Рішення № 76985762, 02.10.2018, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02.10.2018 Справа №914/1390/18

За позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю “ТЕМІРТРАНС-ЗАХІД”, м. Мукачеве, Закарпатська область

до відповідача: Фермерського господарства “Кільгана Івана Степановича”, с. Велика Білина, Самбірський район, Львівська область

про стягнення 73 792, 47 грн

Суддя Манюк П.Т.

За участю секретаря Чорної І.Б.

Представники:

від позивача: ОСОБА_1 - адвокат;

від відповідача: не з’явився.

Розглядається справа за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю “ТЕМІРТРАНС-ЗАХІД” до Фермерського господарства “Кільгана Івана Степановича” про стягнення 73 792, 47 грн.

Ухвалою суду від 03.08.2018 відкрито провадження у справі № 914/1390/18 за правилами спрощеного позовного провадження, судове засідання призначено на 27.08.2018.

Представники сторін в судове засідання 27.08.2018 не з’явилися. Ухвалою суду від 27.08.2018 розгляд справи відкладено на 17.09.2018.

Представник позивача в судове засідання 17.09.2018 не з’явився, через канцелярію суду подав клопотання про відкладення розгляду справи. Представник відповідача в судове засідання 17.09.2018 не з’явився, вимоги ухвал суду не виконав. Ухвалою суду від 17.09.2018 відкладено розгляд справи на 02.10.2018.

Представник позивача у судове засідання 02.10.2018 з’явився, позовні вимоги підтримав.

Представник відповідача у судове засідання 02.10.2018 не з’явився, письмового відзиву, доказів сплати заборгованості, акта звірки взаємних розрахунків з позивачем на вимогу суду не подав.

Згідно витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб – підприємців та громадських формувань, долученого позивачем до позовної заяви, Фермерське господарство “Кільгана Івана Степановича”, зареєстроване за адресою: 81467, Львівська область, Самбірський район, с. Велика Білина, куди і скеровувались ухвали господарського суду рекомендованими листами з повідомленням про вручення. Ухвала про відкриття провадження у справі від 03.08.2018 повернута на адресу суду з відміткою «за закінченням терміну зберігання».

Згідно приписів п. 3.9.1. постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» від 26.12.2011р. №18, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

При цьому, згідно з ч. 6 ст. 242 ГПК України, днем вручення судового рішення є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Відповідно до ч. 3 ст. 202 ГПК України, якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі повторної неявки в судове засідання учасника справи (його представника) незалежно від причин неявки.

Враховуючи, що зібраних в матеріалах справи доказів достатньо для з’ясування обставин справи і прийняття судового рішення, в судовому засіданні 02.10.2018 проголошено вступну та резолютивну частину судового рішення у справі.

Позиція позивача.

Товариство з обмеженою відповідальністю “ТЕМІРТРАНС-ЗАХІД” звернулося до Господарського суду Львівської області з позовом до Фермерського господарства “Кільгана Івана Степановича” про стягнення 73 792, 47 грн.

В обґрунтування своїх позовних вимог позивач посилається на те, що 09.10.2017 між сторонами у справі було укладено договір поставки № DP 10-17/419 (надалі-договір), відповідно до порядку та умов якого постачальник (позивач) зобов’язався передавати у власність (поставляти), а покупець (відповідач) приймати та оплачувати товар, загальна кількість, асортимент, одиниця виміру, ціна за одиницю виміру та загальна ціна яких визначена у додатках та/або видаткових накладних, що підтверджують реалізацію товару.

Відповідно до п. 1.7. договору, кількість і вартість товару (ціна за одиницю товару), що поставляється за даною угодою, визначаються між сторонами в специфікаціях і додатках, або видаткових накладних, що є невід’ємною частиною цього договору.

Згідно додатку від 17.11.2017 № 1 до договору сторони погодили поставку товару – паливо дизельне ЄВРО СОРТ С клас К5 (ДТ-Л-К5) в кількості 7 120 літрів на суму 158 064, 00 грн.

На виконання умов договору, позивач поставив відповідачу товар визначений у додатку № 1 до договору на загальну суму 158 064, 00 грн., а відповідач прийняв вказаний товар, що підтверджується видатковою накладною від 17.11.2017 № 1666, підписаною уповноваженими представниками з відтисками печаток сторін договору.

Відповідно до умов п. 3.1. договору, розрахунки за кожну поставлену партію товару, в тому числі відшкодування вартості транспортних витрат постачальника (у разі транспортування товару за рахунок постачальника) здійснюється в безготівковому порядку по 100 % попередній оплаті, у термін 2-х банківських днів з моменту отримання рахунку, якщо інше не передбачено додатками до даного договору. Згідно додатку № 1 до договору визначено порядок оплати за товар – шляхом 100 % передплати покупцем.

Як зазначає позивач, відповідач за поставлений товар в повному обсязі не сплатив, внаслідок чого у нього виникла заборгованість перед позивачем в розмірі 58 064, 00 грн.

