Рішення № 76987440, 08.10.2018, Одеський окружний адміністративний суд

Справа № 815/2474/18

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 вересня 2018 року м. Одеса

Одеський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Тарасишиної О.М.,

за участю секретаря: Куща М.О.,

позивача: ОСОБА_2,

представника відповідача: Котовського В.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Одесі в порядку загального позовного провадження позовну заяву ОСОБА_2 до Куяльницької сільської ради Подільського району Одеської області, за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача Комунального підприємства "Агенція державної реєстрації" про визнання протиправними дії та скасування рішення від 03.05.2018 року, -

ВСТАНОВИВ:

До суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_2 до Куяльницької сільської ради Подільського району Одеської області, за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача Комунального підприємства "Агенція державної реєстрації", в якому позивач просить суд:

визнати дії відповідача, які полягають у вчиненні протиправних дій під час складання, прийняття та затвердження рішення «Про створення комунального підприємства «Агенція державної реєстрації» незаконними;

скасувати рішення Куяльницької сілької ради від 03.05.2018 року «Про створення комунального підприємства «Агенція державної реєстрації» незаконними.

Ухвалою від 29.05.2018 року Одеським окружним адміністративним судом відкрито провадження по даній справі за правилами загального позовного провадження.

19.06.2018 року (вх. № 17357/18) представником відповідача до канцелярії суду подано відзив на адміністративний позов.

21.06.2018 року (вх. № 17593/18) позивачем до канцелярії суду подано заперечення на відзив.

21.06.2018 року (вх. № 17603/18) позивачем до канцелярії суду подано клопотання про участь у судових засіданнях у режимі відео конференції.

Ухвалою від 27.06.2018 року Одеським окружним адміністративним судом клопотання позивача про проведення судового засідання у режимі відеоконференції задоволено.

16.07.2018 року (вх. № ЕП/3977/18) представником третьої особи до канцелярії суду подано письмові докази.

25.07.2018 року (вх. № 21442/18) представником відповідача до канцелярії суду подано письмові докази на виконання ухвали від 21.06.2018 року.

26.07.2018 року (вх. № ЕП/4155/18) позивачем до канцелярії суду подано звернення.

26.07.2018 року (вх. № ЕП/4157/18) позивачем до канцелярії суду подано заяву в порядку 150 КАС України.

26.07.2018 року (вх. № 21639/18) позивачем до канцелярії суду подано заяву в порядку 150 КАС України.

Ухвалою від 26.07.2018 року Одеським окружним адміністративним судом продовжено строк підготовчого провадження.

Ухвалою від 27.07.2018 року Одеським окружним адміністративним судом у задоволенні заяви позивача про забезпечення позову відмовлено.

Ухвалою від 04.09.2018 року Одеським окружним адміністративним судом закрито підготовче провадження і призначено справу до судового розгляду по суті.

20.09.2018 року (вх. № 27554/18) позивачем до канцелярії суду подано заяву про відвід у якій просив розглянути її в режимі відеоконференції.

Ухвалою від 20.09.2018 року Одеським окружним адміністративним судом у задоволенні клопотання позивача про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції відмовлено.

Ухвалою від 20.09.2018 року Одеським окружним адміністративним судом призначено розгляд заяви про відвід судді Тарасишиної О.М. на 24.09.2018р. о 14 год. 30 хв.

Ухвалою від 24.09.2018 року Одеським окружним адміністративним судом зупинено провадження у справі.

Ухвалою від 24.09.2018 року Одеським окружним адміністративним судом у задоволенні заяви позивача про відвід відмовлено.

В обґрунтування позовних вимог зокрема зазначено, що 03.05.2018 р. на черговій сесії Куяльницької сільської ради Подільського району Одеської області було прийнято рішення «Про створення комунального підприємства «Агенція державної реєстрації» з суттєвими, на думку позивача, порушеннями. Так, позивач стверджує, що за прийняття даного рішення проголосували 13 осіб, оскільки під час голосування громадянина ОСОБА_5 у залі засідань ради не було.

Представник відповідача проти задоволення позовних вимог заперечував з підстав, наведених у відзиві на позовну заяву (а.с. 19-22), в яких в обґрунтування правової позиції зазначено, що у зв'язку з великою кількістю населення Куяльницької об'єднаної територіальної громади та кількістю державних реєстраторів Подільської районної державної адміністрації (в структурі їх три особи) було прийнято рішення Куяльницької сільської ради № 452 - VII від 03.05.2018 р. «Про створення комунального підприємства «Агенція державної реєстрації» з метою вирішення питань соціально-економічного розвитку.

Так, у рішенні Куяльницької сільської ради від 03.05.2018 року № 452 - VII «Про створення комунального підприємства «Агенція державної реєстрації» зроблено посилання на п. 30 ч. 1 ст. 26 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», яким передбачено, що виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради вирішуються такі питання: прийняття рішень щодо відчуження відповідно до закону комунального майна; затвердження місцевих програм приватизації, а також переліку об'єктів комунальної власності, які не підлягають приватизації; визначення доцільності, порядку та умов приватизації об'єктів права комунальної власності; вирішення питань про придбання в установленому законом порядку приватизованого майна, про включення до об'єктів комунальної власності майна, відчуженого у процесі приватизації, договір купівлі-продажу якого в установленому порядку розірвано або визнано недійсним, про надання у концесію об'єктів права комунальної власності, про створення, ліквідацію реорганізацію та перепрофілювання підприємств, установ та організацій комунальної власності відповідної територіальної громади. Тому, на думку відповідача посилання позивача на незаконність прийнятого рішення є хибним, а позовна заява необґрунтованим, у зв'язку з чим просив у задоволенні позовних вимог відмовити.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення учасників справи, всебічно та повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши надані учасниками судового процесу докази в їх сукупності, суд дійшов наступного.

Завданням адміністративного судочинства відповідно до ч. 1 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

Згідно з ч. 1 ст. 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист.

За правилами предметної підсудності встановленими ст. 19 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема: спорах фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження (п. 1 ч. 1).

За таких обставин суд дійшов висновку про підсудність позовної заяви ОСОБА_2 Одеському окружному адміністративному суду.

За приписами ч.ч.1-3 ст. 59 Закону України «Про місцеве самоврядування» рада в межах своїх повноважень приймає нормативні та інші акти у формі рішень. Рішення ради приймається на її пленарному засіданні після обговорення більшістю депутатів від загального складу ради, крім випадків, передбачених цим Законом. При встановленні результатів голосування до загального складу сільської, селищної, міської ради включається сільський, селищний, міський голова, якщо він бере участь у пленарному засіданні ради, і враховується його голос.

Згідно ч. 10 ст. 59 Закону України «Про місцеве самоврядування» акти органів та посадових осіб місцевого самоврядування з мотивів їхньої невідповідності Конституції або законам України визнаються незаконними в судовому порядку.

21.11.2017 року на сесії Куяльницької сільської ради було прийнято рішення «Про початок реорганізації Борщівської, Бочманівської, Великофонтанської, Гоноратської, Качурівської, Климентівської, Косівської, Липецької, Любомирської, Мардарівської, Нестоїтської, Новоселівської, Олексіївської, Петрівської, Станіславської, Старокульнянської, Ставківської сільських рад шляхом приєднання до Куяльницької сільської ради». Так, даним рішенням почата процедура реорганізації сільських рад в об'єднану територіальну громаду в особі Куяльницької сільської ради (а.с. 24-29).

Відповідно до ч. 4 ст. 8 Закону України «Про добровільне об'єднання територіальних громад», з дня набуття повноважень сільською, селищною, міською радою, обраною об'єднаною територіальною громадою, у порядку, визначеному цим Законом, здійснюється реорганізація відповідних юридичних осіб - сільських, селищних, міських рад, обраних територіальними громадами, що об'єдналися, та розміщених поза адміністративним центром об'єднаної територіальної громади, шляхом їх приєднання до юридичної особи - сільської, селищної, міської ради, розміщеної в адміністративному центрі об'єднаної територіальної громади. Після завершення реорганізації відповідні юридичні особи - сільські, селищні, міські ради припиняються у порядку, визначеному цим Законом.

Юридична особа - сільська, селищна, міська рада, розміщена в адміністративному центрі об'єднаної територіальної громади, є правонаступником прав та обов'язків всіх юридичних осіб - сільських, селищних, міських рад, обраних територіальними громадами, що об'єдналися, з дня набуття повноважень сільською, селищною, міською радою, обраною об'єднаною територіальною громадою.

Так, рішенням Куяльницької сільської ради Подільського району Одеської області від 23.02.2018 року № 182 - VII «Про припинення діяльності юридичних осіб сільських рад Подільського району в результаті реорганізації шляхом приєднання» вирішено припинити юридичні особи сільських рад в результаті реорганізації шляхом приєднання до Куяльницької сільської ради Подільського району Одеської області вищезазначених сільських рад (а.с. 30-32).

В подальшому, у зв'язку з великою кількістю населення Куяльницької об'єднаної територіальної громади та об'ємом роботи державних реєстраторів Подільської районної державної адміністрації (в структурі три особи) було прийнято рішення Куяльницької сільської ради від 03.05.2018 року № 452-VII «Про створення комунального підприємства «Агенція державної реєстрації» з метою вирішення питань соціально-економічного розвитку (а.с. 6).

Як вбачається з протоколу поіменного голосування «Про створення комунального підприємства «Агенція державної реєстрації» № 2 від 03.05.2018 р., під час голосування були присутні 18 чоловік із 26, з яких 2 утрималось, 2 проти та 14 проголосували «за» прийняття рішення. Рішення було прийнято (а.с. 36).

До того ж, згідно Списку депутатів Куяльницької сільської ради VII скликання та Куяльницький сільський голова, які зареєстровані на 8-й позачерговій сесії сільської ради 03.05.1018 року, було зареєстровано 17 депутатів та сільський голова, всього 18 чоловік, що підтверджується підписами присутніх (а.с. 35).

Крім того, у письмових поясненнях депутата ОСОБА_5 (а.с. 38) зазначено, що останній дійсно був присутнім 03.05.2018 р. на позачерговій сесії сільської ради, брав участь у голосуванні, підтримав прийняте рішення, що підтверджується протоколом поіменного голосування від 03.05.2018 року.

Зокрема, на адресу Куяльницької сільської ради надійшли письмові пояснення від голови лічильної комісії, депутата сільської ради ОСОБА_6 стосовно, помилки, яку допустили у протоколі поіменного голосування, а саме при роздрукуванні бланку протоколу було допущено технічну помилку та помилково вказано дату 02.05.2018 року, що було в подальшому виправлено (а.с. 37).

Окрім того, судом не береться до уваги наданий позивачем відеозапис на підтвердження того, що депутат ОСОБА_5 не брав участі у голосуванні, оскільки вказаний відеозапис є нечітким, відображає інформацію обривками та не надає можливість суду встановити наявність чи відсутність обставин, на які посилаються позивач в обґрунтування своєї правової позиції та не є належним доказом у розумінні ст. 73 КАС України.

При цьому, як зазначає сам позивач, що цього відеозапису неможливо ідентифікувати ходу вирішення оскаржуваного питання.

Однак, відповідно до протоколу поіменного голосування № 2 «Про створення комунального підприємства «Агенція державної реєстрації» від 03.05.2018 року та письмових пояснень депутата ОСОБА_5, він особисто приймав участь у голосуванні та голосував за прийняття оскаржуваного рішення.

Суд вважає безпідставними та відхиляє доводи позивача щодо недотримання при створенні комунального підприємства «АГЕНЦІЯ ДЕРЖАВНОЇ РЕЄСТРАЦІЇ» вимог щодо його акредитації, з огляду на наступне.

Відповідно до ч.1 ст. 6 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» організаційну систему державної реєстрації прав становлять такі суб'єкти державної реєстрації прав:

1) Міністерство юстиції України та його територіальні органи;

2) суб'єкти державної реєстрації прав:

виконавчі органи сільських, селищних та міських рад, Київська, Севастопольська міські, районні, районні у містах Києві та Севастополі державні адміністрації;

акредитовані суб'єкти;

3) державні реєстратори прав на нерухоме майно (далі - державні реєстратори).

Аналіз зазначеної норми свідчить про те, що акредитовані суб'єкти є самостійними суб'єктами державної реєстрації прав.

Згідно ч.3 ст. 6 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» акредитованим суб'єктом може бути юридична особа публічного права, у трудових відносинах з якою перебуває не менше ніж три державні реєстратори, та яка до початку здійснення повноважень у сфері державної реєстрації прав уклала:

договір страхування цивільно-правової відповідальності з мінімальним розміром страхової суми у тисячу прожиткових мінімумів для працездатних осіб, встановлених станом на 1 січня календарного року;

договір з іншим суб'єктом державної реєстрації прав та/або нотаріусом (у разі коли акредитований суб'єкт здійснює повноваження виключно в частині забезпечення прийняття та видачі документів у сфері державної реєстрації прав).

Акредитація суб'єктів та моніторинг відповідності таких суб'єктів вимогам акредитації здійснюються Міністерством юстиції України у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

За приписами ч.2 ст. 9 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» акредитовані суб'єкти можуть здійснювати визначені у частині першій цієї статті повноваження в повному обсязі або здійснювати їх виключно в частині забезпечення прийняття та видачі документів у сфері державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень на підставі договору з суб'єктом державної реєстрації прав та/або нотаріусом.

В межах даного спору позивачем не оскаржуються дії щодо функціонування комунального підприємства «АГЕНЦІЯ ДЕРЖАВНОЇ РЕЄСТРАЦІЇ», а предметом спору є питання щодо його створення. Однак, акредитуванню юридичної особи публічного права, в першу чергу спочатку, потребує її створення. Відтак, доводи позивача в зазначеній частині є передчасними та не узгоджуються з нормами чинного законодавства.

Крім того, суд зазначає, що відповідно до ч.2 ст. 55 Конституції України кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

Відповідно до Рішення Конституційного суду України від 25.11.1997р. №6-зп по справі 18/1148-97 частину другу статті 55 Конституції України необхідно розуміти так, що кожен, тобто громадянин України, іноземець, особа без громадянства має гарантоване державою право оскаржити в суді загальної юрисдикції рішення, дії чи бездіяльність будь-якого органу державної влади, органу місцевого самоврядування, посадових і службових осіб, якщо громадянин України, іноземець, особа без громадянства вважають, що їх рішення, дія чи бездіяльність порушують або ущемлюють права і свободи громадянина України, іноземця, особи без громадянства чи перешкоджають їх здійсненню, а тому потребують правового захисту в суді.

З викладеної правової позиції Конституційного Суду України випливає, що підставою для звернення особи до суду з позовом щодо оскарження рішення, дії чи бездіяльності будь-якого органу державної влади, органу місцевого самоврядування, посадових і службових осіб є наявність у позивача переконання в порушенні його прав або свобод чи в існуванні перешкод у здійсненні цих прав.

Вказаний принцип також закріплений у ч.1 ст.5 КАС України, який визначає, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси.

З аналізу ст.5 КАС України випливає висновок, що належним захистом порушеного права є звернута до суду процесуальна вимога щодо визнання протиправною певної (конкретної) дії або бездіяльності, зобовязання відповідача вчинити певну (конкретну) дію, яка узгоджується із ч.2 ст.245 КАС України, що відповідає матеріально-правовому інтересу позивача, який останній вважає порушеним та на захист якого звертається до суду.

За приписами ч. 2 ст. 9 КАС України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог.

Як встановлено судом та вбачається з матеріалів справи, рішенням Куяльницької сільської ради Подільського району Одеської області №452-VII від 03.05.2018р. створено юридичну особу комунальне підприємство «АГЕНЦІЯ ДЕРЖАВНОЇ РЕЄСТРАЦІЇ»

Однак позовна заява не містить вимог щодо визнання протиправною певної (конкретної) дії або бездіяльності відповідача, зобов'язання відповідача вчинити певну (конкретну) дію, яка узгоджується із ч.2 ст.245 КАС України, що б відповідали матеріально-правовому інтересу позивача, який останній вважає порушеним та на захист якого звертається до суду. Позивачем не заявлено позовних вимог щодо зобов'язання вчинити певні дії задля відновлення прав чи інтересів позивача, які останній вважає порушеними.

При цьому суд звертає увагу, що позивач оскаржує рішення Куяльницької сільської ради Подільського району Одеської області №452-VII від 03.05.2018р., яким створено юридичну особу комунальне підприємство «АГЕНЦІЯ ДЕРЖАВНОЇ РЕЄСТРАЦІЇ», жодним чином не зазначивши, як саме останнє безпосередньо порушує права та законні інтереси позивача.

Застосування різних способів захисту порушеного права позивача повинно відбуватися з урахуванням конкретних обставин справи в кожному окремому випадку. Обов'язковою умовою скасування рішення суб'єкта владних повноважень є також наявність факту порушення прав чи охоронюваних законом інтересів позивача у справі. Відсутність порушеного права та неправильний спосіб захисту встановлюються при розгляді справи по суті і є підставою для прийняття судом рішення про відмову в позові.

Суд наголошує, що захист прав здійснюється у разі їх порушення. З цього слідує, що під час розгляду кожної справи суд повинен встановити чи має місце порушення прав позивача, адже без цього не можна виконати завдання судочинства. Якщо позивач не довів факту порушення особисто своїх прав, то навіть у разі, якщо дії суб'єкта владних повноважень є протиправними, підстав для задоволення позову немає. Звернення до суду є способом захисту порушених суб'єктивних прав, а не способом відновлення законності та правопорядку у публічних правовідносинах.

