Рішення № 76987062, 08.10.2018, Івано-Франківський окружний адміністративний суд

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"08" жовтня 2018 р. справа № 0940/1589/18

м. Івано-Франківськ

Івано-Франківський окружний адміністративний суд у складі судді Скільського І.І., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до управління Пенсійного фонду України в м. Івано-Франківську про визнання дій протиправними та зобов'язання до їх вчинення, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (далі-позивач) звернувся до суду з адміністративним позовом до управління Пенсійного фонду України в м. Івано-Франківську (далі-відповідач) про визнання дій Управління Пенсійного фонду України в м.Івано-Франківську протиправними щодо відмови у скасуванні розпоряджень №822539 від 13.10.2015 про призначення пенсії з 06.07.2015 року по інвалідності й розпорядження №822539 від 21.03.2016 про перерахунок пенсії з 15.03.2016 року за віком а також відмови у видачі розпорядження про перерахунок пенсії відповідно до норми абзацу 1 ч.12 ст.20 Закону України «Про статус народного депутата України» №2810-XII від 21.11.1992 року та зобов`язання Управління пенсійного фонду України в м.Івано-Франківську призначити і здійснити перерахунок пенсії відповідно до норми абзацу1 ч.12 ст.20 Закону України «Про статус народного депутата України» №2810-XII від 21.11.1992 року з 06.07.2015 року на підставі довідок Апарату Верховної Ради України №20-25/1527 від 25 червня 2018 року і №15/13-832(136850) від 26 червня 2018 року про заробітну плату працюючого народного депутата України та розпорядження Голови Верховної Ради України №850-к від 20.12.2017 року й виплатити недоотриману суму пенсії як різницю суми від нового нарахованого місячного розміру пенсії до місячного розміру отримуваної пенсії за період з дня її призначення до дня проведення нового розрахунку.

Позовні вимоги мотивовані тим, що позивач з 21 вересня 1990 року по 11 травня 1994 року був обраний народним депутатом України першого скликання, де працював на посаді голови підкомісії з питань релігії та міжконфесійних відносин Комісії Верховної Ради України з питань культури і духовного відродження. З 06.07.2015 розпорядженням управління Пенсійного фонду України в м.Івано-Франківську Івано-Франківської області №822539 від 13.10.2015 року відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» позивачу призначено пенсію по інвалідності ІІ групи загального захворювання, а з 15.03.2016 року розпорядженням управління Пенсійного фонду України в м.Івано-Франківську Івано-Франківської області №822539 від 21.03.2016 року здійснено перевід з пенсії по інвалідності на пенсію за віком. 01.10.2017 року у відповідності до пенсійної реформи за матеріалами пенсійної справи позивача проведено перерахунок пенсії відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», а з 01.04.2018 здійснено масовий перерахунок пенсії від стажу роботи, внаслідок чого пенсія позивача склала - 2788,75 грн.

Вважаючи наявність права на призначення та нарахування пенсії у відповідності до Закону України «Про статус народного депутата України» 17.07.2018 позивач звернувся з листом від 16.07.2018 до відповідача про скасування розпоряджень №822539 від 13.10.2015 та №822539 від 21.03.2016, як індивідуальних протиправних актів, проведення заново розрахунку пенсії відповідно до норм абзацу 1 частини 12 статті 20 Закону України «Про статус народного депутата України» №2810-XII від 21.11.1992 року та виплатити йому недоотриманої суми пенсії, як різниці суми від нового нарахованого місячного розміру пенсії до місячного розміру отримуваної пенсії за період з дня її призначення до дня проведення нового розрахунку. У відповідь на звернення ОСОБА_1, відповідач своїм листом від 27.07.2018 № 282/Д-15 відмовив позивачу у задоволенні його вимог наведених у поданому листі.

Позивач вважає відмову відповідача необґрунтованою, протиправною, прийнятою з порушенням норм Конституції України та законів України. Просить позов задовольнити.

