Рішення № 76987868, 04.10.2018, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд 61004, м. Харків, вул. Мар'їнська, 18-Б-3, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

04 жовтня 2018 р. справа № 2040/5731/18

Харківський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Горшкової О.О.,

при секретарі судового засідання - Лук'янчук О.І.,

за участю: представника позивача - ОСОБА_1, представника відповідача - Лавренчук О.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_3 (АДРЕСА_1,61015) до Головного управління Державної фіскальної служби у Харківській області (вул. Пушкінська, буд. 46,м. Харків,61057) про скасування податкового повідомлення-рішення, -

В С Т А Н О В И В :

ОСОБА_3 звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом, в якому просить суд визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення № 304246-1308-2031 від 05.05.2018 року.

В обґрунтування позову позивачем зазначено, що податковий орган під час прийняття спірного податкового повідомлення-рішення невірно визначив розмір земельного податку, оскільки в основу його розрахунку було взято усю площу нежилих приміщень, належних позивачу, а не частину, яка припадає на належні йому нежилі приміщення, пропорційну до прибудинкової території, що суперечить вимогам п. 287.8 ст. 278 Податкового кодексу Украйні. Зазначені обставини зумовили звернення позивача до суду з даним позовом.

Представник відповідача заперечував проти задоволення позовних вимог та вказав, що за позивачем обліковується земельна ділянка, яка розташована за адресою: АДРЕСА_2 та знаходиться у користуванні ОСОБА_3 З огляду норми діючого законодавства та враховуючи нормативну грошову оцінку відповідачем було розраховано суму податкового зобов'язання із земельного податку з фізичних осіб, який належить сплатити позивачу. Так, базою оподаткування земельним податком обрано площу земельної ділянки, що знаходиться у користуванні ОСОБА_3, а базовим податковим періодом визначено 2018 рік. Таким чином, на думку відповідача, позовні вимоги позивача є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

Представником позивача у поданій до суду відповіді на відзив вказано власну правову позицію стосовно повідомлених представників відповідача доводів.

У судовому засіданні 04.10.2018 року представники сторін підтримали свої правові позиції в повному обсязі.

Суд, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши наявні в матеріалах справи докази, встановив наступне.

Позивач, ОСОБА_3, є власником нерухомого майна загальною площею 83,4 кв. м (нежитлові приміщення підвалу 1-го поверху № 2-1, 2-2, 9а-3, 94-4) в чотириповерховій будівлі літ. "А-4" за адресою: АДРЕСА_2

Вказана обставина сторонами не заперечувалась.

Як вбачається з матеріалів справи, Головним управлінням ДФС у Харківській області на підставі п.п. 54.3.3 п.54.3 ст. 54 Податкового кодексу України та відповідно до п. 286.5 ст.286 розділу ХІІІ Податкового кодексу України відносно позивача прийнято податкове повідомлення-рішення від 05.05.2018 року № 304246-1308-2031, яким визначено податкове зобов'язання за платежем земельний податок з фізичних осіб в розмірі 886, 90 грн. (а.с.8).

Під час судового розгляду справи встановлено, що представник позивача звернувся до відповідача із адвокатським запитом від 25.06.2018 року вих. № 268/06-2018-з) щодо надання розрахунку зі сплати земельного податку.

Листом Головного управління ДФС у Харківській області від 03.07.2018 року № 6959/ФОП/20-40-13-08-22 позивача повідомлено, що земельний податок з фізичних осіб по гр. ОСОБА_3 проведено у 2018 році в автоматичному режимі в програмі АІС «Податковий блок».

Позивач, не погодившись з податковим повідомленням-рішенням в цілому звернувся до суду з даним позовом для захисту своїх порушених прав.

Суд зазначає, що положеннями ст. 206 Земельного кодексу України передбачено, що використання землі в Україні є платним. Об'єктом плати за землю є земельна ділянка. Плата за землю справляється відповідно до закону.

Відповідно до пп. 14.1.72 п.14.1 ст. 14 Податкового кодексу України земельний податок - обов'язковий платіж, що справляється з власників земельних ділянок та земельних часток (паїв), а також постійних землекористувачів (далі - податок для цілей розділу XII цього Кодексу).

При цьому, положеннями п.269.1 ст.269 Податкового кодексу України визначено, що платниками земельного податку є власники земельних ділянок, земельних часток (паїв) та землекористувачі.

Як передбачено п. 270.1 ст.270 Податкового кодексу України об'єктами оподаткування є земельні ділянки, які перебувають у власності або користуванні.

Відповідно до ст. 271 Податкового кодексу України базою оподаткування є: нормативна грошова оцінка земельних ділянок з урахуванням коефіцієнта індексації, визначеного відповідно до порядку, встановленого цим розділом, площа земельних ділянок, нормативну грошову оцінку яких не проведено.

Згідно із п. 286.1 ст.286 Податкового кодексу України підставою для нарахування земельного податку є дані державного земельного кадастру. Центральні органи виконавчої влади, що реалізують державну політику у сфері земельних відносин та у сфері державної реєстрації речових прав на нерухоме майно, у сфері будівництва щомісяця, але не пізніше 10 числа наступного місяця, а також за запитом відповідного контролюючого органу за місцезнаходженням земельної ділянки подають інформацію, необхідну для обчислення і справляння плати за землю, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

При цьому, відповідно до п. 286.6 ст. 286 Податкового кодексу України за земельну ділянку, на якій розташована будівля, що перебуває у користуванні кількох юридичних або фізичних осіб, податок нараховується кожному з них пропорційно тій частині площі будівлі, що знаходиться в їх користуванні, з урахуванням прибудинкової території.

Положеннями п. 287.8 ст. 287 Податкового кодексу України передбачено, що власник нежилого приміщення (його частини) у багатоквартирному жилому будинку сплачує до бюджету податок за площі під такими приміщеннями (їх частинами) з урахуванням пропорційної частки прибудинкової території з дати державної реєстрації права власності на нерухоме майно.

Позивачем у позовній заяві та представником позивача під час розгляду справи зазначено, що належне позивачу нежитлове приміщення площею 83,4 кв.м. розташоване у чотириповерховій будівлі літ. «А-4» за адресою: м. Харків, вул. Чернишевського, 32, що не спростовано відповідачем під час судового розгляду справи.

Отже, позивач є власником нежитлового приміщення, яке знаходиться в чотириповерховій будівлі та, як наслідок, за земельну ділянку, на якій розташована будівля, що перебуває у користуванні кількох юридичних або фізичних осіб, податок нараховується кожному з них пропорційно тій частині площі будівлі, що знаходиться в їх користуванні, з урахуванням прибудинкової території.

Згідно Рішення Харківської міської ради «Про місцеві податки і збори у місті Харкові» від 22.02.2017 № 542/17 ставка земельного податку за земельні ділянки, відносно яких відсутня довідка (витяг) про розмір нормативної грошової оцінки земельної ділянки становить 1 відсоток від добутку базової вартості одного квадратного метра земель міста Харкова, помноженої на коефіцієнт, який характеризує функціональне використання земельної ділянки (під житлову та громадську забудову, для промисловості, транспорту тощо) (Кф), та на зональний коефіцієнт, який характеризує містобудівну цінність території в межах населеного пункту (економіко-планувальної зони) (Км2), за 1 квадратний метр бази оподаткування.

Так, Рішенням Харківської міської ради «Про затвердження технічної документації з нормативної грошової оцінки земель міста Харкова станом на 01.01.2013» від 03.07.2013 № 1209/13 затверджено базову вартість одного квадратного метра земель міста Харкова у сумі 291,18 грн., яка отримана на підставі витрат на освоєння і облаштування території міста станом на 01.01.2013 та підлягає в подальшому індексації в порядку, встановленому законодавством України.

Як вбачається з відзиву відповідача на позов та з розрахунку земельного податку за адресою м. Харків, вул.. Чернишевського, 32 - нежитлові будівлі 1-го поверху № 2-1, 2-2, 9а-3, 9а-4, в літ. «А-;» загальною площею 83,4 кв.м (частка земельної ділянки 0,002085 га), відповідачем при здійсненні нарахування позивачу податкового зобов'язання використано формулу Цзд = Б*Кі*Км2*Км3_ср.*Кф*РL, де Км2 - зональний коефіцієнт, КмЗ - коефіцієнт для зон впливу локальних факторів (1%), Кф - коефіцієнт, що характеризує функціональне використання земельної ділянки (для вказаного платника Кф становить 2,5 - землі комерційного використання).

Сума земельного податку: (291,18*1,249*1,433*1,06*1)*2,5*3,08*1%*10000* 0,002085 = 886, 90 грн., де 2.5 Кф (землі громадської забудови; 3,08 - Км2 (зональний коефіцієнт; 0,002085 площа земельної ділянки в гектарах (оскільки згідно програмного забезпечення ІС «податковий блок» площа земельної ділянки зазначається в га) (а.с. 22, 11).

З огляду на вищевикладене суд зазначає, що з дослідження наданого відповідачем розрахунку вбачається, що контролюючим органом при прийнятті оскаржуваного податкового повідомлення-рішення не було враховано обставин того, що належне позивача нежитлове приміщення знаходиться в чотириповерховій будівлі, та необхідності розрахування пропорційної частки прибудинкової території, яка припадає на нежитлове приміщення загальною площею 83,4 кв. в літ. «А-4» чотириповерхової будівлі за адресою: м. Харків, вул. Чернишевського, 32.

Натомість, відповідачем було здійснено нарахування податку з врахуванням фактичної площі нежитлових приміщень 83, 4 кв.м., що суперечить положенням Податкового кодексу України.

Вказана правова позиція також узгоджується з правовою позицією Верховного суду України, яка викладена в постанові від 12.04.2016 року по справі № 809/442/15.

При цьому, в ході судових засідань відповідач, з посиланням на реорганізацію, не зміг зазначити суду ані конкретну площу багатоквартирного будинку, який знаходиться за адресою м. Харків, вул. Чернишевського, 32, ані площу при будинкової території (яка має підтверджуватись відповідною землевпорядною документацією), із загальної суми яких слід вивести частину пропорційної частини при будинкової території позивача із урахуванням тієї площі нежитлових приміщень, якими останній володіє в будинку за адресою м. Харків, вул. Чернишевського, 32.

Суд також вважає необґрунтованим посилання контролюючого органу, надане в поясненнях від 03.10.2018 року, стосовно розрахунку земельного податку в інформаційній базі даних ІС «Податковий блок», оскільки вказана обставина жодним чином не може підтвердити обґрунтованість та достеменність нарахування земельного податку, що входить до безпосередніх обов'язків суб'єкта владних повноважень, на якого законодавцем покладено обов'язок неухильного забезпечення дотримання вимог чинного законодавства за умови достеменного з'ясування всіх істотних обставин справи.

При цьому, формування розрахунку земельного податку в автоматичному режимі не звільняє контролюючий орган від обов'язку забезпечення перевірки показників податкового зобов'язання, з метою уникнення порушення прав та законних інтересів платників податків.

Таким чином, підсумовуючи вищезазначене, судом приймається до уваги, що позивач в силу вимог ст. 287 ПК України наділений обов'язком щодо сплати земельного податку з фізичної особи, яка володіє нежитловим приміщенням в багатоквартирному житловому будинку, однак зважаючи на недоведеність та необґрунтованість застосування конкретних показників, а також помилковість розрахунків податкового органу щодо розмірів земельного податку, суд приходить, що податкове повідомлення-рішення № 304246-1308/2031 від 05.05.2018 року прийнято Головним управління ДФС Харківській області з порушенням встановленого діючим законодавством порядку, а, відтак, підлягає скасуванню.

Відповідно до положень ч. 2 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до частин 1 та 3 статті 6 Кодексу адміністративного судочинства України, суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Звернення до адміністративного суду для захисту прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України гарантується.

Згідно положень статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Таким чином, з врахуванням вищевикладеного, повно і всебічно з'ясувавши обставини, які мають значення для правильного вирішення справи, суд приходить до висновку про задоволення позовних вимог.

Згідно з частиною 1 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Керуючись статтями 14, 243-246, 293, 295, 296 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов ОСОБА_3 (пров. Ташкентський, буд. 4, м. Харків, 61015) до Головного управління Державної фіскальної служби у Харківській області (вул. Пушкінська, буд. 46, м. Харків, 61057) про скасування податкового повідомлення-рішення - задовольнити.

Скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління Державної фіскальної служби у Харківській області № 304246-1308-2031 від 05.05.2018 року.

Стягнути на користь ОСОБА_3 (АДРЕСА_1,61015, код НОМЕР_1) сплачену суму судового збору в розмірі 704 (сімсот чотири) грн. 80 коп. за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДФС у Харківській області ( вул. Пушкінська, 46, м. Харків, 61057, код ЄДРПОУ 39859805).

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення виготовлено 08 жовтня 2018 року.

Суддя Горшкова О.О.