Рішення № 76986507, 09.10.2018, Волинський окружний адміністративний суд

ВОЛИНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 жовтня 2018 року ЛуцькСправа № 0340/1513/18

Волинський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого - судді Костюкевича С.Ф.,

розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження (у письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Держгеокадастру у Волинській області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії,

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1, позивач) звернувся з позовом до Головного управління Держгеокадастру у Волинській (далі - ГУ Держгеокадастру у Волинській області, відповідач) про визнання дій протиправними щодо відмови у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою про відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства орієнтовною площею 2,0 га за рахунок земель державної власності сільськогосподарського призначення, яка розташована на території Мервинської сільської ради Горохівського району Волинської області та зобов'язання повторно розглянути клопотання про надання дозволу.

Ухвалою Волинського окружного адміністративного суду від 13.08.2018 відкрито провадження у даній справі та відповідно до приписів статей 12, 257, 262 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) ухвалено розгляд справи проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що в червні 2018 року позивач звернувся до відповідача із заявою про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства площею 2,0 га за рахунок земель державної власності сільськогосподарського призначення, які знаходяться за межами населених пунктів Мервинської сільської ради Горохівського району Волинської області та подав визначені законодавством до заяви документи. Однак відповідач листом від 27.06.2018 № В-1703/0-1115/0/95-18 відмовив позивачу в наданні такого дозволу з тих підстав, що на сайті ГУ Держгеокадастру у Волинській області розміщено перелік земельних ділянок, які мають надаватись безоплатно у власність громадянам протягом ІІ кварталу 2018 року. Оскільки дана земельна ділянка в зазначеному Переліку відсутня в межах Мервинської сільської ради Горохівського району, надання дозволу на розроблення документації із землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність не є можливим.

Оскаржувану відмову позивач вважає протиправною, оскільки законодавством встановлено виключні підстави, за наявності яких заявникові може бути відмовлено у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, а наведені відповідачем підстави не передбачені статтею 118 Земельного кодексу України. З огляду на що просить позов задовольнити.

Представник відповідача у письмовому відзиві на позовну заяву вимог позову не визнала та просила в їх задоволенні відмовити вказуючи на те, що відповідно до листа Мервинської сільської ради Горохівського району на території сільської ради відсутні вільні земельні ділянки, а відповідачем на виконання розпорядження Кабінету Міністрів України від 19.08.2015 року № 898-р «Питання забезпечення учасників антитерористичної операції земельними ділянками» сформовано перелік земельних ділянок, які зарезервовані для передачі у власність учасникам бойових дій та членам їх сімей, який є відкритим та оприлюднений на офіційному веб-сайті ГУ Держгеокадастру у Волинській області. Бажана позивачем до відведення земельна ділянка у вказаному переліку відсутня. В зв'язку з чим вважають, що ГУ Держгеокадастру у Волинській області правомірно не надано позивачу дозвіл на розроблення документації із землеустрою на земельну ділянку, розташовану на території Мервинської сільської ради Горохівського району на підставі поданої ним заяви, оскільки місце розташування земельної ділянки щодо якої звернувся позивач, не відповідає вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів.

З врахуванням наведеного просила в задоволенні позову відмовити.

Дослідивши письмові докази та пояснення, викладені учасниками справи у заявах по суті справи, суд приходить до висновку, що позов необхідно задовольнити повністю з таких мотивів та підстав.

Судом встановлено, що на ОСОБА_1 поширюються пільги, встановлені законодавством України для ветеранів війни - учасників бойових дій, про що свідчить відповідне посвідчення серії МВ №006029 від 09.04.2015 року.

01.06.2018 року ОСОБА_1 звернувся до ГУ Держгеокадастру у Волинській області із заявою про надання дозволу на розроблення документації із землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства орієнтовною площею 2,0 га, розташованої за межами населених пунктів Мервинської сільської ради Горохівського району.

27.06.2018 року відповідач листом за № В-1703/0-1115/0/95-18 повідомив позивача про те, що на сайті ГУ Держгеокадастру у Волинській області розміщено перелік земельних ділянок, які мають надаватись безоплатно у власність громадянам протягом ІІ кварталу 2018 року. Оскільки дана земельна ділянка в зазначеному Переліку відсутня, в межах Мервинської сільської ради Горохівського району, надання дозволу на розроблення документації із землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність не є можливим.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд враховує наступне.

Пунктом 13 частини першої статті 14 Законом України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» передбачено, що учасникам війни надаються такі пільги, зокрема, першочергове забезпечення жилою площею осіб, які потребують поліпшення житлових умов, та першочергове відведення земельних ділянок для індивідуального житлового будівництва, садівництва і городництва.

