Рішення № 76986873, 09.10.2018, Житомирський окружний адміністративний суд

ЖИТОМИРСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 жовтня 2018 року м. Житомир справа № 806/2434/18

категорія 11.5

Житомирський окружний адміністративний суд у складі судді Липи В.А., розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Головинський Граніт" до Головного територіального управління юстиції у Житомирській області про визнання протиправною та скасування постанови.,

встановив:

Публічне акціонерне товариство "Головинський граніт" (далі - ПАТ "Головинський граніт") звернулось із позовом до Головного територіального управління юстиції у Житомирській області, в якому просить визнати протиправною та скасувати постанову про опис та арешт майна (коштів) боржника від 15.05.2018 ВП №42595654.

В обґрунтування позовних вимог зазначає, що прийняттю спірної постанови передувало порушення прав ПАТ "Головинський граніт", зокрема, в частині права брати участь у проведенні виконавчих дій щодо опису та арешту належного ПАТ "Головинський граніт" майна. За твердженнями позивача, всупереч вимог ч.3 ст.56 Закону України "Про виконавче провадження" арешт було накладено на майно ПАТ "Головинський граніт", що значно перевищує суму боргу, а оскаржувана постанова взагалі не містить зазначення розміру заборгованості за зведеним виконавчим провадженням. Позивач також звертає увагу, що ухвалою Корольовського районного суду від 15 березня 2017 року вже було накладено арешт на описане та арештоване в оскаржуваній постанові майно, а тому у відповідача не було правових підстав накладати спірною постановою арешт на майно, на яке вже накладено обтяження за рішенням суду.

Ухвалою судді від 22 червня 2018 року відкрито спрощене позовне провадження у справі та призначено відкрите судове засідання у справі з викликом сторін.

Ухвалою суду від 04.10.2018р. замінено позивача ПАТ "Головинський граніт" на ТОВ "Головинський граніт".

Представник позивача до суду надав клопотання про розгляд справи в порядку письмового провадження.

Представник відповідача до суду надав клопотання про розгляд справи в порядку письмового провадження. Проти позову заперечує з підстав викладених у письмовому відзиві на позов.

В обґрунтування відзиву зазначив, що чинення виконавчих дій щодо передачі майна на зберігання третій особі є правомірними та здійснені відповідно до норм чинного законодавства. Зазначив, що про проведення виконавчих дій 04.05.2018 р. було повідомлено ПАТ "Головинський граніт" та ДП "Головинський кар'єр" вимогою державного виконавця від 25.04.2018 №3.2/4823, однак державного виконавця не було допущено на територію, де знаходилося майно боржника. В подальшому, враховуючи те, що стягувачем було забезпечено доступ державного виконавця до майна боржника, що перебуває в інших осіб, відповідачем було складено акт опису та арешту майна 15.05.2018 р. відповідно до ч.5 ст.48 Закону України "Про виконавче провадження."

Керуючись приписами ч.3 ст.194, ч.9 ст.205, ч.4 ст.229 Кодексу адміністративного судочинства України, суд вважає за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження.

Відповідно до ч.5 ст. 250 Кодексу адміністративного судочинства України датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.

Дослідивши матеріали справи, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов висновку про наступне.

У відповідності до наказу Регіонального відділення Фонду державного майна України по Житомирській області "Про передачу єдиного майнового комплексу колишнього державного підприємства "Головинський кар'єр" №37 від 20.01.2017 новоутвореному Державному підприємству "Головинський кар'єр" передано єдиний майновий комплекс колишнього державного підприємства "Головинський кар'єр", що повертається з оренди державному підприємству "Головинський кар'єр", (ідентифікаційний код 40673033) у повне господарське відання відповідно до п.11 Порядку повернення.

