Рішення № 76986611, 02.10.2018, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 жовтня 2018 року Справа № 0440/5766/18 Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого суддіБоженко Наталії Василівни за участі секретаря судового засіданняТрошиної А.С. за участі: представника відповідача Грановського М.О. розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Дніпро адміністративну справу за адміністративним позовом ОСОБА_4 до Головного управління МВС України в Дніпропетровській області про стягнення невиплаченого грошового забезпечення,-

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_4 (далі - позивач) звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду із позовною заявою до Головного управління МВС України в Дніпропетровській області (далі - відповідач), в якій просив стягнути з Головного управління МВС України в Дніпропетровській області на користь ОСОБА_4 грошове забезпечення в порядку пункту 3.4.8 Інструкції про порядок виплати грошового забезпечення особам рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ (Наказ МВС № 499 від 31.12.2007 року), за два місяці, з 07.11.2015 року по 06.01.2016 року у розмірі 10 010,40 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що наказом Головного управління МВС України в Дніпропетровській області № 485 о/с від 06.11.2015 року ОСОБА_4 звільнено зі служби в запас (з постановою на військовий облік) відповідно до підпункту «з» пункту 63 «Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ», затвердженого постановою Кабінету Міністрів УРСР від 29.07.1991 року № 114 через скорочення штатів. Однак, при звільненні зі служби в органі внутрішніх справ Управлінням не виплачено грошове забезпечення у повному обсязі згідно вимог чинного законодавства, у зв'язку із чим позивач вимушений звернутись до суду за захистом своїх прав.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 02 серпня 2018 року ОСОБА_4 поновлено строк звернення з позовною заявою до адміністративного суду та відкрито провадження в адміністративній справі № 0440/5766/18, призначено розгляд останньої в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.

Цією ж ухвалою відповідачу було надано строк для подання письмового відзиву на позовну заяву - протягом 15 днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі.

29 серпня 2018 року на адресу суду від представника відповідача надійшов письмовий відзив на позовну заяву, в якому було зазначено, що виплата грошового забезпечення, у відповідності до п. 3.4.8 Інструкції про порядок виплати грошового забезпечення особам рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ, затвердженою наказом МВС 31.12.2007 року № 499, зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 12.03.2008 року за № 205/14896 передбачається особам рядового і начальницького складу, звільненим з посади у зв'язку з скороченням штатної посади, проте позивач не перебував а ні в розпорядженні органу внутрішніх справ, а ні був звільнений з посади, у розумінні приписів Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ, затвердженого постановою Кабінету Міністрів УРСР від 29.07.1991 року № 114, оскільки відповідно до наказу ГУ МВС України в Дніпропетровській області № 485 о/с від 06.11.2015 року ОСОБА_4 був звільнений з органів внутрішніх справ у запас збройних Сил з поставленням на військовий облік, що виключає можливість отримати грошове забезпечення передбачене п. 3.4.8 Інструкції.

Представник позивача про час, дату та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, що підтверджується матеріалами справи, у судове засідання не з'явився, надав до суду заяву про розгляд справи за його відсутності.

Представник відповідача в судовому засіданні проти задоволення позовної заяви заперечував, посилаючись на письмовий відзив, що міститься в матеріалах справи, у зв'язку з чим просив відмовити в задоволенні позову.

Заслухавши пояснення представника відповідача, дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються вимоги позову, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступні обставини справи.

Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що наказом Головного управління МВС України в Дніпропетровській області № 485 о/с від 06.11.2015 року згідно з п.п 10 та 11 розділу ХІ Закону України «Про Національну поліцію» та відповідно до Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ звільнено з 06.11.2015 року сержанта міліції ОСОБА_4 взводу № 4 батальйону патрульної міліції особливого призначення «Кривбас» ГУМВС, за п. 63 «з» (через скорочення штатів).

За період з 01.11.2015 року по 06.11.2015 року позивачу виплачено грошове забезпечення та компенсація за частину (25 діб) невикористаної відпустки у листопаді 2015 року.

Вважаючи, що виплата грошового забезпечення здійснена відповідачем не у повному обсязі, ОСОБА_4 неодноразово звертався до Головного управління МВС України в Дніпропетровській області із запитами про надання інформації стосовно невиплати грошового забезпечення у відповідності до п. 3.4.8 Інструкції про порядок виплати грошового забезпечення особам рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ, затвердженою наказом МВС 31.12.2007 року № 499, однак листами Головного управління МВС України в Дніпропетровській області у виплаті вказаного грошового забезпечення позивачу було відмовлено, з огляду на відсутність жодних правових підстав для її виплати.

Вважаючи, на підставі викладеного, свої права та охоронювані законом інтереси порушеними, позивач звернувся з даним позовом до суду.

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституції та Законами України.

Відповідно до ч. 1 ст. 47 Закону України «Про Національну поліцію» від 02.07.2015 року № 580-VIІI призначення на посади поліцейських здійснюють посадові особи органів (закладів, установ) поліції відповідно до номенклатури посад, яку затверджує Міністерство внутрішніх справ України.

Порядок призначення на посади поліцейських врегульований у ст. 48 цього Закону.

Разом з цим, відповідно до п. 8 Розділу XI «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України від 02.07.2015 року № 580-VIІI з дня опублікування цього Закону всі працівники міліції (особи рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ), а також інші працівники Міністерства внутрішніх справ України, його територіальних органів, закладів та установ вважаються такими, що попереджені у визначеному порядку про можливе майбутнє звільнення через скорочення штатів.