Як вбачається із змісту листа відповідача від 27.06.2018 року № В-1703/0-1115/0/95-18 підставою для відмови позивачу у наданні дозволу зазначено, що на сайті ГУ Держгеокадастру у Волинській області розміщено перелік земельних ділянок, які мають надаватись безоплатно у власність громадянам протягом ІІ кварталу 2018 року. Оскільки дана земельна ділянка в зазначеному Переліку відсутня, в межах Мервинської сільської ради Горохівського району, надання дозволу на розроблення документації із землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність не є можливим.

Крім того у відзиві на позовну заяву вказано, що відповідно до листа Мервинської сільської ради від 13.06.2018 року №125/1.11/2-18 на території сільської ради відсутні вільні земельні ділянки.

З такими твердженнями відповідача суд не погоджується враховуючи наступне.

Відповідно частиною другої статті 14 Конституції України, право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.

Згідно з частиною 2 статті 78 Земельного кодексу України, право власності на землю набувається та реалізується на підставі Конституції України, цього Кодексу, а також інших законів, що видаються відповідно до них.

Пунктом «б» частини 1 статті 81 Земельного кодексу України передбачено, що громадяни України набувають права власності на земельні ділянки, в тому числі, на підставі безоплатної передачі із земель державної і комунальної власності.

Пунктом «а» частини 3 статті 22 Земельного кодексу України визначено, що землі сільськогосподарського призначення передаються у власність громадянам, серед іншого, для ведення особистого селянського господарства.

Частиною 1 статті 116 Земельного кодексу України встановлено, що громадяни набувають права власності земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону.

На підставі пункту «б» частини першої статті 121 Земельного кодексу України громадяни України мають право на безоплатну передачу їм земельних ділянок із земель державної або комунальної власності для ведення особистого селянського господарства не більше 2,0 гектара.

Відповідно до частини першої та сьомої статті 5 Закону України «Про особисте селянське господарство», для ведення особистого селянського господарства використовують земельні ділянки розміром не більше 2 гектара, передані фізичним особам у власність або оренду в порядку, встановленому законом.

В силу вимог частини 4 статті 122 Земельного кодексу України, центральний орган виконавчої влади з питань земельних ресурсів у галузі земельних відносин та його територіальні органи передають земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної власності, крім випадків, визначених частиною восьмою цієї статті, у власність або у користування для всіх потреб.

Постановою Кабінету Міністрів України №15 від 14 січня 2015 року затверджено Положення про Державну службу України з питань геодезії, картографії та кадастру.

Відповідно до цього Положення Державна служба України з питань геодезії, картографії та кадастру (Держгеокадастр) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра аграрної політики та продовольства і який реалізує державну політику у сфері топографо-геодезичної і картографічної діяльності, земельних відносин, землеустрою, у сфері Державного земельного кадастру, державного нагляду (контролю) в агропромисловому комплексі в частині дотримання земельного законодавства, використання та охорони земель усіх категорій і форм власності, родючості ґрунтів.

Наказом Міністерства аграрної політики та продовольства України № 333 від 29 вересня 2016 року, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 25 жовтня 2016 року за №1391/29521, затверджено Положення про Головне управління Держгеокадастру в області.

Згідно з цим Положенням Головне управління Держгеокадастру в області є територіальним органом Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру та їй підпорядковане.

Головне управління відповідно до покладених на нього завдань розпоряджається землями державної власності сільськогосподарського призначення в порядку, визначеному чинним законодавством (підпункт 13 пункту 4 Положення).

З наведеного вбачається, що Головне управління Держгеокадастру у Волинській області має виключні повноваження на вирішення питання щодо надання або відмову у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки безоплатно у власність для ведення особистого селянського господарства за рахунок земель сільськогосподарського призначення державної власності.

Відповідно до частини шостої статті 118 ЗК України громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри.

До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства). У разі якщо земельна ділянка державної власності розташована за межами населених пунктів і не входить до складу певного району, заява подається до Ради міністрів Автономної Республіки Крим. Верховній Раді Автономної Республіки Крим, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, органам виконавчої влади або органам місцевого самоврядування, які передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, забороняється вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені цією статтею.

Згідно з положеннями частини сьомої наведеної статті, відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні.

Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об'єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

Системний аналіз наведених правових норм дає підстави суду дійти до висновку, що Земельним кодексом України визначено вичерпний перелік підстав для відмови у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, зокрема: невідповідність місця розташування об'єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку. При цьому, чинним законодавством не передбачено право суб'єкта владних повноважень відступати від положень статті 118 Земельного кодексу України.