Об'єктом судового захисту є права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб. Для розкриття цих категорій необхідно звернути увагу на Рішення Конституційного Суду України у справі за конституційним поданням 50 народних депутатів України щодо офіційного тлумачення окремих положень частини першої статті 4 ЦПК України (справа про охоронюваний законом інтерес) від 01 грудня 2004 року №18-рп/2004 (справа N 1-10/2004). Системний аналіз, який проведено Конституційним Судом України, свідчить, що поняття "охоронюваний законом інтерес" у всіх випадках вживання його у законах України у логічно-смисловому зв'язку з поняттям "права" має один і той же зміст.

З урахуванням наведених вище міркувань Конституційний Суд України вирішив, що поняття "охоронюваний законом інтерес" треба розуміти як прагнення до користування конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом, як зумовлений загальним змістом об'єктивного і прямо не опосередкований у суб'єктивному праві простий легітимний дозвіл, що є самостійним об'єктом судового захисту та інших засобів правової охорони з метою задоволення індивідуальних і колективних потреб, які не суперечать Конституції і законам України, суспільним інтересам, справедливості, добросовісності, розумності та іншим загально правовим засадам.

Суд вважає за необхідне наголосити на тому, що відповідно до приписів ч.1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

Наведена процесуальна норма кореспондується з положеннями ч.1 ст. 19 КАС України, відповідно до якої юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема спорах фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.

Беручи до уваги наведене, виходячи з системного аналізу норм чинного законодавства, враховуючи встановлені обставини, суд дійшов висновку про безпідставність та необґрунтованість позовних вимог ОСОБА_2 та відсутність підстав для їх задоволення.

Згідно зі ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно зясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.

Згідно положень ст. 75 КАС України, достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. При цьому в силу положень ст. 76 КАС України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Згідно з ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 90 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Оцінивши кожен доказ, який є у справі щодо його належності, допустимості, достовірності та їх достатності і взаємного зв'язку у сукупності, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, суд вважає позов таким, що не підлягає задоволенню.

Решта доводів та заперечень учасників справи висновків суду по суті позовних вимог не спростовують. Слід зазначити, що згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі "Серявін та інші проти України" від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, відповідно до п.58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п.29).

Згідно ч. 1 ст. 143 КАС України суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі.

Відповідно до ч. 5 ст. 139 КАС України у разі відмови у задоволенні вимог позивача, звільненого від сплати судових витрат, або залишення позовної заяви без розгляду чи закриття провадження у справі, судові витрати, понесені відповідачем, компенсуються за рахунок коштів, передбачених Державним бюджетом України, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з іншої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, що їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок коштів, передбачених Державним бюджетом України, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Якщо обидві сторони звільнені від сплати судових витрат, вони компенсуються за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Приймаючи до уваги те, що позивача звільнено від сплати судового збору, а відповідачем не понесені судові витрати відсутні підстави для компенсування останніх за рахунок коштів, передбачених Державним бюджетом України, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Керуючись ст.ст. 2, 3, 5, 6, 8, 9, 14, 22, 139, 241, 242-246, 250, 255, 295, КАС України, суд,-

В И Р І Ш И В:

У задоволенні позовної заяви ОСОБА_2 (місце проживання: 66307, АДРЕСА_1; реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1) до Куяльницької сільської ради Подільського району Одеської області (місцезнаходження: 66350, Одеська обл., Подільський район, с. Куяльник, вул. Куяльницька, будинок 26 А; код ЄДРПОУ 04379835), за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача Комунального підприємства "Агенція державної реєстрації" (місцезнаходження: 66350, Одеська обл., Подільський район, с. Куяльник, вул. Куяльницька, будинок 26 А; код ЄДРПОУ 42107749) про визнання протиправними дії та скасування рішення від 03.05.2018 року - відмовити повністю.

Рішення може бути оскаржено безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом тридцяти днів в порядку приписів ст. 295 КАС України.

Пунктом 15.5 розділу VII «Перехідні положення» КАС України від 03 жовтня 2017 року визначено, що до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи зберігаються порядок подачі апеляційних скарг та направлення їх до суду апеляційної інстанції, встановлені Кодексом адміністративного судочинства України від 06 липня 2005 року.

Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення.

Повний текст рішення складено та підписано 08.10.2018 р.

Суддя О.М. Тарасишина

.