Рішення № 76980531, 08.10.2018, Соснівський районний суд м. Черкас

Справа № 712/10157/15

Провадження № 2/712/16/18

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

28 вересня 2018 року м. Черкаси

Соснівський районний суд м. Черкаси у складі:

головуючого/судді - Троян Т.Є.

при секретарі - Шмагайло Н.В.

за участі позивача : ОСОБА_1,

представника позивача: ОСОБА_2

представника відповідача АТ КБ «Приватбанк»: ОСОБА_3

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства комерційного банку «ПРИВАТБАНК», Публічного акціонерного товариства «Страхової компанії «ІНГОССТРАХ» про захист прав споживачів, визнання недійсними кредитного договору, договору іпотеки, визнання недійсними договорів страхування та за позовом Акціонерного товариства «Комерційний банк «ПРИВАТБАНК» про стягнення заборгованості за кредитним договором, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач ПАТ КБ «Приватбанк» у липні 2015 року звернувся до Придніпровського районного суду м.Черкаси з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Ухвалою судді Придніпровського районного суду м.Черкаси Колода Л.Д. від 22.09.2015 року відкрито провадження в справі.

Ухвалою судді Придніпровського районного суду м.Черкаси Колода Л.Д. від 06.11.2015 року задоволена заява про відвід головуючому судді в справі, що заявлена представниками відповідача ОСОБА_1

Ухвалою судді Придніпровського районного суду м.Черкаси Позарецької С.М. від 09.11.2015 року справа прийнято до провадження.

У серпні 2015 року ОСОБА_1 звернувся до Соснівського районного суду м.Черкаси з позовною заявою про захист прав споживачів та визнання кредитного договору частково недійсним. Просив визнати недійсними п.4.1, 7.4 кредитного договору.

Ухвалою судді Соснівського районного суду м.Черкаси Кончиної О.І. від 02.09.2015 року відкрито провадження в справі. У листопаді 2015 року позивач звернувся до суду з заявою про зміну підстав позовних вимог. У лютому 2016 року позивач звернувся із заявою про збільшення та зміну позовних вимог.

Ухвалою судді Придніпровського районного суду м.Черкаси Позарецької С.М. від 14.01.2016 року задоволено клопотання представника ПАТ КБ «Приватбанк» в порядку ч.3 ст.209 ЦПК України, цивільну справу №711/7888/15ц за позовом ПАТ КБ «Приватбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості об’єднано в одне провадження із цивільною справою №712/10157/15ц за позовом ОСОБА_1 до ПАТ КБ «Приватбанк» про захист прав споживачів шляхом визнання кредитного договору частково недійсним; в задоволенні заяви представників ОСОБА_1 про відвід головуючому в справі ОСОБА_4 – відмовлено; в задоволенні клопотання про зупинення провадження в справі на підставі ч.1 п.4 ст.201 ЦПК України – відмовлено.

Ухвалою апеляційного суду Черкаської області від 22.03.2016 року закрите апеляційне провадження на вищевказану ухвалу Придніпровського районного суду м.Черкаси від 14.01.2016 року, у зв’язку із тим, що вказана ухвала не підлягає апеляційному оскарженню.

В зв’язку із закінченням повноважень судді Кончиної О.І. відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судових справ між суддями від 15.03.2016 року справо передано судді Троян Т.Є.

Ухвалою судді Соснівського районного суду Троян Т.Є. від 18.04.2016 року до справи в якості співвідповідача залучено Публічне акціонерне товариство «Страхова компанія «ІНГОССТРАХ», оскільки уточнена позовна заява містила вимоги щодо визнання частково недійсними договорів страхування.

В обґрунтування позовних вимог ПАТ КБ «Приватбанк» посилається на те, що 05 квітня 2007 року між Публічним акціонерним товариством Комерційний банк «Приватбанк» та ОСОБА_1 кредитний договір № CSIPGA00000074.

До вказаного договору вносились зміні відповідно до додаткової угоди № 1 від 16.11.2009 року щодо строку кредитування, збільшення ліміту на оплату страхових платежів, збільшена відсоткова ставка; додаткової угоди № 1/1-1 від 30.07.2010 року щодо встановлення з 30.07.2010 року нового розміру відсоткової ставки.

Згідно п.7.1 кредитного договору, з урахуванням внесених додатковими угодами змін, банк надав позичальнику кредит в розмірі 28 000 доларів США на споживчі цілі та 5600 доларів США на оплату страхових платежів. Термін повернення кредиту відповідно до додаткової угоди №1 від 16.11.2009 року змінений та встановлений до 05.04 2027 року. Розмір відсоткової ставки встановлений на рівні 0,92 % на залишок заборгованості, відповідно до умов додаткової угоди №1 від 16.11.2009 року збільшений до 1,09 % на місяць на залишок заборгованості, а з 30.07.2009 року складає 12,58 % річних.

Забезпеченням виконання позичальником своїх зобов’язань виступає іпотека квартири за адресою: АДРЕСА_1.

Відповідно до умов договору погашення заборгованості здійснюється в наступному порядку: щомісяця в період сплати, відповідач повинен надавати банку грошові кошти (щомісячний платіж) 444, 77 доларів США для погашення заборгованості за кредитним договором, яка складається із заборгованості за кредитом, за відсотками, комісією.

Пунктами 4.1.,5.4 договору передбачена відповідальність позичальника та іпотекодавця за невиконання умов кредитного договору у вигляді пені та штрафу.