Аналогічна правова позиція висловлена у постановах Верховного Суду від 27 лютого 2018 року у справі № 545/808/17, від 24 квітня 2018 року у справі №814/1961/17, від 19 червня 2018 року у справі №803/1183/17.

В листі від 27.06.2018 року № В-1703/0-1115/0/95-18 підставою для відмови позивачу у наданні дозволу зазначено, що на сайті ГУ Держгеокадастру у Волинській області розміщено перелік земельних ділянок, які мають надаватись безоплатно у власність громадянам протягом ІІ кварталу 2018 року. Оскільки дана земельна ділянка в зазначеному Переліку відсутня, в межах Мервинської сільської ради Горохівського району, надання дозволу на розроблення документації із землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність не є можливим.

Крім того у відзиві на позовну заяву вказано, що відповідно до листа Мервинської сільської ради від 13.06.2018 року №125/1.11/2-18 на території сільської ради відсутні вільні земельні ділянки.

Також у відзиві на позовну заяву вказано, що на виконання розпорядження Кабінету Міністрів України від 19.08.2015 року №898-р «Питання забезпечення учасників антитерористичної операції земельними ділянками» відповідачем проведена робота по обстеженню земельних ділянок на їх придатність для садівництва, ведення особистого селянського господарства та проведено резервування земельних ділянок для учасників АТО. Інформацію про зарезервовані земельні ділянки для учасників АТО можна отримати з офіційного сайту ГУ Держгеокадастру у Волинській області. При цьому зазначено, що бажана для відведення у власність земельна ділянка не зарезервована для передачі у власність учасникам АТО.

На думку суду лист відповідача від 27.06.2018 року не є мотивованою відмовою у наданні дозволу на розроблення документації з землеустрою, оскільки виходячи із його змісту, відповідачем не було проаналізовано розташування місцязнаходження земельної ділянки, яку просить надати позивач.

Як встановлено судом відповідачем відмовлено позивачу у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність на підставі того, що земельна ділянка, яку бажає отримати позивач у власність для ведення особистого селянського господарства, не входить до переліку земель, які мають надаватись безоплатно у власність громадянам протягом ІІ кварталу 2018 року.

Таким чином, наведена підстава відмови не передбачена статтею 118 Земельного кодексу України. До того ж у зв'язку із затвердженням постановою Кабінету Міністрів України від 07 червня 2017 року №413 Стратегії удосконалення механізму управління в сфері використання та охорони земель сільськогосподарського призначення державної власності та розпорядження ними зміни до Земельного кодексу України не вносились, перелік підстав для відмови у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою не змінювався.

Як вбачається зі змісту Стратегії Міністерство аграрної політики та продовольства разом з Державною службою з питань геодезії, картографії та кадастру мають розробити та внести на розгляд Кабінету Міністрів України у шестимісячний строк проекти відповідних нормативно-правових актів, спрямованих на реалізацію Стратегії. На момент виникнення спірних правовідносин відповідні нормативно-правові акти не прийняті.

Суд вважає безпідставним посилання відповідача на Стратегію удосконалення механізму управління в сфері використання та охорони земель сільськогосподарського призначення державної власності та розпорядження ними, оскільки вона не визначає додаткових підстав для відмови у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок, а затверджена з іншою метою ? створення сучасної, прозорої і дієвої системи управління у сфері використання та охорони земель сільськогосподарського призначення державної власності, спрямованої на забезпечення захисту інтересів суспільства (насамперед учасників антитерористичної операції), територіальних громад та держави, а також раціонального та ефективного функціонування сільськогосподарських регіонів з урахуванням потреб розвитку населених пунктів, запобігання деградації земель, необхідності забезпечення продовольчої безпеки держави.

Крім того, з листа представника відповідача до суду від 11.09.2018 року про долучення копій документів вбачається, що позивачем до заяви від 01.06.2018 року про надання дозволу поряд з іншими документами, визначеними ст. 118 ЗК України, додавалось викопіювання з кадастрової карти Мервинської сільської ради з схемою місця розташування земельної ділянки, що просить надати, в місці, яка є суміжною з земельною ділянкою з кадастровим номером НОМЕР_3.

З відзиву на позовну заяву від 30.08.2018 року вбачається, що земельна ділянка, яку просить виділити позивач через дозвіл на розроблення проекту землеустрою, знаходиться за межами населеного пункту на території земель Мервинської сільської ради.

Крім того, в листі Мервинської сільської ради №125/1.11/2-18 від 13.06.2018 року про відсутність вільних земельних ділянок для ведення особистого селянського господарства вказано, що на землях резерву й запасу, де просять надати земельні ділянки, був проведений аукціон із ПОА «Колос» був заключений договір оренди від 25.06.2010 року строком на 10 років.