Ухвалою Івано-Франківського окружного адміністративного суду відкрито провадження в даній адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання та повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) (а.с.1-2).

Відповідач скористався правом подання відзиву на позовну заяву, який надійшов на адресу суду 26.09.2018 (а.с.32-35). Представник відповідача у відзиві на позовну заяву просив відмовити в задоволенні позову у зв'язку з відсутністю правових підстав для призначення та проведення перерахунку пенсії позивача відповідно до Закону України «Про статус народного депутата України». При цьому, звернув увагу суду на пропущення позивачем строку звернення до суду.

На адресу суду від позивача 08.10.2018 надійшла відповідь на відзив, в якій ОСОБА_1, заперечив проти відзиву на позовну заяву. Зазначив, що ним не пропущено строку для звернення до суду , так як в порядку досудового врегулювання даного спору шляхом скасування розпоряджень УПФУ в м.Івано-Франківську №822539 від 13.10.2015 та від 21.03.2016 звернувся до відповідача 17.07.2018 року. Відповідь у формі письмового повідомлення №282/Д-15 отримав 27.07.2018 а 03.09.2018 подав заяву до суду. Вказав на помилковість посилань відповідача на положення Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 02.03.2015 №213-VІІІ, оскільки визначена правова норма регулює іншу групу пенсійних правовідносин і не має відношення до порядку та умов саме перерахунку пенсії. Вважає, що як при призначенні йому пенсії по інвалідності так і її перерахунку за віком УПФУ в Івано-Франківську повинно було керуватись саме частиною 12 статті 20 Закону України «Про статус народного депутата України» №2810-XII від 21.11.1992 року а не Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».

Згідно з частиною третьою статті 263 КАС України заявами по суті справи є позов та відзив.

Суд, розглянувши у відповідності до вимог статті 263 КАС України справу за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні), дослідивши в сукупності письмові докази, якими сторони обґрунтовують позовні вимоги та відзив на позов, встановив таке.

ОСОБА_1 з 21 вересня 1990 року по 11 травня 1994 року був обраний народним депутатом України першого скликання, де працював на посаді голови підкомісії з питань релігії та міжконфесійних відносин Комісії Верховної Ради України з питань культури і духовного відродження.

З 06.07.2015 розпорядженням управління Пенсійного фонду України в м.Івано-Франківську Івано-Франківської області №822539 від 13.10.2015 року відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» позивачу призначено пенсію по інвалідності ІІ групи загального захворювання, а з 15.03.2016 року розпорядженням управління Пенсійного фонду України в м.Івано-Франківську Івано-Франківської області №822539 від 21.03.2016 року здійснено перевід з пенсії по інвалідності на пенсію за віком.

17.07.2018 позивач звернувся до управління Пенсійного фонду України в м.Івано-Франківську Івано-Франківської області з листом в якому просив скасувати Розпорядження №822539 від 13.10.2015 року про призначення пенсії з 06.07.2015 по інвалідності (інвалід ІІ групи) Розпорядження №822539 від 21.03.2016 про перерахунок пенсії з 15.03.2016 за віком як такі, які здійснені з порушенням норм законодавства та видати нові розпорядження і провести новий розрахунок пенсії позивача відповідно до норм абзацу першого частини 12 статті 20 Закону України «Про статус народного депутата України» №2810-XII від 21.11.1992 року. У зв'язку із проведенням нового розрахунку пенсії відповідно до норм абзацу першого частини 12 статті 20 Закону України «Про статус народного депутата України», виплатити недоотриману суму пенсії як різницю суми від нового нарахованого місячного розміру пенсії до місячного розміру отримуваної ним пенсії за період з дня її призначення до дня проведення нового розрахунку (а.с.11-13).