Ухвалою слідчого судді Корольовського районного суду м. Житомира від 15.03.2017 у справі №296/1720/17 (провадження №1-кс/296/786/17) задоволено клопотання слідчого СУ Головного управління Національної поліції в Житомирській області про арешт майна у кримінальному провадженні №42016061190000009 від 24.03.2016. Накладено арешт на майно із забороною відчуження, користування, розпорядження вказаним майном, а також забороною вивезення вказаного майна за межі цілісно-майнового комплексу Держаного підприємства "Головинський кар'єр". (а.с. 16-23)

Встановлено, що Відділом примусового виконання рішень Управління Державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Житомирській області (далі - ВПВР УДВС ГТУЮ у Житомирській області) на адресу ПАТ "Головинський граніт", ДП "Головинський кар'єр", Регіональному відділенню Фонду державного майна по Житомирській області надіслано вимогу державного виконавця №3.2/4823 від 25.04.2018 відповідно до змісту якої державний виконавець вимагав у керівника Державного підприємства "Головинський кар'єр" надати до ВПВР УДВС ГТУЮ у Житомирській області в строк до 04.05.2018 відомості про наявність/відсутність майна боржника ПАТ "Головинський граніт" за адресою: Житомирська область, Черняхівський район, смт. Головине, вул. Адміністративна, 8, згідно додатку. Також, вказано, що керівнику ДП "Головинський кар'єр" необхідно бути присутнім бути присутнім 04.05.2018 з 09 год. по 13 год. для проведення виконавчий дій, що полягають в описі і арешті майна боржника - ПАТ "Головинський граніт".

Сторонам виконавчого провадження також роз'яснено право брати участь при проведенні виконавчих дій. (а.с. 24-25)

03.05.2018 позивачем до УДВС ГТУЮ у Житомирській області направлено заяву за вих. №03-2 про відкладення проведення виконавчих дій, в якій повідомляється про незаконність перебування майна ПАТ "Головинський граніт" на території ДП "Головинський кар'єр", у зв'язку з чим, просив відкласти проведення виконавчих дій щодо опису та арешту майна боржника ПАТ "Головинський граніт" на наступний тиждень та наголошено, що ПАТ "Головинський граніт" не надає згоди щодо передання майна на зберігання ОСОБА_1 та будь-які незаконні дії державного виконавця щодо майна ПАТ "Головинський граніт" будуть оскарженні у встановленому законом порядку. Про результати розгляду заяви просив повідомити письмово на юридичну адресу ПАТ "Головинський граніт". Вказана заява була зареєстрована відповідачем за вхідним №3301/20/3.3/2018 від 03.05.2018 (а.с. 13)

15 травня 2018 року старшим державним виконавцем ВПВР УДВС ГТУЮ у Житомирській області Дідківським А.С. винесено постанову про опис та арешт майна (коштів) боржника ВП №42595654 від 15.05.2018, якою в порядку статті 56 Закону України "Про виконавче провадження" описано та накладено арешт на майно, що належить боржнику ПАТ "Головинський граніт". На описане майно накладено арешт та встановлено обмеження права користування: заборона відчужувати, погіршувати стан. Відповідальним зберігачем призначено в.о. директора ДП "Головинський граніт" ОСОБА_2. (а.с. 9-11)

ВПВР УДВС ГТУЮ у Житомирській області супровідним листом вих. №3.2/5700 від 16.05.2018 надіслав на адресу ПАТ "Головинський граніт" копію постанови про опис та арешт майна (коштів) боржника ВП №42595654 від 15.05.2018. Також роз'яснено, що відповідно до статті 74 Закону України "Про виконавче провадження" рішення та дії державного виконавця, посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені протягом 10 робочих днів з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її прав, свобод чи законних інтересів. (а.с. 8)

Вважаючи неправомірними дії відповідача щодо передачі на зберігання майна, що належить позивачу, іншим особам, які неправомірно здійснюють користування вказаним майном, позивач звернувся із вказаним позовом до суду.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам та перевіряючи дії відповідача на відповідність ч.2 ст.2 КАС України суд зазначає наступне.

Статтею 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Положеннями статті 2 Закону України "Про виконавче провадження" від 02.06.2016 №1404-VIII (далі - Закон №1404-VIII) визначено, що виконавче провадження здійснюється з дотриманням таких засад: верховенства права; обов'язковості виконання рішень; законності; диспозитивності; справедливості, неупередженості та об'єктивності; гласності та відкритості виконавчого провадження; розумності строків виконавчого провадження; співмірності заходів примусового виконання рішень та обсягу вимог за рішеннями; забезпечення права на оскарження рішень, дій чи бездіяльності державних виконавців, приватних виконавців.

