Ухвала суду № 76977679, 05.10.2018, Дубенський міськрайонний суд Рівненської області

Справа № 559/572/18

УХВАЛА

"05" жовтня 2018 р. Дубенський міськрайонний суд Рівненської області

в складі: головуючої судді Жуковської О.Ю.,

секретаря судового засідання Стехи М.В.,

за участю: прокурора Войтюка О.І.,

обвинувачених ОСОБА_1, ОСОБА_2,

захисників ОСОБА_3, ОСОБА_4,

розглянувши у судовому засіданні в кримінальному провадженні №12018180040000238 відносно: ОСОБА_1 за ч.2 ст.342, ч.2 ст.345 КК України та ОСОБА_2 за ч.2 ст. 342 КК України, клопотання прокурора про продовження строку запобіжного заходу, -

ВСТАНОВИВ:

ухвалою суду до ОСОБА_1 застосовано запобіжний захід у виді тримання під вартою, строк якого закінчується 08.10.2018.

У судовому засіданні прокурор заявив клопотання про продовження ОСОБА_1 строку запобіжного заходу в виді тримання під вартою на 60 діб, оскільки існують ризики, що ОСОБА_1 може продовжити злочинну діяльність, шляхом вчинення нового злочину, вчинити дії спрямовані на перешкоджання встановленню істини в справі та ухилитися від суду. Вважає, що більш м’який запобіжний захід не здатен усунути наявні ризики, оскільки обвинувачений раніше судимий. Обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення під час іспитового строку, ніде не працює, не має сталих соціальних зв'язків.

Його захисник просить відмовити в задоволенні клопотання прокурора, оскільки воно не правильно процесуально оформлено й не відповідає вимогам ст.177 КПК України. Так клопотання про "обрання (продовження)", а прокурор не зазначив що ж саме він просить, бо не викреслив зайве. Також клопотання прокурором подане до суду в порушення строків, визначених ст.113, ч.2 ст.115, ст.199 КПК України не за 5 днів до закінчення строку запобіжного заходу – 14:30 год. 03.10.2018, а лише 04.10.2018. Тобто прокурор не виконав свій обов’язок і звернувся до суду з пропущенням строку.

Обвинувачений ОСОБА_1 підтримує позицію свого захисника, але одночасно просить застосувати до нього запобіжний захід у виді домашнього арешту.

Щодо тверджень захисника про відмову у задоволенні клопотання прокурора через недотримання ним процесуальних строків, то суд вважає наступне. Порядок подачі клопотань, визначений ст. 199 КПК України, відноситься до стадії досудового розслідування. Крім того, в КПК України відсутня норма, яка би визначала наслідок пропущеного строку у виді відмови в задоволенні клопотання.

Під час судового розгляду суд керується ст. 331 КПК України.

Згідно до вимог ч.3 ст.331 КПК України, незалежно від наявності клопотань суд зобов’язаний розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою до спливу двомісячного строку з дня застосування судом до обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.

В даному випадку клопотання має бути розглянуто до завершення строку тримання під вартою, без визначення терміну подачі клопотання. Графік судових засідань узгоджений з усіма сторонами, відомий кожному учаснику. Клопотання прокурором подане в судовому засіданні до завершення строку тримання під вартою. Судом забезпечена можливість стороні захисту підготуватись і оголошено перерву. Клопотання розглядається на наступний день після подачі в судовому засіданні.

Аналогічно як суд не вважає за можливе відмовити в задоволені клопотання лише з формальних підстав не визначенння в письмовому клопотанні прокурора "обрання" це чи "продовження" строку запобіжного заходу. В судовому засіданні прокурор просить продовжити запобіжний захід.

Тож, клопотання необхідно розглянути по суті.

Ризик перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином і ухилитися від суду, заявлені прокурором, - суду не доведені. В даному випадку суд погоджується зі стороною захисту: перебуваючи під вартою неможливо працевлаштуватись, тож це не може бути обгрунтуванням ризику. Під час судового розгляду ОСОБА_1 не перешкоджає процесу.

