Рішення № 76983075, 17.09.2018, Шевченківський районний суд міста Києва

Справа № 761/6128/18

Провадження № 2/761/4434/2018

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 вересня 2018 року Шевченківський районний суд м. Києва у складі:

головуючого судді: Осаулова А.А.

за участю секретаря судових засідань: Вольда М.А.

представника відповідача: Пономаренко А.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у спрощеному позовному провадженні в місті Києві в приміщенні зали суду цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до Державної казначейської Служби України, міністра Закордонних Справ України Клімкіна Павла Анатолійовича про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, -

в с т а н о в и в:

У лютому 2018 року ОСОБА_3 (далі - позивач) звернувся до Шевченківського районного суду м. Києва з позовом до Державної казначейської Служби України (далі - відповідач 1), міністра Закордонних Справ України Клімкіна Павла Анатолійовича (далі - відповідач 2) у якому, з урахуванням позовної заяви від 22.03.2018 року (а.с. 12-13), просив суд стягнути з Державного бюджету України матеріальну шкоду у розмірі 15 656, 76 грн. та моральну шкоду в розмірі 12 767, 45 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідачем 2 було порушено Конституційні права позивача не було здійснено особистого його прийому упродовж двох років. Так, позивач з'являвся в прийомні дні до відповідача, проте особистих зустрічей із ним так і не відбулося.

Постановами Окружного адміністративного суду міста Києва у справах № 826/2266/16, №826/17920/16 та №826/4703/17, які набрали законної сили, було визнано протиправною бездіяльність міністра закордонних справ України Клімкіна Павла Анатолійовича щодо нездійснення особистого прийому позивача.

Трьома ухвалами по справах № 826/2266/16, №826/17920/16 та №826/4703/17 позивачу було відмовлено в ухваленні додаткового рішення, які б компенсували судові втрати, пов'язані з явкою до суду.

Позивачем були понесені матеріальні втрати на проїзд до міста Києва, проживання в готелі та користування міським транспортом, а також витрати на поштові відправлення до суду та до відповідача, оплатою виготовлення копії позовних заяв, заперечень до касаційною та апеляційної скарги відповідача.

Окрім того, позивач також вказав, що незаконними діями відповідача 2 йому також завдано моральної шкоди, яку він оцінив в 12767,45 грн., що полягає у моральних стражданнях та хвилюваннях, у зв'язку з ушкодженням його здоров'ям під час постійним переїздів з одного населеного пункту до іншого протягом двох років та негативних наслідків та проявів відповідача, який упродовж двох років не відновив порушені права позивача.

Таким чином, позивач звернувся до суду з даним позовом про стягнення матеріальної та моральної шкоди.

У відзиві на позовну заяву представник відповідача 2 зазначає, що позивачу було відшкодовано витрати по оплаті судового збору у справах № 826/2266/16, №826/17920/16 та №826/4703/17, а також міністром Клімкіним П.А. проведено особисту зустріч з громадянином ОСОБА_3 Окрім того, позивачу сплачено витрати на проживання відповідно до ухвали Київського апеляційного адміністративного суду від 07.11.2017 року у справі №826/2266/16 в сумі 597,27 грн., а на підставі ухвали Окружного адміністративного суду м. Києва від 12.04.2017 року позивачу сплачено 16 000,00 грн. Вказує також, що позивачем не надано доказів на підтвердження розміру компенсації та наявності підстав для її стягнення, а вимоги щодо стягнення моральної шкоди є необґрунтованими з огляду на недоведеність її заподіяння. Відтак, представник просив суд провив відмовити в задоволенні позову в повному обсязі.

У відзиві на позовну заяву представник відповідача 1 вказує, що не визнає позовні вимоги, оскільки ним права позивача не порушувались, правовідносин між ним та позивачем не було, а тому шкода ним не завдавалась. В задоволенні даних позовних вимог просив відмовити, оскільки позивачем не обґрунтовано розмір понесених позивачем витрат, а визначений розмір моральної шкоди є необґрунтованим.

У судовому засіданні позивач позовні вимоги підтримав в повному обсязі та просив суд їх задовольнити.

