Рішення № 76977429, 08.10.2018, Крюківський районний суд м. Кременчука

Провадження № 2/537/709/2018

Справа № 537/2127/18

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

08.10.2018 року Крюківський районний суд м. Кременчука Полтавської області в складі

головуючого судді Маханькова О.В.,

за участю секретаря судового засідання Скічко Н.В.,

представника позивача ОСОБА_1, ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі Крюківського районного суду у місті Кременчуці Полтавської області справу за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про стягнення заборгованості за договорами позики,-

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду із позовом про стягнення з ОСОБА_4 боргу згідно договорів позики від 27 лютого 2015 року, 19 березня 2015 року, 22 травня 2015 року, 17 грудня 2015 року у розмірі 1 175 419 грн. 97 коп. з яких: 130 950 грн. 00 коп. – сума боргу, 173 222 грн. 84 коп. – відсотки, 871 247 грн. 13 коп – пені.

Свої позовні вимоги ОСОБА_3 обґрунтовує тим, що 27 лютого 2015 року між ним та ОСОБА_4 було укладено договір позики, за яким ОСОБА_4 отримала від ОСОБА_3 у борг грошові кошти в сумі 500 Доларів США з кінцевим терміном повернення 27.05.2015;

-19 березня 2015 року – 800 Доларів США з кінцевим терміном повернення 27.05.2015;

- 22 травня 2015 року - 1200 Доларів США з кінцевим терміном повернення 22.12.2015;

- 17 грудня 2015 року – 2500 Доларів США з кінцевим терміном повернення 17.06.2016.

Таким чином, за договорами позики відповідачем було отримано 5000 доларів США, що становить 130 950 грн. Однак, у визначені в розписках строки відповідач борг не повернула та не реагує на звернення позивача щодо повернення заборгованої суми. Прохав суд позов задовольнити.

Представник позивача в судовому засіданні позов підтримав, прохав суд позов задовольнити, проти прийняття заочного рішення не заперечує.

Відповідач ОСОБА_4 в судове засідання не з'явилась, хоча про день, час та місце розгляду справи була повідомлена належним чином, не скористалась своїм процесуальним правом та не надала відзив на позовну заяву.

Суд , заслухавши представників позивача, вивчивши матеріали справи, оцінивши надані докази, приходить до висновку, що позов підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України зобов’язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов’язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов’язку.

Згідно зі ст. 526 Цивільного кодексу України зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог – відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

У ч. 1 ст. 527 Цивільного кодексу України зазначено, що боржник зобов’язаний виконати свій обов’язок, а кредитор – прийняти виконання зобов’язання.

Ст. 530 Цивільного кодексу України передбачено, якщо у зобов’язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

У ст. 599 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов’язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов’язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов’язання (неналежне виконання).

Згідно з ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов’язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 1046 Цивільного кодексу України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики).

Ч. 2 ст. 1047 Цивільного кодексу України передбачено, що на підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника.

Згідно з ч. 1 ст. 1049 Цивільного кодексу України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику у строк та в порядку, що встановлені договором.

В ч. 12 постанови пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ № 5 від 30.03.2012 року вказано, що у разі якщо кредит правомірно наданий в іноземній валюті та кредитодавець (позивач) просить стягнути кошти в іноземній валюті, суд у резолютивній частині рішення зазначає про стягнення таких коштів саме в іноземній валюті, що відповідає вимогам частини третьої статті 533 ЦК. Разом із тим як за пред'явлення позову, так і при його вирішенні судом, ціна якого визначається в іноземній валюті, судовий збір сплачується позивачем або стягується судом у гривнях із урахуванням офіційного курсу гривні до іноземної валюти, встановленого Національним банком України на день сплати.

Частиною 3 ст. 533 ЦК України передбачено, що використання іноземної валюти, при здійсненні розрахунків на території України, за зобов'язаннями допускається у випадках, порядку та на умовах встановлених законом.

