Рішення № 76984287, 05.10.2018, Братський районний суд Миколаївської області

Справа № 471/589/18-ц

Провадження №2/471/306/18

Номер рядка звіту 45

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

(заочне)

"05" жовтня 2018 р.

Братський районний суд Миколаївської області

в складі: головуючого судді - Скарницька І. Б.,

за участю секретаря - Данілової Л.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду с-ща Братське цивільну справу № 471/589/18-ц за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог: Братська селищна рада Братського району Миколаївської області, про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням,

В С Т А Н О В И Л А:

ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог: Братська селищна рада Братського району Миколаївської області, про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням.

В своєму позові позивач зазначає, що йому згідно договору купівлі-продажу житлового будинку позивачу належить квартира АДРЕСА_1. За вказаною адресою зареєстрована ОСОБА_2 з 2014 року не проживає у квартирі позивача, особистих речей відповідача не має, витрат по утриманні квартири не несе.

В судове засідання позивач не з'явився, представник позивача до суду надав заяву про розгляд справи за його відсутності, позовні вимоги підтримав у повному обсязі.

Відповідач в судове засідання не з'явився, про дату, час та місце судового засідання був повідомлені належним чином, причини неявки суду невідомі.

Представник третьої особи в судове засідання не з'явився, про дату, час та місце судового засідання був повідомлений належним чином, причини неявки суду невідомі.

Суд, на підставі ст. 280 ЦПК України, вважає за можливе ухвалити заочне рішення по справі.

Дослідивши матеріали справи, суд встановив.

05 грудня 2003 року універсальною товарною біржею "РіКо-АЛЬЯНС" було зареєстровано договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_2, що був укладений між ОСОБА_3 та ОСОБА_4, договір в цей же день в журналі реєстрації біржових угод за № 3-101. (а.с. 6).

Відповідно до витягу про реєстрацію права власності на нерухоме майно № 2717221 від 02.02.2004 року власником квартири АДРЕСА_2 є ОСОБА_4 (а.с. 7).

19 грудня 2003 року ОСОБА_4, уклавши шлюб з ОСОБА_5, змінила прізвище на "Довгопол".

Відповідач згідно будинкової книги, зареєстрований за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с. 8-9).

Згідно з Актом обстеження житлово-побутових умов від 12.03.2018 року за адресою: АДРЕСА_3, ОСОБА_6 за даною адресою не проживає з 2014 року (а.с. 12).

Конституція України у ст. 47 проголошує, що кожен має право на житло, як одного з природних і невід'ємних прав людини. Держава гарантує не тільки свободу його придбання, але й можливість стабільного користування житлом, його недоторканність, а також недопущення примусового позбавлення житла, не інакше, як на підставі закону і за рішенням суду.

Відповідно до п. 1 ст. 8 Європейської конвенції про захист прав людини та основних свобод кожній особі окрім інших прав гарантується право на повагу до її житла, яке охоплює насамперед право займати житло, не бути виселеною чи позбавленою свого житла.

Відповідно до ст. 72 ЖК України, визнання особи такою, що втратила право користування жилим приміщенням внаслідок відсутності цієї особи понад встановлені строки, провадиться в судовому порядку.

Також, згідно з вимогами ст. ст. 319, 391 ЦК України, власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд та має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.

Конституцією України (ст. 41) та ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, до якої Україна приєдналася 17 липня 1997 року відповідно до Закону України від 17 липня 1997 року № 475/97-В Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7 та 11 до Конвенції, закріплено принцип непорушності права приватної власності, який означає право особи на безперешкодне користування своїм майном та закріплює право власника володіти, користуватися і розпоряджатися належним йому майном, на власний розсуд вчиняти щодо свого майна будь-які угоди, відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб (ст. ст. 316, 317, 319, 321 ЦК України).

Гарантуючи захист права власності, закон надає власнику право вимагати усунення будь-яких порушень його права хоч би ці порушення і не були поєднані з позбавленням володіння. Способи захисту права власності передбачені нормами ст. ст. 16, 386, 391 ЦК України.

Об'єктом власності особи може бути, зокрема, житло - житловий будинок, садиба, квартира (ст. ст. 379, 382 ЦК України).

Права власника житлового будинку (квартири) визначені ст. 383 ЦК України та ст. 150 ЖК України, які передбачають право власника використовувати житло для власного проживання, проживання членів сім'ї, інших осіб і розпоряджатися своїм житлом на власний розсуд.

Обмеження чи втручання у право власника можливе лише з підстав, передбачених законом.

Окрім цього, відповідно до ч. 1 ст. 156 ЖК України, з урахуванням положень ст. 405 ЦК України, члени сім'ї власника житла, які проживають разом з ним у будинку (квартирі), що йому належить, користуються жилим приміщенням в обсязі, визначеному відповідно до угоди з власником. Члени сім'ї власника житла втрачають право на користування житловим приміщенням у разі відсутності їх без поважних причини понад один рік, якщо інше не встановлено домовленістю між ними і власником житла або законом.

Частиною 1 ст. 81 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Відповідно до ст. 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жоден доказ не має для суду наперед встановленого значення. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів в їх сукупності.

Відповідач в будинку добровільно не мешкає більше року, витрат по його утриманню не несе, тому заявлені позовні вимоги законні та обґрунтовані і підлягають задоволенню.

Керуючись ст.ст. 259, 264, 265, 280 ЦПК України, суд

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог: Братська селищна рада Братського району Миколаївської області, про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням - задовольнити.

Визнати ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_2, таким, що втратив право користування квартирою № 23 у будинку № 23, що розташована по вул. Шевченка в смт. Братське Братського району Миколаївської області.

Зобов'язати Братську селищну раду Братського району Миколаївської області зняти з реєстраційного обліку ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_2, за адресою: АДРЕСА_4.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку.

СуддяОСОБА_7