Суд враховує, що ОСОБА_1 є судимим, але звільнений від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком, обвинувачується у вчиненні двох кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст. 342, ч.2 ст.345 КК України. На даний час ризик, передбачений п.5 ч.1 ст. 177 КПК України, а саме: вчинити інше кримінальне правопорушення, - не зменшився. Більш м’який запобіжний захід не усуне наявного ризику. Соціальні зв'язки у ОСОБА_1 є, адже він проживає з матір'ю. Проте, наявність такого соціального зв'язку суд не вважає достатнім стримуючим фактором, який усуне ризик. ОСОБА_1 - здоровий хлопець молодого віку, який до 18 років вже тричі засуджений. І після повноліття обвинувачується у злочинах проти авторитету органів державної влади під час перебування на іспитовому строці.

Тому з метою забезпечення виконання обвинуваченим покладених на нього обов’язків, а також запобігання можливому ризику вчинити інше кримінальне правопорушення, суд вважає, що на даний час підстав для зміни запобіжного заходу і обрання іншого запобіжного заходу, - немає.

Відповідно до ч.3 ст. 183 КПК України слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою зобов’язаний визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання обвинуваченим обов’язків, передбачених цим Кодексом, крім випадків, передбачених частиною четвертою цією статті.

Відповідно до п.1 ч.5 ст.182 КПК України, щодо особи, обвинуваченої у вчиненні злочину середньої тяжкості, визначається розмір застави в межах від 1 до 20 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Для того, щоб розмір застави можна було вважати таким, який здатен забезпечити належну процесуальну поведінку обвинуваченого, суд враховує положення ст.ст. 177, 178 КПК України. Суд вважає, що розмір застави повинен визначатися тим ступенем довіри, при якому перспектива втрати застави, буде достатнім стримуючим засобом, щоб відбити в особи, щодо якої застосовано заставу, бажання будь-яким чином вчиняти інші злочини.

З врахуванням наведеного, особи обвинуваченого ОСОБА_1, тяжкості інкримінованого йому діяння, суд вважає за необхідне продовжити запобіжний захід у виді тримання під вартою із визначення розміру застави в межах, передбачених п. 1 ч. 5 ст. 182 КПК України: в розмірі 20 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що дозволить забезпечити належну процесуальну поведінку обвинуваченого на період часу розгляду справи судом.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 177, 178, 182-184, 194, 331, 371- 372 КПК України, суд -

УХВАЛИВ:

клопотання прокурора задовольнити: продовжити обвинуваченому ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженцю ІНФОРМАЦІЯ_2, громадянину України, який проживає за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_3, - запобіжний захід у виді тримання під вартою строком на 60 (шістдесят) діб, з утриманням в ДУ «Рівненський слідчий ізолятор» строком до 04 грудня 2018 року до 16:00 год.

Встановити розмір застави в двадцять розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб - 36820 (тридцять шість тисяч вісімсот двадцять) грн. (реквізити для внесення застави: ТУ ДСА України в Рівненській області, депозитний рахунок 37315038010559, банк отримувач ДКС України м. Київ, МФО 820172, ЄДПРОУ 26259988, призначення платежу «застава»).

В разі внесення застави покласти на ОСОБА_1 такі обов'язки:

1) проживати за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_4;

2) не відлучатися з населеного пункту, в якому він проживає, без дозволу суду;

3) в разі наявності здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт, закордонний паспорт, інші документи, що дають право на виїзд з України.

Копію ухвали вручити ОСОБА_1 та його захиснику.

Копію ухвали направити для виконання начальнику ІТТ №4 ГУНП України в Рівненській області та начальнику ДУ «Рівненський слідчий ізолятор».

Ухвала набирає законної сили з дня її оголошення та оскарженню не підлягає

Суддя: