Ухвала суду № 76980038, 08.10.2018, Монастирищенський районний суд Черкаської області

Справа № 701/554/18

Провадження № 1-кп/702/78/18

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

про повернення обвинувального акту прокурору

08 жовтня 2018 року м. Монастирище

Монастирищенський районний суд Черкаської області в складі:

головуючої-судді : ОСОБА_1

з секретарем : Ясінською О.А.

розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні в залі суду в м. Монастирище кримінальне провадження № 1-кп/702/78/18 у справі № 701/554/18, внесене до ЄРДР за № 12018250210000105 від 26.04.2018 року про обвинувачення ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженки ІНФОРМАЦІЯ_2, громадянки України, ІНФОРМАЦІЯ_3, не одруженої, пенсіонерки, жительки вул. Зарічна, 59 смт. Маньківка Маньківського району Черкаської області, раніше не судима, у кримінальному провадженні за ч. 1 ст. 309 КК України,

за участю сторін кримінального провадження та інших учасників судового провадження прокурора : Руденка Р.М.

захисника : ОСОБА_3

обвинуваченої : ОСОБА_2

в с т а н о в и в :

18.07.2018 року на адресу суду, згідно ухвали Апеляційного суду Черкаської області від 04.07.2018 року про передачу матеріалів кримінального провадження на розгляд Монастирищенського районного суду надійшов обвинувальний акт по кримінальному провадженню № 12018250210000105 від 26.04.2018 року відносно ОСОБА_2 про підозру у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 309 КК України, з угодою про визнання винуватості.

Відповідно до п. 3 розділу ХІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України від 02.06.2016 року № 1402-VІІІ " Про судоустрій і статус суддів", районні, міжрайонні, районні у містах, міські, міськрайонні суди продовжують здійснювати свої повноваження до утворення та початку діяльності місцевого окружного суду, юрисдикція якого розповсюджується на відповідну територію.

21.09.2018 року ухвалою суду у затвердженні угоди про визнання винуватості, укладеної 20.06.2018 року між прокурором Маньківського відділу Уманської місцевої прокуратури ОСОБА_4 та обвинуваченою ОСОБА_2 у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 309 КК України – відмовлено та продовжено розгляд кримінального провадження у загальному порядку.

В підготовчому судовому засіданні захисник заявив клопотання про повернення обвинувального акту прокурору в зв"язку з його невідповідністю вимогам ст. 291 КПК України, а саме не встановлено належним чином анкетні дані обвинуваченої. Зазначені в обвинувальному акті анкетні дані обвинуваченої, зокрема дата її народження, не відповідає даті народження особи, яка зазначена в паспорті.

Обвинувачена ОСОБА_2 підтримала клопотання захисника.

Прокурор проти задоволення клопотання захисника заперечував та пояснив, що дійсно в анкетних даних обвинуваченої, які зазначені в обвинувальному акті, а також в фактичних обставинах, які прокурор вважає встановленими маються формальні помилки, зокрема невірно зазначено дату народження обвинуваченої і в обвинуваченні невірно вказано рік вчинення злочину. Правом на виправлення даних помилок закон наділяє прокурора. Вважає, що справа може бути призначена до судового розгляду з даними помилками, а в подальшому вони можуть бути усунені.

Суд, заслухавши доводи учасників судового провадження, дослідивши обвинувальний акт з додатками, вважає, що обвинувальний акт підлягає поверненню прокурору, на підставі п. 3 ч. 3 ст. 314 КПК України, для усунення допущених недоліків при складанні обвинувального акту та виходить з наступного.

Згідно з положенням п. 13 ч. 1 ст. 3 КПК України, обвинувачення - це твердження про вчинення певною особою діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність, висунуте в порядку, встановленому цим Кодексом.

Згідно ч. 4 ст. 110 КПК України обвинувальний акт є процесуальним рішенням, яким прокурор висуває обвинувачення у вчиненні кримінального правопорушення і яким завершується досудове розслідування.

Обвинувальний акт повинен відповідати вимогам, передбаченим ст. 291 КПК України, яка, в свою чергу, містить вичерпний перелік відомостей, які повинен містити обвинувальний акт і вони є обов`язковими для їх виконання слідчим і прокурором та розширеному тлумаченню не підлягають.

Відповідно до вимог п. 2 ч. 2 ст. 291 КПК України обвинувальний акт має містити зокрема анкетні відомості кожного обвинуваченого (прізвище, ім’я, по батькові, дата та місце народження, місце проживання, громадянство).