Однак відповідачем до відзиву на позовну заяву та в листі від 11.09.2018 року не надано належних письмових доказів, які можуть бути підставою для відмови в наданні дозволу на розроблення документації із землеустрою, визначених статтею 118 ЗК України, в тому числі і будь-яких доказів, що земельна, яку просить надати позивач, знаходиться саме в межах території земель, які орендує ПОА «Колос».

Згідно з частиною 1 статті 92 ЗК України право постійного користування земельною ділянкою - це право володіння і користування земельною ділянкою, яка перебуває у державній або комунальній власності, без встановленого строку.

Отже, земельні ділянки, надані громадянам або юридичним особам у постійне користування, перебувають у власності держави або у власності територіальної громади до переоформлення у встановленому порядку та отримання у власність чи користування.

Статтею 124 ЗК України передбачено, що передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування згідно з їх повноваженнями, визначеними статтею 122 цього Кодексу, чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки (у разі продажу права оренди) шляхом укладення договору оренди земельної ділянки чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки.

Передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється за результатами проведення земельних торгів, крім випадків, встановлених частинами другою, третьою статті 134 цього Кодексу.

Відповідно до частини першої статті 125 ЗК України право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.

Як вбачається з скрін-шоту «Публічної кадастрової карти України», долученого до матеріалів справи, (Мервинська сільська рада Горохівського району Волинської області) на агрофірму «Колос» в 2010 році під кадастровим номером НОМЕР_2 зареєстрована земельна ділянка в оренду площею 113,0394 га, а ділянка, яку просить виділити позивач, до зазначеної площі не належить, а з скрін-шоту «Публічної кадастрової карти України» (Мервинська сільська рада Горохівського району Волинської області) вбачається, що ділянка, яку просить виділити позивач, межує з земельною ділянкою для ОСГ площею 2,0 га кадастровий номер №НОМЕР_3, поблизу якої і просив виділити ОСОБА_1, коли надавав викопіювання з графічних матеріалів при поданні заяви до відповідача.

Відповідно до статті 6 Закону України «Про оренду землі» орендарі набувають права оренди земельної ділянки на підставах і в порядку, передбачених Земельним кодексом України, Цивільним кодексом України, цим та іншими законами України і договором оренди землі. Право оренди земельної ділянки підлягає державній реєстрації відповідно до закону.

Державна реєстрація права на землю, в тому числі і права оренди, у період укладання вищезазначеного договору оренди між ПОА «Колос» та Горохівською РДА, здійснювалась у порядку, передбаченому наказом Державного комітету України по земельних ресурсах № 174 від 02.07.2003 року «Про затвердження Тимчасового порядку ведення державного реєстру земель» (далі - Тимчасовий порядок), структурними підрозділами Центру ДЗК.

Із аналізу вищенаведених положень слідує, що державна реєстрація права на землю, в тому числі і права оренди, передбачала вчинення обов'язкових дій, зокрема, внесення відповідних відомостей до Поземельної книги та до бази даних АС ДЗК. Тобто, саме за наявності відповідних відомостей державна реєстрація договорів оренди є такою, що відбулась та може створювати відповідні правові наслідки.

Проте відповідачем до відзиву не надано доказів укладення договору оренди та державної реєстрації цих прав на земельну ділянку, що просить виділити позивач шляхом видачі дозволу на розроблення проекту.

Отже, як вбачається з матеріалів справи жодна з підстав, передбачених частиною сьомою статті 118 Земельного кодексу України, за яких позивачу відмовлено у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства, відповідачем не зазначена.

За таких обставин суд приходить до висновку, що в порушення вимог частини сьомої статті 118 ЗК України відповідач безпідставно відмовив позивачу у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність, з підстав не передбачених статтею 118 ЗК України.

Аналогічна позиція викладена і Верховним Судом у постанові від 24.09.2018 у справі № 814/1239/18.

Також, згідно з позицією Верховного суду у справах №21-358а13, №806/3787/13-а щодо отримання дозволу на розробку проекту землеустрою з відведення земельної ділянки зазначено, що формальні підстави в не наданні дозволу свідчать про зловживання своїм обов'язком відповідача надати такий дозвіл у відповідності до вимог закону, чим порушуються права позивача, гарантовані Конституцією України.