Згідно з ч.1 ст.5 Закону №1404-VIII примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів".

Положеннями частини першої та другої статті 18 Закону №1404-VIII врегульовано, що виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії. Виконавець зобов'язаний: здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом; надавати сторонам виконавчого провадження, їхнім представникам та прокурору як учаснику виконавчого провадження можливість ознайомитися з матеріалами виконавчого провадження; розглядати в установлені законом строки заяви сторін, інших учасників виконавчого провадження та їхні клопотання; заявляти в установленому порядку про самовідвід за наявності обставин, передбачених цим Законом; роз'яснювати сторонам та іншим учасникам виконавчого провадження їхні права та обов'язки.

Відповідно до п.6 ч.3 ст.18 Закону №1404-VIII виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право накладати арешт на майно боржника, опечатувати, вилучати, передавати таке майно на зберігання та реалізовувати його в установленому законодавством порядку.

Частиною першою статті 33 Закону №1404-VIII встановлено, що за наявності обставин, що перешкоджають проведенню виконавчих дій (хвороба сторони виконавчого провадження, відрядження сторони виконавчого провадження, стихійне лихо тощо), або з інших підстав, внаслідок виникнення яких сторони були позбавлені можливості скористатися правами, наданими їм цим Законом, виконавець може відкласти проведення виконавчих дій з власної ініціативи або за заявою стягувача чи боржника на строк до 10 робочих днів. Про відкладення проведення виконавчих дій виконавець виносить відповідну постанову.

Згідно з ч.1 ст.56 Закону №1404-VIII арешт майна (коштів) боржника застосовується для забезпечення реального виконання рішення.

Відповідно до ч.2 ст.56 Закону №1404-VIII арешт на майно (кошти) боржника накладається виконавцем шляхом винесення постанови про арешт майна (коштів) боржника або про опис та арешт майна (коштів) боржника. Арешт на рухоме майно, що не підлягає державній реєстрації, накладається виконавцем лише після проведення його опису.

Виконавець за потреби може обмежити право користування майном, здійснити опечатування або вилучення його у боржника та передати на зберігання іншим особам, про що він виносить постанову або зазначає обмеження в постанові про арешт.

Частиною третьою ст.56 Закону №1404-VIII врегульовано, що арешт накладається у розмірі суми стягнення з урахуванням виконавчого збору, витрат виконавчого провадження, штрафів та основної винагороди приватного виконавця на все майно боржника або на окремі речі.

Згідно з ч.5 ст.56 Закону №1404-VIII про проведення опису майна (коштів) боржника виконавець виносить постанову про опис та арешт майна (коштів) боржника. У разі прийняття виконавцем рішення про обмеження права користування майном, здійснення опечатування або вилучення його у боржника та передачі на зберігання іншим особам проведення опису є обов'язковим.

Частиною першою статті 58 Закону №1404-VIII встановлено, що майно, на яке накладено арешт, крім майна, зазначеного у частині восьмій статті 56 цього Закону, передається на зберігання боржникові або іншим особам (далі - зберігач), що призначені виконавцем у постанові про опис та арешт майна (коштів) боржника, під розписку. Копія постанови видається боржнику, стягувачу, а якщо обов'язок щодо зберігання майна покладено на іншу особу - також зберігачу.

Відповідно до ч.2 ст.58 Закону №1404-VIII зберігач може користуватися майном, переданим йому на зберігання, якщо проти цього не заперечує стягувач (щодо рухомого майна) або якщо особливості такого майна не призведуть до його знищення чи зменшення цінності внаслідок користування.

Положеннями статті 74 Закону №1404-VIII врегульовано, що рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до суду, який видав виконавчий документ, у порядку, передбаченому законом. Рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання рішень інших органів (посадових осіб), у тому числі постанов державного виконавця про стягнення виконавчого збору, постанов приватного виконавця про стягнення основної винагороди, витрат виконавчого провадження та штрафів, можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до відповідного адміністративного суду в порядку, передбаченому законом.