В подальшому, позивач уточнившись з позовними вимогами відповідно до заяви від 16.12.2015 року, та просив стягнути з позичальника ОСОБА_1 заборгованість станом на 05.08.2015 року, яка складається з наступного:

- 21727, 05 доларів США - заборгованість за кредитом (тілом кредиту);

- 1016, 01 доларів США - заборгованість по процентам за користування кредитом;

- 224,00 доларів США - заборгованість по комісії за користування кредитом;

- 57,45 доларів США – пеня за несвоєчасність виконання зобов’язань за кредитним договором, а також штрафи:

- 11,52 доларів США (фіксована частина);

- 1151, 23 доларів США (процентна складова).

Представник позивача ОСОБА_3, в судовому засіданні позов підтримав, просив задовольнити, вказував на те, що позичальник до травня 2008 своєчасно виконував зобов’язання за кредитним договором. В подальшому виконання зобов’язань почало здійснюватися з порушеннями строків, визначених у п.7.1 договору. Пояснив, що кредит надавався шляхом видачі 28 000 доларів США на споживчі цілі та шляхом оплат страхових платежів на страхування, згідно умов договорів особистого страхування позичальника та страхування іпотечного майна. Сума, яка сплачена банком по договорам страхування в якості страхового платежу за весь період дії кредитного договору до складу заборгованості не входить. Просив позов задовольнити та стягнути заборгованість у доларах США.

Ухвалою судді Соснівського районного суду м.Черкаси Троян Т.Є. від 09.08.2016 року за клопотанням ОСОБА_1 та його представників призначено судово-економічну експертиза на вирішення експерта поставлені наступні питання: «Чи підтверджується документами первинного і вторинного бухгалтерського обліку видача 28 000 доларів США готівкою і 5 600 доларів США в безготівковому варіанті по кредитному договору № CSIPGA00000074 від 05 квітня 2007 року? Чи у відповідності до умов кредитного договору ПАТ КБ «Приватбанк» вираховувались відсотки за користування кредитом, яка сума нарахованих але не сплачених відсотків документально підтверджується? Чи у відповідності до умов кредитного договору ПАТ КБ «Приватбанк» нараховувались пеня, штраф за кредитним договором, за користування кредитом, та яка сума нарахованих, але не сплачених пені, штрафів документально підтверджується? Чи у відповідності до умов кредитного договору № CSIPGA00000074 від 05 квітня 2007 року (з врахуванням додатків до нього) Банком проведено зарахування та розподіл щомісячних платежів за період з 05.04.2007р. по 05.08.2015 р.? З урахуванням обставин справи (наданих первинних і вторинних документів, відповіді на перші чотири питання, тощо) вивести фактичну заборгованість по тілу кредитного договору № CSIPGA00000074 від 05 квітня 2007 року, відсотках, комісії, та пені станом на 05.08.2015 року?

13.03.2018 року надійшов висновок ТОВ «Інститут судових експертиз».

Ухвалою судді Соснівського районного суду Троян Т.Є. від 21.03.2018 року провадження в справі поновлено.

Ухвалою судді Соснівського районного суду м.Черкаси Троян Т.Є. від 04.06.2018 року розгляд справи здійснюється в порядку загального позовного провадження, призначено підготовче судове засідання.

04.06.2018 року позивач ОСОБА_1 звернувся до суду із заявою про уточнення та збільшення позовних вимог.

В обґрунтування уточнених позовних вимог позивач ОСОБА_1 зазначив, що під час укладання кредитного договору, договору іпотеки, договорів страхування було порушено порядок розрахунку та погодження сторонами ціни договору, зокрема встановлення загальної сукупної вартості кредиту та погодження вартості послуг Банку. Згідно п. 7 ч. 1 ст. 21 Закону «Про захист прав споживачів» права споживача вважаються у будь-якому разі порушеними, якщо ціну продукції визначено неналежним чином.

У той же час, ціна є істотною умовою договору споживчого кредитування. Тому, у випадку порушення законодавства в частині формування та погодження ціни договору, договір є недійсним в цілому на підставі ч. 1 ст. 203, ч. 1 ст. 215 та ст.217 ЦК України. Порушення законодавства вбачається в наступному.

Згідно абз. «д» ч. 2 ст. 11 Закону «Про захист прав споживачів» перед укладанням договору Банк зобов’язаний в письмовій формі повідомити споживачу: орієнтовну сукупну вартість кредиту; вартість послуги з оформлення договору про надання кредиту (перелік усіх витрат, пов'язаних з одержанням кредиту, його обслуговуванням та поверненням, зокрема таких, як адміністративні витрати, витрати на страхування, юридичне оформлення тощо).

Також, згідно ч. 4 ст. 11 Закону «Про захист прав споживачів» в договорі має бути наведений детальний розпис загальної вартості кредиту для споживача.

