Рішення № 76987380, 08.10.2018, Одеський окружний адміністративний суд

Справа № 1540/3517/18

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 жовтня 2018 року м. Одеса

Одеський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Тарасишиної О.М., за участю секретаря судового засідання Куща М.О., розглянувши в порядку загального позовного провадження (в письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом ОСОБА_2 до Малиновського об'єднаного управління Пенсійного фонду України в м. Одесі про зобов'язання зарахувати стаж роботи, -

ВСТАНОВИВ:

До суду надійшла позовна заява ОСОБА_2 до Малиновського об'єднаного управління Пенсійного фонду України в м. Одесі, в якій позивач просить суд зобов'язати Малиновське об'єднане управління Пенсійного фонду України в м. Одесі зарахувати до страхового стажу ОСОБА_2 жовтень місяць 2011 року, а також період служби у Збройних Силах з 31.08.1962 року по 28.12.1995 рік загальним строком 41 рік 5 місяців 13 днів, у тому числі строк пільгової служби у Збройних Силах в періоди з 08.09.1972 року по 13.09.1973 рік, з 14.09.1973 року по 10.11.1977 рік та з 14.11.1977 року по 27.10.1980 рік, на пільгових умовах один місяць служби за два та починаючи з 01.04.2017 року провести перерахунок та виплату пенсії за віком ОСОБА_2 з урахуванням вказаного стажу, враховуючи фактично сплачені суми коштів.

Ухвалою від 23.07.2018 року Одеським окружним адміністративним судом відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження.

07.08.2018 року (вх. № 22907/18) представником відповідача до канцелярії суду подано клопотання про перенесення судового засідання.

07.08.2018 року (вх. № 22908/18) представником відповідача до канцелярії суду було подано клопотання про приєднання до матеріалів справи витребуваних судом доказів.

20.08.2018 року (вх. № 24270/18) представником відповідача до канцелярії суду подано відзив на позовну заяву.

06.09.2018 року (вх. № ЕП/4949/18) представником відповідача до канцелярії суду подано клопотання про перенесення судового засідання.

Ухвалою від 06.09.2018 року Одеським окружним адміністративним судом закрито підготовче провадження і призначено справу до судового розгляду по суті.

27.09.2018 року (вх. № ЕП/5382/18) представником відповідача до канцелярії суду подано клопотання про розгляд справи без участі представника.

У судове засідання 27.09.2018 року сторони по справі не з'явились, сповіщались належним чином та завчасно про дату, час та місце судового засідання. В матерілах справи наявні клопотання про розгляд справи за відсутністю представника позивача та відповідача.

Згідно ч. 9 ст. 205 КАС України, якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але всі учасники справи не з'явилися у судове засідання, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

Враховуючи зазначене, суд дійшов висновку про можливість розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що позивач перебуває на обліку в Малиновському об'єднаному управлінні Пенсійного фонду України в м. Одесі та отримує пенсію за віком згідно із Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування. В квітні 2018 року позивач отримав лист Малиновського об'єднаного управління пенсійного фонду України в м. Одесі, з якого дізнався, зо при нарахуванні пенсії за віком, відповідачем не зараховано 8 років військової служби у пільгову обчислені та не зараховано до стажу «жовтень 2011 року», хоча позивач працював, сплачено внески на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, містяться відповідні відомості в трудовій книжці. Так, позивач неодноразово звертався з письмовими заявам до відповідача з метою усунення порушень при виплаті пенсії та вказував на невідповідність стажу в розпорядженні Пенсійного фонду, однак в листі від 11.04.2018 року, відповідач запропонував для вирішення питання не зарахованого стажу звернутись до суду.

Представник відповідача проти задоволення позовних вимог заперечував з підстав, наведених у відзиві на позов, в яких в обґрунтування правової позиції зазначено, що 16.02.2018 року позивач звернувся з листом до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області щодо питання про зарахування страхового стажу позивача за жовтень 2011 року. Так, листом від 21.02.2018 року позивачу повідомлено, що згідно реєстру застрахованих осіб загальнообов'язкового державного соціального страхування, страхувальником Головна державна інспекція України з безпеки судноплавства в звіті про суми нарахованої заробітної плати застрахованим особам та суми нарахованого єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування за жовтень 2011 року помилково було вказано місяць та рік, за який позивачу зараховано заробітна плата, а саме: листопад 2011 року, замість жовтень 2011 року. У зв'язку з чим, у довідці за формою ОК-5 відсутні дані про заробітну плату за жовтень 2011 року, а за листопад 2011 року - суми подвоєні.

Окрім того, відповідачем зазначено, що чинним законодавством не передбачена можливість зарахування часу проходження військової служби в пільговому обчисленні для визнання страхового стажу для обчислення пенсії за віком, крім випадків передбачених ст. 58 Закону України «Про пенсійне забезпечення».