З матеріалів справи вбачається, що позивачем направлялась заява про відкладення проведення виконавчих дій вих.№03-2 від 03.05.2018, однак, надані суду матеріали зведеного виконавчого провадження ВП №42595654 прийнятих рішень або інших документів за результатами розгляду вказаної заяви не містять. Процесуальні рішення щодо відмови у задоволенні заяви про відкладення виконавчих дій із обґрунтуванням мотивів не прийняття до уваги доводів, викладених у вказаній заяві, також відсутні.

В порушення положень статті 58 Закону №1404-VIII відповідачем майно позивача передано на зберігання іншій юридичній особі, при тому, що ПАТ "Головинський граніт" письмово заперечував щодо такої особи зберігача із зазначенням об'єктивних обставин.

Так, спірна постанова містить положення щодо призначення відповідальним зберігачем та попереджено про кримінальну відповідальність в.о. директора ДП "Головинський граніт" ОСОБА_2.

При цьому в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань відсутні відомості стосовно юридичної особи - ДП "Головинський граніт". Відомості щодо наявності посадових/службових осіб на ПАТ "Головинський граніт" у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань також відсутні.

Крім того, слід відмітити, що ПАТ "Головинський граніт" як боржник у виконавчому провадженні не попереджався про проведення 15.05.2018 опису належного йому майна.

Вимога державного виконавця із повідомленням про подальше проведення виконавчий дій щодо опису та арешту майна спрямована іншій юридичній особі, яка не є власником чи розпорядником майна, на яке в подальшому було накладено арешт. ПАТ "Головинський граніт" лише зазначено, що має право приймати участь у вчиненні виконавчих дій.

Тому, з урахуванням наведеного, слід відмітити, що ПАТ "Головинський граніт" не було належним чином проінформовано про стан виконавчого провадження та зокрема, проведення виконавчий дій щодо опису та арешту майна боржника та правової визначеності щодо належного ПАТ "Головинський граніт" майна.

Поміж іншого, при дослідженні оскаржуваної постанови встановлено, що вона не містить зазначення розміру заборгованості за зведеним виконавчим провадженням, а відповідачем не надано сукупності належних, допустимих, достовірних та достатніх доказів на підтвердження факту, що арешт було накладено на майно ПАТ "Головинський граніт", яке не перевищує суму боргу за зведеним виконавчим провадженням.

Частиною другою статті 13 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" від 02.06.2016 №1402-VIII визначено, що судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України. Обов'язковість урахування (преюдиційність) судових рішень для інших судів визначається законом.

Положеннями статті 14 КАС України встановлено, що судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.

Положеннями статті 78 КАС України визначено, що обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Суд звертає увагу, що ухвалою слідчого судді Корольовського районного суду м. Житомира від 05.06.2018 у справі №296/4771/18 (провадження 1-кс/296/2358/18) клопотання Публічного акціонерного товариства "Головинський граніт", Товариства з обмеженою відповідальністю "Головинський граніт" про скасування арешту майна задоволено. Скасовано арешт, накладений ухвалою слідчого судді Корольовського районного суду м. Житомира від 15.03.2017, по справі №296/1720/17, провадження 1-кс/296/786/17, в межах кримінального провадження №42016061190000009 від 24.03.2016.

Крім того, рішенням Господарського суду Житомирської області від 08.06.2017 у справі №906/250/17 скасовано наказ Регіонального відділення Фонду державного майна України по Житомирській області (м. Житомир) від 20 січня 2017 за № 37 "Про передачу єдиного майнового комплексу колишнього державного підприємства "Головинський кар'єр".

Постановою Верховного Суду від 18.04.2018 касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Головинський граніт" задоволено. Постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 14.11.2017 у справі Господарського суду Житомирської області №906/250/17, скасовано, а рішення Господарського суду Житомирської області від 08.06.2017 залишено в силі.

Таким чином, на момент проведення державним виконавцем спірних виконавчих дій наказ Регіонального відділення Фонду державного майна України по Житомирській області "Про передачу єдиного майнового комплексу колишнього державного підприємства "Головинський кар'єр" було скасовано у судовому порядку, а тому доводи відповідача в частині визначення ДП "Головинський кар'єр" як можливої єдиної юридичної особи, якій майно може бути передане на зберігання та проведення виконавчий дій виключно із залученням та повідомленням посадових/службових осіб ДП "Головинський кар'єр" є неправомірним.

Статтею 1 Першого Протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 20.03.1952, ратифікованого Законом України "Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів №2, 4, 7 та 11 до Конвенції" від 17.07.1997 №475/97-ВР, визначено, що кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності, не інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Засоби юридичного захисту ефективними є тоді, коли вони можуть запобігти виникненню умов, які становлять порушення, або не допустити подальшого існування таких умов (справа "Мельник проти України", заява №72286/01, рішення від 28.03.2006, щодо статті 13)

Втручання в право на мирне володіння майном повинне здійснюватися з дотриманням "справедливого балансу" між вимогами загального інтересу суспільства та вимогами захисту основоположних прав особи (справа "Спорронг та Льонрот проти Швеції").

Статтею 41 Конституції України проголошено, що кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

Здійснивши системний аналіз норм чинного законодавства та наявних у матеріалах справи доказів, суд дійшов висновку, що відповідачем при прийнятті оскаржуваної постанови не було дотримано вимог Закону України "Про виконавче провадження", що також мало наслідком створення перешкод позивачу у реалізації свого права власності на майно, а також надання спірним рішенням права на користування майном третій особі всупереч волі власника вказаного майна.

Враховуючи вищевикладене, постанова про опис та арешт майна (коштів) боржника від 15.05.2018 ВП №42595654 прийнята з порушенням ч.2 ст.19 Конституції України та не відповідає вимогам ч.2 ст.2 КАС України.

Застосовуючи механізм захисту порушеного права та його відновлення, керуючись повноваженнями, наданими ч.2 ст.245 КАС України, суд вважає за необхідне визнати протиправною та скасувати постанову старшого державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Житомирській області про опис та арешт майна (коштів) боржника ВП №42595654 від 15 травня 2018 року.

Відповідачем в порушення ч.2 ст.77 КАС України не доведено, а позивачем та наявними у матеріалах справи доказами спростовано правомірність постанови старшого державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Житомирській області про опис та арешт майна (коштів) боржника ВП №42595654 від 15 травня 2018 року, а тому позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд зазначає наступне.

Відповідно до ч.1 ст.139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Згідно наявної у матеріалах справи квитанції від 31.05.2018 позивачем при зверненні до суду було сплачено судовий збір у розмірі 1762,00 грн.

Враховуючи задоволення позовних вимог та керуючись ч.1 ст.139 КАС України, суд вважає за необхідне стягнути на корить Товариства з обмеженою відповідальністю "Головинський граніт" за рахунок бюджетних асигнувань Головного територіального управління юстиції у Житомирській області 1 762,00 грн. судових витрат по сплаті судового збору.

Керуючись статтями 77, 78, 90, 139, 242-246, 272, 287 КАС України, суд,

вирішив:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Головинський граніт" (вул. Івана Фіалека, 1, Київ, 01103, ЄДРПОУ 31603505) до Головного територіального управління юстиції у Житомирській області (майдан Соборний, 1, Житомир, 10014. ЄДРПОУ 34900660) про визнання протиправною та скасування постанови - задовольнити.

Визнати протиправною та скасувати постанову старшого державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Житомирській області про опис та арешт майна (коштів) боржника від 15 травня 2018 року ВП №42595654.

Стягнути з Головного територіального управління юстиції у Житомирській області за рахунок бюджетних асигнувань на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Головинський граніт" 1 762,00 грн. (одну тисячу сімсот шістдесят дві гривні) судових витрат по сплаті судового збору.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Рішення суду може бути оскаржене до Сьомого апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції протягом десяти днів з дня його складення.

Суддя В.А. Липа