Рішення № 7698080, 28.01.2010, Господарський суд Луганської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

91000, м. Луганськ, пл. Героїв ВВВ, 3а. Тел. 55-17-32

______ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28.01.10                                                                                 Справа № 11/293пн

За позовом Колективного підприємства “Будівельне управління № 3”, м. Рубіжне Луганської області

до 1-го відповідача – Регіонального відділення Фонду державного майна України по Луганській області, м. Луганськ

2-го відповідача–Колективного підприємства Сєвєродонецька будівельна фірма “ДСК”, м. Сєвєродонецьк Луганської області

про визнання права власності

                              суддя Москаленко М.О.

секретар судового засідання Краснопольська Т.Б.

в присутності представників сторін:

від позивача - Горшков В.В., Рогоцький Г.Т., дов. б/н від 20.03.2009;

від 1-го відповідача –Ващенко Ю.К., дов. № 20-01 від 19.06.2009;

від 2-го відповідача - Волошина Л.О., дов. № 63 від 29.12.2009;

в с т а н о в и в:

Суть спору: позивачем заявлено вимогу про визнання за ним права власності на будівлю дитячого садка № 1, що знаходиться за адресою: Луганська область, м. Рубіжне, вул. Леніна, буд. 36 б.

Позивачем суду надано письмову заяву від 04.01.2010 про уточнення позовних вимог, відповідно до якої позивач просить суд визнати за ним право власності на об’єкт нерухомості – дитячий садок № 1 у складі основної двоповерхової будівлі загальною площею 1199,9 кв.м. та сараю загальною площею 108,5 кв.м., що знаходиться за адресою: Луганська область, м. Рубіжне, вул. Леніна, буд. 36 б.

Позов мотивований позивачем посиланням на такі обставини:

- позивач створений в результаті виділу зі складу КП «Сєвєродонецька будівельна фірма «ДСК»(2-го відповідача у справі);

- в процесі виділу за відповідним розподільчим балансом позивачеві від 2-го відповідача передане спірне майно;

- спірне майно придбане 2-м відповідачем у складі цілісного майнового комплексу в порядку, передбаченому Законом України «Про приватизацію державного майна»за договором купівлі-продажу державного майна, укладеним у 1994 році між 2-м та 1-м відповідачами, при цьому 1-й відповідач вважає, що спірне майно було придбане 2-м відповідачем не у власність, а з правом постійного користування;

- спірне майно увійшло до переліку об’єктів, які підлягали приватизації та на які в подальшому 2-му відповідачеві було видане свідоцтво про право власності (на цілісний майновий комплекс);

- незважаючи на викладене, позивачеві чиняться перешкоди у державній реєстрації права власності на спірне майно, у зв’язку з чим позивач звернувся до суду з даним позовом.

Письмовим відзивом № 10-01-07063 на позовну заяву (том справи 1, а.с. 50) перший відповідач повідомив, що рішенням господарського суду Луганської області від 28.04.2009 у справі № 9/65пн відмовлено у задоволенні позовних вимог Регіонального відділення Фонду державного майна України про визнання права власності на об’єкт нерухомості –будівлю дитячого садку № 1, що знаходиться за адресою: Луганська область, м. Рубіжне, вул. Леніна, 36-б. Вказане рішення місцевого господарського суду залишено без змін постановою Луганського апеляційного господарського суду від 09.06.2009 у вказаній вище справі.

Письмовим відзивом № 48 від 11.11.2009 на позовну заяву (том справи 1, а.с. 39 –40) другий відповідач позовні вимоги визнав у повному обсязі та повідомив, що не може надати позивачеві усі необхідні для реєстрації права власності документи у зв’язку з відмовою першого відповідача надати такі документи другому відповідачеві.

Розглянувши матеріали справи, надані сторонами докази, вислухавши присутніх в судових засіданнях у справі представників сторін, суд встановив такі фактичні обставини.

Відповідно до плану приватизації державного майна орендного підприємства Сєвєродонецької орендної будівельної фірми „Надія”, який був затверджений регіональним відділенням Фонду державного майна України по Луганській області (позивачем у справі) 24.02.1994 наказом № 232, між першим відпвоідачем та організацією орендарів Сєвєродонецької орендної будівельної фірми „Надія” був укладений договір купівлі-продажу державного майна від 17.03.94, зареєстрований у реєстрі за № 1723 та зареєстрований виконавчим комітетом Сєвєродонецької міської ради народних депутатів рішенням № 378 від 09.05.1994.