Як зазначається у рішенні Конституційного Суду України від 29 серпня 2012 року № 16-рп/2012, Конституція України гарантує здійснення судочинства судами на засадах, визначених у частині третій статті 129 Конституції, які забезпечують неупередженість здійснення правосуддя судом, законність та об'єктивність винесеного рішення тощо. Ці засади, є конституційними гарантіями права кожного на судовий захист, зокрема, шляхом забезпечення перевірки судових рішень в апеляційному та касаційному порядках, крім випадків, встановлених законом (рішення Конституційного Суду України від 2 листопада 2011 року № 13-рп/2011).

Частиною другою статті 6 КАС України передбачено, що суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

Закон України «Про судоустрій і статус суддів» встановлює, що правосуддя в Україні функціонує на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів та спрямоване на забезпечення права кожного на справедливий суд.

Відповідно до статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.

Так, Європейський суд з прав людини у рішенні по справі «Рисовський проти України» (№ 29979/04) визнав низку порушення пункту 1 статті 6 Конвенції, статті 1 Першого протоколу до Конвенції та статті 13 Конвенції у справі, пов'язаній із земельними правовідносинами; в ній також викладено окремі стандарти діяльності суб'єктів владних повноважень, зокрема, розкрито елементи змісту принципу «доброго врядування».

Цей принцип, зокрема, передбачає, що у разі якщо справа впливає на такі основоположні права людини, як майнові права, державні органи повинні діяти вчасно та в належний і послідовний спосіб (рішення у справах «Beyeler v. Italy» № 33202/96, «Oneryildiz v. Turkey» № 48939/99, «Moskal v. Poland» № 10373/05).

Крім того, в рішеннях Європейського суду з прав людини склалася практика, яка підтверджує, що дискреційні повноваження не повинні використовуватися свавільно, а суд повинен контролювати рішення, прийняті на підставі реалізації дискреційних повноважень, максимально ефективно (рішення у справі «Hasan and Chaush v. Bulgaria» № 30985/96).

Суд також враховує позицію ЄСПЛ (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформовану в пункті 58 рішення у справі «Серявін та інші проти України» (заява N 4909/04 від 10 лютого 2010 року): згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v.) від 09 грудня 1994 року, серія A,303-A, п. 29).

Отже, відповідно до вимог статті 118 Земельного кодексу України Головне управління Держгеокадастру у Волинській області має прийняти рішення про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або прийняти мотивоване рішення про відмову із чітким визначенням однієї з підстав, передбачених статтею 118 Земельного кодексу України. При цьому, отримання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки не означає позитивного рішення про надання її у власність.

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що відповідач, відмовляючи ОСОБА_1 у наданні дозволу на розроблення документації із землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства, орієнтовною площею 2,0 га за рахунок земель державної власності сільськогосподарського призначення, що розташована на території Мервинської сільської ради Горохівського району Волинської області з підстав, що не передбачені частиною сьомою статті 118 Земельного кодексу України діяв неправомірно, чим вчинив протиправні дії.

З огляду на те, що суд дійшов висновку про визнання протиправними дій ГУ Держгеокадастру у Волинській області щодо відмови ОСОБА_1 у наданні дозволу на розроблення документації із землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства, орієнтовною площею 2,0 га за рахунок земель державної власності сільськогосподарського призначення, що розташована на території Мервинської сільської ради Горохівського району Волинської області, тому і позовна вимога про зобов'язання відповідача повторно розглянути заяву позивача від 01.06.2018 року також підлягає до задоволення.

Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з частинами першою, другою статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

На думку суду, відповідач не довів правомірності вчинених ним дій, а тому позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Керуючись ст.ст.241, 242, 243, 245, 246, 295, 297, підпункту 15.5 пункту І розділу VII «Перехідні положення» Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Визнати протиправними дії Головного управління Держгеокадастру у Волинській області щодо відмови ОСОБА_1 у наданні дозволу на розроблення документації із землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства, орієнтовною площею 2,0 га за рахунок земель державної власності сільськогосподарського призначення, що розташована на території Мервинської сільської ради Горохівського району Волинської області.

Зобов'язати Головне управління Держгеокадастру у Волинській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 01 червня 2018 року про надання дозволу на розроблення документації із землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства, орієнтовною площею 2,0 га за рахунок земель державної власності сільськогосподарського призначення, що розташована на території Мервинської сільської ради Горохівського району Волинської області з урахуванням висновків зроблених судом у даній справі.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого статтею 295 КАС України. У разі подання апеляційної скарги рішення якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку повністю або частково шляхом подання апеляційної скарги до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Волинський окружний адміністративний суд. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Позивач: ОСОБА_1 (43005, АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1).

Відповідач: Головне управління Держгеокадастру у Волинській області (43025, Волинська обл., м. Луцьк, вул. Винниченка, 67, код ЄДРПОУ 39767861).

Головуючий-суддя С.Ф. Костюкевич