Відповідно до розділу 3 Правил надання банками України інформації споживачу про умови кредитування та скупну вартість кредиту, затверджених Постановою Правління НБУ від 10.05.07 р. № 168 детальний розпис сукупної вартості кредиту має включати: -значення процентної ставки та порядок обчислення процентних доходів відповідно до вибраного банком методу згідно з вимогами нормативно-правових актів Національного банку; -перелік, розмір і базу розрахунку всіх комісій (тарифів) банку, що пов'язані з наданням, обслуговуванням і погашенням кредиту, у тому числі комісії за обслуговування кредитної заборгованості, розрахунково-касове обслуговування. здійснення валютно-обмінних операцій, юридичне оформлення тощо; -перелік і розмір інших фінансових зобов'язань споживача, які виникають на користь третіх осіб згідно з вимогами законодавства України та/або умовам кредитного договору (страхові платежі під час страхування предмета застави, життя та працездатності споживача, розмір зборів до Пенсійного фонду України, комісії під час купівлі-продажу іноземної валюти для погашення кредиту та процентів за користування ним, біржові збори, послуги реєстраторів, нотаріусів, інших осіб тощо).

Банки зобов'язані в кредитному договорі зазначати сукупну вартість кредиту з урахуванням процентної ставки за ним, вартості всіх супутніх послуг та інших фінансових зобов'язань споживача, які пов'язані з отриманням, обслуговуванням і погашенням кредиту, а також зазначити її в процентному значенні та в грошовому виразі у валюті платежу за кредитним договором, у вигляді: реальної процентної ставки (у процентах річних); -абсолютного значення подорожчання кредиту (у грошовому виразі). Банки зобов'язані в кредитному договорі зазначити: вид і предмет кожної супутньої послуги, яка надається споживачу; обґрунтування вартості супутньої послуги (нормативно-правові акти щодо визначення розмірів зборів та обов'язкових платежів, тарифів нотаріусів, страхових компаній, суб'єктів оціночної діяльності, реєстраторів за надання витягу з Державного реєстру обтяжень рухомого майна про наявність чи відсутність обтяжень рухомого майна, інших реєстрів тощо); про відкриття банківського рахунку, відкритого з метою зарахування на нього суми наданого кредиту або надання кредиту за рахунком (овердрафт), умови відкриття, ведення та закриття такого рахунку, тарифи та всі суми коштів, які споживач має сплатити за договором банківського рахунку у зв'язку з отриманням кредиту, його обслуговуванням і погашенням; правило, за яким змінюється процентна ставка за кредитом, якщо договором про надання кредиту передбачається можливість зміни процентної ставки за кредитом залежно від зміни облікової ставки Національного банку або в інших випадках.

Проте, дані вимоги Закону «Про захист прав споживачів» та Правил надання банками України інформації споживачу про умови кредитування та скупну вартість кредиту, затверджених Постановою Правління НБУ від 10.05.07 р. № 168 не були дотримані. Договір передбачає сплату відсотків та комісійної винагороди. Проте, розрахунок його загальної вартості відсутній. Також, при укладанні Договору споживачу не була повідомлена вся вищеназвана інформація. А тому, споживач був позбавлений можливості достеменно оцінити розмір своїх майбутніх витрат, які він буде зобов’язаний зробити на виконання Договору.

Отже, при укладанні Договорів мали місце порушення законодавства в частині формування та погодження його ціни. Тому, вони є недійсними в цілому на підставі ч. 1 ст. 203, ч. 1 ст. 215 та ст.217 ЦК України, ч. 2 та ч. 4 ст. 11 Закону «Про захист прав споживачів», розділу 3 Правил надання банками України інформації споживачу про умови кредитування та скупну вартість кредиту, затверджених Постановою Правління НБУ від 10.05.07 р. № 168.

Висновком експерта ТОВ «Інститут судових експертиз» від 28.02.2018 року, який виконаний на підставі Ухвали Соснівського районного суду м.Черкаси від 09.08.2016 року підтверджено, що сторонами фактично не було встановлено суттєві умови кредитного договору, договір не має графіку погашення кредитної заборгованості, видача кредиту в іноземній валюті готівкою через касу банку без відкриття позичальнику поточного рахунку та попереднього зарахування кредитних грошових коштів в іноземній валюті на цей поточний рахунок, не відповідає вимогам Національного банку України, зокрема вимогам Інструкції про касові операції в банках України, затвердженої постановою НБУ від 14.08.2003 № 337 та вимогам Інструкції про порядок відкриття, використання і закриття рахунків у національній та іноземних валютах, затвердженої постановою НБУ від 12.11.2003 № 492. Експерт вказує, що неможливо підтвердити або спростувати документально видачу 05.04.2007 кредитних коштів в іноземній валюті у сумі 28000,00 дол. США за кредитним договором № CSIPGA00000074 від 05.04.2007 готівкою через касу банку без відкриття позичальнику поточного рахунку, оскільки у формі копії заяви на видачу готівки №4 від 05.04.2007 (т.1 а.с. 164, т.2 а.с.14, дод.мат. 1 а.с. 61) відсутні та/або не заповнені окремі реквізити, що передбачені вимогами Інструкції про касові операції в банках України від 14.08.2003 № 337, при цьому наявні окремі реквізити, що не передбачені вимогами Інструкції про касові операції в банках України від 14.08.2003 № 337; на дослідження не наданні та в матеріалах справи відсутні інші первинні документи, які містять відомості про операцію з видачі кредиту за кредитним договором № CSIPGA00000074 от 05.04.2007, що за формою, змістом та повнотою заповнення реквізитів відповідають вимогам нормативно-правових актів НБУ; порушені вимоги Інструкції №337 від 14.08.2003 року.

Також в межах наданих матеріалів справи та додатково наданих матеріалів документами первинного і вторинного бухгалтерського обліку не підтверджується видача 5600,00 дол. США в безготівковому варіанті по кредитному договору № CSIPGA00000074 від 05.04.2007, оскільки: в матеріалах справи та додаткових матеріалах відсутні та на дослідження не надані первинні меморіальні документи банку (меморіальні валютні ордери) щодо надання кредитних коштів у сумі 5600,00 дол. США у безготівковому виді на користь позичальника за вказаним кредитним договором; не надається за можливе обґрунтувати збільшення заборгованості за кредитом за період з 04.04.2008 по 04.04.2015 у сумі 1 359,00 дол. США для сплати страхових платежів, оскільки в матеріалах справи відсутні та на дослідження не надані первинні документи банку (меморіальні валютні ордери) щодо перерахування цих коштів з позичкового рахунку №22034051521684 на рахунок №39006011500202 та подальшого зарахування банком цих коштів на сплату страхових платежів на користь позичальника у національній валюті України, відповідно до вимог п.2.1.3 кредитного договору № CSIPGA00000074 від 05.04.2007, а також відомості про застосовані банком у вказаний період курсів гривні до долара США; не надається за можливе обґрунтувати збільшення 16.11.2009 заборгованості за кредитом в сумі 2 031,43 дол. США (Дт 22034051521684 Кт 29099С51571155), з призначенням платежу «возврат тела по с/з 8052786, СSХА0Х», з подальшим розподілом цих коштів на погашення простроченої заборгованості за кредитом у сумі 1 327,29 дол. США та відсотків у сумі 704,14 дол. США, оскільки в матеріалах справи та додаткових матеріалах відсутні та на дослідження не надані первинні документи банку (меморіальні валютні ордери) щодо даної операції, службова записка (с/з) 8052786, а умовами додаткової угоди №1 від 16.11.2009 (дод.мат.1 а.с.58) не передбачена видача кредиту для погашення простроченої заборгованості за кредитом та відсотками. Отже з боку Банку був обман споживача. щодо істотних умов кредитного договору предмету кредитування (тіла кредиту).

Відповідно до висновків експерта: не надається за можливе, встановити відповідність застосовного банком методу нарахування відсотків для таких операцій за вказаним кредитним договором, вимогам внутрішніх нормативних документів банку, оскільки на дослідження не надані та в матеріалах справи відсутні внутрішні нормативні документи банку, що регламентують порядок обчислення, формули та методи розрахунку платежів за операціями з кредитування фізичних осіб в іноземній валюті.

Відповідно до ст. 1056-1 Цивільного кодексу України (в редакції Закону України від 12.12.2008 №661-УІ, який набрав чинності 09.01.2009) встановлений договором розмір процентів не може бути збільшений банком в односторонньому порядку. Умова договору щодо права банку змінювати розмір процентів в односторонньому порядку є нікчемною. При цьому в матеріалах справи та додатково наданих матеріалах відсутні повідомлення банком позичальника про зміну процентної ставки за вказаним кредитним договором.

Крім того, сплата винагороди банку за надання фінансового інструменту у розмірі суми 1,5 % від суми виданого кредиту суперечить ст.18 Закону України «Про захист прав споживачів». Також встановлені несправедливі умови кредитного договору щодо сплати пені і штрафів.

Все вищезазначене свідчить про те, що банк ввів позичальника в оману та на наявність підстав, передбачених ст.203, 215, ст.626-628 Цивільного кодексу України, ст.11,18 Закону України «Про захист прав споживачів» для визнання правочину недійсним та застосування наслідків недійсності правочину. Також, у зв’язку з недійсністю основного зобов’язання підлягає визнанню недійсним і забезпечення – договір іпотеки, а також договір особистого страхування №CSIPLK00033040 від 05.04.2007 року, договір страхування майна № CSIPGA00033039 від 05.04.2007 року.

В судовому засіданні позивач ОСОБА_1 та його представник ОСОБА_2 підтримали уточнені позовні вимоги, просили задовольнити та визнати вищезазначені кредитний договір, договір іпотеки квартири, договір особистого страхування, договір страхування майна - недійсними.

Представник АТ КБ «Приватбанк» ОСОБА_3 заперечував проти задоволення уточнених позовних вимог ОСОБА_1, просив застосувати позовну давність до вимог про визнання правочинів недійсними, оскільки з моменту укладення кредитного договору у 2007 року до моменту подачі позову у 2015 року, минуло більше ніж 3 роки, позичальник за вісім років користування кредитом із заявами про тлумачення умов договору або за роз’ясненнями стосовно сукупної вартості кредиту до банку та в передбачений Законом трирічний строк позовної давності до суду не звертався, а тому посилання на те, що він був введений банком в оману є необґрунтованими.

Представник відповідача - ПАТ «Страхової компанії «ІНГОССТРАХ» в судове засідання не з’явився. Належним чином були повідомлені про розгляд справи, з заявами, клопотаннями до суду не зверталися.

Публічне акціонерне товариство комерційний банк «ПриватБанк» змінило назву на акціонерне товариство комерційний банк «ПриватБанк» (скорочена назва – АТ КБ «ПриватБанк»).

Заслухавши осіб, які беруть участь у справі, дослідивши матеріали справи, оцінивши докази в їх сукупності, суд дійшов до наступного.

Між сторонами виникли правовідносини, які ґрунтуються на вимогах положень статей Цивільного кодексу України щодо загальних положень про зобов’язання, наслідки та відповідальність за порушення зобов’язання, положень про договір кредиту та правових наслідків недодержання сторонами при вчиненні правочину вимог закону.

Відповідно до ст. ст. 1054, 1055, 1050 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов’язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові в розмірі та на умовах, встановлених договором, позичальник зобов’язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору. Особливості регулювання відносин за договором про надання споживчого кредиту встановлені законом. Якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому. Кредитний договір укладається у письмовій формі.

Згідно зі ст.ст. 526, 530 ЦК України зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу; якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

Відповідно до ст. 536 ЦК України за користування чужими грошовими коштами боржник зобов’язаний сплачувати проценти; розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.

Судом встановлено, що 05 квітня 2007 року між ПАТ КБ ПриватБанк (надалі за текстом - Банк) та ОСОБА_1, укладено кредитний договір №CSIPGA00000074 (надалі за текстом - Договір), відповідно до якого банк зобов’язувався надати позичальнику кредит в розмірі 28 000,00 доларів США строком до 05.04.2017 року у вигляді не поновлювальної кредитної лінії на споживчі цілі, а також в розмірі 2800 доларів США на сплату страхових платежів. Погашення заборгованості за цим договором здійснюється щомісяця в період сплати позичальник повинен надавати банку кошти в сумі 444, 77 доларів США для погашення заборгованості по кредиту, відсоткам, винагородам, комісії.

Відповідно до п.7.1 кредитного договору надання кредиту проводиться шляхом надання готівкою через касу.

Як слідує з матеріалів справи, зокрема виписками по рахункам, заяви на видачу готівки № від 4 від 05 квітня 2007 року, банк виконав свої зобов’язання.

Суд не бере до уваги заперечення відповідача-позивача ОСОБА_1 про відсутність доказів щодо надання йому коштів, оскільки заява на видачу готівки №4 від 05.04.2007 року та виписки по рахункам позичальника ОСОБА_1 та зафіксовані в них операції спростовують такі твердження.

Як видно з банківських виписок, розрахунку заборгованості та квитанцій про внесення позичальником коштів на погашення заборгованості, що не заперечується самим позичальником, він виконував обов’язки за кредитним договором, відповідно до п.7.1. кредитного договору в період починаючи з квітня 2007 року.

Суд відхиляє відповідача-позивача ОСОБА_1 та твердження, викладені у висновках експерта про те, що надання кредиту не підтверджено відповідними документами, оскільки виходячи з положень Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 року №88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 року за №168/04, Положення про організацію операційної діяльності в банках України, затвердженого постановою НБУ від 18.06.2003 року №254, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 08.07.2003 року за №559/780, заява про видачу готівки та банківські виписки за рахунками позичальника є належними та допустимим доказом отримання коштів.

Відповідно до банківської ліцензії №22 від 05.10.2011 року ПАТ КБ «Приватбанк» має право надавати банківські послуг, визначені ч.3 ст.47 Закону України «Про банки та банківську діяльність».

Викладені в у позові ОСОБА_1 обставини щодо того, що договір кредиту, не містить необхідних умов стосовно загальної вартості кредиту, утрудненим для розуміння є порядок його погашення, в тому числі порядок нарахування процентів, спростовують такі обставини та докази.

Законом України «Про захист прав споживачів», в редакції чинній на момен укладення кредитного договору, зазначено, що у договорі про надання споживчого кредиту зазначаються:1)сума кредиту; 2)детальний розпис загальної вартості кредиту для споживача; 3)дата видачі кредиту або, якщо кредит видаватиметься частинами, дати і суми надання таких частин кредиту та інші умови надання кредиту; 4) право на дострокове повернення кредиту та інші умови надання кредиту.

Відповідно до пункту 6.5 кредитного договору № CSIPGA00000074 від 05 квітня 2007 року детальний опис загальної вартості кредиту вказаний у п.п.6.2, 7.1 кредитного договору. Відповідно до умов п.7.1. наведені щомісячні платежі, кінцевий термін погашення кредиту. Згідно до зазначеного пункту позичальник сплачує за користування кредитом відсотки у розмірі 0, 92 % на місяць на суму залишку заборгованості за кредитом і винагорода за надання фінансового інструменту у розмірі 1,50 % від суми виданого кредиту у момент надання кредиту, щомісяця в період сплати у розмірі 0,20 % від суми виданого кредиту, відсотки за дострокове погашення кредиту згідно з п.3.11 даного договору та винагороди за проведення додаткового моніторингу, згідно п.6.2 даного Договору. Період сплати – період з «25» по «31» число кожного місяця.

Погашення заборгованості за цим договором (за винятком винагороди, що сплачується в момент надання кредиту) здійснюється в наступному порядку: Щомісяця в Період сплати позичальник повинен надавати банку кошти (щомісячний платіж) у сумі 444, 77 доларів США для погашення заборгованості за Кредитним договором, що складається із заборгованості по кредиту, відсоткам, винагороди, комісії.

Додатковою угодою №1 від 16.11.2009 року до кредитного договору № CSIPGA00000074 від 05.04.2007 року сторони змінили строк кредитування до 05.04.2027 року, збільшили кредит на сплату страхових платежів до 5600 доларів США, збільшили відсоткову ставку за договором до 1,09% на місяць на суму залишку заборгованості. В даній додатковій угоді зафіксований залишок заборгованості по кредиту, який складає 25676,04 дол.США.