До укладання зазначеного договору купівлі-продажу були проведені такі дії:

- 09.11.93 позивачем був затверджений акт оцінки вартості орендного підприємства Сєвєродонецька орендна будівельна фірма „Надія”, яке було створено 13.08.92 шляхом укладання договору оренди б/н між Фондом державного майна України та організацією орендарів Сєвєродонецької орендної будівельної фірми „Надія”; згідно зазначеного акту оцінки вартості орендного підприємства, який був затверджений 09.11.1993 Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Луганській області, балансова вартість основних засобів становить 1500158 тис. карб., у тому числі вартість майна орендаря –449694 тис. карб., залишкова вартість цього ж майна – 730690 тис. карб.; відновлювальна вартість незавершеного будівництва становить 960501 тис. карб., у тому числі майна орендаря –809092 тис. карб.;

- 07.01.94 сторонами за основним договором оренди у простій письмовій формі було укладено Додаткову угоду до основного договору, згідно п. 1 якої орендар викупляє орендоване майно за ціною, визначеною у відповідності з Методикою оцінки вартості об’єктів приватизації, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 08.09.93, комісією з оцінки цього об’єкту, створеною відповідно до чинного законодавства; загальна вартість цілісного майнового комплексу станом на 01.10.93 становила 1828675 тис. карб.; вартість майна, що належить орендареві, - 541858 тис. карб.; вартість майна, для якого встановлено пільгу, - 87539 тис. карб.; вартість майна, що підлягає викупу, - 1196578 тис карб. (п. 2).

У розділі V плану приватизації визначено, що: способом приватизації є викуп (п. 1); покупцем майна є Організація орендарів Сєвєродонецької орендної будівельної фірми „Надія” (п. 2); пільги надаються трудовому колективу у відповідності до ст. 24 Закону України „Про приватизацію майна державних підприємств”, при цьому безоплатно передаються: будівля дитсадка № 1 балансовою вартістю 70547 тис. карб., залишковою вартістю –13578 тис. карб. та їдальня бази відпочинку „Айдар” (незавершене будівництво) балансовою вартістю 48024 тис. карб. (п. 3), однак документальні докази (угода, додаткова угода та інші) щодо цього (безоплатної передачі) відсутні, оскільки сторонами не складалися та не підписувалися.

Таким чином, спірне нерухоме майно увійшло до загального переліку об’єктів, які підлягають приватизації.

У подальшому 17.03.1994 між РВ ФДМУ (продавець) та організацією орендарів Сєвєродонецької орендної будівельної фірми „Надія” (покупець) укладено договір купівлі-продажу державного майна, нотаріально посвідчений Сєвєродонецькою державною нотаріальною конторою Луганської області, за реєстром № 1723, згідно якому продавець продав, а покупець купив державне майно цілісного майнового комплексу (далі –ЦМК) Сєвєродонецької орендної будівельної фірми „Надія”, яка знаходиться за адресою: місто Сєвєродонецьк, вул. Силікатна, 10 (п. 1 договору), вартістю 1198978 тис. карб. (п. 2); вказану суму коштів покупець повинен сплатити не пізніше 60 днів з моменту підписання договору (п. 4.1).

Вказаний договір 03.05.1994 був зареєстрований у Сєвєродонецькій міській раді рішенням № 378, а 11.08.1999 –у Сєвєродонецькому бюро технічної інвентаризації за № 169.

05.07.94 другий відпвоідач згідно акту передачі проданого державного майна –ЦМК –передав покупцеві майно, що є предметом вищезгаданого договору купівлі-продажу балансовою вартістю 1095670 тис. карб., залишковою вартістю 215784 тис. карб., у т.ч. незавершене будівництво відновлювальною вартістю 151409 тис. карб.; у цьому ж акті наведені докази повної сплати покупцем вартості придбаного за договором майна.

15.07.1994 другий відповідач за реєстраційним № 82-09, на підставі договору купівлі-продажу від 17.03.1994 та акту приймання-передачі ЦМК від 05.07.1994 видав організації орендарів Сєвєродонецькій орендній будівельній фірмі „Надія” Державне свідоцтво про право власності на ЦМК, який знаходиться за адресою: м. Сєвєродонецьк, вул. Силікатна, 10.

З урахуванням викладеного вище суд доходить висновку про те, що другий відповідач отримав документальне підтвердження права власності на придбаний за договором купівлі-продажу ЦМК без застережень про те, що два спірні об’єкти нерухомості передані йому не у власність, а у користування.