Відповідно до ст. 280 Цивільного процесуального кодексу України, суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасного існування таких умов: 1) відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання; 2) відповідач не з'явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин; 3) відповідач не подав відзив; 4) позивач не заперечує проти такого вирішення справи.

За таких обставин, суд вважає за можливе розглянути справу у відсутність позивача та його представника, які просили справу розглянути без їх участі та відповідача, яка, будучи належним чином повідомлена, в судове засідання не з'явилась, про причини неявки не повідомила, відзив на позову заяву не подала, та за згодою позивача та його представника ухвалити заочне рішення.

Судом встановлено, що 27 лютого 2015 року ОСОБА_3 позичив ОСОБА_4 грошові кошти в сумі 500 Доларів США, які остання зобов’язувалась повернути з урахуванням відсотків 27 травня 2015 року, що підтверджується письмовим договором позики, укладеним між ОСОБА_3 та ОСОБА_4

19 березня 2015 року ОСОБА_3 позичив ОСОБА_4 грошові кошти в сумі 800 Доларів США, які остання зобов’язувалась повернути з урахуванням відсотків 27 травня 2015 року, що підтверджується письмовим договором позики, укладеним між ОСОБА_3 та ОСОБА_4

22 травня 2015 року ОСОБА_3 позичив ОСОБА_4 грошові кошти в сумі 1200 Доларів США, які остання зобов’язувалась повернути з урахуванням відсотків 22 грудня 2015 року, що підтверджується письмовим договором позики, укладеним між ОСОБА_3 та ОСОБА_4

17 грудня 2015 року ОСОБА_3 позичив ОСОБА_4 грошові кошти в сумі 2500 Доларів США, які остання зобов’язувалась повернути з урахуванням відсотків 17 червня 2016 року, що підтверджується письмовим договором позики, укладеним між ОСОБА_3 та ОСОБА_4

Як встановлено судом, відповідач не повернув позивачу позичені грошові кошти у визначені договорами строки, і до даного часу не виконав взяті на себе зобов'язання за договорами позики.

Згідно зі ст. 99 Конституції України грошовою одиницею України є гривня.

Частиною 1 ст. 192 ЦК України визначено, що законним платіжним засобом, обов'язковим до прийняття за номінальною вартістю на всій території України, є грошова одиниця України - гривня.

Іноземна валюта може використовуватися в Україні у випадках і в порядку, встановлених законом (ч. 2 ст. 192 ЦК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 533 ЦК України грошове зобов'язання має бути виконане у гривнях.

Отже, гривня як національна валюта є єдиним законним платіжним засобом на території України.

Разом з тим, ч. 2 ст. 533 ЦК України допускає, що сторони можуть визначити в грошовому зобов'язанні грошовий еквівалент в іноземній валюті.

В такому разі сума, що підлягає сплаті за зобов'язанням, визначається в гривні за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу.

Згідно з ч. 3 ст. 533 ЦК України, використання іноземної валюти, а також платіжних документів в іноземній валюті при здійсненні розрахунків на території України за зобов'язанями допускається у випадках, порядку та на умовах, встановлених законом.

Аналіз зазначених норм права дає підстави для висновку, що незалежно від валюти боргу (тобто грошової одиниці, в якій обчислена сума зобов'язання), валютою платежу, тобто засобом погашення грошового зобов'язання і фактичного його виконання є національна валюта України - гривня.

Відтак, у національній валюті України підлягають стягненню і інші складові грошового зобов'язання, передбачені, зокрема, у ст. 1048 ЦК України, та при застосуванні ст. 625 ЦК України.

Така правова позиція викладена в постанові Верховного Суду України в справі N 6-79цс14 від 02.07.2014 р.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач передав відповідачу грошові кошти за чотирма договорами позики на загальну суму 5000,00 доларів США.

Тому, борг за договором позики від 27.02.2015 р. в сумі 500 доларів США в еквіваленті національної валюти становить 13 090 грн.

Борг за договором позики від 19.03.2015 р. в сумі 800 доларів США та в еквіваленті національної валюти становить 20 944 грн.

