Рішення № 7698374, 26.01.2010, Господарський суд Сумської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

26.01.10           Справа № 2/55-09. за позовом Відкритого акціонерного товариства «Укрнафта» в особі нафтогазовидобувного управління «Охтирканафтогаз», м. Охтирка, Сумська область

до відповідача Відкритого акціонерного товариства «Роменська ПМК-23», м. Ромни, Сумська область

про стягнення 19436 грн. 20 коп.

СУДДЯ СОП`ЯНЕНКО

Секретаря судового засідання О.А. Литвиненко

За участю представників сторін:

Від позивача: Замашка Н.М.

Від відповідача: не з`явився

Суть спору: Позивач просить суд стягнути з відповідача на свою користь 19436 грн. 20 коп. заборгованості за непоставлений товар відповідно до договору кіпівлі-продажу № 1994-МТР від 21.10.2008р., з яких 16901 грн. 04 коп. – основна заборгованість, 2535 грн. 16 коп. – штраф за порушення строків виконання зобов`язання, а також стягнути державне мито та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. Крім того, в поданій позовній заяві позивач просить суд вжити заходи по забезпеченню позову шляхом накладення арешту на майно та грошові кошти відповідача в сумі еквівалентній сумі позову.

В судове засідання представник позивача подав копію висновку оперуповноваженого Роменського МВ ГУМВС України в Сумській області ст. лейтенанта міліції Ващенко О.О. від 06.01.2010р.

Представник відповідача в судове засідання не з`явився, письмового відзиву на позовну заяву не подав, про місце та час розгляду справи був повідомлений належним чином, про що свідчить поштове повідомлення в матеріалах справи № 759503 від 04.01.2010р., про причини неявки суд не повідомив.

Згідно ст. 75 ГПК України справа розглядається за наявними в ній матеріалами.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення повноважного представника позивача, оцінивши надані докази, суд встановив:

Між позивачем та відповідачем 21.10.2008р. був укладений договір купівлі-продажу № 1994-МТР, за умовами п. 1.1. якого Продавець (відповідач) передає, а Покумець (позивач) приймає та оплачує продукцію, а саме бетон М-150 у кількості 54 м. куб. на загальну суму 35102 грн. 16 коп., згідно специфікації № 1, що є невід`ємною частиною даного договору.

Відповідно до ст. 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до п. 3 специфікації № 1 до зазначеного договору терміном поставки товару є 60 днів після проведення попередньої оплати.

Відповідно до п. 4.2 зазначеного договору, позивач проводить попередню оплату товару шляхом перерахування коштів на рахунок відповідача, включаючи ПДВ до ціни товару.

Позивач свої зобов`язання відповідно до договору виконав повністю, що підтверджується матеріалами справи. Факрт попередньої оплати позивачем вартості товару в сумі 35102 грн. 16 коп. підтверджується платіжним дорученням № 5546 від 05.08.2009р., копія якого міститься в матеріалах справи (а.с. 16).

Відповідач свої договірні зобов`язання виконав лише частково, товар позивачу у строк, встановлений в договорі, повністю поставлений не був.

Позивачем в порядку ст. 6 Господарського процесуального кодексу України відповідачу були направлені претензії № 24-юр-1/9459 від 22.10.2009р. (а.с. 19) та № 24-юр-2/10282 від 23.11.2009р. (а.с. 23) з вимогою погасити заборгованість, які залишені відповідачем без відповіді та задоволення.

Таким чином, оскільки відповідач свої договірні зобов`язання по поставці товару позивачу виконав лише частково, позивач був змушений звернутися до суду з позовною заявою про стягнення заборгованості. На день розгляду справи в суді заборгованість відповідача перед позивачем склала 16901 грн. 04 коп., що підтверджується матеріалами справи.

Відповідно до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання на лежним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутно сті конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбаченим цим Кодексом.

Аналогічна норма щодо виконання зобов`язань міститься в статті 526 Цивільного кодексу України.

У відповідності до ст. 629 Цивільного кодексу України, договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушення зобов‘язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов‘язання.

Відповідач порушив вимоги вищевказаних норм та умови укладеного між сторонами договору купівлі-продажу № 1994-МТР від 21.10.2008р., а саме допустив прострочення виконання зобов’язання.

Таким чином, позовні вимоги в частині стягнення основної заборгованості в розмірі 16901 грн. 04 коп. є правомірними, обгрунтованими, підтверджуються матеріалами справи та підлягають задоволенню.

Крім того, позивачем заявлені вимоги по стягненню штрафу в сумі 2535 грн. 16 коп.

Відповідальність відповідача за порушення строків поставки товару у вигляді стягнення штрафу передбачена п. 6.3 договору кіпівлі-продажу № 1994-МТР від 21.10.2008р., за яким за несвоєчасну поставку товару відповідач сплачує на користь позивача штраф у розмірі 15% від вартості товару чи її частини, що не була поставлена. Оскільки, права позивача щодо стягнення з відповідача штрафу в сумі 2535 грн. 16 коп., передбачені умовами договору, штраф нарахований в межах строку позовної давності, з урахуванням вимог Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань”, тому позовні вимоги в зазначеній частині є обґрунтованими та підлягають задоволенню на підставі ст. ст. 549-552 Цивільного кодексу України.

Відповідачем не подано ні доказів сплати боргу, ні аргументованих заперечень проти вимог позивача, тому позовні вимоги щодо стягнення 16901 грн. 04 коп. боргу та 2535 грн. 16 коп. штрафу правомірні, обґрунтовані, підтверджуються матеріалами справи та підлягають задоволенню в повному розмірі.