16.09.1994 організацію орендарів Сєвєродонецької орендної будівельної фірми „Надія” реорганізовано у Колективне підприємство „Сєвєродонецька будівельна фірма „ДСК”, яка є правонаступником вищезгаданої організації орендарів (п. 1.1 розділу І Статуту Колективного підприємства „Сєвєродонецька будівельна фірма „ДСК”).

На підставі рішення позачергової конференції власників КП „Сєвєродонецька БФ „ДСК” від 16.12.99 (протокол № б/н від тієї ж дати), а також постанови до цього протоколу підприємство реорганізовано та утворено низку підприємств, у тому числі Колективне підприємство „Будівельне управління № 3”, ідентифікаційний код 24845334, місцезнаходження: м. Рубіжне, вул. Леніна, 36-б, якому другий відповідач на підставі передавального балансу передав основні та оборотні фонди, у тому числі –будівлю дитячого садка № 1, що знаходиться за адресою: місто Рубіжне, вул. Леніна, 36-б.

Матеріалами справи підтверджено, що спірне майно (обидва об’єкти) спочатку увійшло до складу статутного фонду другого відповідача, який затверджений, зареєстрований у встановленому законом порядку і на даний час не скасований та не змінений.

В подальшому спірне майно увійшло до статутного фонду позивача, при цьому статут останнього також є чинним на час вирішення цього спору по суті, його не змінено та не скасовано.

Розглянувши документи і матеріали, додані до позовної заяви, заслухавши пояснення представників учасників судового процесу, всебічно і повно з’ясувавши всі обставини справи, оцінивши докази, які мають значення для вирішення спору, господарський суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог з таких підстав.

Відповідно до ст. 33, 34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно ст. 43 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

На підставі ст. 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об’єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Відповідно до приписів ст. 318 Цивільного кодексу України суб’єктами права власності є Український народ та інші учасники цивільних відносин, визначені ст. 2 Цивільного кодексу України.

У державній власності згідно зі ст. 326 Цивільного кодексу України є майно, у тому числі грошові кошти, яке належить державі Україна; від імені та в інтересах держави Україна право власності здійснюють відповідні органи державної влади; управління майном, що є державній власності, здійснюється державними органами, а у випадках, передбачених законом, може здійснюватися іншими суб’єктами.

Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Матеріалами справи, її фактичними обставинами підтверджено, що позивач є власником будівлі дитячого садка № 1, що знаходиться за адресою: місто Рубіжне, вул. Леніна, 36-б, оскільки в процесі приватизації орендного підприємства Сєвєродонецька орендна будівельна фірма „Надія” (правонаступником якої є другий відповідач), відбулась безоплатна передача органом приватизації об’єктів соціально-побутового призначення, в тому числі спірного, згідно ст. 24 Закону України „Про приватизацію державного майна”.

Дана стаття має назву „Безоплатна передача державного майна” і знаходиться у Розділі IV “Соціальні питання приватизації”.

Згідно ч. 2 зазначеної статті, в редакції Закону станом на час приватизації державного майна орендного підприємства Сєвєродонецька орендна будівельна фірма „Надія”, другий відповідач згідно з статтею 8 цього Закону, який став власником даного підприємства в результаті викупу, купівлі його на аукціоні, за конкурсом, придбання 51 і більше відсотків акцій, за його згодою відповідний державний орган приватизації безоплатно передає об'єкти соціально-побутового призначення, створені за рахунок коштів фонду соціального розвитку (аналогічних фондів) зазначеного підприємства із зменшенням ціни, за яку було придбано майно підприємства, на суму початкової ціни зазначеного майна. Ці пільги поширюються на викуп державного майна орендними підприємствами.

Відповідно до п. 42 Методики оцінки вартості об'єктів приватизації, затвердженою Постановою Кабінету Міністрів України від 08.09.93 № 717, вартість майна цілісного майнового комплексу зменшується на вартість майна, що належить орендареві, та вартість майна, для якого встановлено пільги (безоплатна передача об'єктів соціально-побутового призначення).

Згідно з ч. 1 ст. 128 Цивільного кодексу УРСР, який діяв на час приватизації державного майна орендного підприємства Сєвєродонецька орендна будівельна фірма „Надія”, право власності (право оперативного управління) у набувача майна за договором виникає з моменту передачі речі, якщо інше не передбачено законом або договором, а спірне майно було передано набувачу за актом передачі проданого державного майна ЦМК від 05.07.1994.

Таким чином, відповідно до законодавства про приватизацію державного майна, яке діяло в період приватизації державного майна, від орендного підприємства Сєвєродонецька орендна будівельна фірма „Надія” відбувся безоплатній перехід спірного об’єкту у власність КП „Сєвєродонецька БФ „ДСК” без сплати його вартості в порядку пільгової приватизації.

Згідно ст. 21 Закону України „Про власність” (який діяв станом на час приватизації орендного підприємства Сєвєродонецька орендна будівельна фірма „Надія”) право колективної власності виникає на підставі: добровільного об'єднання майна громадян і юридичних осіб для створення кооперативів, акціонерних товариств, інших господарських товариств і об'єднань; передачі державних підприємств в оренду; викупу колективами трудящих державного майна; перетворення державних підприємств в акціонерні та інші товариства; безоплатної передачі майна державного підприємства у власність трудового колективу, державних субсидій; пожертвувань організацій і громадян, інших цивільно-правових угод.

Одним із принципів приватизації, закріплених в ст. 2 Закону України „Про приватизацію майна державних підприємств” (в редакції на час приватизації державного майна орендного підприємства Сєвєродонецька орендна будівельна фірма „Надія”), є принцип надання пільг на придбання державного майна членами трудових колективів підприємств, що приватизуються.

Лише нова редакція Закону України „Про приватизацію державного майна”, прийнята Законом України N89/97-ВР від 19.02.1997 передбачає, що майно соціально-побутового призначення передається без права продажу.

Таким чином, лише з 1997 року законодавством встановлені застереження, з яких можна зробити висновок, що таке майно передається у володіння та користування без права продажу, що виключає набуття права власності.

Згідно ч. 2 ст. 24 Закону України „Про приватизацію державного майна”, в редакції Закону від 19.02.97, за рішенням державного органу приватизації об'єкти соціально-побутового призначення в разі відмови трудових колективів підприємств, що приватизуються, від приватизації цих об'єктів можуть передаватися місцевим радам згідно з законодавством. У разі неможливості утримання за рахунок коштів місцевого бюджету об'єктів соціально-побутового призначення, створених за рахунок коштів фонду соціального розвитку (аналогічних фондів) підприємства, що приватизується, зазначені об'єкти можуть безоплатно передаватися господарському товариству, створеному працівниками підприємства відповідно до статті 8 цього Закону, до складу якого ввійшло не менш як 50 відсотків працівників підприємства, за умови їх цільового використання та належного утримання і без права продажу.

Оскільки даний Закон не має зворотної сили у часі, норма ст. 24 зазначеного Закону, в редакції прийнятій через три роки після передачі спірної будівлі, не може застосовуватися до спірних правовідносин.

Відповідно до приписів ст. 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права або інтересу.

Ст. 392 Цивільного кодексу України встановлено, що власник майна може пред’явити позов про визнання його права власності, якщо це право власності не визнається іншою особою.

З урахуванням фактичних обставин справи, приписів чинного законодавства, що регулює питання, пов’язані з визнанням права власності на нерухоме майно, суд доходить висновку про те, що визнання за позивачем права власності на спірне майно є передбаченим законом способом захисту законних прав та інтересів позивача у справі та не порушує будь-яких охоронюваних законом прав та інтересів інших осіб.

З урахуванням викладеного вище позовні вимоги щодо обох відповідачів підлягають задоволенню.

Судові витрати у цій частині відповідно до приписів ст. 49 Цивільного кодексу України покладаються на другого відповідача у справі.

Керуючись ст. 44, 49, 82, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.

2. Визнати за колективним підприємством «Будівельне управління № 3», Луганська область, м. Рубіжне, вул. Леніна, буд.36-б, код 24845334, право власності на нерухоме майно - дитячий садок № 1 у складі основної двоповерхової будівлі загальною площею 1199,9 кв.м. та сараю загальною площею 108,5 кв.м., що знаходиться за адресою: Луганська область, м. Рубіжне, вул. Леніна, буд. 36 б.

4. Стягнути з колективного підприємства «Сєвєродонецька будівельна фірма «ДСК», Луганська область, м. Сєвєродонецьк, вул. Донецька, буд.37а, код 01240775, на користь колективного підприємства «Будівельне управління № 3», Луганська область, м. Рубіжне, вул. Леніна, буд.36-б, код 24845334, витрати зі сплати державного мита у розмірі 300 грн. 00 коп., а також 236 грн. 00 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, видати позивачу наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання, оформленого відповідно до ст. 84 Господарського процесуального кодексу України.

Дата підписання рішення –02.02.2010.

Суддя                                                                       М.О. Москаленко