В підготовчому судовому засіданні встановлено, що згідно паспорта громадянина України серії НС № 529349, анкетні відомості ОСОБА_2, зазначення яких передбачено п. 2 ч. 2 ст. 291 КПК України наступні: ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_4, уродженка с. Хижня Жашківського району Черкаської області, громадянка України, натомість за змістом обвинувального акту анкетні відомості ОСОБА_2, як обвинуваченої, в частині дати її народження зазначені наступні: ІНФОРМАЦІЯ_1. Тобто, стороною обвинувачення не встановлено особу обвинуваченої та не зазначені її анкетні дані.

Обвинувальний акт - це важливий процесуальний документ досудового розслідування. Його процесуальне значення полягає в тому, що він встановлює межі майбутнього судового розгляду, яке здійснюється лише стосовно особи, якій висунуто обвинувачення, і лише в межах висунутого обвинувачення (ч.1 ст.337 КПК України).

Крім іншого, формулювання обвинувачення має бути конкретним, тобто в ньому повинно бути детально описано місце вчинення злочину, час, спосіб вчинення, зокрема, конкретні дії (бездіяльність), які були скоєні обвинуваченим, ознаки суб'єктивної сторони злочину (форма вини, мотив, мета) та інші обставини, відповідно до положень ст. 91 КПК України.

Пунктом 1 частини 1 статті 91 КПК України визначено, що у кримінальному провадженні доказуванню підлягають :

1) подія кримінального правопорушення (час, місце, спосіб та інші обставини вчинення кримінального правопорушення).

Відповідно до п.5 ч.2 ст. 291 КПК України обвинувальний акт, окрім іншого, має містити виклад фактичних обставин кримінального правопорушення, які прокурор вважає встановленими, правову кваліфікацію кримінального правопорушення з посиланням на положення закону і статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність та формулювання обвинувачення.

В обвинувальному акті, а саме в частині зазначення обставин, які прокурор вважає встановленими, зазначено, що ОСОБА_2 вчинила злочин в останніх числах вересня 2018 року, натомість обвинувальний акт затверджено прокурором Маньківського відділу Уманської місцевої прокуратури 20.06.2018 року, тобто ще до події злочину і ці твердження в обвинувальному акті є суперечливими. Крім цього, обвинувальний акт в цій частині суперечить іншим матеріалам, які додані до обвинувального акту, а саме реєстру матеріалів досудового розслідування у кримінальному провадженні, внесеному в Єдиний реєстр досудових розслідувань за № 12018250210000105 від 26 квітня 2018 року, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 309 КК України та розписці про отримання копії обвинувального акту і реєстру матеріалів досудового розслідування, яка датована 20.06.2018 року, тобто ще до події злочину.

Відповідно до роз»яснень Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, викладених в інформаційному листі від 03.10.2012 року «Про порядок здійснення підготовчого судового провадження відповідно до вимог Кримінального процесуального кодексу України», у підготовчому судовому засіданні суд повертає обвинувальний акт, якщо він не відповідає вимогам ст. 291 КПК України, зокрема, якщо він містить положення, що суперечать одне одному, у ньому наведено недопустиму натуралізацію опису злочину, він не підписаний слідчим (за винятком випадків, коли прокурор склав його самостійно) чи не затверджений прокурором, або до нього не долучено передбачені законом додатки.

Як вбачається з п. 10 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про застосування законодавства, яке забезпечує право на захист у кримінальному судочинстві» від 24.10.2003 р. №8, суд повинен вимагати від органів досудового слідства, щоб пред'явлене особі обвинувачення було конкретним за змістом. Зокрема, воно повинно містити дані про злочин, у вчиненні якого обвинувачується особа, час місце та інші обставини його вчинення, наскільки вони відомі слідчому. Вказаний принцип закріплений у ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, де зазначено, що кожний обвинувачений у вчиненні кримінального правопорушення має бути негайно й детально проінформований зрозумілою для нього мовою про характер і причини висунутого проти нього обвинувачення.

Європейський суд з прав людини у справі «Абрамян проти Росії більш ґрунтовно тлумачить зазначену норму, вказуючи на необхідність приділяти особливу увагу роз'ясненню «обвинувачення» особі, стосовно якої порушено кримінальну справу, та як деталі вчинення злочину можуть відігравати вирішальну роль під час розгляду кримінальної справи. Оскільки саме з моменту доведення їх до відома підозрюваного він вважається офіційно письмово повідомлений про фактичні та юридичні підстави пред'явленого йому обвинувачення (рішення від 19.12.1989 р. у справі «Камінські проти Австрії» №9783/82 п. 79). У кримінальній справі надання повної, детальної інформації щодо пред'явленого особі обвинувачення та, відповідно, про правову кваліфікацію, яку суд може дати відповідним фактам, є важливою передумовою забезпечення справедливого судового розгляду (рішення від 25.03.1999 р. у справі «Пелісьє та Сассі проти Франції» №25444/94, п. 52; рішення від 25.07.2000 р. у справі «Матточіа проти Італії», №23969/94, п. 58; рішення від 20.04.2006 р. у справі «І.Н. та інші проти Австрії», №42780/98, п. 34).

