Рішення № 76987829, 27.09.2018, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд 61004, м. Харків, вул. Мар'їнська, 18-Б-3, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Харків

27 вересня 2018 р. № 2040/7024/18

Харківський окружний адміністративний суд у складі судді Панова М.М., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Управління праці та соціального захисту населення адміністрації Московського району Харківської міської ради, Управління Пенсійного фонду України в Московському районі м. Харкова, Управління виконавчої дирекції Фонду соц.страхування України в Харківській області в особі Харківського міського відділення Управління викон.дирекції Фонду соц.страхування України в Харківській області про скасування наказу та постанови, зобов'язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом, в якому просить суд скасувати наказ начальника управління праці та соціального захисту населення Адміністрації Московського району Харківської міської ради від 06.06.2018 №46 про скасування Довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи від 16.01.2018 №0000457842, видану на ім'я ОСОБА_1; зобов'язати управління Пенсійного фонду України в Московському районі м. Харкова (ЄДРПОУ: 22682655) відновити нарахування та виплату пенсії ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1) з 01.05.2018; скасувати постанову начальника Харківського міського відділення Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Харківській області від 07.06.2018 №2051/18705/588/34 про припинення страхових виплат ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1) та зобов'язати відновити нарахування та виплату страхових виплат з 01.06.2018; допустити негайне виконання рішення суду у межах суми стягнення за один місяць.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що дії оскаржувані рішення та дії відповідачів є неправомірними та такими, що не відповідають вимогам законодавства, яке регулює спірні правовідносини.

Копія ухвали про відкриття спрощеного провадження надіслана відповідачам рекомендованим листом з повідомленням про вручення, та була отримана ними про що свідчать повідомлення про вручення поштового відправлення, які містяться в матеріалах справи.

05.09.2018 управлінням Пенсійного фонду України в Московському районі м. Харкова до канцелярії суду було подано відзив на позов, в якому зазначено, що управління діяло на підставі, в межах повноважень та у спосіб, передбачений Конституцією та законами України.

11.09.2018 управлінням праці та соціального захисту населення адміністрації Московського району Харківської міської ради до канцелярії суду було подано відзив на позов, в якому зазначено, що управління діяло в межах вимог чинного законодавства, тому дії відповідача є правомірними.

13.09.2018 управлінням виконавчої дирекції Фонду соц.страхування України в Харківській області в особі Харківського міського відділення Управління викон.дирекції Фонду соц.страхування України в Харківській області до канцелярії суду було подано відзив на позов, в якому зазначено, що оскаржуване рішення є правомірним, та винесеним з дотриманням вимог законодавства, яке регулює спірні правовідносини.

Відповідно до ч. 5 ст. 262 КАС України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше.

Оцінивши повідомлені сторонами обставини, дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку, виходячи з наступного.

ОСОБА_1 є пенсіонером та отримує пенсію за віком згідно Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».

Крім того, позивач отримує страхові виплати згідно Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування» у зв'язку із настанням страхового випадку.

За висновком МСЕК від 13.02.2007 ОСОБА_1 встановлено ступінь втрати професійної працездатності 25% безстроково з 01.06.1996.

У зв'язку з проведенням бойових дій та антитерористичної операції у м. Ровеньки Луганської області позивач був вимушений покинути своє постійне місце проживання та переїхати до Московського району м. Харкова, де і став на облік, як внутрішньо переміщена особа, про що Управлінням праці та соціального захисту населення Адміністрації Московського району Харківської міської ради було видано відповідну довідку №0000457842 від 16.01.2018.

Позивач перебуває на обліку УПФУ в Московському районі м. Харкова та отримує пенсію за віком згідно Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», а також перебуває на обліку у Харківському міському відділені Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Харківській області та отримує страхові виплати.

