Рішення № 76987103, 08.10.2018, Івано-Франківський окружний адміністративний суд

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"08" жовтня 2018 р. справа № 0940/1349/18

м. Івано-Франківськ

Суддя Івано-Франківського окружного адміністративного суду Могила А.Б., розглянувши у порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом Головного управління ДФС в Івано-Франківській області до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості в сумі 25873,36 грн.,-

ВСТАНОВИВ:

Головне управління ДФС в Івано-Франківській області звернулося в суд із позовною заявою до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості в сумі 25873,36 грн.

Позовні вимоги мотивовані тим, що за відповідачем рахується податкова заборгованість перед бюджетом, яка виникла у зв'язку з несплатою суми податкових зобов'язань з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, що сплачується фізичними особами, які є власниками об'єктів житлової нерухомості та пені в сумі 25873,36 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що згідно інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно ОСОБА_1 є власником двох житлових будинків, загальною площею 602,9 кв. м. Згідно підпункту 266.7.1 пункту 266.7 статті 266 обчислення суми податку з об'єкта/об'єктів житлової нерухомості, які перебувають у власності фізичних осіб, здійснюється контролюючим органом за місцем податкової адреси (місцем реєстрації) власника такої нерухомості за наявності у власності платника податку об'єкта (об'єктів) житлової нерухомості, у тому числі його частки, що перебуває у власності фізичної чи юридичної особи - платника податку, загальна площа якого перевищує 300 квадратних метрів (для квартири) та/або 500 квадратних метрів (для будинку), сума податку, розрахована відповідно до підпунктів "а"-"г" цього підпункту, збільшується на 25000 гривень на рік за кожен такий об'єкт житлової нерухомості (його частку). На підставі наведеного, Головним управлінням ДФС в Івано-Франківській області винесено податкове повідомлення-рішення №17741-13 від 25.05.2017, яким позивачу визначено податкове зобов'язання за платежем податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки за 2016 рік та нараховано пеню в загальній сумі 25873,36 грн. Заборгованість у встановлений строк не погашена, а тому підлягає до стягнення в судовому порядку.

Відповідач подала відзив на позовну заяву (23.08.2018), в якому зазначила, що контролюючим органом невірно розраховано суми податкових зобов'язань з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, оскільки не взято до уваги, що житлові будинки загальною площею 242, 3 кв. м та 360, 6 кв. м перебувають у спільній власності разом із чоловіком. Сума податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки була визначена відповідачем виходячи з розміру усієї площі вказаних будинків, а не з частки належної кожному з подружжя, що істотно вплинуло на розмір податкового зобов'язання з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки. При цьому, податкове повідомлення-рішення №17741-13 від 25.05.2017 позивач не отримувала, оскільки відповідачем направлення поштової кореспонденції здійснювалося не на адресу її місця проживання.

Суд, розглянувши у відповідності до вимог статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України справу за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними матеріалами справи, дослідивши письмові докази, зазначає наступне.

Законом України "Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи" від 28 грудня 2014 року № 71-VIII було запроваджено новий місцевий податок, а саме: податок на майно, який складається з трьох різновидів: транспортний податок та податок на майно, відмінне від земельної ділянки та плата за землю.

Вказаним Законом запроваджено низку правових норм, що врегулювали питання справляння місцевих податків.

Суд звертає увагу, що приписами статті 10 Податкового кодексу України передбачено перелік місцевих податків, податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки прямо не вказаний. Натомість, є податок на майно, який складається з 3 різних податків, кожен із різними елементами податку як їх визначено п. 7.1 ст. 7 Податкового кодексу України.

Відповідно до пункту 12.3 статті 12 Податкового кодексу України сільські, селищні, міські ради та ради об'єднаних територіальних громад, що створені згідно із законом та перспективним планом формування територій громад, в межах своїх повноважень приймають рішення про встановлення місцевих податків та зборів.

Отже, встановлення податку на майно, зокрема в частині податку на майно, відмінне від земельної ділянки, є безумовним обов'язком місцевої ради, який повинен бути виконаний шляхом прийняття відповідного рішення.

Рішення про встановлення місцевих податків та зборів офіційно оприлюднюється відповідним органом місцевого самоврядування до 15 липня року, що передує бюджетному періоду, в якому планується застосовування встановлюваних місцевих податків та зборів або змін (плановий період). В іншому разі норми відповідних рішень застосовуються не раніше початку бюджетного періоду, що настає за плановим періодом ( підпункт 12.3.4 пункту 12.3 статті 12 Податкового кодексу України).

В даному випадку із запровадженням податку на майно, відмінного від земельної ділянки, на 2015 рік відповідні норми Закону України "Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи" від 28 грудня 2014 року набрали чинності з 01 січня 2015 року. Отже, лише в 2015 році місцеві ради отримали повноваження і одночасно набули обов'язку щодо встановлення податку на майно, відмінне від земельної ділянки. Відповідно, лише після цієї дати місцеві ради мали юридичні підстави для прийняття рішення про встановлення податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки.