Невиконання відповідачем зобов’язань щодо оплати за поставлений товар стало підставою для звернення позивача з даним позовом до суду з вимогою про стягнення 58 064, 00 грн основного боргу та нарахованих інфляційних втрат в розмірі 4 049, 97 грн, 3% річних на суму 1 312, 41 грн та пені в розмірі 10 366, 09 грн.

Позиція відповідача.

Відповідач відзиву чи заперечень на позов до суду не подав, доказів сплати заборгованості не представив.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши доводи уповноваженого представника позивача, оцінивши докази в їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги слід задовольнити частково виходячи із таких мотивів.

Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, відповідно до статті 11 ЦК України є, зокрема, договори. Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків (ст. 626 ЦК України). Згідно із ст. 174 ГК України однією з підстав виникнення господарського зобов'язання є господарський договір та інші угоди, передбачені законом, а також угоди не передбачені законом, але такі, які йому не суперечать.

Частинами першою та другою статті 712 ЦК України передбачено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ст. 662 ЦК України, продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу. Згідно положень ч. 1 ст. 692 ЦК України, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Як встановлено судом, 09.10.2017 між сторонами у справі було укладено договір поставки № DP 10-17/419, відповідно до умов якого постачальник (позивач) зобов’язався передавати у власність (поставляти), а покупець (відповідач) приймати та оплачувати товар, загальна кількість, асортимент, одиниця виміру, ціна за одиницю виміру та загальна ціна яких визначена у додатках та/або видаткових накладних що підтверджують реалізацію товару.

Відповідно до п. 1.7. договору, кількість і вартість товару (ціна за одиницю товару), що поставляється за даною угодою, визначаються між сторонами в специфікаціях і додатках, або видаткових накладних, що є невід’ємною частиною цього договору.

Згідно п. 2.1. договору, ціна одиниці виміру товару та загальна вартість кожної партії товару визначаються сторонами в рахунках, накладних та додатках, які є невід’ємною частиною даного договору.

17 листопада 2017 року між сторонами у справі було укладено додаток № 1 до договору, згідно якого сторони погодили поставку товару – паливо дизельне ЄВРО СОРТ С клас К5 (ДТ-Л-К5) в кількості 7 120 літрів на суму 158 064, 00 грн.

Відповідно до п. 3.2. додатку № 1 визначено, що поставка товару здійснюється на умовах FCA, Інкотермс 2010 року. Право власності на товар, ризик його випадкової втрати або пошкодження, переходить з моменту передачі товару покупцю. Датою поставки є дата видаткової накладної (п.3.2.1. додатку № 1).

Як вбачається з матеріалів справи, позивач поставив відповідачу товар визначений у додатку № 1 до договору на загальну суму 158 064, 00 грн., а відповідач прийняв вказаний товар, що підтверджується видатковою накладною від 17.11.2017 № 1666, підписаною уповноваженими представниками з відтисками печаток сторін договору.

Відповідно до умов п. 3.1. договору, розрахунки за кожну поставлену партію товару, в тому числі відшкодування вартості транспортних витрат постачальника (у разі транспортування товару за рахунок постачальника) здійснюється в безготівковому порядку по 100 % попередній оплаті, у термін 2-х банківських днів з моменту отримання рахунку, якщо інше не передбачено додатками до даного договору. Додатком № 1 до договору визначено, що покупець здійснює 100 % передплату за товар.

Пунктом 3.3. договору передбачено, що розрахунок за фактично одержану партію товару здійснюється покупцем на підставі відповідної накладної на постачання партії товару та/або належним чином оформлених актів прийомки-передачі товару та/або товарно-транспортних (видаткових) накладних та/або залізничних накладних (в залежності від умов поставки товару) і рахунків-фактур постачальника (в залежності від умов поставки).

Відповідач, в порушення умов договору, вартість поставленого товару в повному обсязі не оплатив, внаслідок чого у нього виникла заборгованість перед позивачем в розмірі 58 064, 00 грн, що стало підставою для звернення позивача з даним позовом до суду.

У відповідності із ст. 193 ГК України зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Аналогічно, відповідно до ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно із ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ч. 1 ст. 693 ЦК України, у разі невиконання покупцем обов'язку щодо попередньої оплати товару застосовуються положення статті 538 цього Кодексу. Так, згідно ч. ч. 1, 4 ст. 538 ЦК України, виконання свого обов'язку однією із сторін, яке відповідно до договору обумовлене виконанням другою стороною свого обов'язку, є зустрічним виконанням зобов'язання. Якщо зустрічне виконання обов'язку здійснено однією із сторін, незважаючи на невиконання другою стороною свого обов'язку, друга сторона повинна виконати свій обов'язок.

Відповідно до ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

За умовами ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання свого зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Пунктами 1, 3 частини 1 статті 129 Конституції України одними з основних засад судочинства визначені рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом, змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Згідно із ст. 2 ГПК України, принципами господарського судочинства, є зокрема, рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом, змагальність сторін, розумність строків розгляду справи. За умовами ч. 3 ст. 13 ГПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених законом.