Додатковою угодою №1/1-1 від 30.07.2010 року від 16.11.2009 року до кредитного договору № CSIPGA00000074 від 05.04.2007 року сторони встановили, що починаючи з 30.07.2010 року новий розмір відсоткової ставки складає 12,58 %.

Позичальник не виконав свої зобов’язання, внаслідок чого виникла заборгованість, яка відповідно до розрахунку заборгованості станом на 05.08.2015 року складає:

- 21727, 05 доларів США - заборгованість за кредитом (тілом кредиту);

- 1016, 01 доларів США - заборгованість по процентам за користування кредитом;

- 224,00 доларів США - заборгованість по комісії за користування кредитом;

- 57,45 доларів США – пеня за несвоєчасність виконання зобов’язань за кредитним договором, а також штрафи:

- 11,52 доларів США (фіксована частина);

- 1151, 23 доларів США (процентна складова).

Згідно з ч.1 ст.626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ст.627 ЦК України).

У статті 628 ЦК України передбачено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Договір є обов’язковим для виконання сторонами (ст.629 ЦК України).

Відповідно до ч.1 ст.1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно з ч.1 ст.1055 ЦК України, кредитний договір укладається у письмовій формі.

За змістом ч. 1 ст. 203 ЦК України, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Частиною другою цієї статті передбачені загальні умови, додержання яких необхідно для чинності правочину, в тому числі: особа яка вчинила правочин, повинна мати необхідних обсяг цивільної дієздатності, волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі, правочин має вчинятися у формі встановленій законом; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

У свою чергу, вчинення особами дій щодо виконання досягнутих домовленостей, тобто виконання прийнятих на себе прав і покладених обов'язків за угодою, є виконанням угоди.

Відповідно до ст. ст. 215 - 235 ЦК України, особа, яка вважає, що її права, речові права порушені, має право звернутися до суду з вимогами про визнання правочину недійсним, вказавши конкретну підставу для визнання його недійсним.

Підставою недійсності правочину є недодержання стороною (сторонами) вимог щодо відповідності змісту правочину ЦК України та іншим актам цивільного законодавства саме на момент вчинення правочину; відсутність волевиявлення учасника правочину, яке має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин вчинено у формі, яке не відповідає формі, встановленій законом; правочин не спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Відповідач-позивач ОСОБА_1 вказував на недійсність кредитного договору, іпотечного договору, договорів страхування, заперечував щодо вказаної у розрахунку суми заборгованості, вказуючи, що кредит не отримував, разом з тим будь-яких належних та допустимих доказів в підтвердження недійсності правочинів, ненадання кредиту або аргументованого контррозрахунку до суду не надав.

Так, за клопотанням позивача ОСОБА_1 та його представників судом була призначена судово-економічна експертиза.

На вирішення експерта поставлені наступні питання: «Чи підтверджується документами первинного і вторинного бухгалтерського обліку видача 28 000 доларів США готівкою і 5 600 доларів США в безготівковому варіанті по кредитному договору № CSIPGA00000074 від 05 квітня 2007 року? Чи у відповідності до умов кредитного договору ПАТ КБ «Приватбанк» вираховувались відсотки за користування кредитом, яка сума нарахованих але не сплачених відсотків документально підтверджується? Чи у відповідності до умов кредитного договору ПАТ КБ «Приватбанк» нараховувались пеня, штраф за кредитним договором, за користування кредитом, та яка сума нарахованих, але не сплачених пені, штрафів документально підтверджується? Чи у відповідності до умов кредитного договору № CSIPGA00000074 від 05 квітня 2007 року (з врахуванням додатків до нього) Банком проведено зарахування та розподіл щомісячних платежів за період з 05.04.2007р. по 05.08.2015 р.? З урахуванням обставин справи (наданих первинних і вторинних документів, відповіді на перші чотири питання, тощо) вивести фактичну заборгованість по тілу кредитного договору № CSIPGA00000074 від 05 квітня 2007 року, відсотках, комісії, та пені станом на 05.08.2015 року?»

До суду надійшов висновок експерта. Висновки експерта по вищенаведеним питанням складаються з наступного: По першому питанню: «в межах наданих матеріалів справи та додатково наданих матеріалів підтвердити або спростувати документально видачу 05.04.2007 кредитних коштів в іноземній валюті у сумі 28000,00 дол. США за кредитним договором № №CSIPGA00000074 від 05.04.2007 готівкою через касу банку без відкриття позичальнику поточного рахунку, не надається за можливе..»;

По другому питанню: «В межах наданих матеріалів справи та додаткових матеріалів не надається за можливе встановити, чи у відповідності до умов кредитного договору №№CSIPGA00000074 від 05 квітня 2007 року ПАТ КБ «Приватбанк» вираховувались відсотки за користування кредитом за період з 05.04.2007 по 05.08.2015, підтвердити або спростувати документально суму нарахованих але не сплачених відсотків станом на 05.08.2015..»;

По третьому питанню: «В межах наданих матеріалів справи та додаткових матеріалів не надається за можливе встановити, чи у відповідності до умов кредитного договору №№CSIPGA00000074 від 05 квітня 2007 року ПАТ КБ «Приватбанк» враховувались пеня, штраф за кредитним договором за період з 05.04.2007 по 5.08.2015, підтвердити або спростувати документально суму нарахованих але не сплачених пені, штрафів станом на 05.08.2015…»;

По четвертому питанню: «В межах наданих матеріалів справи та додаткових матеріалів не надається за можливе встановити, чи у відповідності до умов кредитного договору №№CSIPGA00000074 від 05 квітня 2007 року (з врахуванням додатків до нього) Банком проведено зарахування та розподіл щомісячних платежів, обґрунтуватирозподіл зарахованих банком коштів на рахунок №29099051571155 у сумі 37 685,32 дол. США, за період з 05.04.2007р. по 05.08.2015…»;

По п’ятому питанню: «В межах наданих на дослідження матеріалів справи та додаткових матеріалів не надається на можливе встановити та обґрунтувати документально первинними документами та регістрами бухгалтерського обліку розмір заборгованості по тілу кредитного договору №CSIPGA00000074 від 05 квітня 2007 року, відсотках, комісії, та пені станом на 05.08.2015 року…».