Однак, з 01.05.2018 управління Пенсійного фонду України в Московському районі м. Харкова призупинило нарахування та виплату пенсії згідно підпунктів 4 і 5 пункту 12 Порядку здійснення контролю за проведенням соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам за місцем їх фактичного проживання/перебування. затвердженого постановою КМУ від 08.06.2016 №365, у зв'язку із скасуванням довідки внутрішньо переміщеної особи з підстав, визначених ст. 12 Закону України «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб», та у разі отримання інформації від Держприкордонслужби, МВС, СБУ, Мінфіну, Національної поліції, ДМС, Держфінінспекції, Держаудитслужби та інших органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування, а саме: на підставі Інтегрованої міжвідомчої інформаційно-телекомунікаційної системи щодо контролю осіб, транспортних засобів та вантажів, які перегинають державний кордон «Аркан» та понад 60 днів перебувають на непідконтрольній території України (довідку внутрішньо переміщеної особи скасовано Протоколом засідання комісії з питань призначення (відновлення) соціальних виплат внутрішньо перемішеним особам №83 від 06.06.2018 року).

З 01.06.2018 управління виконавчої дирекції Фонду соц.страхування України в Харківській області в особі Харківського міського відділення Управління викон.дирекції Фонду соц.страхування України в Харківській області припинило страхові виплати на підставі протоколу Комісії з питань призначення (відновлення) соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам, які здійснили реєстрацію місця проживання на території Московського району м. Харкова №83 від 06.06.2018 у зв'язку із скасуванням довідки ВПО.

Згідно відповіді Управління праці та соціального захисту населення Адміністрації Московського району Харківської міської ради від 18.07.2018 №06-8182 довідку внутрішньо переміщеної особи ОСОБА_1 скасовано наказом начальника Управління від 06.06.2018 №83 на підставі інформації, яка надійшла з Управління пенсійного Фонду України в Московському районі м. Харкова.

Суд зазначає, що визначення поняття внутрішньо переміщеної особи за національним правом міститься у ст. 1 Закону №1706-VІІ, який набрав чинності 22 листопада 2014 року.

Це визначення має описовий характер та охоплює три види конституційно-правового статусу людини (громадянин України, іноземець та особа без громадянства). З огляду на визначення, внутрішньо переміщена особа - це особа, яка: перебуває на території України на законних підставах; має право на постійне проживання в Україні; була змушена залишити або покинути своє місце проживання в результаті або з метою уникнення негативних наслідків збройного конфлікту, тимчасової окупації, повсюдних проявів насильства, порушень прав людини та надзвичайних ситуацій природного чи техногенного характеру.

Отже, спеціальний статус внутрішньо переміщеної особи не збігається та не може підміняти собою жоден із закріплених у Конституції України конституційно-правових статусів особи, та не є окремим конституційно-правовим статусом особи.

Проте, реєстрація особи як внутрішньо переміщеної надає можливість державним органам врахувати її особливі потреби. Серед таких особливих потреб - доступ до належного житла та правової допомоги, доступ до спеціальних державних програм, зокрема адресних програм для внутрішньо переміщених осіб. тощо. Очевидно, що статус внутрішньо переміщеної особи надає особі спеціальні, додаткові права (або "інші права", як це зазначено у ст. 9 Закону №1706-VІІ). не звужуючи, між тим. обсяг конституційних прав та свобод особи та створюючи додаткові гарантії їх реалізації.

Щодо скасування управлінням праці та соціального захисту населення адміністрації Московського району Харківської міської ради довідки, суд зазначає наступне.

Підставою для прийняття рішення про скасування довідки, послугуваkи дані про відсутність позивача за фактичним місцем проживання/перебування помад 60 днів, отримані від Управління пенсійного фонду України в Московському районі м. Харкова.

Відповідно до статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.

Таким чином, право особи на отримання пенсії, як складова права на соціальний захист, є її конституційним правом.

З 22.11.2014 набрав чинності Закон України «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб».

Відповідно до ч. 1 ст. 1 Закону №1706-VІІ внутрішньо переміщеною особою є громадянин України, іноземець або особа без громадянства, яка перебуває на території України на законних підставах та має право на постійне проживання в Україні, яку змусили залишити або покинути своє місце проживання у результаті або з метою уникнення негативних наслідків збройного конфлікту, тимчасової окупації, повсюдних проявів насильства, порушень прав людини та надзвичайних ситуацій природного чи техногенного характеру.

Згідно з ч. 1 ст. 4 Закону 1706-VII. факт внутрішнього переміщення підтверджується довідкою про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, що діє безстроково, крім випадків, передбачених статтею 12 цього Закону.