Відповідач листом від 27.07.2018 за №282/Д-15 повідомив позивача, що згідно з Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 02.03.2015 №213-VІІІ, з 01 червня 2015 року скасовано норми щодо пенсійного забезпечення осіб, яким пенсії/щомісячне довічне грошове утримання призначаються відповідно до законів України «Про державну службу», «Про прокуратуру», «Про судоустрій і статус суддів», «Про статус народного депутата України», «Про Кабінет Міністрів України», «Про судову експертизу», «Про Національний банк України», «Про службу в органах місцевого самоврядування». З 01.10.2017 у статті 20 Закону України «Про статус народного депутата України» внесено зміни у пункті 12, де зазначено що пенсійне забезпечення народних депутатів здійснюється відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (зміни від 3 жовтня 2017 року №2148-VІІІ). Пенсія призначена та виплачується згідно чинного законодавства (а.с.23-24).

Позивач вважаючи такі дії та відмову відповідача противоправними та такими, що порушують конституційні права на пенсійне забезпечення, звернувся до суду з даним позовом за захистом своїх прав.

Надаючи правову оцінку правовідносинам, що склались між сторонами, суд зазначає таке.

Згідно з ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 1 ст. 46 Конституції України передбачено, що громадяни України мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у старості та інших випадках, передбачених законом.

Судом встановлено, що позивачу 06.07.2015 року призначено пенсію по інвалідності 2 група загальне захворювання відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (Розпорядження 822539 від 13.10.2015).

З 15.03.2016 відповідно до заяви позивача від 15.03.2016 №5/346 переведено з пенсії по інвалідності на пенсію за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (Розпорядження 822539 від 21.03.2016).

Суд зазначає, що 01.01.2015 набрав чинності Закон України «Про внесення змін та визнання такими, що втратили чинність, деяких законодавчих актів України» № 76-VIII від 28.12.2014 згідно з пунктом 28 якого визначено, що умови та порядок перерахунку призначених пенсій народним депутатам України визначаються Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до пункту 5 Прикінцевих положень Закону України від 02.03.2015 № 213-VII «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення», у разі неприйняття до 1 червня 2015 року закону щодо призначення всіх пенсій, у тому числі спеціальних, на загальних підставах з 1 червня 2015 року скасовуються норми щодо пенсійного забезпечення осіб, яким пенсії/щомісячне довічне грошове утримання призначаються відповідно до законів України «Про державну службу», «Про прокуратуру», «Про судоустрій і статус суддів», «Про статус народного депутата України», «Про Кабінет Міністрів України», «Про судову експертизу», «Про Національний банк України», «Про службу в органах місцевого самоврядування», «Про дипломатичну службу», Податкового та Митного кодексів України, Положення про помічника-консультанта народного депутата України.

Таким чином, з 01.06.2015 у відповідності до наведених вимог Закону України від 02.03.2015 № 213-VII «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» пенсії відповідно до статті 20 Закону України «Про статус народного депутата України» №2790, не призначаються а призначені до 01.06.2015 року - не перераховуються.

Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій» від 03.10.2017 № 2148-VIII внесені зміни до частини 12 статті 20 Закону України «Про статус народного депутата України».

Згідно з частиною 12 статті 20 Закону України «Про статус народного депутата України» (у редакції, після внесення змін та чинній на момент звернення позивача із заявою про призначення та перерахунок пенсії) пенсійне забезпечення народних депутатів здійснюється відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».

Отже, в зв'язку із набуттям чинності вищезазначених Законів, норми частини 12 статті 20 Закону України «Про статус народного депутата України», що передбачали призначення та перерахунок пенсій особам, які мають право на пенсійне забезпечення народного депутата втратили чинність.

Одночасно суд зауважує, що Закон України «Про внесення змін та визнання такими, що втратили чинність, деяких законодавчих актів України» № 76-VIII від 28.12.2014 не містить аналогічної норми, яка б визначала умови та порядок перерахунку пенсій у зв'язку з підвищенням заробітної плати народним депутатам України.

Також, Закон України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» не містить такої підстави для перерахунку пенсій, як підвищення заробітної плати працюючих народних депутатів».