Судом встановлено, що ОСОБА_2, з 01.04.2017 року перебуває на обліку в Малиновському об'єднаному управління Пенсійного фонду України в м. Одесі та отримує пенсію за віком згідно із Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (далі за текстом Законом №1058).

Розглянувши матеріали справи, всебічно та повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши надані учасниками судового процесу докази в їх сукупності, суд дійшов наступного.

Завданням адміністративного судочинства відповідно до ч. 1 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС України) є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

Згідно з ч. 1ст. 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист.

За правилами предметної підсудності встановленими ст. 19 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема: спорах фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження (п. 1 ч. 1).

За таких обставин суд дійшов висновку про підсудність позовної заяви ОСОБА_2 Одеському окружному адміністративному суду.

З 29.12.1995 року позивач перебував на обліку в Управління пенсійного забезпечення військовослужбовців при головному управління ПФУ в Одеській області, як отримувач військової пенсії за вислугу років в статусі визначеному в п. а) ст. 1-2 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», в якості - особи офіцерського складу.

У трудовій книжці ОСОБА_2 зазначено запис, що в період з 31.08.1962 року по 29.09.1995 рік.

Після того, з 1996 року та по теперішній час позивач працює.

Згідно витягу із наказу Міністра оборони України від 29.09.1995 року № о/546 загальна вислуга років військовослужбовця полковника ОСОБА_2 становить 32 роки 10 днів, а пільгова 41 рік.

Згідно виписки з особової справи ОСОБА_2, аркуш 9 (а.с. 22) та відповідних наказів командування військових частин (а.с. 23-30), позивач проходив службу у віддаленій місцевості (Магаданська область) в періоди:

з 08.09.1972р. по 13.09.1973р.;

з 14.09.1973р. по 10.11.1977р.;

з 14.11.1977р. по 27.10.1980р.

При цьому, в Розпорядженні органу пенсійного фонду (Малиновське об'єднане УПФУ м. Одеси) № 2775 від 17.05.2017 року вказано військову службу в календарному обчисленні 33 роки 29 днів.

Так, позивач неодноразово звертався з письмовими заявам до відповідача з метою усунення порушень при виплаті пенсії та вказував на невідповідність стажу в розпорядженні Пенсійного фонду, однак в листі від 11.04.2018 року, відповідач запропонував для вирішення питання не зарахованого стажу звернутись до суду (а.с. 15).

Статтею 4 Закону України № 1788-ХІІ "Про пенсійне забезпечення" передбачено, що умови, норми та порядок пенсійного забезпечення військовослужбовців, а також осіб начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ та членів їх сімей встановлюються Законом України про пенсійне забезпечення військовослужбовців та осіб начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ. їм надається також право на одержання пенсій на підставах, передбачених цим Законом, незалежно від місця проходження військової служби. При цьому всі види грошового забезпечення військовослужбовців, а також осіб начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ враховуються нарівні із заробітною платою робітників і службовців.

За змістом пункту "в" частини третьої статті 56 Закону № 1788-ХІІ встановлено, що до стажу роботи зараховується, зокрема, військова служба, незалежно від місця проходження служби.

Частиною четвертою статті 24 Закону № 1058-ІV "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" передбачено, що періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом.

Пунктом 5 Прикінцевих положень Закону № 1058-ІУ встановлено, що період роботи до 1 січня 1991 року в районах Крайньої Півночі та місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі колишнього СРСР, а також на острові Шпіцберген зараховується до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло до 1 січня 1991 року.

Частиною першою статті 52 Закону СРСР від 14 липня 1956 року "Про державні пенсії" визначено, що пенсійне забезпечення генералів, адміралів офіцерів, військовослужбовців рядового, сержантського і старшинського складу надстрокової служби і прирівняних до них осіб, а також пенсійне забезпечення їх сімей здійснюється в порядку і розмірах, встановлених Радою Міністрів СРСР.

Питання обчислення стажу роботи в районах Крайньої Півночі та місцевостях, прирівняних до цих районів, було врегульовано Положенням про порядок призначення і виплати державних пенсій, затвердженого постановою Ради Міністрів СРСР від 3 серпня 1972 року № 590, указами Президії Верховної Ради СРСР від 1 серпня 1945 року "Про пільги для осіб, які працюють в районах Крайньої Півночі"; від 10 лютого 1960 року "Про впорядкування пільг для осіб, які працювали в районах Крайньої Півночі та місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі"; від 26 вересня 1967 року "Про розширення пільг для осіб, які працювали в районах Крайньої Півночі і місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі" та Інструкцією про порядок надання пільг, затвердженою постановою Держкомпраці і Президії ВЦРПС від 16 грудня 1967 року № 530/П-28.

Крім того, пунктом 6 постанови № 590 передбачалось, що пенсійне забезпечення генералів, адміралів, офіцерів прапорщиків, мічманів, військовослужбовців надстрокової служби, осіб рядового і начальницького складу органів Міністерства внутрішніх справ СРСР, а також пенсійне забезпечення сімей цих осіб здійснюється в порядку і розмірах, що встановлюються Радою Міністрів СРСР.

Постановою Ради Міністрів СРСР від 10 листопада 1982 року № 986 з метою усунення множинності нормативних актів про пенсійне забезпечення осіб офіцерського складу, прапорщиків мічманів, військовослужбовців надстрокової служби і їх сімей, спрощення порядку обчислення їм пенсій і відповідно до статті 52 Закону СРСР "Про державні пенсії" затверджено Положення, відповідно до якого особам офіцерського складу, прапорщикам, мічманам і військовослужбовцям надстрокової служби, звільненим з діючої військової служби можуть призначатися пенсії за вислугу років чи по інвалідності, а в разі одночасного виникнення права на декілька видів пенсій, пенсія по старості призначається відповідно до вимог Закону СРСР "Про державні пенсії".

Пунктом 55 цього ж Положення встановлено, що окремі періоди служби при обчисленні вислуги років для призначення пенсій зараховуються на пільгових умовах.

При цьому згідно з частиною першою статті 2 Закону України від 25 березня 1992 року № 2232-ХІІ "Про військовий обов'язок і військову службу" військовою службою є державна служба особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров'я і віком громадян України, пов'язаній із захистом Вітчизни.

У зв'язку з особливим характером військової служби військовослужбовцям надаються передбачені законом пільги, гарантії та компенсації.

Однією з соціальних пільг, визначених державою такій категорії громадян України, є обчислення вислуги років (часу проходження військової служби) на пільгових умовах для призначення пенсій.

Період проходження військової служби, що зараховується до вислуги років, зокрема, на пільгових умовах, визначається постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 1992 року № 393 "Про порядок обчислення вислуги років, призначення та виплати пенсій і грошової допомоги особам офіцерського складу, прапорщикам, мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ та членам їхніх сімей" (далі - постанова № 393), прийнятою відповідно до Закону № 2262-ХІІ.

Згідно з цим порядком до вислуги років зараховується дійсна військова служба у Радянській Армії, яка відповідно до законодавства колишнього СРСР зараховувалась до вислуги років для призначення пенсій військовослужбовцям, і її обчислення (у тому числі на пільгових умовах) має здійснюватися у порядку, встановленому законодавством колишнього СРСР, якщо постановою не передбачено більш пільгових умов (абзац дев'ятий пункту 1 постанови № 393).

Таким чином, як законодавство колишнього СРСР до 01.01.1991, так і законодавство України, чинне на час виникнення спірних відносин, передбачали і передбачають пільгове (кратне) обчислення періоду проходження особами військової служби в районах Крайньої Півночі колишнього СРСР.

Окрім того, вислуга років, яка була обчислена для призначення пенсій військовослужбовцям та особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ, до введення в дію Закону № 2262-ХІІ, перегляду не підлягає (пункт 5 постанови № 393).

Аналогічні висновки були викладені Верховним судом України у постановах від 9 грудня 2014 року (справа № 21-406а14) та від 23 червня 2015 року (справа № 21-1000а15).

Крім того, згідно п.2.1 Положення про організацію в Міністерстві оборони України роботи з обчислення вислуги років для призначення пенсій військовослужбовцям і соціального забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та членів їх сімей затверджене наказом Міністерства оборони України від 14 серпня 2014 року №530 особам, звільненим з військової служби, які мають право на пенсію відповідно до Закону, до вислуги років для призначення пенсії зараховуються: дійсна військова служба, прикордонних, внутрішніх, залізничних військах, в органах державної безпеки та інших військових формуваннях СРСР, а також служба в органах внутрішніх справ СРСР та інші види служби і періоди роботи, які відповідно до законодавства СРСР зараховувалися до вислуги років для призначення пенсій військовослужбовцям, а також особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ. Вислуга років (у тому числі на пільгових умовах) у цьому разі обчислюється в порядку, установленому законодавством СРСР, якщо цим Положенням не передбачено більш пільгових умов зарахування часу служби для призначення пенсій військовослужбовцям та особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ (перелік внутрішніх військ СРСР наведений у додатку 1 до цього Положення).

Додатком 2 встановлено періоди дійсної військової служби у Збройних Силах СРСР, які підлягають зарахуванню до вислуги років на пенсію на пільгових умовах, один місяць служби за півтора місяця (пункт "в") та один місяць служби за два (пункт "б"): у віддалених місцевостях СРСР, перелічених у пункті 4 цього додатка, - зі строків, зазначених у цьому пункті, зокрема це служба у Магаданській області).

