Рішення № 7698029, 28.01.2010, Господарський суд Луганської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

91000, м. Луганськ, пл. Героїв ВВВ, 3а. Тел. 55-17-32

______ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28.01.10                                                                                 Справа № 17/342

          За позовом Станично-Луганського міжрайонного управління водного господарства, смт. Станично-Луганське Луганської області

до Селянського (фермерського) господарства «Зарічне», с. Миколаївка Станично-Луганського району Луганської області

про стягнення 5922 грн. 16 коп.

          Суддя Фонова О.С.

                                         Представники:

від позивача: Хусточкіна І.Є., довіреність № 1 від 08.01.2009;

від відповідача: не прибув.

Суть спору: позивачем заявлено вимогу про стягнення з відповідача на користь позивача основного боргу у сумі 5575,46 грн., пені у сумі 346,70 грн., згідно договору надання послуг з подачі води на полив сільськогосподарських культур № 24 від 30.03.2009.

Представником позивача в судовому засіданні 28.01.2010 було надано клопотання, згідно якого він повідомляв про сплату відповідачем основного боргу у сумі 5575,46 грн. та зменшив позовні вимоги в частині стягнення пені, у зв’язку з чим, до стягнення підлягає пеня у сумі 328,08 грн.

Відповідно до ст. 22 Господарського процесуального кодексу України зменшення розміру позовних вимог є правом позивача. Тому, та з урахуванням дотримання всіх вимог, зменшення розміру позовних вимог за вказаною заявою позивача прийнято судом до розгляду.

Відповідач витребувані судом документи не надав, явку повноважних та компетентних представників у судові засідання 11.01.2010, 28.01.2010, не забезпечив, хоча належним чином був повідомлений про час та місце їх проведення, про що свідчить відповідний штамп суду з відміткою про відправку документу на звороті примірника всіх ухвал суду, який містить вихідний реєстраційний номер, загальну кількість відправлених примірників ухвали, дату відправки, підпис працівника суду, яким вона здійснена.

Як зазначив Вищий господарський суд України в Інформаційному листі від 13.08.2008 № 01-8/482 Про деякі питання застосування норм господарського процесуального кодексу України (п. 19)… дана відмітка, за умови, що її оформлено відповідно до вимог п. 3.5.11 Інструкції з діловодства в господарських судах України, затв. наказом ВГСУ від 10.12.2002 № 75 (з подальшими змінами), є підтвердженням належного надсилання копій процесуального документа сторонам та іншим учасникам судового процесу.

Статтею 18 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб – підприємців»передбачено, якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін. Якщо такі відомості, є недостовірними і були внесені до нього, то третя особа може посилатися на них у спорі як на достовірні. Третя особа не може посилатися на них у спорі у разі, якщо вона знала або могла знати про те, що такі відомості є недостовірними. Якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб –підприємців, не були до нього внесені, вони не можуть бути використані в спорі з третьою особою, крім випадків, коли третя особа знала або могла знати ці відомості.

До повноважень суду не віднесено встановлення фактичного місцезнаходження учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому відповідні процесуальні документи надсилались згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи, а також згідно відомостей, що містяться у довідці з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб –підприємців, станом на час розгляду справи.

Про поважні причини неявки в судове засідання представника відповідача суд не повідомлений. Клопотань про відкладення розгляду справи від відповідача не надходило.

З огляду на вищевказане, відповідно до ст. 75 ГПК України справа розглядається за наявними в ній матеріалами.

Дослідивши обставини справи, витребувані судом та надані позивачем докази на підтвердження своїх доводів, суд

в с т а н о в и в:

Між Станично-Луганським міжрайонним управлінням водного господарства, (позивач у справі), як Виконавцем, та Селянським (фермерським) господарством «Зарічне», (відповідач у справі), як Замовником, був укладений договір надання послуг з подачі води на полив сільськогосподарських культур № 24 від 30.03.2009 (далі –Договір).

Згідно пункту 1.1 Договору, він передбачає умови та порядок подачі води для поливу сільгоспкультур, а також розрахунків за послуги по її подачі.

Пунктом 1.2 Договору передбачено, що подача води водокористувачу здійснюється з точки водовиділу. Точкою водозабору вважається насосна станція з регулюючою ємкістю, водоводом та гідротехнікою спорудою на ньому, що перебувають на балансі Виконавця, з якої здійснюється подача води Замовнику.

У пункті 2.1.1 Договору вказано, що Виконавець зобов’язаний здійснювати подачу води згідно з планом поливу відповідно до заявки Замовника протягом поливного сезону 2009 року за кошти водокористувачів з оплатою за електроенергією по насоснім станціям від джерела зрошення, а у разі додаткового бюджетного фінансування на оплату електроенергії здійснювати подачу води до точки водовиділу Замовника.

Як встановлено у пункті 2.2.2 Договору, Замовник зобов’язаний своєчасно оплачувати Виконавцю вартість послуг з подачі замовлених обсягів води.

Пунктом 3.1.3 Договору передбачено, що ведення обліку обсягів поданої води у цьому договорі (за домовленості з Замовником) здійснюється за показаннями електростанції та водолічильника.

З пункту 4.1 Договору вбачається, що оплата вартості послуг з подачі води на полив зрошуваних земель здійснюється за договірною ціною вартості послуг з подачі 1 куб.м води за фактично подані обсяги води відповідно до положень Методики формування ціни на подачу води на зрошення, промислові та комунальні потреби, затвердженої наказом Держводгоспу від 29.11.2006 № 233.

Пунктом 4.6 Договору встановлено, що на підставі звірення розрахунків за послуги з подачі води до 5 числа наступного за звітним місяцем Виконавець надає Замовнику остаточні розрахунки за послуги попереднього місяця. До 10 числа наступного за звітним місяцем Замовник зобов’язаний остаточно розрахуватися за послуги попереднього місяця.

