Рішення № 76987877, 09.10.2018, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд 61004, м. Харків, вул. Мар'їнська, 18-Б-3, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Харків

09 жовтня 2018 р. № 2040/7541/18

Харківський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді - Бадюкова Ю.В., розглянувши в приміщенні суду в м. Харкові в порядку спрощеного провадження без повідомлення учасників справи адміністративну справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Міністерства оборони України, Харківського обласного військового комісаріату про визнання протиправним та скасування протоколу, зобов'язання вчинити певні дії,-

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 (далі по тексту - позивач, ОСОБА_1.) звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Міністерство оборони України (далі по тексту - відповідач 1, МОУ), Харківського обласного військового комісаріату (далі по тексту - відповідач 2, ХОВК), в якому просить суд:

- визнати протиправним та скасувати п. 45 протоколу №73 від 13.07.2018р. рішення Комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та призначенням компенсаційних сум, яким відмовлено ОСОБА_1 в призначенні та виплаті одноразової грошової допомоги;

- зобов'язати Харківський Обласний Військовий Комісаріат повторно подати висновок за формою (додаток 13 Наказу №530) та документи до нього розпорядникові бюджетних коштів Міністерства Оборони України про виплату ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги згідно: ЗУ "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їхніх сімей", та в Порядку затвердженим Постановою КМУ №975 від 25.12.2013р., та Наказу Міністерства Оборони України №530 від 14.08.2014 року.

- зобов'язати Міністерство оборони України вирішити питання про призначення та нарахування одноразової грошової допомоги ОСОБА_1 згідно вимог: ЗУ "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їхніх сімей" та в Порядку затвердженим Постановою КМУ №975 від 25.12.2013р., та Наказом Міністерства Оборони України №530 від 14.08.2014 року.

- зобов'язати Харківський обласний військовий комісаріат відповідно до ст. 382 КАС України подати у 15 денний строк після набрання чинності рішення, звіт про виконання судового рішення.

- зобов'язати Міністерство оборони України відповідно до ст. 382 КАС України подати у 45 денний строк після набрання чинності рішення, звіт про виконання судового рішення.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що рішенням Комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та призначенням компенсаційних сум від 13.07.2018 р. протокол №73 п. 45, відповідно до якого комісія дійшла висновку про відмову в призначенні та виплаті. Позивач не має права на призначення ОГД, оскільки позивачем не подано документ про обставини поранення.

Позивач рішення комісії вважає протиправним, у зв'язку з чим просив задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.

Копія ухвали про відкриття спрощеного провадження була надіслана відповідачам і отримана уповноваженими особами.

Відповідач 2 - ХОВК, у встановлений судом строк, надав відзив на позовну заяву та просив суд закрити провадження по справі зазначивши, що пунктом 4.6, 4.7 Наказу МО України від 14.08.2014р. № 530 передбачено, що військовослужбовець, військовозобов'язаний, резервіст, якому виплачується одноразова грошова допомога у разі настання інвалідності чи втрати працездатності без встановлення йому інвалідності, подає уповноваженому органу (військовому комісаріату в даному випадку) такі документи: заяву про виплату одноразової грошової допомоги у зв'язку з встановленням інвалідності чи втрати працездатності без встановлення інвалідності; довідку медико-соціальної експертної комісії про встановлення групи інвалідності або відсотка втрати працездатності із зазначенням причинного зв'язку інвалідності чи втрати працездатності. До заяви додаються копії: постанови відповідної військово-лікарської комісії щодо встановлення причинного зв'язку поранення (контузії, травми або каліцтва), захворювання; документа, що свідчить про причини та обставини поранення (контузії, травми або каліцтва), зокрема про те, що воно не пов'язане з вчиненням особою кримінального чи адміністративного правопорушення або не є наслідком вчинення нею дій у стані алкогольного, наркотичного чи токсичного сп'яніння, або навмисного спричинення собі тілесного ушкодження: сторінок паспорта з даними про прізвище, ім'я та по батькові і місце реєстрації; документа, що засвідчує реєстрацію фізичної особи у Державному реєстрі фізичних осіб-платників податків, виданого органом доходів і зборів.

Позивачем з заявою про виплату одноразової грошової допомоги не було надано документа, що свідчить про причини та обставини поранення (контузії, травми або каліцтва), зокрема про те, що воно не пов'язане з вчиненням особою кримінального чи адміністративного правопорушення або не є наслідком вчинення нею дій у стані алкогольного, наркотичного чи токсичного сп'яніння, або навмисного спричинення собі тілесного ушкодження, через що висновок про можливість виплати одноразової грошової допомоги Харківським обласним військовим комісаріатом складено не було.

Згідно вказівки Департаменту фінансів МО України від 06.09.2016р. № 248/3/6/3625. Харківському облвійськкомату заборонено складати висновок та відправляти його на розгляд комісії МОУ, у разі відсутності всіх документів, зазначених у вищезазначеному Положенні.

Аналогічна позиція викладена у Телеграмі Державного секретаря МО України від 31.01.2017р.

Додатково зазначає, що позивач у березні 2018 року звертався до Харківського окружного адміністративного суду із позовом до Харківського обласного військового комісаріату із вимогою зобов'язати Харківський обласний військовий комісаріат подати висновок та документи до нього до Міністерства оборони України, щодо виплати одноразової грошової допомоги відповідно до П КМУ від 25.12.2013р. № 975 та Наказу МОУ від 14.08.2014р. № 530 (справа № 820/828/18). Постановою суду позов задоволено. Постанову суду виконано Харківським облвійськкоматом виконано.

Відповідач - 1 - МОУ, у встановлений судом строк, надав відзив на адміністративний позов та просив відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі з огляду на наступне.

Відповідно до п. 1 ст. 16 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», одноразова грошова допомога у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві - гарантована державою виплата, що здійснюється особам, які згідно з цим Законом мають право на її отримання.

Відповідно до п. 9 ст. 16-3 Закону, порядок призначення і виплати одноразової грошової допомоги визначається Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до п. 1 Порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, затвердженого постановою Уряду від 25.12.2013 року № 975 (далі - Порядок), цей Порядок визначає механізм призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності (далі - одноразова грошова допомога) військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві.

Згідно п. 11 Порядку, військовослужбовець, військовозобов'язаний та резервіст, якому виплачується одноразова грошова допомога у разі настання інвалідності чи втрати працездатності без встановлення йому інвалідності, подає уповноваженому органу такі документи:

заяву про виплату одноразової грошової допомоги у зв'язку з встановленням інвалідності чи часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності;

довідку медико-соціальної експертної комісії про встановлення групи інвалідності або відсотка втрати працездатності із зазначенням причинного зв'язку інвалідності чи втрати

працездатності.

До заяви додаються копії:

постанови відповідної військово-лікарської комісії щодо встановлення причинного зв'язку поранення (контузії, травми або каліцтва), захворювання;

документа, що свідчить про причини та обставини поранення (контузії, травми або каліцтва), зокрема про те, що воно не пов'язане із вчиненням особою кримінального чи адміністративного правопорушення або не є наслідком вчинення нею дій у стані алкогольного, наркотичного чи токсичного сп'яніння, або навмисного спричинення собі тілесного ушкодження;

сторінок паспорта з даними про прізвище, ім'я та по батькові і місце реєстрації;

документа, що засвідчує реєстрацію фізичної особи у Державному реєстрі фізичних осіб - платників податків, виданого органом доходів і зборів.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем було надано до військового комісаріату неповний пакет документів, а саме останнім не було надано жодного документу, що свідчить про причини та обставини поранення (контузії, травми або каліцтва), зокрема про те, що воно не пов'язане із вчиненням особою кримінального чи адміністративного правопорушення або не є наслідком вчинення нею дій у стані алкогольного, наркотичного чи токсичного сп'яніння, або навмисного спричинення собі тілесного ушкодження.

Зазначає, що вищевказані документи, які позивачем не було подано, є суттєвими та визначальними, оскільки, ст. 16-4 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» визначає підстави, за якими призначення і виплата одноразової грошової допомоги не здійснюються, а саме, якщо загибель (смерть), поранення (контузія, травма або каліцтво), інвалідність або часткова втрата працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовця, військовозобов'язаного або резервіста є наслідком зокрема:

а) вчинення ним злочину або адміністративного правопорушення;

б) вчинення ним дій у стані алкогольного, наркотичного чи токсичного сп'яніння;

в) навмисного спричинення собі тілесного ушкодження, іншої шкоди своєму здоров'ю або самогубства (крім випадку доведення особи до самогубства, встановленого судом).

А відтак, за відсутності вказаних документів, неможливо визначити право позивача на отримання одноразової грошової допомоги.

Відповідно до п. 21.5 Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України, затвердженого наказом Міністерства оборони України від 14.08.2008 року №402, постанови ВЛК про причинний зв'язок захворювань, поранень, контузій, травм, каліцтв приймаються в таких формулюваннях, зокрема:

г) "Захворювання, поранення (травма, контузія, каліцтво), ТАК, пов'язане з виконанням обов'язків військової служби при перебуванні в країнах, де велись бойові дії" - якщо захворювання виникло, поранення (контузія, травма, каліцтво) одержане в період перебування в країнах, де велись бойові дії і військовослужбовець визнаний учасником бойових дій.

