Рішення № 76986878, 09.10.2018, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

09 жовтня 2018 р. Справа№805/987/18-а

приміщення суду за адресою: 84122, м.Слов'янськ, вул. Добровольського, 1

Донецький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Михайлик А.С. розглянув в порядку спрощеного провадження в приміщенні Донецького окружного адміністративного суду адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Покровського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області про визнання протиправною бездіяльності, зобов'язання вчинити певні дії,-

ЗМІСТ ПОЗОВНИХ ВИМОГ ТА ЗАПЕРЕЧЕНЬ

ОСОБА_1 звернулася до суду із позовом до Красноармійського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області про визнання неправомірною бездіяльності щодо невиплати пенсії з 01.04.2017, зобов'язання виплатити пенсію з 01.04.2017 по день винесення рішення із з врахуванням компенсації втрати частини доходів у зв'язку із порушенням строків виплати та продовжувати виплату пенсії за віком на загальних умовах.

В обґрунтування позову позивач зазначив, що є пенсіонером за віком, отримує пенсію за віком. У червні 2017 року позивач перереєструвалася до м. Покровська Донецької області. За змістом позову з квітня 2017 року позивач пенсію не отримував.

Позивач вважає, що відповідач припинив виплату їй пенсії за відсутності на те правових підстав, дії відповідача порушують його конституційне право на отримання пенсійних виплат.

За змістом отриманого судом відзиву відповідач не згодний із заявленими позивачем вимогами та вважає їх такими, що не підлягають задоволенню. У відзиві відповідач зазначив, що позивач є внутрішньо переміщеною особою, оскільки на момент початку АТО мав реєстрацію місця проживання на території адміністративно-територіальної одиниці, яка пізніше стала непідконтрольною українській владі територією. Статус внутрішньо переміщеної особи не залежить від зміни реєстрації місця проживання, такі особи мають право на отримання пенсійних виплат виключно за умови реєстрації в Єдиній інформаційній базі даних про внутрішньо переміщених осіб в Управлінні соціального захисту. Позивачу припинено виплату пенсії через встановлення за результатами синхронізації баз управління та бази УПСЗН неспівпадання персональних даних. Враховуючи відмову позивача від статусу внутрішньо переміщеної особи позивачу відмовлено в поновленні виплати пенсії.

ПРОЦЕСУАЛЬНІ ДІЇ У СПРАВІ

Ухвалою від 19.02.2018 відкрито провадження у справі, справу призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження з викликом сторін, судове засідання призначено на 19.03.2018. Ухвалою від 19.03.2018 провадження у справі зупинено. Ухвалою від 07.09.2018 провадження у справі поновлено, справу призначено до розгляду в судовому засіданні на 09.10.2018. Ухвалою від 09.10.2018 замінено відповідача правонаступником.

До судового засідання представники сторін не з'явилися, про дату, час та місце розгляду справи повідомлялися належним чином.

Через неявку представників сторін до судового засідання, призначеного на 9 жовтня 2018 року справу розглянуто на підставі частини 9 статті 205 Кодексу адміністративного судочинства України в порядку письмового провадження.

Згідно з ч. 4 ст. 243 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення, постановлене у письмовому провадженні, повинно бути складено у повному обсязі не пізніше закінчення встановлених цим Кодексом строків розгляду відповідної справи, заяви або клопотання.

Відповідно до ч. 5 ст. 250 цього Кодексу датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.

ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ ОБСТАВИНИ

Позивач - ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1. Згідно довідки № 1427012905 від 21.01.2015 позивач набула статусу особи переміщеної з районі проведення антитерористичної операції.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач є пенсіонером за віком, перебуває на обліку в Покровському об'єднаному управлінні пенсійного фонду України Донецької області. Згідно наданої відповідачем довідки (арк.. справи 17) відповідачем виплачено позивачу пенсію до березня 2017 року включно. Після припинення виплати пенсію позивачу не виплачувалася, проте, нараховувалася.

Листом від 28.12.2017 позивача повідомлено про прийняття у березні 2017 року Управлінням соціального захисту населення Покровської міської ради рішення про скасування довідки позивача про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи та зняття зазначеної довідки з обліку.

У червні 2017 року позивач зареєструвалася за адресою: м. Покровськ, вул. Павла Чубинського, будинок 38, про що наявний відповідний штамп в паспорті у відомостях про місце проживання особи.

ДЖЕРЕЛА ПРАВА Й АКТИ, ЇХ ЗАСТОСУВАННЯ, ОЦІНКА АРГУМЕНТІВ УЧАСНИКІВ СПРАВИ ТА ВИСНОВКИ

Частиною першою статті 46 Конституції України встановлено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Право громадян України на отримання пенсійних виплат та соціальних послуг передбачено Законом України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003 № 1058-VI (далі - за текстом ЗУ № 1058).