Представник відповідача 2 в судовому засіданні заперечувала проти задоволення позовних вимог та просила суд відмовити в їх задоволенні з підстав, викладених у відзиві.

Представник відповідача 1 в судове засідання не з'явився, про день, час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином, у поданому до суду відзиві міститься прохання проводити розгляд справи за відсутності представника.

Розгляд справи відбувається в судовому засіданні. Учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності. Якщо таке клопотання заявили всі учасники справи, судовий розгляд справи здійснюється на підставі наявних у суду матеріалів (ч.ч. 1, 3 ст. 211 ЦК України).

У відповідності до ч. 1 ст. 223 ЦПК України, неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Ухвалою судді Шевченківського районного суду м. Києва Піхур О.В. від 02.04.2018 року відкрито провадження у даній справі в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін.

21.06.2018 року до Шевченківського районного суду м. Києва головуючим - суддею Піхур О.В. було подано заяву про самовідвід на підставі п. 5 ч. 1 ст. 36 ЦПК України, а ухвалою судді від 21.06.2018 року дану заяву задоволено, передано матеріали цивільної справи №761/6128/18, провадження №2/761/4434/2018 за позовом ОСОБА_3 до Державної казначейської Служби України, міністра Закордонних Справ України Клімкіна Павла Анатолійовича про відшкодування матеріальної та моральної шкоди - для вирішення питання про визначення судді для розгляду справи, в порядку, передбаченому ст. 33 ЦПК України.

21.06.2018 року цивільна справа надійшла до провадження судді Шевченківського районного суду м. Києва Осаулова А.А., а ухвалою судді від 25.06.2018 року дану позовну заяву прийнято до розгляду та призначено спрощене позовне провадження по розгляду даної цивільної справи.

Протокольною ухвалою суду від 17.08.2018 року відкладено розгляд даної справи.

Протокольною ухвалою суду від 17.09.2018 року відмовлено в задоволенні клопотання представника відповідача 2 про залишення позову без розгляду.

Суд, вислухавши пояснення позивача, представника відповідача, дослідивши надані докази, дійшов висновку, що позовні вимоги не підлягають задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що протягом 2015-2016 років позивач здійснив витрати на користування послугами залізничного та міського транспорту, витрати на проживання в готелі в м. Києві та послуг з оплати поштових відправлень.

Згідно зі ст. 22 Цивільного кодексу України визначено, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є: втрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода). Збитки відшкодовуються в повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі.

Юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов'язків (ч.1 ст.1172 ЦК України).

Шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні ними своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цих органів (ст.1173 ЦК України).

Шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю посадової або службової особи органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні нею своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цієї особи (ст.1174 ЦК України).

Відповідно до Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди» № 6 від 27.03.1992 року, розглядаючи позови про відшкодування шкоди, суди повинні мати на увазі, що шкода, заподіяна особі і майну громадянина або заподіяна майну юридичної особи, підлягає відшкодуванню в повному обсязі особою, яка її заподіяла, за умови, що дії останньої були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв'язок та є вина зазначеної особи.

З наведених вимог закону вбачається, що шкода, яка завдана фізичній особі незаконною бездіяльністю органу державної влади та їх посадових осіб відшкодовується саме державою незалежно від вини цих органів.

Як на підставу для задоволення позову, ОСОБА_3 посилається на те, що постановами Окружного адміністративного суду міста Києва у справах № 826/2266/16 від 06.06.2016 року, №826/17920/16 від 10.05.2017 року та №826/4703/17 від 31.05.2017 року, які набрали законної сили, було визнано протиправною бездіяльність міністра закордонних справ України Клімкіна Павла Анатолійовича щодо нездійснення особистого прийому позивача.

Проте, позивач не додає до своєї позовної заяви відповідних копій судових рішень із відмітками про набрання ними законної сили, дослідивши які суд міг би дійти висновку про встановлення протиправної бездіяльності міністра закордонних справ України Клімкіна Павла Анатолійовича, а наявні у справі докази жодним чином не обґрунтовують завдання позивачу шкоди діями відповідача 2, а також безпосереднього причинного зв'язку та вини зазначеної особи у спричиненні такої шкоди.