Плановим відповідно до положень підпункту 12.3.4 пункту 12.3 статті 12 Податкового кодексу України є період після того, в якому приймається відповідне рішення ради.

Аналогічна правова позиція викладена в рішенні Верхового Суду від 02.03.2018 по справі №820/2895/17

Судом встановлено, що Сілецькою сільською радою прийнято рішення "Про місцеві податки і збори" від 24.12.2015 відповідно до якого встановлено ставки податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки згідно з додатком 2. Дане рішення набирає чинності з 01.01.2016 (а.с. 24).

Згідно інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно вбачається, що ОСОБА_1 є власником житлових будинків, розташованих по АДРЕСА_1 та по АДРЕСА_2 загальною площею 242, 3 кв. м та 360, 6 кв. м. відповідно.

Головним управлінням ДФС в Івано-Франківській області прийнято податкове повідомлення-рішення №17741-13 від 25.05.2017, яким позивачу визначено податкове зобов'язання в загальній сумі 25 830, 80 грн. за платежем податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки за 2016 рік (а.с. 7).

Судом зазначає, що на момент винесення податкового повідомлення - рішення №17741-13 від 25.05.2017 відсутній розподіл власності часток ОСОБА_1 в житлових будинках за адресою: АДРЕСА_1, АДРЕСА_2.

Вказане податкове повідомлення - рішення у встановленому законодавством порядку не скасоване.

Відповідно до підпункту 266.1.1 пункту 266.1 статті 266 Податкового кодексу України (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин) платниками податку є фізичні та юридичні особи, в тому числі нерезиденти, які є власниками об'єктів житлової та/або нежитлової нерухомості.

Згідно підпункту 266.2.1 пункту 266.2 статті 266 Податкового кодексу України об'єктом оподаткування є об'єкт житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його частка.

Базою оподаткування у відповідності до підпункту 266.3.1 пункту 266.3 статті 266 Податкового кодексу України є загальна площа об'єкта житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його часток.

База оподаткування об'єктів житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі їх часток, які перебувають у власності фізичних осіб, обчислюється контролюючим органом на підставі даних Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, що безоплатно надаються органами державної реєстрації прав на нерухоме майно та/або на підставі оригіналів відповідних документів платника податків, зокрема документів на право власності (підпункт 266.3.2 пункту 266.3 статті 266 Податкового кодексу України).

Відповідно до підпункту 266.4.1 пункту 266.4 статті 266 Податкового кодексу України база оподаткування об'єкта/об'єктів житлової нерухомості, в тому числі їх часток, що перебувають у власності фізичної особи - платника податку, зменшується: а) для квартири/квартир незалежно від їх кількості - на 60 кв. метрів; б) для житлового будинку/будинків незалежно від їх кількості - на 120 кв. метрів; в) для різних типів об'єктів житлової нерухомості, в тому числі їх часток (у разі одночасного перебування у власності платника податку квартири/квартир та житлового будинку/будинків, у тому числі їх часток), - на 180 кв. метрів.Таке зменшення надається один раз за кожний базовий податковий (звітний) період (рік).

В підпункті 266.5.1 пункту 266.5 статті 266 Податкового кодексу України визначено ставки податку для об'єктів житлової та/або нежитлової нерухомості, що перебувають у власності фізичних та юридичних осіб, встановлюються за рішенням сільської, селищної, міської ради або ради об'єднаних територіальних громад, що створені згідно із законом та перспективним планом формування територій громад, залежно від місця розташування (зональності) та типів таких об'єктів нерухомості у розмірі, що не перевищує три відсотки розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного (податкового) року, за 1 квадратний метр бази оподаткування.

Базовий податковий (звітний) період дорівнює календарному року (підпункт 266.6.1 пункту 266.1 статті 266 Податкового кодексу України).

Підпунктом 266.7.1 пункту 266.7 статті 267 Податкового кодексу України передбачено, що обчислення суми податку з об'єкта/об'єктів оподаткування фізичних осіб здійснюється контролюючим органом за місцем податкової адреси (місцем реєстрації) власника такої нерухомості.

За наявності у власності платника податку об'єкта (об'єктів) житлової нерухомості, у тому числі його частки, що перебуває у власності фізичної чи юридичної особи - платника податку, загальна площа якого перевищує 300 квадратних метрів (для квартири) та/або 500 квадратних метрів (для будинку), сума податку, розрахована відповідно до підпунктів "а"-"г" цього підпункту, збільшується на 25000 гривень на рік за кожен такий об'єкт житлової нерухомості (його частку) (підпункт "г" підпункту 266.7.1 пункту 266.7 статті 266 Податкового кодексу України).

Тобто, із набранням чинності вказаними положеннями Податкового кодексу України, фізичні та юридичні особи, в тому числі нерезиденти, які є власниками об'єктів житлової та/або нежитлової нерухомості (за винятком тих, які не є об'єктами оподаткування відповідно до підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 Податкового кодексу України) є платниками податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки. При цьому чинним законодавством встановлений спеціальний порядок обчислення суми податку з об'єкта житлової нерухомості в залежності від кількості таких об'єктів та їх загальної площі.

Згідно підпункту 266.7.2 пункту 266.7 статті 266 Податкового кодексу України податкове/податкові повідомлення-рішення про сплату суми/сум податку, обчисленого згідно з підпунктом 266.7.1 пункту 266.7 цієї статті, та відповідні платіжні реквізити, зокрема, органів місцевого самоврядування за місцезнаходженням кожного з об'єктів житлової та/або нежитлової нерухомості, надсилаються (вручаються) платнику податку контролюючим органом за місцем його податкової адреси (місцем реєстрації) до 1 липня року, що настає за базовим податковим (звітним) періодом (роком).

Податкове повідомлення-рішення вважається надісланим (врученим) фізичній особі, якщо його вручено їй особисто чи її законному представникові або надіслано на адресу за місцем проживання або останнього відомого її місцезнаходження фізичної особи з повідомленням про вручення. У такому самому порядку надсилаються податкові вимоги та рішення про результати розгляду скарг. У разі якщо вручити податкове повідомлення - рішення неможливо через помилку, допущену контролюючим органом, податкове повідомлення - рішення вважається таким, що не вручено платнику податків (пункт 58.3 статті 58 Податкового кодексу України).

Як вбачається з інформації наданої управлінням Державної міграційної служби Івано-Франківської області, місце проживання ОСОБА_1 - АДРЕСА_1. Аналогічні відомості зазначені в паспорті позивача серії НОМЕР_2 (а.с. 27,37).

Однак податкове повідомлення - рішення №17741-13 від 25.05.2017 контролюючим органом надіслано ОСОБА_1 за адресою АДРЕСА_3.

Позивачем доказів вручення відповідачу податкового повідомлення-рішення суду не надано.

Згідно п.п.266.7.3 п.266.7 ст.266 Податкового кодексу України платники податку мають право звернутися з письмовою заявою до контролюючого органу за місцем проживання (реєстрації) для проведення звірки даних щодо: об'єктів житлової та/або нежитлової нерухомості, в тому числі їх часток, що перебувають у власності платника податку; розміру загальної площі об'єктів житлової та/або нежитлової нерухомості, що перебувають у власності платника податку; права на користування пільгою із сплати податку; розміру ставки податку; нарахованої суми податку. У разі виявлення розбіжностей між даними контролюючих органів та даними, підтвердженими платником податку на підставі оригіналів відповідних документів, зокрема документів на право власності, контролюючий орган за місцем проживання (реєстрації) платника податку проводить перерахунок суми податку і надсилає (вручає) йому нове податкове повідомлення-рішення. Попереднє податкове повідомлення-рішення вважається скасованим (відкликаним).

В подальшому, Головним управлінням ДФС в Івано-Франківській області, у відповідності до вимог підпункту 59.1 статті 59 Податкового кодексу України, відповідачу направлялено податкову вимогу форми "Ю" за № 34872-17 від 12.12.2017 на загальну суму податкового боргу - 25 873, 36 грн., яка складається з податкового зобов'язання з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки в розмірі 25 830, 80 грн. та нарахованої пені в розмірі 42, 56 грн. Дану вимогу направлено рекомендованим листом з повідомленням про вручення вже за адресою місця проживання позивача - АДРЕСА_1. Згідно копії повідомлення податкова вимога форми "Ю" від 12.12.2017 за № 34872-17 отримана 19.12.2017 (а.с. 8).

У поданому відзиві на позов ОСОБА_1 зазначила, що податкову вимогу форми "Ю" за № 34872-17 від 12.12.2017 вона не отримувала. Суд вважає такі посилання відповідача безпідставними, оскільки нею не надано доказів неможливості отримання поштової кореспонденції, а також неможливості її отримання іншими членами сім'ї відповідача.

У разі якщо контролюючий орган не надіслав (не вручив) податкове/податкові повідомлення-рішення у строки, встановлені підпунктом 266.7.2 пункту 266.7 цієї статті, фізичні особи звільняються від відповідальності, передбаченої цим Кодексом за несвоєчасну сплату податкового зобов'язання (підпункт 266.10.2 пункту 266.10 статті 266 Податкового кодексу України).

Оскільки доказів вручення відповідачу податкового повідомлення - рішення №17741-13 від 25.05.2017 позивачем суду не представлено, то суд не вбачає підставдля стягнення нарахованої позивачем пені в розмірі 42,56 грн.

Таким чином, позов Головного управління ДФС в Івано-Франківській області до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості в сумі 25873,36 грн. підлягає до часткового задоволення.

На підставі статті 129-1 Конституції України, керуючись статтями 139, 241-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1, АДРЕСА_1) в дохід бюджету податковий борг в розмірі 25 830 (двадцять п'ять тисяч вісімсот тридцять ) грн. 80 коп.

В задоволенні решти позову відмовити.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складання повного рішення суду.

Апеляційна скарга подається через Івано-Франківський окружний адміністративний суд або безпосередньо до Львівського апеляційного адміністративного суду.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Строк на апеляційне оскарження також може бути поновлений в разі його пропуску з інших поважних причин, крім випадків, визначених частиною 2 статті 299 цього Кодексу.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Суддя /підпис/ Могила А.Б.