Таким чином, постанови військово-лікарських комісій видаються лише з метою встановлення причинного зв'язку захворювання, поранення, контузії, травми, каліцтва військовослужбовців, військовозобов'язаних, резервістів та осіб, звільнених з військової служби, та можуть підтверджувати та встановлювати виключно причинний зв'язок та період, в якому було отримане відповідне ушкодження здоров'я, а не обставини, при яких військовослужбовець отримав поранення, контузію, травму або каліцтво.

Крім цього, як вбачається з п. 11 Порядку № 975, постанова відповідної військово- лікарської комісії щодо встановлення причинного зв'язку поранення (контузії, травми або каліцтва), захворювання є окремим документом, який визначений окремим підпунктом

пункту 11 Порядку № 975 та аж ніяк не може бути дублюючим (зайвим тотожнім) документом на підтвердження обставин отримання відповідного ушкодження здоров'я.

Відповідно до п. 21.21 Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України, за наявності тілесних ушкоджень (відсутність кінцівки, дефекти кісток черепа, рубці після поранень, наявність чужорідних тіл) у колишніх військовослужбовців - учасників бойових дій у роки Великої Вітчизняної війни , в інші періоди ведення бойових дій, у тому числі при проходженні військової служби в країнах, де велися бойові дії, а також у колишніх військовополонених у разі відсутності даних про їх медичний огляд ВЛК з цього приводу в період військової служби ці особи, незалежно від причини звільнення із Збройних Сил і ступеня придатності до військової служби у даний час, для встановлення характеру і давності тілесних ушкоджень за направленням військового комісара підлягають огляду судово-медичним експертом (за необхідності після обстеження у лікувально-профілактичному закладі). Результати медичного обстеження судово-медичним експертом заносяться в акт судово-медичного дослідження (висновок експерта) за наслідками поранення та разом з довідкою про проходження військової служби і перебування у частинах діючої армії, з посиланням на Перелік країн, посвідченням учасника бойових дій, військово-обліковими і медичними документами направляються до штатних ВЛК для встановлення причинного зв'язку поранення (каліцтва).

Отже, вищевказаним пунктом Положення чітко визначається мета судово-медичного дослідження, а саме: встановлення характеру і давності тілесних ушкоджень, а тому висновок спеціаліста у галузі судово-медичної експертизи також не може бути документом, що свідчить про причини та обставини поранення (контузії, травми або каліцтва), зокрема про те, що воно не пов'язане із вчиненням особою кримінального чи адміністративного правопорушення або не є наслідком вчинення нею дій у стані алкогольного, наркотичного чи токсичного сп'яніння, або навмисного спричинення собі тілесного ушкодження.

Також в п. 21.21 Положення чітко визначено, що акт судово-медичного дослідження (висновок експерта) разом з довідкою про проходження військової служби направляються до штатних військово-лікарських комісій для встановлення причинного зв'язку поранення

(контузії).

Зазначає, що акт судово-медичного обстеження (висновок експерта) є необхідним документом для встановлення причинного зв'язку ушкодження здоров'я (отримання протоколу ВЛК про встановлення причинного зв'язку) та ніяким чином не відноситься до документів, що можуть свідчити про причини та обставини ушкодження здоров'я, зокрема про те, що воно не пов'язане із вчиненням особою кримінального чи адміністративного правопорушення або не є наслідком вчинення нею дій у стані алкогольного, наркотичного чи токсичного сп'яніння, або навмисного спричинення собі тілесного ушкодження.

З Висновку фахівця з питань судово-медичної експертизи від 23.12.2015 року № 1485 вбачається, що жодної обставини або факту останній не встановлює, не підтверджує та не спростовує, лише зазначає, що рубці на тілі могли утворитися в результаті вогнепальних (осколкових) поранень, які могли бути отримані в строк та при обставинах, вказаних особою, що освідчується. Іншими словами, останній лише допускає можливість їх отримання при обставинах зі слів позивача, однак не встановлює цей факт достовірно.

Таким чином, зі змісту висновку фахівця з питань судово-медичної експертизи також не вбачається жодної причини та обставини поранення (контузії, травми або каліцтва), зокрема про те, що воно не пов'язане із вчиненням особою кримінального чи адміністративного правопорушення або не є наслідком вчинення нею дій у стані алкогольного, наркотичного чи токсичного сп'яніння, або навмисного спричинення собі тілесного ушкодження, у зв'язку з чим вказаний документ також не може слугувати підтвердженням вищевказаних обставин.