Підставою для взяття на облік внутрішньо переміщеної особи є проживання на території, де виникли обставини, зазначені в статті 1 цього Закону, на момент їх виникнення (ч. 2 цієї статті).

Відповідно до ч. 1 ст. 5 Закону 1706-VII, довідка про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи засвідчує місце проживання внутрішньо переміщеної особи на період наявності підстав, зазначених у статті 1 цього Закону.

В силу положень ст. 12 Закону 1706-VII підставою для скасування дії довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи та внесення відомостей про не в Єдину інформаційну базу даних про внутрішньо переміщених осіб є обставини, за яких внутрішньо переміщена особа: 1) подала заяву про відмову від довідки; 2) скоїла злочин: дії. спрямовані на насильницьку зміну чи повалення конституційного ладу або на захоплення державної влади: посягання на територіальну цілісність і недоторканність України; терористичний акт: втягнення у вчинення терористичного акту: публічні заклики до вчинення терористичного акту: створення терористичної групи чи терористичної організації; сприяння вчиненню терористичного акту; фінансування тероризму; здійснення геноциду, злочину проти людяності або військового злочину: 3) повернулася до покинутого місця постійного проживання; 4) виїхала на постійне місце проживання за кордон: 5) подала завідомо недостовірні відомості.

Разом з тим, постановою Кабінету Міністрів України «Деякі питання здійснення соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам» №365 від 08.06.2016 затверджено Порядок призначення (відновлення) соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам, який визначає механізм призначення (відновлення) внутрішньо переміщеним особам виплати пенсій (щомісячного довічного грошового утримання), довічних державних стипендій, усіх видів соціальної допомоги та компенсацій, матеріального забезпечення, надання соціальних послуг, субсидій та пільг (далі - соціальні виплати) за рахунок коштів державного бюджету та фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування.

Відповідно до п. 2 Порядку №365 контроль за проведенням соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам здійснюють структурні підрозділи з питань соціального захисту населення районних, районних у м. Києві держадміністрацій, виконавчих органів міських, районних у містах (у разі утворення) рад шляхом відвідування не рідше ніж один раз на шість місяців фактичного місця проживання/перебування внутрішньо переміщеної особи, про що складається акт обстеження матеріально-побутових умов сім'ї за формою, встановленою Мінсоцполітики.

Пунктом 3 Порядку №365 передбачено, що структурні підрозділи з питань соціального захисту населення та/або робочі групи, що утворюються з представників територіальних підрозділів МВС, ДМС, СБУ, Національної поліції, Держфінінспекції, Держаудитслужби та Пенсійного фонду України за рішенням районних, районних у м. Києві держадміністрацій, виконавчих органів міських, районних у містах (у разі утворення) рад також можуть проводити додаткові перевірки фактичного місця проживання/перебування внутрішньо переміщеної особи із складенням акта обстеження матеріально-побутових умов сім'ї.

За правилами пункту 6 Порядку №365 за відсутності внутрішньо переміщеної особи за фактичним місцем проживання/перебування представник структурного підрозділу з питань соціального захисту населення або робочої групи робить відповідний запис в акті обстеження матеріально-побутових умов сім'ї і залишає внутрішньо переміщеній особі повідомлення про необхідність протягом трьох робочих днів з'явитися до структурного підрозділу з питань соціального захисту населення для проходження фізичної ідентифікації.

Статтею 14 Закону №1706-VІІ визначено, що внутрішньо переміщені особи користуються тими ж правами і свободами відповідно до Конституції, законів та міжнародних договорів України, як і інші громадяни України, що постійно проживають в Україні. Забороняється їх дискримінація при здійсненні ними будь-яких прав і свобод на підставі, що вони є внутрішньо переміщеними особами.

Відповідно до ст. 2 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» від 11.12.2003 №1382-ІV, в силу якої громадянам України, а також іноземцям та особам без громадянства, які на законних підставах перебувають в Україні, гарантуються свобода пересування та вільний вибір місця проживання на її території, за винятком обмежень, які встановлені законом.

Реєстрація місця проживання чи місця перебування особи або її відсутність не можуть бути умовою реалізації прав і свобод, передбачених Конституцією, законами чи міжнародними договорами України, або підставою для їх обмеження.