Згідно із п.п. 9, 10 Розділу XI «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України від 02.07.2015 року № 580-VIІI працівники міліції, які виявили бажання проходити службу в поліції, за умови відповідності вимогам до поліцейських, визначеним цим Законом, упродовж трьох місяців з дня опублікування цього Закону можуть бути прийняті на службу до поліції шляхом видання наказів про призначення за їх згодою чи проходження конкурсу на посади, що заміщуються поліцейськими, у будь-якому органі (закладі, установі) поліції. Посади, що пропонуються особам, зазначеним у цьому пункті, можуть бути рівнозначними, вищими або нижчими щодо посад, які ці особи обіймали під час проходження служби в міліції.

Працівники міліції, які відмовилися від проходження служби в поліції та/або не прийняті на службу до поліції в тримісячний термін з моменту попередження про наступне вивільнення, звільняються зі служби в органах внутрішніх справ через скорочення штатів.

Аналіз наведених правових норм показав, що упродовж трьох місяців з дня опублікування Закону України «Про Національну поліцію» від 02.07.2015 року № 580-VIІI працівники міліції можуть бути прийняті на службу до поліції за власним бажанням на підставі відповідного наказу посадової особи органу поліції чи у зв'язку із проходженням ними конкурсу на посади, що заміщуються поліцейськими, у будь-якому органі (закладі, установі) поліції.

У разі відмови від проходження служби в поліції та/або не прийняття на службу до поліції в тримісячний термін з моменту попередження про наступне вивільнення, працівники міліції звільняються зі служби в органах внутрішніх справ через скорочення штатів.

При цьому, працівник міліції вважається таким, що попереджений у визначеному порядку про можливе майбутнє звільнення через скорочення штатів в силу Закону.

Відповідно до п. 1 Розділу XI «Прикінцеві та перехідні положення» Закон України від 02.07.2015 року № 580-VIІI набирає чинності через три місяці з дня, наступного за днем його опублікування, крім, зокрема: 1) пунктів 1, 2, 3, 7 - 13, 15, 17 - 18 розділу XI «Прикінцеві та перехідні положення» цього Закону, які набирають чинності з дня, наступного за днем його опублікування.

Закон України «Про Національну поліцію» від 02.07.2015 року № 580-VIІI опублікований у виданні «Голос України» 06.08.2015 року за № 141-142, набрав чинності 07.11.2015 року.

Враховуючи правила п. 1 Розділу XI «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України від 02.07.2015 року №580-VIІI, пункти 8, 9, 10 цього Розділу Закону набрали чинності з 07.08.2015 року.

При цьому, порядок та умови виплати грошового забезпечення особам рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ визначаються Інструкцією про порядок виплати грошового забезпечення особам рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ, затвердженою Наказом МВС України від 31.12.2007 року № 499 (чинній на момент виникнення правовідносин).

Відповідно до п. 1.18 Інструкції від 31.12.2007 року № 499 при прийнятті на службу до органів внутрішніх справ грошове забезпечення особам рядового і начальницького складу нараховується з дня призначення на посаду. У разі звільнення зі служби грошове забезпечення особі рядового чи начальницького складу виплачується до дня виключення зі списків особового складу включно.

Згідно із п.п. 3.4.8 п. 3.4 Інструкції від 31.12.2007 року № 499 особам рядового і начальницького складу, звільненим з посад у зв'язку з скороченням штатної посади, з дня, наступного за днем звільнення із займаних посад (скорочення штатної посади), протягом двох місяців виплачується грошове забезпечення, яке особа отримувала за штатною посадою на день звільнення з посади (скорочення).

З аналізу вказаної норми вбачається, що виплата грошового забезпечення провадиться лише тим особам рядового і начальницькою складу, які звільнені з посад, однак і надалі перебувають на службі в органах внутрішніх справ.

Відповідно до Розділу VII Звільнення зі служби пункту 63 «з» Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ, затвердженого постановою Кабінету Міністрів УРСР від 29.07.1991 року № 114 (в редакції чинній на момент виникнення правовідносин) особи середнього, старшого і вищого навчального складу звільняється зі служби в запас (з постановкою на військовий облік) через скорочення штатів - при відсутності можливості подальшого використання на службі.

Враховуючи викладене, підстави для виплати позивачу грошового забезпечення, передбаченого п.п. 3.4.8 п. 3.4 Інструкції про порядок виплати грошового забезпечення особам рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ, відсутні, оскільки позивач звільнений з органів внутрішніх справ через скорочення штатів внаслідок ліквідації ГУ МВС України в Дніпропетровській області, а не звільнений з посади в результаті скорочення цієї посади та залишився на службі в органах внутрішніх справ, а тому позовні вимоги задоволенню не підлягають.

Згідно з ч. 1 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 2 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Враховуючи зазначене, системно проаналізувавши приписи законодавства України, що були чинними на момент виникнення спірних правовідносин між сторонами, зважаючи на взаємний та достатній зв'язок доказів у їх сукупності, суд дійшов висновку, що адміністративний позов задоволенню не підлягає.

Відповідно до статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, у зв'язку з відмовою позивачу в задоволенні позову понесені ним судові витрати, пов'язані зі зверненням до суду, не відшкодовуються.

Керуючись ст. ст. 139, 241-246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

ВИРІШИВ:

В задоволенні адміністративного позову ОСОБА_4 до Головного управління МВС України в Дніпропетровській області про стягнення невиплаченого грошового забезпечення - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи рішення суду оскаржується до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 Розділу VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України.

Повний текст рішення суду складений 04 жовтня 2018 року.

Суддя Н.В. Боженко