Так, згідно виписки з особової справи ОСОБА_2, аркуш 9 (а.с. 22) та відповідних наказів командування військових частин (а.с. 23-30), позивач проходив службу у віддаленій місцевості (Магаданська область) в періоди: з 08.09.1972р. по 13.09.1973р.; з 14.09.1973р. по 10.11.1977р.; з 14.11.1977р. по 27.10.1980р.

Таким чином судом встановлено, що до стажу ОСОБА_2 у пільговому обчисленні (один місяць за два) має бути зарахований період проходження військової служби з 08.09.1972р. по 13.09.1973р.; з 14.09.1973р. по 10.11.1977р.; з 14.11.1977р. по 27.10.1980р. та період проходження військової служби у пільговому обчисленні (один місяць за два) за жовтень місяць 2011 року.

Відповідно до положень ст.9 Конституції України, ст. 6 КАС України та ст.17, ч.5 ст.19 Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини суди та органи державної влади повинні дотримуватись положень Європейської конвенції з прав людини та її основоположних свобод 1950 року, застосовувати в своїй діяльності рішення Європейського суду з прав людини з питань застосування окремих положень цієї Конвенції.

Відповідно до ст.17 Закону України „Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Відповідно до пункту Декларації про майбутнє Європейського суду з прав людини від 26.04.2011 р.: Установити і зробити передбачуваними для всіх сторін публічні правила стосовно застосування статті 41 Конвенції, включаючи рівень справедливого відшкодування, котрого слід очікувати за різних обставин.

Згідно зі ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно зясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.

Згідно положень ст. 75 КАС України, достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. При цьому в силу положень ст. 76 КАС України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Згідно з ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Таким чином, особливістю адміністративного судочинства є те, що обов'язок доказування в спорі покладається на відповідача орган публічної влади, який повинен надати суду всі матеріали, які свідчать про його правомірні дії.

Відповідно до ст. 90 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Оцінивши кожен доказ, який є у справі щодо його належності, допустимості, достовірності та їх достатності і взаємного зв'язку у сукупності, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, суд вважає позов таким, що підлягає задоволенню.

Решта доводів та заперечень учасників справи висновків суду по суті позовних вимог не спростовують. Слід зазначити, що згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі "Серявін та інші проти України" від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, відповідно до п.58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п.29).

Згідно ч. 1 ст. 143 КАС України суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі.

Згідно ч.ч.1, 3 ст. 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа. При частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.

Відтак, враховуючи, що суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог, слід стягнути на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань з Малиновського об'єднаного управління Пенсійного фонду України в м. Одесі судовий збір у розмірі 352,40 грн., з Ізмаїльського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Одеської області судовий збір у розмірі 352,40 грн.

Керуючись ст.ст. 2, 3, 5, 6, 8, 9, 14, 22, 139, 241, 242-246, 250, 255, 295, КАС України, суд,-

В И Р І Ш И В:

Позовну заяву ОСОБА_2 (місце проживання: 65017, АДРЕСА_1; реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1) до Малиновського об'єднаного управління Пенсійного фонду України в м. Одесі (місцезнаходження: 65007, м. Одеса, вул. Прохоровська, 3; код ЄДРПОУ 41249156) про зобов'язання зарахувати стаж роботи - задовольнити повністю.

Зобов'язати Малиновське об'єднане управління Пенсійного фонду України в м. Одесі зарахувати до страхового стажу ОСОБА_2 жовтень місяць 2011 року, а також період служби у Збройних Силах з 31.08.1962 року по 28.12.1995 рік загальним строком 41 рік 5 місяців 13 днів, у тому числі строк пільгової служби у Збройних Силах в періоди з 08.09.1972 року по 13.09.1973 рік, з 14.09.1973 року по 10.11.1977 рік та з 14.11.1977 року по 27.10.1980 рік, на пільгових умовах один місяць служби за два та починаючи з 01.04.2017 року провести перерахунок та виплату пенсії за віком ОСОБА_2 з урахуванням вказаного стажу, враховуючи фактично сплачені суми коштів.

Стягнути з Малиновського об'єднаного управління Пенсійного фонду України в м. Одесі (код ЄДРПОУ 41249156) за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_2 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1) судові витрати у розмірі 704,80 грн. (сімсот чотири грн. 80 коп.).

Рішення може бути оскаржено безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом тридцяти днів в порядку приписів ст. 295 КАС України.

Рішення набирає законної сили згідно з приписами ст. 255 КАС України.

Пунктом 15.5 розділу VII «Перехідні положення» КАС України від 03 жовтня 2017 року визначено, що до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи зберігаються порядок подачі апеляційних скарг та направлення їх до суду апеляційної інстанції, встановлені Кодексом адміністративного судочинства України від 06 липня 2005 року.

Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення.

Суддя О.М. Тарасишина

.