З огляду на вказане, суд приходить до висновку про недоведеність позовних вимог в частині відшкодування матеріальної шкоди, враховуючи недоведеність вини особи у її заподіянні.

Щодо вимог про стягнення моральної шкоди варто вказати наступне.

Моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті (ч.1 ст.1167 ЦК України).

Кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень (ст. 56 Конституції України).

При цьому, п. 9 ч. 2 ст. 16 ЦК України передбачено відшкодування моральної (немайнової) шкоди якспосіб захисту цивільних прав та інтересів.

Згідно ст. 23 ЦК України, особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав . Моральна шкода полягає: у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна; у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи. Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості. Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов'язана з розміром цього відшкодування. Моральна шкода відшкодовується одноразово, якщо інше не встановлено договором або законом.

У відповідності до п. 3 Постанови Пленуму Верховного суду України N 4 від 31.03.95 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної(немайнової) шкоди», під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб. Відповідно до чинного законодавства моральна шкода може полягати, зокрема: у приниженні честі, гідності, престижу або ділової репутації, моральних переживаннях у зв'язку з ушкодженням здоров'я, у порушенні права власності (в тому числі інтелектуальної), прав, наданих споживачам, інших цивільних прав, у зв'язку з незаконним перебуванням під слідством і судом, у порушенні нормальних життєвих зв'язків через неможливість продовження активного громадського життя, порушенні стосунків з оточуючими людьми, при настанні інших негативних наслідків.

Розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров'я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану, добровільне - за власною ініціативою чи за зверненням потерпілого - спростування інформації редакцією засобу масової інформації. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості (п. 9 вказаної Постанови).

В даному випадку позивач не довів незаконність дій відповідачів, які спричинили йому моральну шкоду, причинно-наслідковий зв'язок між завданою позивачу шкодою та діями з боку відповідачів, які це спричинили. Крім того, позивачем не надано жодних доказів завдання йому моральної шкоди та не обґрунтовано її розмір, виходячи із засад розумності, виваженості та справедливості.

Доказами, відповідно до ст. 76 ЦПК України, є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Приписами ч.ч. 1,6 ст. 81 ЦПК України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Розглядаючи справу в межах заявлених позовних вимог на підставі наявних у справі матеріалів, в яких відсутні докази неправомірності дій відповідачів та враховуючи те, що позивачем не надано доказів щодо завдання йому моральної шкоди та не обґрунтовано її розмір, виходячи із засад розумності, виваженості та справедливості, позов про стягнення моральної шкоди, завданої незаконним застосуванням адміністративного арешту не підлягає задоволенню.

Згідно п.п.15.5) п.п.15 п. 1 Розділу ХШ Перехідних Положень ЦПК України в новій редакції, до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди.

На підставі викладеного, керуючись ст. 56 Конституції України, ст. ст. 16, 23, 1167, 1172-1174 ЦК України, ст.ст. 3-5,12-13, 16, 18, 19, 23, 76-92, 95, 187, 211, 223, 258-259, 264-265, 268, 272-275, 279, 352, 354-355 п.15.5 розділу ХІІІ Перехідних Положень ЦПК України, Постановою Пленуму Верховного Суду України «Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди» № 6 від 27.03.1992 року, Постановою Пленуму Верховного суду України «Про судову практику в справах про відшкодування моральної(немайнової) шкоди» N 4 від 31.03.95, суд, -

в и р і ш и в:

Позовні вимоги ОСОБА_3 до Державної казначейської Служби України, міністра Закордонних Справ України Клімкіна Павла Анатолійовича про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, - залишити без задоволення.

Рішення може бути оскаржене до Апеляційного суду м. Києва шляхом подачі апеляційної скарги до або через Шевченківський районний суд м.Києва протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо у судовому засіданні було проголошено лише вступну і резолютивну частину судового рішення або у разі розгляду (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, цей строк обчислюється з дня складання повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя: Андрій Анатолійович Осаулов

Повний текст рішення виготовлено 25.09.2018 року