Відповідно до ст.110 ЦПК України висновок експерта для суду не має заздалегідь встановленої сили і оцінюється судом разом із іншими доказами за правилами, встановленими статтею 89 цього Кодексу. Відхилення судом висновку експерта повинно бути мотивоване в судовому рішенні.

Суд відхиляє висновок експерта, оскільки, на думку суду, факт отримання кредиту доведений наявними в матеріалах справи документами. Крім того, на жодне з п’яти питань експертом не надано чіткої відповіді, а рішення суду не може ґрунтуватись на припущеннях.

Крім того, експерт вказує на відсутність в матеріалах справи договору особистого страхування та договору страхування майна.

Вказані доводи експерта спростовуються матеріалами справи. Зокрема - т.2 а.с. 160-163 містять договір особистого страхування № CSIPLK00033040 від 05.04.20076 року та договір страхування майна № CSIPGA00033039, укладених між ЗАТ СК «ІНГОССТРАХ» та ОСОБА_1 Вигодонабувач – ПАТ КБ «Приватбанк». Предметом та об’єктом вказаних договорів відповідно до п.4.1. договорів є квартира, що передана в іпотеку банку : АДРЕСА_2, та життя та здоров’я позичальника. Договори щорічно лонгуються на той же строк після оплати чергового страхового платежу (п.11 договорів страхування).

Пунктом 2.1.3. кредитного договору передбачений порядок надання кредиту на оплату страхових платежів. Банк зобов’язується провадити щорічне перерахування чергових страхових платежів у випадку не пред’явлення позичальником документів, що підтверджують сплату чергових страхових платежів за рахунок інших джерел.

Як вбачається з банківських виписок, щорічно відповідно до п.2.1.3 кредитного договору банком було перераховані чергові страхові платежі на виконання умов договору особистого страхування № CSIPLK00033040 від 05.04.20076 року та договору страхування майна № CSIPGA00033039, укладених між ЗАТ СК «ІНГОССТРАХ» та ОСОБА_1

В судовому засіданні відповідач-позивач ОСОБА_1 не спростував вказані обставини та не довів, що оплата страхових платежів була здійснення ним за рахунок інших джерел та без залучення кредитних коштів.

За вказаних обставин, суд відхиляє доводи ОСОБА_1 про недійсність умов кредитного договору стосовно надання кредиту на оплату страхових платежів та договорів страхування, оскільки умови вказаних договорів виконувались банком належним чином та доводи про недійсність вказаних правочинів не знайшли свого підтвердження в судовому засіданні.

Разом із тим, суд вважає, що АТ КБ «Приватбанк» наданий не обґрунтований розрахунок нарахованих відсотків.

Як вбачається з матеріалів справи, процентна ставка за договором збільшувалась відповідно до умов додаткових угод №1 від 16.11.2009 року та №1/1-1 від 30.07.2010 року.

Так, відповідно п.2,3 ст.1056-1 Цивільного кодексу зазначено, що фіксована процентна ставка є незмінною протягом усього строку кредитного договору. Встановлений договором розмір фіксованої процентної ставки не може бути збільшеним банком в односторонньому порядку. Розмір процентної ставки, тип процентної ставки та порядок їх сплати за кредитним договором визначається в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозиції, які склалися на кредитному ринку, строку кредитування кредитом, розміру облікової ставки а інших факторів.

Разом із тим, в судовому засіданні представниками банку не зазначено, яким чином та за який період нараховані відсотки у відповідному розмірі, на підставі якого документу збільшена відсоткова ставка. Не доведено, що стало підставою для укладення угод про збільшення відсоткової ставки, враховуючи те, що окрім щомісячної ставки за кредитом, пунктом 7.4 кредитного договору встановлений розмір додаткової підвищеної ставки, яка розраховується в розмірі 2, 43 % на місяць у випадку порушення зобов’язань по погашенню кредиту, які передбачені п.п.1.1, 2.2.4, 2.2.3 договору.

За таких обставин, суд вважає недоведеним суму заборгованості за відсотками в розмірі 1016, 01 доларів США та в цій частині відмовляє у задоволенні позову АТ КБ «Приватбанк».

Щодо стосується вимог банку щодо стягнення із позичальника ОСОБА_1 пені за несвоєчасне погашення кредиту за кредитним договором № CSIPGA00000074 від 05 квітня 2007 року в розмірі 57,45 доларів США.

Відповідно до статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов’язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання (частина друга статті 549 ЦК України). Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов’язання за кожен день прострочення виконання (частина третя статті 549 ЦК України).

До вимог про стягнення пені засовується позовна давність в один рік (ст.258 ЦК України).

Суд приходить до висновку про відмову в цій частині позовних вимог, оскільки із розрахунку заборгованості не вбачається період, за який нарахована вказана сума пені.

Суд також не знаходить підстав для стягнення штрафів у розмірі 11, 52 (фіксована частина) та 1151, 23 (процентна складова).

Так, відповідно до статті 549 ЦК України штраф і пеня є одним видом цивільно-правової відповідальності, а тому їх одночасне застосування за одне й те саме порушення строків виконання грошових зобов’язань за кредитним договором свідчить про недотримання положень, закріплених у статті 61 Конституції України щодо заборони подвійної цивільно-правової відповідальності за одне і те саме порушення.

Тому в частині вимог банку про стягнення двох видів штрафів : в розмірі 11, 52 (фіксована частина) та 1151, 23 (процентна складова) необхідно відмовити з зазначених підстав.

Також банком ставиться питання про стягнення заборгованості по комісії за користування кредитом в розмірі 224, 00 доларів США. Суд вважає, що позивачем АТ КБ «Приватбанк» не доведено та не конкретизовано, за які саме послуги нарахована комісія, зазначена в розрахунку заборгованості в розмірі 224, 00 доларів США, а тому в цій частині позов задоволенню не підлягає.

В іншій частині, суд вважає доводи банку обґрунтованими, до стягнення з ОСОБА_1 підлягає заборгованість за кредитом (тіло кредиту) в розмірі 21727, 05 доларів США.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України, в зв’язку з частковим задоволенням позову АТ КБ «Приватбанк», з відповідача ОСОБА_1 необхідно стягнути на користь позивача судовий збір в розмірі 3252,06 грн. пропорційно розміру задоволених позовних вимог, оскільки дані судові витрати понесені позивачем, що підтверджено документально.

Що стосується позовних вимог ОСОБА_1 до АТ КБ «Приватбанк», ЗАТ «Страхової компанії «ІНГОССТРАХ» про захист прав споживачів, визнання недійсними кредитного договору, договору іпотеки, визнання недійсними договорів страхування, за результатами розгляду даної цивільної справи в межах позовних вимог, судом не встановлено обставин та підстав для визнання кредитного договору, договору іпотеки, договору страхування майна та договору особистого страхування недійсними.

Таким чином, відсутні підстави для застосування правових наслідків недійсності правочину, передбачені статтею 216 ЦК.

Оскільки судом відмовлено позивачу ОСОБА_1 в задоволенні позову у зв’язку з недоведеністю матеріально-правової вимоги, судом не аналізувалась заява АТ КБ «Приватбанк» про застосування позовної давності щодо звернення позичальника до суду з вимогами про визнання договорів недійсними.

Відповідно до ст.141 ЦПК, враховуючи, що позивач звільнений від сплати судових витрат, то витрати з оплати судового збору за розгляд позову ОСОБА_1 необхідно віднести на рахунок держави.

На підставі викладеного, та керуючись ст.ст. 6, 15, 16, 203, 215-217, 258,549, 625, 627, 1048, 628, 638, 1050, 1054 ЦК України, Закону України «Про захист прав споживачів», ст.ст. 12, 13, 78, 81, 89, 141, 263-265, 280-282 ЦПК України, -

В И Р І Ш И В:

У задоволенні позову ОСОБА_1 (ІНФОРМАЦІЯ_1, 18000, АДРЕСА_2, РНОКПП НОМЕР_1) до Акціонерного товариства комерційного банку «Приватбанк» (юридична адреса: 01001, м. Київ, вул. Грушевського, 1д, ЄДРПОУ 14360570), Публічного акціонерного товариства «Страхової компанії «ІНГОССТРАХ» (49100, м.Дніпро, Кондацький спуск, 2) про захист прав споживачів, визнання недійсними кредитного договору, договору іпотеки, визнання недійсними договорів страхування - відмовити.

Позов Акціонерного товариства комерційного банку «Приватбанк» (юридична адреса: 01001, м. Київ, вул. Грушевського, 1д, ЄДРПОУ 14360570) до ОСОБА_1 (ІНФОРМАЦІЯ_1, 18000, АДРЕСА_2, РНОКПП НОМЕР_1) про стягнення заборгованості – задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 (ІНФОРМАЦІЯ_1, 18000, АДРЕСА_2, РНОКПП НОМЕР_1) на користь Акціонерного товариства комерційного банку «Приватбанк» (юридична адреса: 01001, м. Київ, вул. Грушевського, 1д, ЄДРПОУ 14360570) заборгованість за кредитом за договором №CSIPGA00000074 від 05.04.2007 року в розмірі 21 727, 05 доларів США (двадцять одна тисяча сімсот двадцять сім долл. США 05 центів).

Стягнути з ОСОБА_1 (ІНФОРМАЦІЯ_1, 18000, АДРЕСА_2, РНОКПП НОМЕР_1) на користь Акціонерного товариства комерційного банку «Приватбанк» (юридична адреса: 01001, м. Київ, вул. Грушевського, 1д, ЄДРПОУ 14360570) судовий збір в сумі 3252,06 гривень.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Апеляційна скарга на рішення згідно п. 15.5 Перехідних положень ЦПК України подається до Апеляційного суду Черкаської області протягом тридцяти днів з дня її проголошення через Соснівський районний суд м. Черкаси.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення виготовлений 08.10.2018 р.

Головуючий: Т.Є. Троян