черкаського окружного адміністративного суду звернулась ОСОБА_1 (АДРЕСА_1 далі - позивач) з позовом до Головного управління ДФС у Черкаській області (вул. Хрещатик, 235, м. Черкаси, 18002, далі - відповідач), в якому просить:

- визнати протиправним дії відповідача щодо винесення вимоги про сплату боргу (недоїмки) №Ф-41834-17 від 03.07.2018;

- скасувати вимогу про сплату боргу (недоїмки) №Ф-41834-17 від 03.07.2018.

Ухвалою від 01.08.2018 прийнято позов до розгляду, відкрито загальне позовне провадження у справі та призначено підготовче засідання.

Ухвалою від 13.09.2018 закрито підготовче провадження і призначено судовий розгляд справи по суті.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивачу спірним рішенням безпідставно нарахований єдиний внесок та штрафні санкції за його несвоєчасну сплату за період з 21.10.2014 до 13.10.2017, оскільки позивач у період з 26.09.2014 до 19.01.2017 не була зареєстрована як фізична особа-підприємець, а з 19.01.2017 вчасно сплачувала єдиний внесок, що підтверджується наявними у матеріалах справи квитанціями. Тому, просила задовольнити позов.

Позивач та її представник в судовому засіданні адміністративний позов підтримали в повному обсязі та просили його задовольнити з підстав, зазначених вище.

Представник відповідача в судовому засіданні позов не визнав, надав до суду письмовий відзив на позов, в якому зазначив, що застосування штрафних санкцій та нарахування пені згідно з оскаржуваним рішенням здійснено за несвоєчасну несплату єдиного внеску за даними інтегрованої картки платника єдиного внеску, що передана відповідачу з Костянтинівської ОДПІ ГУ ДФС у Донецькій області. Крім того, відповідач зазначив, що позивач під час припинення підприємницької діяльності 26.09.2014 не завершила процедуру припинення у повному обсязі та не здійснила зняття з обліку, як платника єдиного внеску.

Заслухавши пояснення учасників справи, розглянувши подані сторонами документи і матеріали, заслухавши пояснення їх представників, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору, суд встановив таке.

25.10.2017 відповідач прийняв рішення №0033411312 про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску, яким на підставі ч.10, п.2 ч.11 ст.25 Закону України від 08.07.2010 №2464-VI «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» (далі - Закон №2464-VI) застосував до позивача за несвоєчасну сплату єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування за період з 21.10.2014 до 01.01.2015 штраф у розмірі 126,80грн. (10% від суми недоїмки) та за період з 01.01.2015 до 13.10.2017 - 1013,61 грн. (20% від суми недоїмки), а також нарахував пеню у сумі 6462,42 грн.

За наслідками адміністративного оскарження цього рішення ГУ ДФС у Черкаській області рішенням від 15.06.2018 №25417/23-00-13-1216 відмовило у його скасуванні.

03.07.2018 відповідач прийняв вимогу форми Ф №41834-17, якою зобов'язано позивача сплатити недоїмку в розмірі 7385,86 грн., штраф - 197,57 грн. та пеню - 1167,11 грн.

Оцінюючи спірне рішення в контексті позовних вимог, суд врахував, що відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Основним нормативно-правовим актом, що визначає правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку є Закон № 2464-VI.

В силу норм ч. 2 ст. 2 Закону № 2464-VI виключно цим Законом визначаються, зокрема: порядок нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску; орган, що здійснює збір та веде облік єдиного внеску, його повноваження та відповідальність; порядок здійснення державного нагляду за збором та веденням обліку єдиного внеску.

Статтею 12 зазначеного Закону в редакції Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України у зв'язку з проведенням адміністративної реформи» від 04.07.2013 № 406-VII до завдань центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, віднесено забезпечення адміністрування єдиного внеску шляхом його збору, ведення обліку надходжень від його сплати та здійснення контролю за сплатою єдиного внеску. Зокрема, центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, відповідно до покладених на нього завдань: забезпечує збір та ведення обліку надходжень від сплати єдиного внеску; здійснює контроль за додержанням законодавства про збір та ведення обліку єдиного внеску, правильністю нарахування, обчислення, повнотою і своєчасністю сплати єдиного внеску; встановлює форми, строки і порядок прийняття та обробки звітності, зокрема в електронній формі, від платників щодо нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску за погодженням з Пенсійним фондом та фондами загальнообов'язкового державного соціального страхування; здійснює інші функції, передбачені законодавством.

За змістом ст. 13 Закону № 2464-VI з метою виконання зазначених завдань та функцій органам доходів і зборів були надані повноваження, в тому числі: проводити перевірки на підприємствах, в установах і організаціях, у осіб, які провадять незалежну професійну діяльність, фізичних осіб - підприємців бухгалтерських книг, звітів, кошторисів та інших документів про нарахування, обчислення та сплату єдиного внеску, достовірності відомостей, поданих до Державного реєстру, отримувати необхідні пояснення, довідки і відомості (зокрема письмові) з питань, що виникають під час такої перевірки; застосовувати фінансові санкції, передбачені цим Законом; стягувати з платників несплачені суми єдиного внеску; здійснювати інші функції, передбачені законодавством.

