Постанова № 7698548, 31.03.2008, Господарський суд Херсонської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХЕРСОНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

73000, м.Херсон, вул. Горького, 18

____________________________

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"31" березня 2008 р. Справа № 13/187-АП-08

Господарський суд Херсонської області у складі судді Закуріна М. К. при секретарі Фінаровій О.Л., розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Херсоні справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Новітні Українські Технології"

до Херсонського державного бюро технічної інвентаризації

за участі:

3-ї особи без самостійних вимог на стороні відповідача ОСОБА_1,

представників сторін:

від позивача Войтенко В.В.,

від відповідача не зявився,

від 3-ї особи не зявився,

про скасування реєстрації права власності на майно,

в с т а н о в и в:

Позовні вимоги щодо зобовязати Херсонського державного бюро технічної інвентаризації скасувати державну реєстрацію прав власності ОСОБА_1 на частину будівлі ремонтно-механічного цеху, розташованого по АДРЕСА_1, а саме: на 1 поверсі частини приміщення № 1, загальною площею 350 м2 та приміщень №№ 2, 3, 4, загальною площею 125,3 м2, про що внести відповідні зміни у Реєстр прав власності на нерухоме майно, а також зобовязання Херсонське державне бюро технічної інвентаризації поновити державну реєстрацію права власності ТОВ ”Новітні українські технології” на частину будівлі вказаного ремонтно-механічного цеху, про що внести відповідні зміни у Реєстр прав власності на нерухоме майно, ґрунтуються на тому, що 16 жовтня 2006 року позивач звернувся до відповідача із заяву про скасування реєстрації права власності ОСОБА_1 на частину ремонтного-механічного цеху, розташованого по АДРЕСА_1, на підставі ухвали Верховного Суду України від 27 вересня 2006 року. Проте, відповідач листом № 956 від 17.10.2006 р. відмовив у скасуванні реєстрації, мотивуючи свою позицію тим, що ухвала Верховного суду від 27.09.2006 року не визначає права власності позивача на вказаний обєкт нерухомого майна. Позивач вважає названі дії відповідача неправомірними та такими, що порушують його право власності спірне майно.

Відповідачем заперечення на позов не висловлені, хоча й позовні вимоги ним не визнано. При цьому у своєму клопотанні відповідач просив суд розглянути справу без участі його представника, у звязку з чим розгляд справи проведено без представника відповідача.

Крім того, розгляд справи проведено без участі 3-ї особи, яка була залучена до участі у справі за ініціативою суду відповідною ухвалою від 24 березня поточного року, оскільки ОСОБА_1 в засідання особисто не прибув та свого представника не направив.

Поряд з викладеним з матеріалів справи слідує, що 26 березня 2004 року між позивачем та громадянином ОСОБА_3 укладено нотаріально посвідчений договір купівлі-продажу, за умовами якого позивач придбав частину будівлі ремонтно-механічного цеху, розташованого по АДРЕСА_1, а саме: на 1 поверсі частину приміщення № 1, загальною площею 350 м2 та приміщення №№ 2, 3, 4, загальною площею 125,3 м2 (а.с. 10-11).

Відповідно до частин 3, 4 статті 334 Цивільного кодексу України право власності на майно за договором, який підлягає нотаріальному посвідченню та державній реєстрації, виникає у набувача з моменту такого посвідчення та реєстрації.

26 березня 2004 року вказаний договір посвідчено приватним нотаріусом Херсонського міського нотаріального округу Клименко М.Т., а також зареєстровано Херсонським БТІ 29.03.2004 р., відповідно до Витягу з Реєстру прав власності на нерухоме майно № 3204159.

Таким чином, позивач є власником зазначеного майна, виходячи зі змісту статті 328 ЦК України, за якою право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

В подальшому рішенням Комсомольського районного суду м. Херсона від 20 вересня 2004 року (а.с. 36-38), залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Херсонської області від 30 грудня 2004 року (а.с. 31-35), права покупця за названим вище договором купівлі-продажу від 26.03.2004 р., переведено на ОСОБА_1, та саме останнього зазначено в названому договорі покупцем замість ТОВ „Новітні українські технології”.