Так, наказом начальника Управління праці та соціального захисту населення Адміністрації Московського району ХМР від 06.06.2018 №83 довідку внутрішньо перемішеної особи ОСОБА_1 скасовано на підставі інформації, яка надійшла з Управління пенсійного фонду України в Московському районі м. Харкова.

Проте, обстеження матеріально-побутових умов сім'ї внутрішньо переміщеної особи за фактичним місцем проживання/перебування управлінням праці та соціального захисту населення Адміністрації Московського району Харківської міської ради не проводилось, повідомлення про необхідність з'явитися в триденний термін для проходження фізичної ідентифікації не направлялося.

За таких обставин оскаржуваний наказ є протиправним та підлягає скасуванню.

Щодо виплати пенсії позивачу, суд зазначає, що умовами призначення та продовження виплати пенсій внутрішньо переміщеним особам є: знаходження внутрішньо переміщених осіб на обліку місця перебування, що підтверджується довідкою; наявність рахунку в установі ПАТ «Державний ощадний банк», згідно п. 1 ПКМУ від 5 листопада 2014 року №637.

Судом встановлено, що 16 січня 2018 року позивач ОСОБА_1 отримав Довідку ВПО №0000457842.

Право на соціальний захист, що включає право на забезпечення у старості, гарантоване громадянам України ч. 1 ст. 46 Конституції України.

Європейська соціальна хартія (переглянута), 1996 року, згода на обов'язковість якої надано Верховною Радою України та яка набрала чинності з 01 лютого 2007 року, визначає, що кожна особа похилого віку має право на соціальний захист. За цим Україна має міжнародне зобов'язання запроваджувати усіма відповідними засобами «досягнення умов, за яких можуть ефективно здійснюватися» права та принципи, що закріплені у Хартії.

Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, визначаються Законом №1058-ІV.

Статтею 8 Закону №1058-ІV передбачено право громадян України на отримання пенсійних виплат та соціальних послуг.

Частиною 3 статті 4 Закону №1058-ІV визначено складові законодавства про пенсійне забезпечення в Україні, виключно законами про пенсійне забезпечення визначаються, зокрема, умови, норми та порядок пенсійного забезпечення; організація та порядок здійснення управління в системі пенсійного забезпечення.

Враховуючи те. що відповідно до ч. 3 ст. 4 Закону №1058-ІV умови, норми та порядок пенсійного забезпечення визначаються виключно законами про пенсійне забезпечення, питання щодо припинення пенсійних виплат (які є складовою порядку пенсійного забезпечення) не можуть регулюватися підзаконними актами.

Щодо припинення виплати пенсії позивачу, суд зазначає, що пенсія за віком, за вислугу років та інші її види, що призначаються у зв'язку з трудовою діяльністю, заслужені попередньою працею та є однією з форм соціального захисту. Цим визначається зміст і характер обов'язку держави стосовно тих громадян, які набули право на одержання пенсії.

У ч. 1 ст. 49 Закону №1058-ІV визначено перелік підстав припинення виплати пенсії за рішенням територіальних органів Пенсійного фонду або за рішенням суду.

Перелік підстав припинення виплати пенсії, визначений ч. 1 ст. 49 Закону №1058-ІV, є вичерпним та передбачає можливість припинення виплати пенсії з інших підстав лише у випадках, передбачених законом.

Згідно відповіді УПФУ в Московському районі м. Харкова від 18.07.2018 №14665/3006 виплата пенсії позивачу з 01.05.2018 «була призупинена у зв'язку із скасуванням довідки внутрішньо перемішеної особи з підстав, визначених ст. 12 Закону України «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб», та у разі отримання інформації від Держприкордонслужби, МВС, СБУ, Мінфіну, Національної поліції, ДМС, Держфінінспекції, Держаудитслужби та інших органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування, а саме: на підставі Інтегрованої міжвідомчої інформаційно-телекомунікаційної системи щодо контролю осіб, транспортних засобів та вантажів, які перетинають державний кордон «Аркан» та понад 60 днів перебувають на непідконтрольній території України (довідку внутрішньо переміщеної особи скасовано Протоколом засідання комісії з питань призначення (відновлення) соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам №83 від 06.06.2018 року)».

Водночас Законом №1058-ІV не передбачено такої підстави, як скасування довідки внутрішньопереміщеної особи та/або прининення/призупинення виплати пенсії, як отримання інформації від Держприкордонслужби про відсутність понад 60 днів.

Конституційний Суд України у рішенні від 07 жовтня 2009 року №25-рп/2009 зауважив, що виходячи із правової, соціальної природи пенсій право громадянина на одержання призначеної йому пенсії не може пов'язуватися з такою умовою, як постійне проживання в Україні; держава відповідно до конституційних принципів зобов'язана гарантувати це право незалежно від того, де проживає особа, якій призначена пенсія, в Україні чи за її межами.

У рішенні у справі «Пічкур проти України», яке набрало статусу остаточного 07 лютого 2014 року. Європейський суд з прав людини вказав, що право на отримання пенсії, яке стало залежним від місця проживання заявника, свідчить про різницю у поводженні, яка порушувала ст. 14 Конвенції поєднанні зі ст. 1 Першого протоколу.

У цих рішеннях Конституційного Суду України та Європейського суду з прав людини застосовано підхід, згідно з яким право на пенсію та її одержання не може бути пов'язане з місцем проживання людини.

Такий підхід можна поширити не тільки на громадян, що виїхати на постійне місце проживання до інших держав, а й на внутрішньо переміщених осіб, які мають постійне місце проживання на непідконтрольній Уряду України території. У контексті справи, що розглядається, правовий зв'язок між державою і людиною, який передбачає взаємні права та обов'язки, підтверджується фактом набуття громадянства.

Свобода пересування та вільний вибір місця проживання гарантується ст. 33 Конституції України кожному, хто на законних підставах перебуває на території Україні».

Як свідчить аналіз положень Закону №1058-ІV, припинення виплати пенсії можливе лише за умови прийняття пенсійним органом відповідного рішення з підстав, визначених ст. 49 цього Закону.

За змістом конституційних норм, Кабінет Міністрів України не наділений правом вирішувати питання, які належать до виключної компетенції Верховної Ради України, так само як і приймати правові акти, які підміняють або суперечать законам України.

Згідно з п. 6 ч. 1 ст. 92 Конституції України виключно законами України визначаються, зокрема, форми і види пенсійного забезпечення, захисту, форми і види пенсійного забезпечення.

Суд звертає увагу на те, що у преамбулі до Закону №1058-ІV зазначено, що зміна умов і норм загальнообов'язкового державного пенсійного страхування здійснюється виключно шляхом внесення змін до цього Закону.

Конституційне поняття «Закон України», на відміну від поняття «законодавство України», не підлягає розширеному тлумаченню, це - нормативно-правовий акт, прийнятий Верховною Радою України в межах повноважень. Зміни до закону вносяться за відповідно встановленою процедурою Верховною Радою України шляхом прийняття закону про внесення змін. Нормативно-правові акти Кабінету Міністрів України є підзаконними, а тому не можуть обмежувати права громадян, які встановлено законами.

Отже, не підтвердження фактичного місця проживання (відсутності) за місцем проживання/перебування понад 60 днів не є передбаченою законом підставою для припинення виплати пенсії, а Постанова КМУ №365 є незаконним нормативно-правовим актом, який обмежує встановлене законодавством право на отримання пенсії позивачем.

У цьому випадку наявність у позивача статусу внутрішньо переміщеної особи потребує від пенсіонера на відміну від інших громадян України здійснення додаткових дій, не передбачених законами щодо пенсійного забезпечення, зокрема ідентифікація особи, надання заяви про поновлення виплати пенсії, яка була припинена органом Пенсійного фонду без законних на те підстав.

Відповідно до ч. 2 ст. 6 КАС України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

У рішенні у справі «Суханов та Ільченко проти України» Європейський суд з прав людини зазначив, що зменшення розміру або припинення виплати належним чином встановленої соціальної допомоги може становити втручання у право власності (цитата у п. 25 цього рішення).

Тому, припиняючи нарахування та виплату позивачеві пенсії за відсутності передбачених законами України підстав, відповідач порушив право позивача на отримання пенсії. При цьому право на отримання пенсії є об'єктом захисту за ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Як зазначив Європейський суд з прав людини у рішенні у справі «Щокін проти України», питання, чи було дотримано справедливого балансу між загальними інтересами суспільства та вимогами захисту основоположних прав окремої особи, виникає лише тоді, коли встановлено, що оскаржуване втручання відповідало вимозі законності і не було свавільним.