Вирішуючи питання застосування вказаних вище норм права у часі, суд зазначає, що правовідносини щодо перерахунку пенсій регулюються нормами права, чинними на момент призначення пенсії та звернення із заявою про перерахунок пенсії .

Ураховуючи те, що на момент коли, як вважає позивач, виникло право на призначення та перерахунок пенсії, в законодавстві відсутні норми, які б регламентували призначення умови та порядок проведення такого перерахунку, у відповідача не було правових підстав для здійснення її призначення та перерахунку відповідно до абзацу 1 ч.12 ст.20 Закону України «Про статус народного депутата України».

Відповідно до ч. 1 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

Суд враховує рішення Європейського суду з прав людини від 03.06.2014 (у справі за заявою «Великода проти України») яким звернуто увагу на те, що передбачені законами соціально-економічні права не є абсолютними. Механізм реалізації цих прав може бути змінений державою, зокрема, через неможливість їх фінансового забезпечення шляхом пропорційного перерозподілу коштів з метою збереження балансу інтересів усього суспільства. Крім того такі заходи можуть бути обумовлені необхідністю запобігання чи усунення реальних загроз економічній безпеці України, що згідно з частиною першою статті 17 Конституції України є найважливішою функцією держави. Отже, зміна механізму нарахування певних видів соціальних виплат та допомоги є конституційно допустимою до тих меж, за якими ставиться під сумнів сама сутність змісту права на соціальний захист.

У зазначеному рішенні Європейський Суд став на бік держави України та, між іншим, наголосив на складній економічній ситуації в країні, а також на необхідності пошуку саме державою Україна додаткових інструментів її подолання шляхом раціонального використання бюджетних коштів та необхідності збереження «справедливого балансу» між вимогами загального інтересу суспільства та вимогами щодо захисту прав і свобод окремої особи.

Одним з визначальних елементів у регулюванні суспільних відносин у соціальній сфері є додержання принципу пропорційності між соціальним захистом громадян та фінансовими можливостями держави, а також гарантування права кожного на достатній життєвий рівень.

Також слід зазначити, що Європейський суд з прав людини у своєму рішенні від 09.10.1979 у справі «Ейрі проти Ірландії» констатував, що здійснення соціально-економічних прав людини значною мірою залежить від становища в державах, особливо фінансового. Такі положення поширюються і на питання допустимості зменшення соціальних витрат, про що зазначено в рішенні цього суду від 12.10.2004 у справі «Кйартан Асмундсон проти Ісландії». Передбачені законами соціально-економічні права не є абсолютними. Механізм реалізації цих прав може бути змінений державою, зокрема, через неможливість їх фінансового забезпечення шляхом пропорційного розподілу коштів з метою збереження балансу інтересів усього суспільства.

Враховуючи викладене, суд не вбачає правових підстав для задоволення позовних вимог у спосіб визначений позивачем, з огляду на те, що у законодавстві, що регулює питання призначення та перерахунку пенсії вказаної категорії осіб відбулись зміни, тобто по новому врегульовано відносини у даній сфері. На час розгляду даної справи положення Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» не визнані неконституційними.

Згідно вимог ч. 1 ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Таким чином, пенсія призначена та виплачується позивачу згідно чинного законодавства України, з огляду на що, відсутні підстави для задоволення позовних вимог.

На підставі статті 129-1 Конституції України, керуючись статтями 241-246, 250, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

В задоволенні позову відмовити.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку. Відповідно до статей 255, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, з дня складення повного судового рішення.

Апеляційна скарга подається безпосередньо до Львівського апеляційного адміністративного суду або через Івано-Франківський окружний адміністративний суд. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Учасники справи:

Позивач:

ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1), АДРЕСА_1;

Відповідач:

управління Пенсійного фонду України в м.Івано-Франківську Івано-Франківської області (код ЄДРПОУ 20550895), вул.Незалежності, 44, м.Івано-Франківськ, 76000.

Суддя /підпис/ Скільський І.І.