Разом з цим, відповідно до п. 21.8 Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України, затвердженого наказом Міністра оборони України від 14.08.2008 року № 402, при медичному огляді військовослужбовців, колишніх військовослужбовців, військовозобов'язаних і резервістів, призваних на збори, які одержали поранення (травму, контузію, каліцтво) до введення в дію Положення про військово-лікарську експертизу та медичний огляд у Збройних Силах України, затвердженого наказом Міністра оборони України від 4 січня 1994 року № 2, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 29 липня 1994 року за № 177/386, і не мають довідки, виданої військовою частиною, ВЛК можуть бути прийняті до уваги достовірні документи про причини і обставини одержання військовослужбовцем поранення (контузії, травми, каліцтва) (записи про первинне звернення по медичну допомогу із зазначенням обставин одержання поранення (травми), витяг із історії хвороби, матеріали службового розслідування, дізнання, досудового слідства за фактом поранення (травми) та інші медичні або військово- облікові документи).

Показання свідків не є підставою для встановлення у військовослужбовців (колишніх військовослужбовців) факту перенесеного захворювання, травми (контузії, каліцтва, поранення).

Чинними нормативно-правовими актами чітко встановлений перелік документів, які можуть свідчити про причини та обставини одержання поранення (травми), контузії військовослужбовцем, що в повній мірі доводить той факт, що позивачем не було надано на адресу військового комісаріату необхідних та обов'язкових документів, передбачених пунктом 11 Порядку № 975, та, в свою чергу, спростовує твердження позивача про протиправність дій відповідача.

Ухвалою від 09 жовтня 2018 року відмовлено у задоволенні клопотання представника Харківського обласного військового комісаріату про закриття провадження у справі в частині позовних вимог.

Ухвалою від 09 жовтня 2018 року відмовлено у задоволенні клопотання Міністерства оборони України про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін.

Фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється згідно до вимог ст. 229 КАС України.

Згідно положень ст. ст. 12, 257 КАС України даний спір віднесено до категорії справ, що підлягають розгляду за правилами спрощеного позовного провадження, а тому суд вважає за можливе розглянути справу в порядку спрощеного позовного провадження, враховуючи, що відповідачів повідомлено належним чином про наявність позову щодо оскарження його рішення.

Згідно п. 2 ч. 1 ст. 263 КАСУ справи щодо оскарження фізичними особами рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень щодо обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат, соціальних виплат непрацездатним громадянам, виплат за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням, виплат та пільг дітям війни, інших соціальних виплат, доплат, соціальних послуг, допомоги, захисту, пільг суд розглядає за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).

Оцінивши повідомлені позивачем та відповідачами обставини, дослідивши матеріали справи, суд встановив наступне.

Відповідно до ч.4 ст. 78 КАС України, обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Так, правовідносинам, які розглядаються у даній справі, передували обставини, які не доказуються у даній справі, оскільки були встановлені рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 14.03.2018 року у справі № 820/828/18 (яке, згідно відомостей автоматизованої системи "Діловодство спеціалізованого суду", 15.05.2018 року набрало законної сили) за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Харківського обласного військового комісаріату про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії.

В рамках справи № 820/828/18 судом було встановлено, що ОСОБА_1 проходив військову службу та приймав участь у виконанні інтернаціонального обов'язку з 10.05.1987 по 04.01.1989 у військовій частині 24872, що підтверджується копією військового квитка серії НОМЕР_2 від 13.10.1986 року.

Згідно довідки до акту огляду МСЕК серії 12ААА № 131339 від 11.05.2016 року позивачу встановлена ІІI група інвалідності з 26.04.2016 року по 01.05.2018 року у зв'язку з травмою, контузією та захворюванням, пов'язаними з виконанням обов'язків військової служби при перебування у країнах, де велись бойові дії.

Як встановлено судом, 18.01.2018 року ОСОБА_1, звернувся з заявою про виплату одноразової грошової допомоги до Харківського обласного військового комісаріату у зв'язку з встановленням йому інвалідності, пов'язаної з проходженням військової служби.

До вказаної заяви позивач додав документи, передбачені п. 11 Порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, затвердженою Постановою Кабінету Міністрів України № 975 від 25.12.2013 року та пунктом 4.7 Положення про організацію в Міністерстві оборони України роботи з обчислення вислуги років для призначення пенсій військовослужбовцям і соціального забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та членів їх сімей.

Надісланим позивачу листом № 233/ВЗС від 29.01.2018 року ОСОБА_1, було надано відповідь, якою в задоволенні його заяви відмовлено. При цьому відповідач посилається у вищевказаному листі на те, що позивач не надав документ, що свідчить про причину та обставини поранення (контузії, травми або каліцтва), зокрема про те, що воно не пов'язане із вчиненням кримінального чи адміністративного правопорушення або не є наслідком алкогольного, наркотичного чи токсичного сп'яніння, або навмисного спричинення собі тілесного ушкодження, як це передбачено п. 11 Порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, затвердженою Постановою Кабінету Міністрів України № 975 від 25.12.2013.

Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 14.03.2018 року було визнано протиправною бездіяльність Харківського обласного військового комісаріату, яка полягає в не поданні у 15-денний строк з дня реєстрації всіх документів розпорядникові бюджетних коштів висновку щодо виплати ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, 62431, ідентифікаційний код НОМЕР_1) одноразової грошової допомоги передбаченої Законом України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їхніх сімей", Постановою КМ України № 975 від 25.12.2013 року та наказом Міністерства оборони України № 530 від 14.08.2014 року. Зобов'язано Харківський обласний військовий комісаріат подати висновок за формою Додаток 13 Наказу № 530 та документи до нього розпорядникові бюджетних коштів Міністерства оборони України про виплату ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, 62431, ідентифікаційний код НОМЕР_1) одноразової грошової допомоги передбаченої Законом України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їхніх сімей", Постановою КМ України № 975 від 25.12.2013 року та наказом Міністерства оборони України № 530 від 14.08.2014 року.

В подальшому, Харківським обласним військовим комісаріатом рішення по справі № 820/828/18 було виконано, проте, рішенням Комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум, що оформлене пунктом 45 протоколу № 73 від 13.07.2018 року, позивачу було відмовлено в призначенні одноразової грошової допомоги.

Не погоджуючись із позицією та рішенням відповідача, позивач звернувся до Харківського окружного адміністративного суду із зазначеним позовом.

По суті заявлених вимог суд зазначає наступне.

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" (надалі - Закон), соціальний захист військовослужбовців - діяльність (функція) держави, спрямована на встановлення системи правових і соціальних гарантій, що забезпечують реалізацію конституційних прав і свобод, задоволення матеріальних і духовних потреб військовослужбовців відповідно до особливого виду їх службової діяльності, статусу в суспільстві, підтримання соціальної стабільності у військовому середовищі. Це право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, у старості, а також в інших випадках, передбачених законом.

Згідно зі ст. 1-2 Закону, військовослужбовці користуються усіма правами і свободами людини та громадянина, гарантіями цих прав і свобод, закріпленими в Конституції України та законах України, з урахуванням особливостей, встановлених цим та іншими законами.

Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 3 Закону, дія цього Закону поширюється на військовослужбовців, які стали інвалідами внаслідок захворювання, пов'язаного з проходженням військової служби, чи внаслідок захворювання після звільнення їх з військової служби, пов'язаного з проходженням військової служби, та членів їх сімей, а також членів сімей військовослужбовців, які загинули, померли чи пропали безвісти.

Згідно з ч. 1 ст. 16 Закону, одноразова грошова допомога у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві (далі - одноразова грошова допомога), - гарантована державою виплата, що здійснюється особам, які згідно з цим Законом мають право на її отримання.

Пунктом 4 ч. 2 ст. 16 Закону, одноразова грошова допомога призначається і виплачується у разі: встановлення військовослужбовцю (крім військовослужбовців строкової служби) інвалідності, що настала внаслідок поранення (контузії, травми або каліцтва), отриманого ним під час виконання обов'язків військової служби або внаслідок захворювання, пов'язаного з виконанням ним обов'язків військової служби, чи встановлення інвалідності особі після її звільнення з військової служби внаслідок причин, зазначених у цьому підпункті.

Постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.2013 року № 975 затверджено Порядок призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві (далі по тексту - Порядок).

Даний Порядок визначає механізм призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності (далі - одноразова грошова допомога) військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві (далі - військовослужбовець, військовозобов'язаний та резервіст).

Пунктом 11 Порядку передбачено, що військовослужбовець, військовозобов'язаний та резервіст, якому виплачується одноразова грошова допомога у разі настання інвалідності чи втрати працездатності без встановлення йому інвалідності, подає уповноваженому органу такі документи: заяву про виплату одноразової грошової допомоги у зв'язку з встановленням інвалідності чи часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності; довідку медико-соціальної експертної комісії про встановлення групи інвалідності або відсотка втрати працездатності із зазначенням причинного зв'язку інвалідності чи втрати працездатності. До заяви додаються копії: постанови відповідної військово-лікарської комісії щодо встановлення причинного зв'язку поранення (контузії, травми або каліцтва), захворювання; документа, що свідчить про причини та обставини поранення (контузії, травми або каліцтва), зокрема про те, що воно не пов'язане із вчиненням особою кримінального чи адміністративного правопорушення або не є наслідком вчинення нею дій у стані алкогольного, наркотичного чи токсичного сп'яніння, або навмисного спричинення собі тілесного ушкодження; сторінок паспорта з даними про прізвище, ім'я та по батькові і місце реєстрації; документа, що засвідчує реєстрацію фізичної особи у Державному реєстрі фізичних осіб - платників податків, виданого органом доходів і зборів (для фізичної особи, яка через свої релігійні переконання відмовляється від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків, офіційно повідомила про це відповідний орган доходів і зборів та має відмітку в паспорті громадянина України, - копію сторінки паспорта з такою відміткою).

Пунктом 12 Порядку визначено, що призначення і виплата одноразової грошової допомоги військовослужбовцям, військовозобов'язаним та резервістам, яких призвано на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, здійснюється Міноборони, іншими центральними органами виконавчої влади, що здійснюють керівництво військовими формуваннями та правоохоронними органами, та іншими органами державної влади, військовими формуваннями та правоохоронними органами, в яких передбачено проходження військової служби військовослужбовцями, навчальних (або перевірочних) та спеціальних зборів - військовозобов'язаними, проходження служби у військовому резерві - резервістами (далі - розпорядник бюджетних коштів).

Пунктом 13 Порядку передбачено, що керівник уповноваженого органу подає у 15-денний строк з дня реєстрації всіх документів розпорядникові бюджетних коштів висновок щодо виплати одноразової грошової допомоги, до якого додаються документи, зазначені в пунктах 10 і 11 цього Порядку. Розпорядник бюджетних коштів приймає у місячний строк після надходження зазначених документів рішення про призначення або відмову у призначенні одноразової грошової допомоги і надсилає його разом з документами уповноваженому органові для видання наказу про виплату такої допомоги особам, які звернулися за нею, або у разі відмови для письмового повідомлення заявника із зазначенням мотивів відмови.

Наказом Міністерства оборони України 14.08.2014 р. № 530 (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 20 жовтня 2014 р. за № 1294/26071) затверджено Положення про організацію в Міністерстві оборони України роботи з обчислення вислуги років для призначення пенсій військовослужбовцям і соціального забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та членів їх сімей, додатком 13 до якого затверджено форму висновку про призначення одноразової грошової допомоги, передбаченої ст. 16 Закону.

Розглядаючи вказану справу, суд зазначає, що позивач перебував на військовому обліку у відповідному РВК МО України, причинний зв'язок поранення, отриманого позивачем під час виконання обов'язків військової служби в період перебування в Афганістані, встановлено Центральною військово-лікарською комісією МО України (а.с.14).

Щодо посилань відповідача - МОУ, що про відсутність документів, що визначені п. 10, 11 Порядку № 975, а саме неподання позивачем документу, що свідчить про причину та обставини поранення (контузії, травми або каліцтва), зокрема про те, що воно не пов'язане із вчиненням особою кримінального чи адміністративного правопорушення, або не є наслідком вчинення нею дій у стані алкогольного, наркотичного чи токсичного сп'яніння, або навмисного спричинення собі тілесного ушкодження, суд зазначає наступне.

Пунктом 4.7 Положення про організацію в Міністерстві оборони України роботи з обчислення вислуги років для призначення пенсій військовослужбовцям і соціального забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та членів їх сімей, затвердженого наказом Міністерства оборони України від 14.08.2014 року № 530, передбачено документи, які подаються для одержання одноразової грошової допомоги в разі встановлення інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності особам, звільненим з військової служби (зборів, резерву).

Вказаним пунктом передбачено, що для одержання одноразової грошової допомоги в разі встановлення інвалідності подається, зокрема, копія акта про нещасний випадок, складеного за матеріалами розслідування військової частини, або довідки командира військової частини про причини та обставини поранення (контузії, травми, каліцтва), зокрема про те, що поранення (контузія, травма, каліцтво) не пов'язане з учиненням особою кримінального чи адміністративного правопорушення, не є наслідком учинення нею дій у стані алкогольного, наркотичного чи токсичного сп'яніння або навмисного спричинення собі тілесного ушкодження, - у разі якщо поранення (контузія, травма або каліцтво) не пов'язане з виконанням обов'язків військової служби.

Отже, з аналізу вказаної норми вбачається, що копія акту про нещасний випадок, складеного за матеріалами розслідування військової частини, або довідки командира військової частини про причини та обставини поранення (контузії, травми, каліцтва) необхідно подавати саме у разі, якщо поранення (контузія, травма або каліцтво) не пов'язане з виконанням обов'язків військової служби.

З витягу протоколу № 399 від 03.02.2016 року засідання Центральної військово-лікарської комісії Міністерства оборони України по встановленню причинного зв'язку захворювань, поранень, контузій, травм, каліцтв вбачається, що отримані ОСОБА_1 - поранення, контузія, захворювання, дійсно пов'язані з виконанням обов'язків військової служби при перебуванні в країнах, де велись бойові дії. Зазначені обставини також встановлені Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 14 березня 2018 року по справі №820/828/18.

Отже, враховуючи вищенаведене, суд вважає необґрунтованим посилання МОУ щодо ненадання позивачем необхідного документу про причини та обставини поранення для складання висновку про призначення одноразової грошової допомоги.

Крім того, суд зазначає, що інституційна багатоланковість системи призначення та виплати одноразової грошової допомоги відповідно Закону України «Про соціальний та правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» не означає, що кожний наступний суб'єкт цієї ланки має визначати наявність чи відсутність права на отримання цієї допомоги, та у зв'язку з цим порушувати права людини на отримання одноразової грошової допомоги та створювати штучні перепони під час виконання рішення суду.

За таких обставин, суд приходить до висновку про протиправність та наявність підстав для скасування рішення Комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум - про відмову в призначенні одноразової грошової допомоги ОСОБА_1, оформлене пунктом 45 протоколу № 73 від 13.07.2018 року.

Щодо зобов'язання Харківського обласного військового комісаріату повторно подати висновок за формою (додаток 13 Наказу №530) та документи до нього розпорядникові бюджетних коштів - Міністерству оборони України, суд зауважує наступне.

Спосіб відновлення порушеного права має бути ефективним та таким, який виключає подальші протиправні рішення, дії чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень, а у випадку невиконання, або неналежного виконання рішення не виникала б необхідність повторного звернення до суду, а здійснювалося примусове виконання рішення ( Постанова Верховного Суду України від 16 вересня 2015 року у справі 826/4418/14).

Так, Європейський суд з прав людини у рішенні від 13.01.2011 (остаточне) по справі "ЧУЙКІНА ПРОТИ УКРАЇНИ" (CASE OF CHUYKINA v. UKRAINE) (Заява N 28924/04) констатував: " 50. Суд нагадує, що процесуальні гарантії, викладені у статті 6 Конвенції, забезпечують кожному право звертатися до суду з позовом щодо своїх цивільних прав та обов'язків. Таким чином стаття 6 Конвенції втілює "право на суд", в якому право на доступ до суду, тобто право ініціювати в судах провадження з цивільних питань становить один з його аспектів (див. рішення від 21 лютого 1975 року у справі "Голдер проти Сполученого Королівства" (Golder v. theUnitedKingdom), пп. 28 - 36, Series A N 18). Крім того, порушення судового провадження саме по собі не задовольняє усіх вимог пункту 1 статті 6 Конвенції. Ціль Конвенції гарантувати права, які є практичними та ефективними, а не теоретичними або ілюзорними. Право на доступ до суду включає в себе не лише право ініціювати провадження, а й право отримати "вирішення" спору судом. Воно було б ілюзорним, якби національна правова система Договірної держави дозволяла особі подати до суду цивільний позов без гарантії того, що справу буде вирішено остаточним рішенням в судовому провадженні. Для пункту 1 статті 6 Конвенції було б неможливо детально описувати процесуальні гарантії, які надаються сторонам у судовому процесі провадженні, яке є справедливим, публічним та швидким, не гарантувавши сторонам того, що їхні цивільні спори будуть остаточно вирішені (див. рішення у справах "Мултіплекс проти Хорватії" (Multiplex v. Croatia), заява N 58112/00, п. 45, від 10 липня 2003 року, та "Кутіч проти Хорватії" (Kutic v. Croatia), заява N 48778/99, п. 25, ECHR 2002-II)".

Так суд, задовольняючи позов в частині скасування спірного рішення МОУ, з метою дотримання процедури, встановленої Порядком, виходячи з пов'язаності позовних вимог, зобов'язує Харківський обласний військовий комісаріат повторно подати висновок за формою (додаток 13 Наказу №530) та документи до нього розпорядникові бюджетних коштів Міністерства Оборони України про виплату ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, 62431, ідентифікаційний код НОМЕР_1) одноразової грошової допомоги згідно: ЗУ "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їхніх сімей", та в Порядку затвердженим Постановою КМУ №975 від 25.12.2013р., та Наказу Міністерства Оборони України №530 від 14.08.2014 року.

Щодо позовної вимоги про зобов'язання Міністерства оборони України вирішити питання про призначення та нарахування одноразової грошової допомоги ОСОБА_1 згідно вимог: ЗУ "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їхніх сімей" та в Порядку затвердженим Постановою КМУ №975 від 25.12.2013р., та Наказом Міністерства Оборони України №530 від 14.08.2014 року суд зазначає що вона не підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Положенням ч.2 ст.9 КАС України, передбачено, що суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

Належне відновлення порушених прав позивача суд вбачає шляхом саме зобов'язання Міністерства оборони України прийняти рішення про призначення позивачу одноразової грошової допомоги, згідно вимог: ЗУ "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їхніх сімей" та в Порядку затвердженим Постановою КМУ №975 від 25.12.2013р., та Наказом Міністерства Оборони України №530 від 14.08.2014 року та надіслати вказане рішення Харківському обласному військовому комісаріату для видання наказу про виплату такої допомоги ОСОБА_1, оскільки вказане є дотриманням судом гарантій на те, що спір між сторонами буде остаточно вирішений.

Отже, розглядом справи доведено та матеріалами справи підтверджено протиправність відмови Міністерства оборони України в призначенні позивачу одноразової грошової допомоги, передбаченої ст. 16 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їхніх сімей".

Щодо посилань відповідача - МОУ у відзиві на позовну заяву про необхідність виключення Харківського обласного військового комісаріату як відповідача по даній справі та залучити останнього в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні Міністерства оборони україни, суд зазначає наступне.

Згідно з частиною третьою статті 48 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо позов подано не до тієї особи, яка повинна відповідати за позовом, суд до ухвалення рішення у справі за згодою позивача замінює первісного відповідача належним відповідачем, не закриваючи провадження у справі, якщо це не потягне за собою зміни підсудності адміністративної справи. Суд має право за клопотанням позивача до ухвалення рішення у справі залучити до участі у ній співвідповідача.

З аналізу викладеної норми слідує, що правом на звернення до суду з клопотанням про заміну відповідача (залучення співвідповідача) наділений виключно позивач. Крім того, позивач до Харківського обласного військового комісаріату заявив позовну вимогу, а тому процесуальне становище позивачем у позовній заяві визначено правильно.

У зв'язку з чим у суду немає підстав для задоволення поданого клопотання.

Стосовно вимог позивача про встановлення судового контролю, суд зазначає, що відповідно до ст. 382 Кодексу адміністративного судочинства України, суд який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, має право зобов'язати суб'єкта владних повноважень не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.

З аналізу вказаної норми вбачається, що встановлення судового контролю за виконанням рішення суб'єктом владних повноважень - відповідачем у справі, є правом, а не обов'язком суду. Отже, судовий контроль за виконанням судових рішень в адміністративних справах є саме диспозитивним правом суду, яке може використовуватись в залежності від наявності об'єктивних обставин, що підтверджені належними та допустимими доказами. Це виключно як певна (можливо, виняткова) міра впливу на той чи інший орган влади. Застосування наведеної норми - це прерогатива суду.

В своєму ж позові про встановлення судового контролю за виконанням судового рішення позивач не навів аргументованих доводів, та не надав доказів того, що прийняте рішення суду буде відповідачами тривалий час не виконуватись. Тому дані вимога позивача не підлягає задоволенню.

Відповідно до ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Як встановлено ст. 370 КАС України судове рішення, яке набрало законної сили, є обов'язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.

Відповідно до ч.1 ст.2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

За приписами ч. 1,2 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Отже, розглянувши подані сторонами документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до висновку про те, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

Керуючись ст. ст. 14, 22, 194, 243, 246, 249, 250, 255, 263, 295 КАС України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов ОСОБА_1 до Міністерства оборони України, Харківського обласного військового комісаріату про визнання протиправним та скасування протоколу, зобов'язання вчинити певні дії задовольнити частково.

Скасувати рішення Комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та призначенням компенсаційних сум про відмову ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, 62431, ідентифікаційний код НОМЕР_1) в призначенні та виплаті одноразової грошової допомоги, викладене у п. 45 протоколу Комісії № 73 від 13.07.2018 року.

Зобов'язати Харківський обласний військовий комісаріат (вул. Кацарська, 56, м. Харків, 61052) повторно подати висновок за формою (додаток 13 Наказу №530) та документи до нього розпорядникові бюджетних коштів Міністерству оборони України про виплату ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, 62431, ідентифікаційний код НОМЕР_1) одноразової грошової допомоги згідно: Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їхніх сімей", в порядку, затвердженим Постановою КМУ №975 від 25.12.2013 р. і наказом Міністерства оборони України № 530 від 14.08.2014 року.

Зобов'язати Міністерство оборони України (просп. Повітрофлотський, буд. 6, м. Київ, 03168) прийняти рішення про призначення позивачу одноразової грошової допомоги, згідно вимог: Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їхніх сімей", в порядку, затвердженому Постановою КМУ №975 від 25.12.2013 р. і наказом Міністерства оборони України №530 від 14.08.2014 року та надіслати вказане рішення Харківському обласному військовому комісаріату для видання наказу про виплату такої допомоги ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, 62431, ідентифікаційний код НОМЕР_1).

У задоволенні іншої частини позовних вимог - відмовити.

Рішення суду може бути оскаржене в апеляційному порядку, передбаченому п.п. 15.5. п. 15 ч. 1 Розділу VII Перехідних положень КАС України до Харківського апеляційного адміністративного суду через Харківський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів, з дня його проголошення .

В разі, якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не були вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повне рішення складено 09 жовтня 2018 року.

Суддя Бадюков Ю.В.