Відповідно статті 5 ЗУ № 1058 цей Закон регулює відносини, що виникають між суб'єктами системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування. Дія інших нормативно-правових актів може поширюватися на ці відносини лише у випадках, передбачених цим Законом, або в частині, що не суперечить цьому Закону. Виключно цим Законом визначаються, зокрема, умови набуття права та порядок визначення розмірів пенсійних виплат, порядок здійснення пенсійних виплат за загальнообов'язковим державним пенсійним страхуванням.

Частиною 1 статті 47 вказаного Закону встановлено, що пенсія виплачується щомісяця, у строк не пізніше 25 числа місяця, за який виплачується пенсія, виключно в грошовій формі за зазначеним у заяві місцем фактичного проживання пенсіонера в межах України організаціями, що здійснюють виплату і доставку пенсій, або через установи банків у порядку, передбаченому Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до частини першої статті 49 зазначеного закону виплата пенсії припиняється за рішенням територіальних органів Пенсійного фонду або за рішенням суду з наступних підстав: - якщо пенсія призначена на підставі документів, що містять недостовірні відомості; - у разі смерті пенсіонера; - у разі неотримання призначеної пенсії протягом 6 місяців підряд; - в інших випадках, передбачених законом. Частиною другою цієї статті передбачено, що поновлення виплати пенсії здійснюється за рішенням територіального органу Пенсійного фонду протягом 10 днів після з'ясування обставин та наявності умов для відновлення її виплати. Виплата пенсії поновлюється в порядку, передбаченому частиною третьою статті 35 та статтею 46 цього Закону.

Зазначений перелік підстав для припинення виплати пенсії розширеному тлумаченню не підлягає. У той же час, про припинення виплати пенсій відповідним органом пенсійного фонду має прийматися рішення.

Всупереч наведеним вище положенням відповідачем не приймалося рішення щодо припинення виплати пенсії позивачу, як то передбачено статтею 49 ЗУ № 1058 з огляду на що суд дійшов висновку про протиправність припинення відповідачем виплати пенсії позивачу та вчинення такого припинення не у визначений законом спосіб.

Згідно з п. 2.8 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 25 листопада 2005 року № 22-1 (далі - Порядок № 22-1), поновлення виплати пенсії, переведення з одного виду пенсії на інший здійснюються за документами, що є в пенсійній справі та відповідають вимогам законодавства, що діяло на дату призначення пенсії.

Як встановлено судом, згідно з відміткою в паспорті позивача щодо місця проживання, з червня 2017 позивач зареєстрований у м. Покровську що знаходиться на підконтрольній українській владі території, нарахування та виплату пенсії на території якого здійснює відповідач.

Щодо посилань відповідача у відзиві на позовну заяву на положення Постанови № 637, Порядку № 509 суд зазначає, що вони до даних правовідносин не застосовуються, оскільки їх прийнято задля забезпечення реалізації положень Закону України "Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб", яким встановлюються гарантії дотримання прав, свобод та законних інтересів внутрішньо переміщених осіб. Позивач дійсно формально підпадає під ознаки наведені у статті 1 вказаного Закону, яка визначає поняття внутрішньо переміщеної особи. Втім, отримання цього статусу не є обов'язком, а є правом особи, яка вважає себе переміщеною особою і бажає скористатися відповідними гарантіями.

Аналогічного висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 13.02.2018 у справі № 234/11095/17 (№ К/9901/163/17).

Як встановлено судом, позивач змінив місце свого постійного проживання та зареєстрований на підконтрольній владі території Україні, з огляду на що право на отримання пенсії позивачем не може залежати від наявності в нього довідки внутрішньо переміщеної особи та виконання вимог нормативно-правових актів, які встановлюють порядок отримання пенсії для осіб із таким статусом.

На підставі наведеного, посилання відповідача на зазначені підзаконні нормативно-правові акти є безпідставними.

Враховуючи викладене суд дійшов висновку про те, що припинення відповідачем виплати пенсії позивачу здійснено за відсутності на те правових підстав.

При вирішенні питання щодо пропуску строків звернення до суду із цим позовом суд виходить із наступного.

Частинами 1 та 2 ст. 122 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна булла дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Частиною 2 статті 46 Закону України № 1058, який є спеціальним в даних правовідносинах, передбачено, що нараховані суми пенсії, не отримані з вини органу, що призначає і виплачує пенсію, виплачуються за минулий час без обмеження будь-яким строком з нарахуванням компенсації втрати частини доходів.

Наявною в матеріалах справи довідкою відповідача підтверджено здійснення нарахування невиплаченої пенсії з квітня 2017 року, з огляду на що невиплачена відповідачем пенсія підлягає виплаті без обмеження будь-яким строком.

Враховуючи висновок суду про протиправність припинення відповідачем виплати пенсії позивачу з квітня 2017 року, вимоги про зобов'язання відповідача поновити виплату пенсію з моменту припинення є обґрунтованими та також підлягають задоволенню.

Питання, пов'язані зі здійсненням компенсації громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, врегульовані Законом України від 19 жовтня 2000 року № 2050-ІІІ «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати» (далі - Закон № 2050-ІІІ) та Порядком проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням термінів їх виплати, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 21 лютого 2001 року № 159 (далі - Порядок компенсації).

Відповідно до статей 1, 2 Закону № 2050-ІІІ підприємства, установи і організації всіх форм власності та господарювання здійснюють компенсацію громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи), така компенсація провадиться у разі затримки на один і більше календарних місяців; виплати доходів, нарахованих громадянам за період, починаючи з дня набрання чинності цим Законом. Під доходами у цьому Законі слід розуміти грошові доходи громадян, які вони одержують на території України і які не мають разового характеру: пенсії, соціальні виплати, стипендії, заробітна плата (грошове забезпечення) та інші.

Із наведеного вбачається, що дія зазначених нормативних актів поширюється на підприємства, установи та організації всіх форм власності і господарювання та застосовується у всіх випадках порушення встановлених термінів виплати грошових доходів, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи), та стосується усіх доходів, які одержують громадяни в гривнях на території України і не мають разового характеру (пенсії, соціальні виплати, стипендія, заробітна плата).

Основною умовою для виплати громадянину передбаченої статтею 46 Закону № 1058-IV, статтею 2 Закону № 2050-ІІІ та Порядком компенсації є порушення встановлених строків виплати нарахованих доходів (у тому числі пенсії). При цьому компенсація за порушення строків виплати такого доходу проводиться незалежно від порядку і підстав його нарахування: самим підприємством, установою чи організацією (у цій справі органом ПФ України) добровільно чи на виконання судового рішення.

Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом України у постановах від 18 листопада 2014 року у справі № 21-518а14, від 11 липня 2017 року у справі № 21-2003а16, Верховним Судом у постановах від 06 лютого 2018 року у справі № 681/423/15-а, від 20 лютого 2018 року у справі № 522/5664/17, від 21 червня 2018 року по справі № 523/1127/17, висновок якого суд враховує при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин (частина 5 статті 242 КАС України).

Таким чином, оскільки пенсія з квітня 2017 року не була виплачена у встановлені терміни з вини відповідача, суд дійшов висновку про наявність підстав для зобов'язання відповідача виплатити позивачу компенсації у зв'язку з втратою позивачем частини доходів.

Вимоги позивача про зобов'язання виплачувати позивачу пенсії в подальшому на загальних підставах задоволенню не підлягають, оскільки Кодексом адміністративного судочинства не передбачено можливості захисту права на майбутнє за відсутності порушення такого права.

Таким чином, заявлені позивачем вимоги підлягають задоволенню частково.

Відповідно до частин першої, третьої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа. При частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.

Частиною 8 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у випадку якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони суд має право покласти на таку сторону судові витрати повністю або частково незалежно від результатів вирішення спору.

З огляду на таке, суд вважає за можливе покласти на відповідача витрати, пов'язані із розглядом цієї справи.

Позивачем при поданні позову сплачено судовий збір в розмірі 704,80 грн. Сума сплаченого судового збору із врахуванням приписів статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України підлягає стягненню з бюджетних асигнувань відповідача.

З огляду на викладене вище, на підставі Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", та керуючись ст.ст. 2, 3, 5, 9, 12, 15, 19, 22, 25, 32, 72, 76, 77, 79, 139, 194, 205, 241-243, 245, 246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 (адреса: АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) до Покровського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області (ідентифікаційний код юридичної особи 42169323, адреса: 85323, Донецька обл., місто Мирноград, вулиця Центральна, будинок 13) про визнання неправомірною бездіяльності, зобов'язання вчинити певні дії, - задовольнити частково.

Визнати протиправними дії з припинення Покровським об'єднаним управлінням Пенсійного фонду України Донецької області виплати пенсії ОСОБА_1.

Зобов'язати Покровське об'єднане управління Пенсійного фонду України Донецької області поновити виплату пенсії ОСОБА_1 починаючи з квітня 2017 року та виплатити компенсацію втрати частини доходів у зв'язку із порушенням строків виплати пенсії з квітня 2017.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Покровського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області судові витрати в розмірі 704 (сімсот чотири) гривні 80 копійок на користь ОСОБА_1.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо справу було розглянуто в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

У відповідності до пп. 15.5 п. 15 Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу. У разі порушення порядку подання апеляційної чи касаційної скарги відповідний суд повертає таку скаргу без розгляду.

Суддя Михайлик А.С.