Ухвала суду № 76982595, 03.10.2018, Печерський районний суд міста Києва

печерський районний суд міста києва

Справа № 757/38873/18-ц

У Х В А Л А

03 жовтня 2018 року Печерський районний суд м. Києва у складі:

головуючого судді: Козлова Р.Ю.,

при секретарі: Іваненку С.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні заяву представника позивача про забезпечення позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2, Міністерства економічного розвитку і торгівлі України, третя особа - Товариство з обмеженою відповідальністю «Серджіопро визнання недійсним патенту України на корисну модель №105140 та зобов'язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

Позивачка звернулася до суду із вказаним позовом до відповідачів просила суд ухвалити рішення яким визнати недійсним повністю патент України НОМЕР_2 на корисну модель «Кондитерський виріб» та зобов'язати та зобов'язати Міністерство економічного розвитку та торгівлі внести відповідні зміни до Державного реєстру патентів України на корисні моделі (в частині патенту України НОМЕР_2 на корисну модель «Кондитерський виріб»), про що здійснити відповідну публікацію в офіційному бюлетені «Промислова власність».

До початку підготовчого судового засідання від представника позивача надійшла заява, в якій з метою забезпечення позову представник просить суд заборонити ОСОБА_2 передавати будь-якій особі право власності на корисну модель «Кондитерський виріб», який захищений патентом України НОМЕР_2, та/або передавати будь-якій особі право на використання винаходу «Кондитерський виріб», який захищений патентом НОМЕР_2 та заборонити Міністерству економічного розвитку і торгівлі України приймати рішення про внесення будь-яких змін до Державного реєстру патентів України стосовно корисної моделі «Кондитерський виріб», захищеного патентом України НОМЕР_2 та вносити відповідні зміни до даного реєстру та здійснювати пов'язані з цим патентом публікації.

В обґрунтування заяви про забезпечення позову представник позивачки зазначила, що він звернулася до суду із даним позовом, рішення за таким позовом стосуватиметься прав та охоронюваних законом інтересів позивачки, а його виконання полягатиме у визнанні недійсними спірного патенту шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру патентів України. Виконання такого рішення є можливим, якщо власником спірного патенту на момент вирішення спору та прийняття рішення з набуттям ним законної сили та на момент його виконання залишатиметься одна й та сама особа. Однак, власник спірного патенту за час між вирішенням спору та ухваленням рішення у справі може змінитися, що утруднить або унеможливить виконання даного рішення у випадку задоволення позовних вимог. Ускладнення або унеможливлення виконання такого рішення полягатиме у необхідності заміни відповідної сторони правонаступником та зміни предмета пред'явлених вимог.

Відповідно до ч. 1 ст. 153 ЦПК України, заява про забезпечення позову розглядається судом не пізніше двох днів з дня її надходження без повідомлення учасників справи.

В судове засідання учасники процесу не з'явилися, однак суд визнав можливим проводити судове засідання з розгляду заяви за відсутності сторін, які беруть участь у справі, оскільки відповідно до вимог процесуального закону їх неявка не є перешкодою для вирішення даного процесуального питання.

Дослідивши матеріали справи, вивчивши предмет та підстави пред'явленого позову, обсяг заявлених вимог, суд дійшов наступного висновку.

Відповідно до ч. 2 ст. 149 ЦПК України, забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

У відповідності до п.п. 3, 4 ч. 1 ст. 151 ЦПК України передбачає, що заява про забезпечення позову має містити, зокрема, предмет позову та обґрунтування необхідності забезпечення позову а також захід забезпечення позову, який належить застосувати, з обґрунтуванням його необхідності.

У відповідності до роз'яснень, викладених у постанові Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» № 9 від 22.12.2006 року, забезпечення позову є необхідною умовою здійснення завдань цивільного судочинства, які полягають у справедливому, неупередженому та своєчасному розгляді й вирішенні цивільних справ із метою захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Пунктом 1 даної постанови визначено, що єдиною підставою для забезпечення позову є відповідне клопотання у формі мотивованої заяви будь-якої з осіб, котрі беруть участь у справі.

Відповідно до п. п. 2, 3, 4 ч.1 ст. 150 ЦПК України, позов забезпечується, в тому числі, шляхом встановлення обов'язку заборони вчиняти певні дії; вчинити певні дії а також забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору.

У заяві про забезпечення позову повинно бути зазначено: причини, у зв'язку з якими потрібно забезпечити позов; вид забезпечення позову, який належить застосувати, з обґрунтуванням його необхідності; інші відомості, потрібні для забезпечення позову.