В наступному, Херсонським державним бюро технічної інвентаризації, у Реєстрі прав власності на нерухоме майно замість позивача в якості власника спірного обєкту нерухомого майна зареєструвало ОСОБА_1

Разом з тим, Верховним Судом України названі вище судові рішення ухвалою від 27 вересня 2006 року скасовані, а справу направлено на новий судовий розгляд до суду першої інстанції.

За таких обставин, Верховним Судом України скасовані правовстановлюючі документи, на підставі яких у ОСОБА_1 виникло право власності на спірний обєкт нерухомого майна, у звязку з чим на даний час законним власником спірного майна залишається позивач, який набув право власності це майно згідно з договору від 26.03.2004 р.

З цього приводу судом констатується, що згідно до статті 182 Цивільного кодексу України обєкти нерухомості підлягають обовязковій державній реєстрації. Державна реєстрація прав на нерухомість і правочинів щодо нерухомості є публічною, здійснюється відповідним органом, який зобовязаний надавати інформацію про реєстрацію та зареєстровані права в порядку, встановленому законом.

В свою чергу, статтею 17 Закону України „Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень” саме на відповідача покладено обовязок щодо реєстрації права власності на нерухоме майно, а за пунктом 1.3. Тимчасового положення про порядок державної реєстрації прав власності на нерухоме майно, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 07.02.02 № 7/5 державну реєстрацію прав власності на нерухоме майно здійснюють підприємства бюро технічної інвентаризації у межах визначених адміністративно-територіальних одиниць.

Зокрема, відносини, повязані з державною реєстрацією речових прав на нерухоме майно всіх форм власності, їх обмежень та правочинів щодо нерухомості регулюються нормами Закону України „Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень”.

Так, відповідно до статті 1 цього Закону державною реєстрацією є офіційне визнання і підтвердження державою фактів виникнення, переходу або припинення речових прав на майно та їх обмежень, що супроводжується внесенням даних до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та їх обмежень.

Згідно до пункту 5 Розділу V „Прикінцеві положення” Закону до створення єдиної системи органів державної реєстрації прав, а також до формування Державного реєстру в у складі державного земельного кадастру реєстрація обєктів нерухомості проводиться комунальними підприємствами бюро технічної інвентаризації.

Вказане свідчить, що бюро технічної інвентаризації на основі законодавства делеговані владні повноваження у сфері суспільних правовідносин, повязаних зі здійсненням від імені держави дій щодо реєстрації прав власності на нерухоме майно. Таким чином, БТІ в розумінні пункту 7 статті 3 КАС України є субєктом владних повноважень.

Згідно до пункту 2 Тимчасового положення про порядок державної реєстрації прав власності на нерухоме майно для реєстрації виникнення, існування, припинення прав власності на нерухоме майно та оформлення прав власності на нерухоме майно до БТІ разом із заявою про реєстрацію прав власності подаються правовстановлювальні документи (додаток 1), їх копії (нотаріально засвідчені), а також інші документи, що визначені цим Положенням.

Поряд з цим, відповідно до пункту 3 Тимчасового положення встановлено порядок прийняття рішення реєстратором прав щодо самої реєстрації права власності.

Так, з моменту прийняття заяви розпочинається розгляд реєстратором заяви та доданих до неї документів. Реєстратор: установлює відповідність заявлених прав і поданих документів вимогам законодавства, а також відсутність суперечностей між заявленими та вже зареєстрованими правами на обєкт нерухомості, інших підстав для відмови в реєстрації прав; перевіряє угоди, які відповідно до чинного законодавства України не були нотаріально посвідчені; приймає рішення про реєстрацію прав власності чи про відмову в реєстрації прав власності; видає витяги з Реєстру прав або відмовляє у наданні таких витягів.

У реєстрації прав на нерухоме майно може бути відмовлено, якщо: заявлене право не є таким, що підлягає реєстрації відповідно до цього Положення; обєкт нерухомого майна розташований на території, реєстрацію прав власності на якій здійснює інше БТІ; із заявою про реєстрацію прав власності на нерухоме майно звернулась особа, яка не може бути заявником відповідно до цього Положення; подані документи не відповідають вимогам, установленим цим Положенням та іншими актами чинного законодавства України, або не дають змоги установити відповідність заявлених прав і поданих документів вимогам законодавства; заявлене право вже зареєстроване; не проведено інвентаризаційних робіт або вони проведені не тим БТІ, яке здійснює реєстрацію прав власності на нерухоме майно; право власності на нерухоме майно виникло на підставі договорів відчуження, за наявності інформації про накладення арешту на відчуження об'єктів нерухомого майна з Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна; право власності на нерухоме майно, що перебуває у податковій заставі, виникло без дотримання встановленого порядку відчуження; відчуження нерухомого майна відбулося без отримання витягу з Реєстру прав або строк його дії закінчився; не проведено первинної реєстрації прав власності; при укладенні угод між юридичними особами, які нотаріально не посвідчені, не надано правовстановлювальний документ попереднього власника.

Реєстрації підлягають виключно заявлені права за умови їх відповідності чинному законодавству України і предявленим правовстановлювальним документам.

Після прийняття рішення реєстратором та внесення запису до Реєстру прав на правовстановлювальних документах робиться відмітка (штамп) про реєстрацію відповідних прав (додаток 7), видається витяг про реєстрацію права власності на нерухоме майно, який є невідємною частиною правовстановлювального документа.

Як слідує з викладеного, реєстратором може бути відмовлено в реєстрації права власності лише у визначених випадках, серед яких відсутність право встановлювального документу власника майна.

Безпосередньо перелік таких документів передбачено додатком № 1 до Тимчасового положення, а саме правовстановлювальними документами є: 1) договори купівлі-продажу, міни, дарування, довічного утримання, угоди про розподіл спадкового майна, про розподіл спільного майна подружжя, посвідчені державними та приватними нотаріусами; 2) свідоцтва про право власності на частку в спільному майні подружжя, що видаються державними та приватними нотаріусами; 3) свідоцтва про право на спадщину, видані державними нотаріусами; 4) свідоцтва про придбання нерухомого майна з прилюдних торгів, видані державними та приватними нотаріусами; 5) свідоцтва про придбання обєктів нерухомого майна на аукціонах з реалізації заставленого майна, видані державними та приватними нотаріусами; 6) свідоцтва про право власності на об'єкти нерухомого майна, видані органами місцевого самоврядування та місцевими державними адміністраціями; 7) свідоцтва про право власності, видані органами приватизації наймачам квартир у державному житловому фонді; 8) свідоцтва про право на спадщину та свідоцтва про право власності на частку в спільному майні подружжя, оформлені консульськими установами України; 9) договори відчуження нерухомого майна, які не підлягають обов'язковому нотаріальному посвідченню; 10) рішення судів, третейських судів про визнання права власності на обєкти нерухомого майна та про встановлення факту права власності на об'єкти нерухомого майна; 11) акти про денаціоналізацію (демуніципалізацію) будівель; 12) витяг із нотаріально посвідченого договору, укладеного між житлово-будівельним кооперативом або членом цього кооперативу і місцевими органами виконавчої влади, про безстрокове користування відведеною земельною ділянкою і про будівництво багатоквартирного будинку з правом власності на окрему квартиру, за наявності акта про прийняття будинку в експлуатацію; 13) рішення товариського суду про розподіл майна колишнього колгоспного двору; 14) мирова угода, затверджена ухвалою суду; 15) накази засновників відкритих акціонерних товариств, створених у процесі приватизації (корпоратизації), з додатком - переліком об'єктів нерухомого майна про передачу у власність цих об'єктів акціонерним товариствам та акт приймання-передавання зазначеного майна, підписаний у встановленому порядку; 16) дублікати правовстановлювальних документів, видані державними та приватними нотаріусами, органами приватизації, копії архівних документів, видані державними архівами; 17) свідоцтва про право власності на нерухоме майно загальносоюзних творчих спілок колишнього СРСР, які видаються Фондом державного майна; 18) свідоцтва про право власності, видані Державним управлінням справами, на житлові та нежитлові обєкти суб'єктам, що беруть участь разом з Державним управлінням справами в будівництві нового житла.

Таким чином, договір купівлі-продажу є правовстановлювальним документом, на підставі якого здійснюється державна реєстрація права власності на нерухоме майно.

Поряд з викладеним судом зазначається, що у відповідності до положень статті 27 названого Закону державна реєстрація речових прав скасовується в разі припинення дії договору, укладення іншого договору або винесення судом відповідного рішення, про що вносяться дані до Державного реєстру прав.

Враховуючи цю норму, відповідач зобовязаний скасувати реєстрацію права власності ОСОБА_1 шляхом внесення відповідних змін до Реєстру прав власності на нерухоме майно та, відповідно, залишити в силі попередній реєстраційний напис про право власності на спірний обєкт нерухомого майна за ТОВ „Новітні українські технології”.

З цією метою позивач 27 вересня 2006 року звернувся до відповідача із заявою (а.с. 8), натомість, останній відмовив у скасуванні реєстрації прав власності на нерухоме майно попереднього власника ОСОБА_1, що слідує з його відповіді за вихідним № 956 від 17.10.2006 р. (а.с. 9), чим порушив зазначені вище правові норми.

За таких обставин, суд доходить висновку про неправомірність дій Херсонського державного бюро технічної інвентаризації щодо перереєстрації права власності на спірне майно за позивачем, а тому позовні вимоги підлягають задоволенню.

Оскільки позовні вимоги задоволені, сплачене позивачем державне мито відноситься на державний бюджет.

На підставі зазначених правових норм і керуючись статтями 94, 158-163, пунктом 3 Прикінцевих та Перехідних положень КАС України,

п о с т а н о в и в :

1.Позовні вимоги задовольнити.

2.Зобовязати Херсонське державне бюро технічної інвентаризації скасувати державну реєстрацію права власності ОСОБА_1 на частину будівлі ремонтно-механічного цеху, розташованого по АДРЕСА_1, а саме: на 1 поверсі частини приміщення № 1, загальною площею 350 м2 та приміщень №№ 2, 3, 4, загальною площею 125,3 м2, про що внести відповідні зміни у Реєстр прав власності на нерухоме майно. 3.Зобовязати Херсонське державне бюро технічної інвентаризації поновити державну реєстрацію прав власності Товариства з обмеженою відповідальністю ”Новітні Українські Технології” (код ЄДРПОУ 32373583) на частину будівлі ремонтно-механічного цеху, розташованого по АДРЕСА_1, а саме: на 1 поверсі частини приміщення № 1, загальною площею 350 м2 та приміщень №№ 2, 3, 4, загальною площею 125,3 м2, про що внести відповідні зміни у Реєстр прав власності на нерухоме майно.

4.Стягнути з державного бюджету на користь Товариства з обмеженою відповідальністю ”Новітні Українські Технології” компенсації по сплаті державного мита в розмірі 6,8 грн.

5.Повернути Товариству з обмеженою відповідальністю ”Новітні Українські Технології” надмірно сплачене державне мито в розмірі 78,2 грн.

6.Розяснити сторонам, що дана постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо таку заяву не буде подано. Якщо буде подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не буде подана у строк, встановлений цим Кодексом, постанова суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення цього строку. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи. Заява про апеляційне оскарження постанови суду подається протягом десяти днів з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 КАС України - з дня складення в повному обсязі. Апеляційна скарга на постанову суду подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження. Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.

Дата підпису постанови 3 квітня 2008 року

Суддя М.К. Закурін