Крім того, в ст. 14 Закону № 2464-VI встановлені обов'язки органів доходів і зборів, серед них обов'язок здійснювати контроль за дотриманням платниками єдиного внеску вимог цього Закону.

З наведеними нормами Закону № 2464-VI кореспондуються підп. 41.1 і 41.2 ст. 41 Податкового кодексу України, за змістом яких органи доходів і зборів (центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування єдиної державної податкової, державної митної політики в частині адміністрування податків і зборів, митних платежів та реалізує державну податкову, державну митну політику, та його територіальні органи) забезпечують формування та реалізацію державної політики з адміністрування єдиного внеску, забезпечують формування та реалізацію державної політики у сфері боротьби з правопорушеннями при застосуванні законодавства з питань сплати єдиного внеску (далі - центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику. Одночасно органи доходів і зборів (як контролюючі органи) є органами стягнення, уповноваженими здійснювати заходи щодо забезпечення погашення недоїмки зі сплати єдиного внеску у межах повноважень, визначених цим Кодексом, Митним кодексом України та законами України.

Таким чином, нормами Закону № 2464-VI в редакції Закону України від 04.07.2013 № 406-VII чітко встановлено, що повноваження та обов'язки щодо здійснення контролю за повнотою та своєчасністю сплати платниками єдиного внеску, стягнення з платників несплачених сум єдиного внеску та застосування до таких платників фінансових санкцій у випадках, передбачених цим Законом, надані виключно органам доходів і зборів.

Відповідно до ч. 4 ст. 8 Закону № 2464-VI порядок нарахування, обчислення і сплати єдиного внеску визначається цим Законом, в частині адміністрування - Податковим кодексом України та прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику.

Порядок обчислення і сплати єдиного внеску врегульовано ст. 9 Закону № 2464-VI. Так, згідно з частинами 2 і 3 цієї ж статті Закону обчислення єдиного внеску здійснюється на підставі бухгалтерських та інших документів, відповідно до яких провадиться нарахування (обчислення) або які підтверджують нарахування (обчислення) виплат (доходу), на які відповідно до цього Закону нараховується єдиний внесок.

Обчислення єдиного внеску органами доходів і зборів у випадках, передбачених цим Законом, здійснюється на підставі актів перевірки правильності нарахування та сплати єдиного внеску, звітності, що подається платниками до органів доходів і зборів, бухгалтерських та інших документів, що підтверджують суми виплат (доходу), на суми яких (якого) відповідно до цього Закону нараховується єдиний внесок.

В силу приписів п. 1 і 4 ч. 2 ст. 6, абз.1 і 2 ч. 8, частин 11 і 12 ст. 9 Закону № 2464-VI платник єдиного внеску зобов'язаний: своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок; подавати звітність та сплачувати до органу доходів і зборів за основним місцем обліку платника єдиного внеску у строки, порядку та за формою, встановленими центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, за погодженням з Пенсійним фондом та фондами загальнообов'язкового державного соціального страхування.

Зокрема, платники єдиного внеску, крім платників, зазначених у пунктах 4 і 5 частини першої статті 4 цього Закону, зобов'язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний місяць, не пізніше 20 числа наступного місяця, крім гірничих підприємств, які зобов'язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний місяць, не пізніше 28 числа наступного місяця.

У разі несвоєчасної або не в повному обсязі сплати єдиного внеску до платника застосовуються фінансові санкції, передбачені цим Законом, а посадові особи, винні в порушенні законодавства про збір та ведення обліку єдиного внеску, несуть дисциплінарну, адміністративну, цивільно-правову або кримінальну відповідальність згідно із законом.

Єдиний внесок підлягає сплаті незалежно від фінансового стану платника. За наявності у платника єдиного внеску одночасно із зобов'язаннями із сплати єдиного внеску зобов'язань із сплати податків, інших обов'язкових платежів, передбачених законом, або зобов'язань перед іншими кредиторами зобов'язання із сплати єдиного внеску виконуються в першу чергу і мають пріоритет перед усіма іншими зобов'язаннями, крім зобов'язань з виплати заробітної плати (доходу).

В розумінні п. 6 ч. 1 ст. 1 Закону № 2464-VI сума єдиного внеску, своєчасно не нарахована та/або несплачена у строки, встановлені цим Законом, є недоїмкою.

Частинами другою та третьою ст. 25 Закону № 2464-VI встановлено, що у разі виявлення своєчасно не сплачених сум страхових внесків платники єдиного внеску зобов'язані самостійно обчислити ці внески і сплатити їх з нарахуванням пені в порядку і розмірах, визначених цією статтею. При цьому, суми недоїмки стягуються з нарахуванням пені та застосуванням штрафів.