До того ж право бути проінформованим про характер і причини обвинувачення потрібно розглядати у світлі права обвинуваченого мати можливість підготуватися до захисту, гарантованого пп. «Ь» п. З ст. 6 Конвенції (рішення у справі «Пелісьє та Сассі проти Франції» п. 54, а також «Даллос проти Угорщини», п. 47).

Відповідно до вимог кримінального процесуального закону, зокрема ст. ст. 277, 291 КПК України, обвинувачення має бути логічним і конкретним, виходячи з об'єктивно встановлених обставин кримінального правопорушення.

Без цього суду на початку судового розгляду неможливо однозначно уяснити для себе суть обвинувачення, роз'яснити її обвинуваченому, прийняти правильне рішення щодо можливого визнання обвинуваченим фактичних обставин справи і визначити обсяг доказів, які підлягають дослідженню.

Неконкретність обвинувачення порушує права обвинуваченого на захист вже з моменту надання йому копії обвинувального акта, так як захищатися від неконкретного обвинувачення неможливо, з урахуванням ст. 42 КПК України, яка передбачає, що обвинувачений має право знати, у вчиненні якого кримінального правопорушення його обвинувачують.

Підставою для зміни обвинувачення в суді є лише встановлення нових фактичних обставин кримінального правопорушення. Цьому праву прокурора кореспондує його обов'язок належним чином виконувати свої повноваження під час досудового розслідування.

Відповідне право у прокурора виникає лише під час судового розгляду, за наявності визначених у законі підстав і волі на те. Суд позбавлений процесуальної можливості примусити прокурора конкретизувати ( усунути недоліки) обвинувачення.

Не вдаючись до аналізу доказів у справі, не оцінюючи правильність кваліфікації дій обвинуваченої та не вирішуючи питань, що притаманні для судового розгляду, суд, дослідивши виключно обвинувальний акт та матеріали додані до обвинувального акту, вважає, що він не повністю відповідає вимогам закону, а призначення судового розгляду за ним буде грубим порушенням права обвинуваченої на захист, оскільки він не відповідає вимогам ч. 2 ст. 291 КПК України, зокрема в зазначенні анкетних відомостей обвинуваченої (дата народження) (п. 2 ч. 2 ст. 291 КПК України) та в частині формулювання обвинувачення кримінального правопорушення (п.5 ч.2 ст.291 КПК України), які описані вище. Ці порушення вимог кримінального процесуального закону, протиріччя та неповнота встановлені в обвинувальному акті є суттєвими, оскільки не дозволяють з точністю ідентифікувати особу обвинуваченої, свідчать про порушення права на захист обвинуваченої і як результат унеможливлюють, до їх усунення, призначення справи до судового розгляду з підготовчого судового засідання та повинні бути усунені саме органом досудового розслідування.

За наведених обставин, обвинувальний акт підлягає поверненню прокурору для усунення зазначених недоліків.

Відповідно до п. 3 ч. 3 ст. 314 КПК України у підготовчому судовому засіданні суд має право прийняти рішення про повернення обвинувального акта, якщо він не відповідає вимогам КПК України, а тому суд вважає, що за наявності вищезазначених обставин за необхідне, оскільки обвинувальний акт не відповідає вимогам ст. 291 КПК України, повернути обвинувальний акт прокурору, для усунення допущених недоліків та задоволити клопотання захисника.

Керуючись ст. ст. 32, 99, 291, 314-317, 342-345 КПК України, суд

п о с т а н о в и в :

Клопотання захисника задоволити.

Обвинувальний акт у кримінальному провадженні відносно ОСОБА_2, внесеному в Єдиний реєстр досудових розслідувань за № 12018250210000105 від 26.04.2018 року, складений 30.05.2018 року заступником начальника ВП начальником СВ Маньківського ВП Уманського ВП ГУНП в Черкаській області майором поліції ОСОБА_5 та затверджений 20.06.2018 року прокурором Маньківського відділу Уманської місцевої прокуратури ОСОБА_4, з додатками, повернути прокурору Маньківського відділу Уманської місцевої прокуратури ОСОБА_4, для усунення вказаних у мотивувальній частині ухвали недоліків та виконання вимог кримінального процесуального кодексу України.

Зобов'язати прокурора усунути виявлені недоліки протягом 14 (чотирнадцяти) діб з дня проголошення ухвали.

Ухвала може бути оскаржена до Апеляційного суду Черкаської області протягом семи днів з дня її проголошення через районний суд.

Ухвала суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після прийняття рішення судом апеляційної інстанції.

Суддя: Н.В. Мазай