Як свідчать матеріали справи, при подачі позовної заяви позивач звернувся до господарського суду Сумської області з вимогою про застосування заходів щодо забезпечення позову в порядку ст. 66 Господарського процесуального кодексу України шляхом накладення арешту на майно та грошові кошти відповідача на суму, еквівалентну сумі позовних вимог.

В обґрунтування даної вимоги позивач послався на те, що у разі неприйняття мір забезпечення позову у подальшому утрудниться чи зробить неможливим виконання рішення суду.

Оцінивши викладене, суд враховує, що статтями 66, 67 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що господарський суд за заявою сторони, прокурора чи його заступника, який подав позов, або з своєї ініціативи має право вжити заходів до забезпечення позову. Забезпечення позову допускається в будь-якій стадії провадження у справі, якщо невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду.

Забезпечення позову – це сукупність процесуальних дій, які гарантують виконання рішення суду в разі задоволення позовних вимог.

Позов забезпечується: накладанням арешту на майно або грошові суми, що належать відповідачеві; забороною відповідачеві вчиняти певні дії; забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору; зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку.

Зі змісту вказаних статей вбачається, що обґрунтування необхідності забезпечення позову полягає в доказуванні обставин, з якими пов’язано вирішення питання про забезпечення позову. Забезпечення позову застосовується як гарантія задоволення законних вимог позивача.

Умовою застосування заходів до забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що майно (в тому числі грошові суми, цінні папери тощо), яке є у відповідача на момент пред’явлення позову до нього, може зникнути, зменшитись за кількістю або погіршитись за якістю на момент виконання рішення.

Водночас, вжиття заходів до забезпечення позову має на меті запобігти утрудненню чи неможливості виконання рішення господарського суду, прийнятого за результатами розгляду справи.

З цією метою та з урахуванням загальних вимог, передбачених статтею 33 Господарського процесуального кодексу України, обов’язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов’язується застосування певного заходу до забезпечення позову.

Отже вимога про вжиття заходів до забезпечення позову повинна бути обґрунтована з поданням належних і допустимих доказів, що підтверджують можливість виникнення ускладнень у виконанні судового рішення.

Разом з тим, як вбачається з вимоги про вжиття заходів до забезпечення позову, суд вважає, що позивачем не доведено наявності фактичних обставин, із якими пов’язується застосування вищевказаних заходів.

А саме, позивач зазначає про наявність у діях директора ВАТ «Роменська ПМК-23» ознак кримінального характеру, а тому є підстави для вжиття заходів по забезпеченню позову. Вказані обставини, на думку позивача, можуть призвести до неможливості виконання рішення господарського суду в разі задоволення позову.

Проте, суд визначає, що вказане твердження не можна визнати достатньо обґрунтованим, оскільки позивачем не надано доказів на його підтвердження та не мотивовано твердження про те, що невжиття заходів забезпечення позову унеможливить виконання судового рішення при стягненні грошових сум. Крім того, в поданому позивачем висновку оперуповноваженого Роменського МВ ГУМВС України в Сумській області ст. лейтенанта міліції Ващенко О.О. від 06.01.2010р. зазначається про відсутність в діях директора відповідача ознак кримінального злочину.

Відповідно до змісту статті 66 Господарського процесуального кодексу України, у вирішенні питання про забезпечення позову суд з’ясовує обсяг позовних вимог, здійснює оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів – з урахуванням розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову, імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів, а також з огляду на те, що вжиті заходи не повинні перешкоджати господарській діяльності юридичних осіб або фізичних осіб – підприємців – учасників судового процесу.

Більш того, статтею 41 Конституції України передбачено, що кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право власності є непорушним.

Частиною 7 статті 319 Цивільного кодексу України визначено, що діяльність власника може бути обмежена чи припинена або власника може бути зобов’язано допустити до користування його майном інших осіб у випадках і в порядку, встановлених законом.

Як вбачається зі змісту позовної заяви, відповідних доводів в обґрунтування вимоги про вжиття заходів до забезпечення позову шляхом накладення арешту на майно та кошти відповідача на суму, еквівалентну сумі позовних вимог, позивач не наводить.

Більш того, у розумінні положень розділу 10 Господарського процесуального кодексу України “Забезпечення позову”, розглядаючи вимогу про забезпечення позову суд оцінює, наскільки конкретний захід, який пропонується вжити, пов’язаний з предметом позову, співрозмірний позовній вимозі і яким чином цей захід забезпечуватиме фактичну реалізацію мети його вжиття.

З урахуванням викладеного, суд вважає, що вимога позивача про вжиття заходів до забезпечення позову, змістом якої є накладення арешту на майно та грошові кошти відповідача на суму, еквівалентну сумі позовних вимог є необґрунтованою та задоволенню не підлягає.

Згідно ст. ст. 44, 49 ГПК України державне мито та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процессу, понесені позивачем, покладаються на відповідача.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 44, 49, 82, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд, –

В И Р І Ш И В :

1.          Позов задовольнити повністю.

2.          Стягнути з Відкритого акціонерного товариства «Роменська ПМК-23» (42000, Сумська область, м. Ромни, вул. Макаренка, 14, код 01351368) на користь Відкритого акціонерного товариства «Укрнафта» в особі нафтогазовидобувного управління «Охтирканафтогаз» (42700, Сумська область, м. Охтирка, вул. Київська, 119, код 05398533) 16901 грн. 04 коп. заборгованості, 2535 грн. 16 коп. штрафу, 194 грн. 36 коп. держмита, 236 грн. 00 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3.          У задоволенні клопотання позивача про вжиття заходів по забезпеченню позову – відмовити.

4.          Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

СУДДЯ                                                             О.Ю. СОП`ЯНЕНКО

В судовому засіданні оголошена вступна та резолютивна частина рішення.

Повний текст рішення підписано 29.01.2010р.

Суддя