За змістом норм частин 10, 13 ст.25 цього Закону на суму недоїмки нараховується пеня з розрахунку 0,1 відсотка суми недоплати за кожний день прострочення платежу. Нарахування пені, передбаченої цим Законом, починається з першого календарного дня, що настає за днем закінчення строку внесення відповідного платежу, до дня його фактичної сплати (перерахування) включно.

Також, згідно з п.2 ч.11 ст.25 зазначеного Закону орган доходів і зборів застосовує до платника єдиного внеску штрафні санкції. Зокрема, за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску накладається штраф у розмірі 20 відсотків своєчасно не сплачених сум.

Частинами 14, 15 і 16 ст. 25 Закону № 2464-VI визначено, що про нарахування пені та застосування штрафів, передбачених цим Законом, посадова особа органу доходів і зборів у порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, за погодженням з Пенсійним фондом, приймає рішення, яке протягом трьох робочих днів надсилається платнику єдиного внеску.

Суми пені та штрафів, передбачених цим Законом, підлягають сплаті платником єдиного внеску протягом десяти календарних днів після надходження відповідного рішення. Зазначені суми зараховуються на рахунки органів доходів і зборів, відкриті в центральному органі виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, для зарахування єдиного внеску. При цьому платник у зазначений строк має право оскаржити таке рішення до органу доходів і зборів вищого рівня або до суду з одночасним обов'язковим письмовим повідомленням про це територіального органу доходів і зборів, яким прийнято це рішення.

Рішення органу доходів і зборів про нарахування пені та/або застосування штрафів, передбачених частинами одинадцятою і дванадцятою цієї статті, є виконавчим документом. У разі якщо платник єдиного внеску не сплатив зазначені в рішенні суми протягом десяти календарних днів, а також не повідомив у цей строк орган доходів і зборів про оскарження рішення, таке рішення передається державній виконавчій службі в порядку, встановленому законом. Суми штрафів та нарахованої пені, застосованих за порушення порядку та строків нарахування, обчислення і сплати єдиного внеску, стягуються в такому самому порядку, що і суми недоїмки із сплати єдиного внеску.

З аналізу наведених норм вбачається, що штрафи та пеня за несвоєчасну сплату єдиного внеску застосовуються відповідного рішеннями до платників єдиного внеску за несвоєчасну сплату.

При цьому обов'язок такої сплати покладається саме на платників єдиного внеску, перелік яких визначений ст.4 Закону № 2464-VI.

Так, відповідно до ч.4 ст.4 Закону № 2464-VI платниками єдиного внеску є фізичні особи - підприємці, в тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування.

Суд встановив, що позивач була зареєстрована як фізична особа-підприємець з 25.10.2004 та взята на облік у Сніжнянському відділенні Торезької ОДПІ ГУ ДФС у Донецькій області.

Згідно з витягом з ЄДРПОУ 26.09.2014 внесено запис про припинення державної реєстрації позивачки, як фізичної особи-підприємця.

Відповідно до ч.8 ст.4 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань» фізична особа - підприємець позбавляється статусу підприємця з дати внесення до Єдиного державного реєстру запису про державну реєстрацію припинення підприємницької діяльності цією фізичною особою.

У подальшому, 19.01.2017 позивач зареєстрована, як фізична особа-підприємець та платник єдиного податку 2 групи і взята на облік, як платник податків Черкаською ОДПІ ГУ ДФС у Черкаській області.

Отже, як встановлено судом, у період з 26.09.2014 до 19.01.2017 позивач не була зареєстрована як фізична особа-підприємець, отже і не була платником єдиного внеску у розумінні ст.4 Закону № 2464-VI.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що нарахування позивачу єдиного внеску та штрафних санкцій за несвоєчасну сплату за період, в якому позивач не була зареєстрована фізичною особою-підприємцем є безпідставним.

При цьому, з 19.01.2017 до часу прийняття позивач сплачувала єдиний внесок у повному обсязі, що підтверджується відповідними квитанціями у матеріалах справи (а.с.25-30).

Відповідно до ч.1 ст.77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

За вказаних обставин, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку, що викладені в позовній заяві доводи позивача є обґрунтованими, вимоги такими, що підлягають задоволенню, а судовий збір стягненню на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

Керуючись статтями 6, 9, 14, 242-245, 255, 295, 370 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Визнати протиправним дії Головного управління ДФС у Черкаській області щодо винесення вимоги про сплату боргу (недоїмки) №Ф-41834-17 від 03.07.2018.

Визнати протиправно та скасувати вимогу про сплату боргу (недоїмки) Головного управління ДФС у Черкаській області №Ф-41834-17 від 03.07.2018.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДФС у Черкаській області на користь ОСОБА_1 сплачений судовий збір в сумі 1762 (одна тисяча сімсот шістдесят дві) грн.

Копію рішення направити особам, які беруть участь у справі.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, яка може бути подана до Київського апеляційного адміністративного суду через Черкаський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення. У разі застосування судом частини третьої статті 243 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Суддя В.А. Гайдаш

Рішення суду складене у повному обсязі 09.10.2018.