Борг за договором позики від 22.05.2015 р. в сумі 1200 доларів США та в еквіваленті національної валюти становить 31 416 грн.

Борг за договором позики від 17.12.2015 р. в сумі 2500 доларів США та в еквіваленті національної валюти становить 65 500 грн.

Таким чином, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню заборгованість за чотирма договорами позики в сумі 130 950 грн.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Таким чином, з відповідача підлягає до стягнення 16 524 грн. 90 коп. відсотків за користування позикою за договором від 27 лютого 2015 року за період з 27.02.2015 по 30.04.2018.

А також 26 439 грн. 84 коп. відсотків за користування позикою за договором від 19 березня 2015 року за період з 19.03.2015 по 30.04.2018.

Та 38558 грн. 10 коп. відсотків за користування позикою за договором від 22 травня 2015 року за період з 22.05.2015 по 30.04.2018.

А також 91 700 грн. відсотків за користування позикою за договором від 17 грудня 2015 року за період з 17.01.2016 по 30.04.2018.

Таким чином, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню заборгованість по відсоткам за користування позикою у загальній сумі 173 222 грн. 84 коп.

Разом з тим, позовні вимоги щодо стягнення з відповідача 871 247 грн. 13 коп пені за прострочення виконання зобов’язання необхідно задовольнити частково, стягнувши з відповідача грошові кошти у сумі 216 033 грн. 25 коп., вказане узгоджується із положенням ч.3 ст.551 ЦК України, якою передбачено, що розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків.

Відповідно до положень ст. 81 ЦПК України, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно до положень ст. 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

За таких обставин, враховуючи порушення позичальником умов договорів позики та відсутність будь-яких заперечень щодо заявлених позовних вимог з боку відповідача, суд приходить до висновку, що цивільне (майнове) право позивача по отриманню від відповідача позики та інших складових грошового зобов'язання підлягає судовому захисту, а відповідно позов ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про стягнення заборгованості за договорами позики підлягає частковому задоволенню, тому з відповідача на користь позивача підлягає до стягнення заборгованість за договорами позики від 27.02.2015, 19.03.2015, 22.05.2015, 17.12.2015 у розмірі 130 950 грн., відсотки за користування позиками у розмірі 173 222 грн. 84 коп., пені у розмірі 216 033 грн. 25 коп., а всього 520 206 грн. 09 коп.

Крім того, у відповідності до ст. 141 ЦПК України, з відповідача на користь позивача підлягає до стягнення судовий збір у розмірі 8 810 грн.

Ураховуючи вищевикладене та керуючись ст. ст. 192, 526, 533, 546, 547, 549, 610, 625, 1046, 1047, 1049 Цивільного кодексу України, ст. ст. 2, 10, 49, 76, 77-81, 89, 141, 209, 247, 265, 272, 282, 284, 354, п. п. 15.5 п. 15 Розділу XIII Перехідних положень ЦПК України,-

УХВАЛИВ:

Позов ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про стягнення заборгованості за договорами позики - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_1, зареєстрованої за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_2, на користь ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_3, реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_2, зареєстрованого за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_4, заборгованість за договорами позики від 27.02.2015р., 19.03.2015р., 22.05.201р., 17.12.2015року у розмірі 130 950/сто тридцять тисяч дев*ятсот п*ятдесят/ грн., відсотки за користування позиками у розмірі 173 222/сто сімдесят три тисячі двісті двадцять дві/ грн. 84 коп., пені у розмірі 216 033/двісті шістнадцять тисяч тридцять три/ грн. 25 коп., а всього 520 206/ п*ятсот двадцять тисяч двісті шість/ грн. 09 коп.

В задоволенні інших позовних вимог - відмовити.

Стягнути з ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_1, зареєстрованої за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_2, на користь ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_3, реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_2 8810/вісім тисяч вісімсот десять/грн..00 коп. сплаченого позивачем судового збору.

Заочне рішення може бути переглянуто судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Апеляційного суду Полтавської області через Крюківський районний суд м. Кременчука протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Суддя: Маханьков О.В.