Отже, встановлення відсутності законності втручання, тобто вчинення дій не у спосіб, визначений законом, є достатньою підставою для висновку про те, що право позивача на мирне володіння своїм майном було порушено.

З огляду на вищевикладене суд зазначає, що припинення виплати пенсії позивачу з 01.05.2018 було здійснено не у спосіб, передбачений Законом №1058-ІV, а з точки зору положень ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод мало місце втручання у право власності позивача, і таке втручання не було законним.

Щодо припинення страхових виплат позивачу, суд зазначає, що принципи та загальні правові, фінансові та організаційні засади загальнообов'язкового державного соціального страхування громадян в Україні визначають відповідно до Конституції України. Основами законодавства України про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від 14.01.1998 №16/98-ВР.

Відповідно до ст. 2 Основ законодавства України про загальнообов'язкове державне соціальне страхування складається з цих Основ та прийнятих відповідно до них законів, інших нормативно-правових актів, що регулюють відносини у сфері загальнообов'язкового державного соціального страхування.

Якщо міжнародним договором України, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, встановлено інші норми, ніж ті, що передбачені законодавством України про загальнообов'язкове державне соціальне страхування, то застосовуються норми міжнародного договору.

Завданням законодавства про загальнообов'язкове державне соціальне страхування є встановлення гарантій щодо захисту прав та інтересів громадян, які мають право на пенсію, а також на інші види соціального захисту, що включають право на забезпечення їх у разі хвороби, постійної або тимчасової втрати працездатності; безробіття з незалежних від них обставин, необхідності догляду за дитиною-інвалідом. хворим членом сім'ї, смерті громадянина та членів його сім'ї тощо.

Відповідно до Основ законодавства України про загальнообов'язкове державне соціальне страхування Законом України від 23.09.1999 року 1105-XIV «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування» (далі Закон №1105) визначено правові, фінансові та організаційні засади загальнообов'язкового державного соціального страхування, гарантії працюючих громадян щодо їх соціального захисту у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності, вагітністю та пологами, від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, охорони життя та здоров'я.

В свою чергу, положеннями ст. 2 Закону №1105 передбачено, що законодавство про соціальне страхування складається із Основ законодавства України про загальнообов'язкове державне соціальне страхування. Кодексу законів про працю України, цього Закону, інших законодавчих актів та прийнятих відповідно до них інших нормативно-правових актів.

Відповідно до ст. 46 Закону №1105 страхові виплати і надання соціальних послуг припиняються: 1) на весь час проживання потерпілого за кордоном, якщо інше не передбачено міжнародним договором України, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України: 2) на весь час. протягом якого потерпілий перебуває на державному утриманні, за умови, що частка виплати, яка перевищує вартість такого утримання, надається особам, які перебувають на утриманні потерпілого: 3) якщо з'ясувалося, що виплати призначено на підставі документів, які містять неправдиві відомості. Сума витрат на страхові виплати, отримані застрахованим, стягується в судовому порядку: 4) якщо страховий випадок настав внаслідок навмисного наміру заподіяння собі травми: 5) якщо потерпілий ухиляється від медичної чи професійної реабілітації або не виконує правил, пов'язаних з установленням чи переглядом обставин страхового випадку, або порушує правила поведінки та встановлений для нього режим, що перешкоджає одужанню: 6) в інших випадках, передбачених законодавством.

Якщо на утриманні потерпілого перебувають члени сім'ї, які проживають на території України, виплати у випадках, передбачених пунктами 1 і 5 цієї статті, не припиняються, а лише зменшуються на суму, що не перевищує 25 відсотків усієї суми виплат.

Системний аналіз наведених норм дає підстави зробити висновок про те, що законодавчо передбачено вичерпний перелік підстав для відмови у страхових виплатах і наданні соціальних послуг, а припинення страхових виплат і надання соціальних послуг можливе і за умови інших випадків, передбачених законодавством.

Відповідно до п. З розділу VII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону №1105 особливості надання соціальних послуг та виплати матеріального забезпечення за соціальним страхуванням внутрішньо переміщеним особам (громадянам України, які переселилися з тимчасово окупованої території, території проведення антитерористичної операції або зони надзвичайної ситуації) визначаються Кабінетом Міністрів України.

Порядок надання страхових виплат, фінансування витрат на медичну та соціальну допомогу, передбачених загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання для осіб, які переміщуються з тимчасово окупованої території і районів проведення антитерористичної операції затверджено постановою правління Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України від 11.12.2014 №20 та зареєстровано в Міністерстві юстиції України 12.01.2015 за №6/26451.

Пунктом 1 Розділу 3 Порядку №20 передбачено, що особи, які тимчасово переміщені, мають право на продовження раніше призначених та нарахованих страхових виплат у робочому органі виконавчої дирекції Фонду за фактичним місцем проживання (перебування) на підставі заяви, до якої додаються копії довідки про взяття на облік, паспорта або документа, що посвідчує особу, та реєстраційного номера облікової картки платника податків або серії та номера паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні або інші переконання відмовилися від прийняття ідентифікаційного номера та офіційно повідомили про це відповідні державні органи і мають відмітку у паспорті). Копії засвідчуються працівником відділення при пред'явленні оригіналів.

В позові вище було наведено зміст положень Закону України «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб» щодо порядку видачі довідки ВПО, строку її дії, та підстав для здійснення соціальних виплат.

З відповідей УПСЗН Адміністрації Московського району ХМР та Харківського міського відділення Управління виконавчої дирекції Фонду соцстрахування України відомо, що станом на 01.06.2018 довідка ВПО позивача була дійсною, а була скасована лише 06.06.2018.

Крім того, страхові виплати було припинено з підстав, не передбачених Законом України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування».

Ні Законом України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування», ні Законом України від 02.09.2014 №1669-VII «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції», ні будь-яким іншим Законом України не встановлено обмежень права на отримання страхових виплат осіб, які проживають на територій яка не контролюється органами державної влади.

Таким чином, дії управління виконавчої дирекції Фонду соц.страхування України в Харківській області в особі Харківського міського відділення Управління викон.дирекції Фонду соц.страхування України в Харківській області щодо припинення виплат є протиправними.

Також, приписами ч. 1 ст. 371 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що негайно виконуються рішення суду про присудження виплати пенсій, інших періодичних платежів з Державного бюджету України або позабюджетних державних фондів - у межах суми стягнення за один місяць.

Оскільки, присуджені позивачу виплати є періодичними та здійснюються з Державного бюджету України, рішення підлягає негайному виконанню у межах суми стягнення за один місяць.

Отже, враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 підлягають задоволенню.

Керуючись ст.ст. 19, 241-247, 255, 293, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, 61023, РНОКПП НОМЕР_1) до Управління праці та соціального захисту населення адміністрації Московського району Харківської міської ради (просп. Тракторобудівників, буд. 144, м. Харків, 61121, ЄДРПОУ 25864181), Управління Пенсійного фонду України в Московському районі м. Харкова (вул. Валентинівська, буд. 22-Б, м. Харків, 61170, ЄДРПОУ 22682655), Управління виконавчої дирекції Фонду соц.страхування України в Харківській області в особі Харківського міського відділення Управління викон.дирекції Фонду соц.страхування України в Харківській області (просп. Гагаріна, буд. 1, 3 пов., м. Харків, 61001, ЄДРПОУ 41433726) про скасування наказу та постанови, зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити.

Скасувати наказ начальника управління праці та соціального захисту населення Адміністрації Московського району Харківської міської ради від 06.06.2018 №83 про скасування Довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи від 16.01.2018 №0000457842, видану на ім'я ОСОБА_1.

Зобов'язати управління Пенсійного фонду України в Московському районі м. Харкова (ЄДРПОУ: 22682655) відновити нарахування та виплату пенсії ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1) з 01.05.2018.

Скасувати постанову начальника Харківського міського відділення Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Харківській області від 07.06.2018 №2051/18705/588/34 про припинення страхових виплат ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1) та зобов'язати відновити нарахування та виплату страхових виплат з 01.06.2018.

Допустити негайне виконання рішення суду у межах суми стягнення за один місяць.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя Панов М.М.