З огляду на вищевикладене, господарським судом були створені належні умови для надання сторонами доказів в обґрунтування своєї правової позиції, однак представник відповідача в судові засідання не з’явився, відзиву на позов не подав, позовні вимоги не заперечив, доказів сплати заборгованості не представив.

Таким чином, враховуючи вищенаведені обставини справи, суд дійшов висновку про обґрунтованість вимоги позивача щодо стягнення з відповідача заборгованості по оплаті поставленого товару в розмірі 58 064, 00 грн.

Крім суми основного боргу, у зв’язку із неналежним виконанням відповідачем зобов’язань за договором щодо оплати за поставлений товар, позивачем нараховано відповідачу пеню в розмірі 10 366, 09 грн, інфляційні втрати в розмірі 4 049, 97 грн та 3% річних на суму 1 312, 41 грн.

Пунктом 6.3. договору сторони передбачили, що у випадку прострочення оплати за поставлену партію товару постачальник має право стягнути з покупця суму боргу з урахуванням індекса інфляції, 30 % річних від простроченої суми та пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми несвоєчасно оплаченого товару за кожен день прострочки.

Відповідно до ст. 611 ЦК України, правовими наслідками порушення зобов'язання є зокрема, сплата неустойки та відшкодування збитків.

Згідно з положеннями ч. 3 ст. 549 ЦК України, пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов’язання за кожен день прострочення виконання.

Частиною 1 статті 230 ГК України встановлено, що штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Суд, перевіривши здійснений позивачем розрахунок пені, вважає, що вказане нарахування проведено у відповідності до чинного законодавства, а нарахована сума пені за період з 18.11.2017 по 18.05.2018 в розмірі 10 366, 09 грн є обґрунтованою та підлягає стягненню з відповідача на користь позивача.

За умовами ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми.

Відповідно до п. 3.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013 № 14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" інфляційні нарахування на суму боргу, сплата яких передбачена частиною другою статті 625 ЦК України, не є штрафною санкцією, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті. Зазначені нарахування здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов'язання. Сплата трьох процентів річних від простроченої суми (якщо інший їх розмір не встановлений договором або законом), так само як й інфляційні нарахування, не мають характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові (п. 4.1 зазначеної Постанови).

Згідно із п. 3.1 вищевказаної постанови роз’яснено, що у застосуванні індексації можуть враховуватися рекомендації щодо порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ, викладені в листі Верховного Суду України від 03.04.1997 № 62-97р. Так, відповідно до вказаного листа, Верховний Суд України зазначив, що сума боргу, що сплачується в період з 1 по 15 число відповідного місяця, індексується за період з урахуванням цього місяця, а якщо з 16 по 31 число, то розрахунок починається з наступного місяця.

Перевіривши проведений позивачем розрахунок 3% річних та інфляційних втрат, суд встановив, що позивачем здійснено нарахування інфляційних втрат з листопада 2017 року по липень 2018 року, хоча заборгованість по оплаті виникла лише з 18.11.2017. Таким чином, беручи до уваги зазначене у листі Верховного Суду України від 03.04.1997 № 62-97р, суд вважає що нарахування відповідачу інфляційних втрат з урахуванням листопада 2017 року не відповідає зазначеним рекомендаціям.

Враховуючи наведене, суд дійшов висновку, що обґрунтованими до стягнення з відповідача на користь позивача є інфляційні втрати нараховані за період з грудня 2017 року по липень 2018 року у розмірі 3 077, 39 грн та 3 % річних за період з 18.11.2017 по 20.07.2018 на суму 1 312, 41 грн.

Відповідно до ст. 129 ГПУ України, відшкодування витрат позивача на оплату судового збору покладається на відповідача пропорційно до суми задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 2, 13, 74, 76, 77, 78, 86, 129, 236-241, 327 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

УХВАЛИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити частково.

2. Стягнути з Фермерського господарства “Кільгана Івана Степановича” (81467, Львівська область, Самбірський район, с. Велика Білина, код ЄДРПОУ 22378934) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “ТЕМІРТРАНС-ЗАХІД” (89600, Закарпатська область, м. Мукачеве, вул. Пушкіна, буд. 24, корп. А, код ЄДРПОУ 34197267) суму в розмірі 74 558, 67 грн, з яких:

- 58 064, 00 грн основного боргу;

- 10 366, 09 грн пені;

- 3 077, 39 грн інфляційних втрат;

- 1 312, 41 грн 3% річних;

- 1 738, 78 грн судового збору.

3. В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

4. Наказ видати після набрання судовим рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили в порядку та строки, визначені статтею 241 ГПК України, та може бути оскаржено до Львівського апеляційного господарського суду в порядку та строки, визначені статтями 256, 257 ГПК України.

Веб-адреса Єдиного державного реєстру судових рішень, розміщена на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет: http://reyestr.court.gov.ua/.

Повне рішення складено 04.10.2018.

Суддя Манюк П.Т.