Згідно пункту 5.3 передбачено, що за невиконана Замовником пункту 4.6 договору встановлюється пеня в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діє на момент нарахування пені, від суми заборгованості за кожний день прострочення оплати послуг з моменту остаточного розрахунку.

Пунктом 7.1 Договору передбачено, що Договір набирає чинності з моменту підписання його Сторонами та діє до повного виконання своїх зобов’язань.

На виконання умов вказаного Договору позивач надав послуги з подачі води на полив сільськогосподарських культур, що підтверджується актами здачі-приймання води від 29.07.2009, 27.08.2009, 25.09.2009 та 26.10.2009, підписаними обома сторонами та скріпленими їх печатками.

У зв’язку з частковою оплатою наданих послуг відповідачем, за ним утворилась заборгованість за вказаний період на суму 5575,46 грн.

Відповідачем на час подання позову сума боргу сплачена не була, у зв’язку з чим позивач звернувся до суду з вимогою про стягнення боргу у сумі 5575,46 грн.

Крім того позивачем заявлено вимогу про стягнення пені у сумі 328,08 грн. за період згідно наданого розрахунку з урахуванням часткових оплат відповідачем.

Відповідач не скористався наданим йому правом на судовий захист, обставин, на які посилається позивач в обґрунтування своїх позовних вимог не спростував.

Встановивши фактичні обставини справи, оцінивши доводи позивача та надані ним докази, суд дійшов висновку про наступне.

Згідно ч. 1 ст. 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов’язання, що виникає між суб’єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених Господарським кодексом, в силу якого один суб’єкт (зобов’язана сторона, у тому числі боржник) зобов’язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб’єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб’єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов’язаної сторони виконання її обов’язку.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України, суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання – відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов’язання не допускається, зобов’язання має виконуватись належним чином відповідно до умов, що передбачені договором, вимогами Цивільного кодексу України, тощо.

Статтею 901 ЦК України встановлено, що за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов’язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов’язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Частиною 1 статті 903 ЦК України передбачено, якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов’язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Судом встановлено, що позивач надав послуги, передбачені Договором відповідачу.

Також встановлено, що зобов’язання по перерахуванню позивачеві повної оплати за зазначені послуги, в обумовлені договором строки відповідачем виконані не були.

З пункту 4.6 Договору встановлено, що на підставі звірення розрахунків за послуги з подачі води до 5 числа наступного за звітним місяцем Виконавець надає Замовнику остаточні розрахунки за послуги попереднього місяця. До 10 числа наступного за звітним місяцем Замовник зобов’язаний остаточно розрахуватися за послуги попереднього місяця.

Статтею 530 ЦК України встановлено, якщо у зобов’язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

З огляду на викладене, заборгованість відповідача у сумі 5575,46 грн. грн. за послуги з подачі води на полив сільськогосподарських культур підтверджується матеріалами справи та не спростовується відповідачем.

Однак, як встановлено при розгляді справи, 16.12.2009 відповідач здійснив оплату основного боргу в сумі 3000 грн., а 20.01.2010 –у сумі 2575,46 грн., тобто сплатив борг в повному обсязі –5575,46 грн., що підтверджується прибутковими касовими ордерами № 386 від 16.12.2009 та № 11 від 20.01.2010.

Таким чином, провадження у справі в частині стягнення основного боргу у сумі 5575,46 грн. слід припинити на підставі п. 11 ч. 1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України, у зв‘язку з тим, що відповідачем частково погашена заборгованість після звернення позивача до суду (позовну заяву здано представником позивача до канцелярії суду 15.12.2009).

Стосовно стягнення пені у сумі 328,08 грн. за період згідно наданого розрахунку з урахуванням часткових оплат відповідачем, слід зазначити наступне.

Відповідальність за несвоєчасне здійснення грошових зобов’язань передбачена сторонами у пункті 5.3 Договору, де зазначено, що за невиконання Замовником пункту 4.6 Договору встановлюється пеня в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діє на момент нарахування пені, від суми заборгованості за кожен день прострочення оплати послуг.

У зв’язку з викладеним, вимога про стягнення пені є обґрунтовано заявленою, вірно нарахованою та такою, що підлягає задоволенню.

З урахуванням викладеного, позов слід задовольнити частково. Позовні вимоги про стягнення пені у сумі 328,08 грн. підлягають задоволенню. В частині стягнення основного боргу у сумі 5575,46 грн. провадження у справі слід припинити.

Судові витрати покладаються на відповідача, згідно зі статтею 49 ГПК України.

При зменшенні позовних вимог судові витрати в частині зменшення покладаються на позивача.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 22, 43, 44, 49, 75, 82, 84, 85 ГПК України, суд

в и р і ш и в :

1.          Позов задовольнити частково.

2.          Стягнути з Селянського (фермерського) господарства «Зарічне», с. Миколаївка Станично-Луганського району Луганської області, вул. Октябрьская, 50/2, ідентифікаційний код 23264753, на користь Станично-Луганського міжрайонного управління водного господарства, смт. Станично-Луганське-2 Луганської області, вул. Гагаріна, буд. 73, ідентифікаційний код 04544062, пеню у сумі 328,08 грн.; витрати по сплаті державного мита у сумі 101,68 грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у розмірі 235,27 грн., видати наказ.

3.          В решті позовних вимог провадження у справі припинити.

У судовому засіданні оголошено вступну і резолютивну частини рішення.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення 10-денного строку з дня його підписання.

Дата підписання рішення: 01.02.2010.

Суддя                                                                                 О.С. Фонова