Як зазначено у п. 4 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову», розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має: з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам, а також враховувати, що вжиті заходи не повинні перешкоджати господарській діяльності юридичної особи або фізичної особи, яка здійснює таку діяльність і зареєстрована відповідно до закону як підприємець.

З огляду на заявлені позивачкою вимоги про визнання недійсним повністю спірного у відповідача - власника патенту існує реальна можливість передання відповідних прав на дані патенти іншим особам до набрання рішенням законної сили у даній справі, що зробить неможливим виконання рішення суду у випадку задоволення пред'явлених вимог, оскільки власником патенту буде інша особа(и), а не відповідачі.

Крім того, суд приймає до уваги, що відповідачка, як власник патенту, може скористатися правом, наданим їй статтею 20 Закону України «Про охорону прав на промислові зразки», а саме, відмовитися від патенту України в будь-який час повністю або частково, на підставі заяви, поданої до Міністерства економічного розвитку і торгівлі України. У разі відмови відповідачки від патенту, виконати рішення суду, яким задоволені вимоги, буде неможливо у зв'язку з внесенням до Державного реєстру свідоцтв України на знаки для товарів і послуг відомостей про припинення дії свідоцтва.

В той же час, суд вважає необґрунтованою заяву позивачки в частині забезпечення позову шляхом заборони передання будь-якій особі права на використання винаходу «Кондитерський виріб», який захищений патентом України НОМЕР_2, оскільки застосування такого виду забезпечення позову може перешкодити господарській діяльності іншим особам.

Також суд надає оцінку тій обставині, що в матеріалах справи міститься копія договору про передання виключних майнових прав інтелектуальної власності по спірному патенту, який укладено між відповідачкою та третьою особою ТОВ «Серджіо». Доказів того, що даний договір є нечинним чи визнаний у встановленому законом порядку недійсним, позивачкою та її представником не надано. Таким чином заява в цій частині не підлягає задоволенню.

Задовольняючи заяву в іншій частині суд враховує, що між сторонами дійсно наявний спір, заява про забезпечення позову стосується предмета судового дослідження, обраний вид забезпечення позову відповідає вимогам процесуального законодавства а також не перешкоджатиме господарській діяльності відповідачці або іншим третім особам.

Враховуючи приписи Закону України «Про охорону прав на винаходи і корисні моделі», Паризької конвенції про охорону промислової власності від 20 березня 1883 року та Угоди про торговельні аспекти прав інтелектуальної власності, суд вважає, що заходи забезпечення шляхом заборони передачі будь-якій особі права власності на спірні патенти повністю або частково та заборони компетентному органу реєструвати перехід такого права до інших осіб та публікувати такі зміни є такими що відповідають заявленими вимогами, оскільки відчуження або відмова від спірних патентів утруднить та затягне вирішення спору по-суті, буде впливати на процес виконання рішення про визнання патенту недійсним та матиме інші правові наслідки, зробить неможливим виконання рішення, ухваленого щодо патенту, виданого відповідачці у випадку задоволення пред'явлених вимог.

Враховуючи викладене, керуючись ст. ст. 149-153 ЦПК України, п.15.5) Перехідних положень ЦПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

Заяву представника позивача про забезпечення позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2, Міністерства економічного розвитку і торгівлі України, третя особа - Товариство з обмеженою відповідальністю «Серджіо» про визнання недійсним патенту України на корисну модель НОМЕР_2 та зобов'язання вчинити дії - задовольнити частково.

Заборонити ОСОБА_2 (ідентифікаційний код НОМЕР_1, АДРЕСА_1) передавати будь-якій особі право власності на корисну модель «Кондитерський виріб», який захищений патентом України НОМЕР_2.

Заборонити Міністерству економічного розвитку і торгівлі України (код ЄДРПОУ 37508596, м. Київ, вул. М. Грушевського, 12/2) приймати рішення про внесення будь-яких змін до Державного реєстру патентів України стосовно корисної моделі «Кондитерський виріб», захищеного патентом України НОМЕР_2 та вносити відповідні зміни до даного реєстру та здійснювати пов'язані з цим патентом публікації.

Заяву в частині заборони передання будь-якій особі права на використання винаходу «Кондитерський виріб», який захищений патентом НОМЕР_2, залишити без задоволення.

Ухвала про забезпечення позову підлягає негайному виконанню з моменту її проголошення.

Строк пред'явлення для виконання ухвали три роки.

Оскарження ухвали про забезпечення позову не зупиняє її виконання, а також не перешкоджає подальшому розгляду справи.

Ухвала суду може бути оскаржена в апеляційному порядку.

Апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п'ятнадцяти днів з дня її складання до Київського апеляційного суду через Печерський районний суд міста Києва.

Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Суддя: