Рішення № 76976960, 04.10.2018, Чутівський районний суд Полтавської області

Справа № 550/109/18

Провадження № 2/550/77/18

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

04 жовтня 2018 року смт. Чутове

Чутівський районний суд Полтавської області

в складі : головуючого - судді Ланни Я.О.,

за участю секретарів судового засідання - Томас Ю.П., Байрачної Н.В.,

представників позивача за первісним позовом - Шокало Т.В., Забари В.М.,

представника відповідача за первісним позовом - ОСОБА_3,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в смт. Чутове справу № 550/109/18 (провадження №2/550/77/18) за позовом Публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_4 про стягнення заборгованості за кредитним договором та зустрічним позовом ОСОБА_4 до Публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» про визнання недійсним Договору №SAMD №52000079044149 від 25.03.2013 р., укладеного на підставі заяви б/н від 22.06.2012 р.

у с т а н о в и в :

Публічне акціонерне товариство комерційний банк «ПриватБанк» звернулось з позовом до ОСОБА_4 про стягнення заборгованості за кредитним договором, посилаючись на те, що ОСОБА_4 звернулась до ПАТ КБ «ПриватБанк» з метою отримання банківських послуг, у зв»язку з чим підписала заяву б/н від 22.06.2012 року, згідно якої отримала кредит у розмірі 15000,00 грн у вигляді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок (що підтверджується Довідкою про зміну умов кредитування та обслуговування картрахунку), зі сплатою процентів в розмірі, зазначеному в Тарифах, що діють на дату нарахування, з розрахунку 365/366 календарних днів на рік. Відповідач підтвердив свою згоду на те, що підписана заява разом з «Умовами та правилами надання банківських послуг» та «Тарифами Банку», які викладені на банківському сайті www.privatbank.ua, складає між ним та Банком Договір про надання банківських послуг, що підтверджується підписом у заяві. Так, Банк свої зобов'язання за Договором виконав в повному обсязі, а саме надав відповідачу можливість розпоряджатися кредитними коштами на умовах передбачених Договором та в межах встановленого кредитного ліміту. Відповідач у свою чергу, не виконала свої зобов'язання за вказаним договором станом на 26.11.2017 року має заборгованість перед Банком в сумі 115120,76 грн., що складається із тіла кредиту - 14448,43 грн.; нарахованих процентів за користування кредитом - 4022,66 грн.; пені - 96649,67 грн. Враховуючи викладене позивач просить стягнути із відповідача ОСОБА_4 вищезазначену суму заборгованості за кредитом та понесені Банком судові витрати по справі в сумі 1762,00 грн.

Відповідач ОСОБА_4 заперечуючи проти первісного позову звернулась до суду із зустрічною позовною заявою до Публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» про визнання недійсним Договору №SAMD №52000079044149 від 25.03.2013 р., укладеного на підставі заяви б/н від 22.06.2012 р., посилаючись на те, що не було волевиявлення клієнта на укладення Банком договору без зазначення всіх істотних умов, що підтверджується відсутністю письмової форми даного договору через не підписання сторонами правочину. Враховуючи викладене, ОСОБА_4 просить суд визнати недійсним вказаний вище Договір, стягнути з Банку безпідставно списані кошти в сумі 1700 грн. та понесені судові витрати по справі.

09.02.2018 відкрито загальне провадження у справі.

Ухвалою судді від 05.03.2018 року зустрічну позовну заяву представника позивача ОСОБА_4, адвоката ОСОБА_3 до Публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» про визнання недійсним Договору № SAMD № 52000079044149 від 25.03.2013 р., укладеного на підставі заяви б/н від 22.06.2012 р. об'єднано в одне провадження з первісним позовом Публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_4 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Вирішено перейти до розгляду за правилами загального позовного провадження.

З метою виконання вимог ч.1 ст.189 ЦПК України розпочато підготовче провадження у об»єднаній справі.

Ухвалою суду від 08.06.2018 закрито підготовче провадження у справі та призначено судовий розгляд.

У судовому засіданні представники Банку, позовні вимоги підтримали повністю просили суд їх задовольнити. Зустрічний позов ОСОБА_4 не визнали, просили відмовити у його задоволенні за безпідставністю.

В судовому засіданні 03.10.2018 представник Банку Забара В.М. просив розглядати справу без урахування уточнень, викладених в заяві представника позивача від 24.05.2018 ( т.2 а.с. 63). Пояснивши, що в тексті уточненої заяви допущено описку стосовно дати укладення кредитного договору без номера, а саме помилковою слід вважати дату укладення договору 25.04.2006. Представник Забара В.М. наполягав, що датою укладення договору, на підставі якого Банком заявлено позову до суду є 22.06.2012.

Відповідач ОСОБА_4 та її представник ОСОБА_3 в судовому засіданні зустрічний позов підтримали, з підстав викладених в позові. В задоволенні первісного позову просили відмовити за безпідставністю.

Дослідивши наявні у справі докази та оцінивши їх у сукупності, судом встановлені наступні фактичні обставини і відповідні їм правовідносини.

Відповідно до ст.4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Згідно вимог ч.1 ст.13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених Кодексом випадках.

Відповідно до ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених статтею 82 цього Кодексу. Частиною 6 статті 81 ЦПК України передбачено, що доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

У судовому засіданні встановлено, що 22 червня 2012 року ОСОБА_4, підписавши заяву, погодилася з тим, що ця Заява разом із Пам'яткою клієнта, Умовами та Правилами надання банківських послуг, а також Тарифами складає між нею та Банком договір про надання банківських послуг. За вказаним договором, як вказує позивач, ОСОБА_4 отримала кредит у розмірі 15 000 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок.

Із Довідки про умови кредитування з використанням кредитки "Універсальна" вбачається, що на момент оформлення кредиту Банком встановлено поточну процентну ставку у розмірі 2,5% (30% на рік), вказано розміри комісій та штрафів, розмір щомісячного платежу (т. 1 а.с. 12).

Відповідач ОСОБА_4 користувалася кредитними коштами з використанням кредитних карток, зокрема номер НОМЕР_2, що підтверджується виписками по рахунку, довідкою Банку ( т.1 а.с. 129, а.с. 197-201, т. 2 а.с. 84).

Судом встановлено і не заперечується сторонами, що ОСОБА_4 свої зобов'язання за кредитним договором виконувала належним чином і станом на 29 травня 2015 року не мала заборгованості по кредиту.

Відповідно до виписок по карті клієнта за період з 01.01.1999 по 20.03.2018 та з 25.05.2015 по 02.06.2015 через Приват 24 та шляхом переказу зі своєї картки 29.05.2015 знято грошові кошти в сумах 200 грн., 1500 грн, 8085 грн, 6065 грн, 1520,80 грн відповідно ( т.1 а. с. 129). Кошти були переведені, в тому числі, за допомогою Приват 24, не через відділення Банку.

Будучи допитаною в якості свідка відповідач ОСОБА_4 повідомила суду, що вона не здійснювала переказ цих коштів. 29.05.2015 р. була на роботі і на мобільний телефон їй стали приходити SMS повідомлення про списання коштів. Вона одразу зателефонувала на гарячу лінію "ПриватБанку" із вимогою заблокувати картку. Дані обставини підтвердили також допитані в судовому засіданні колеги відповідача - ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9

Після виявлення несанкціонованого списання грошових коштів, ОСОБА_4 зверталась до ПАТ КБ «Приватбанк» на гарячу лінію та письмово, що слідує з переписки між сторонами (т. 1 а.с.83-84, 90, 102, 104,105, 108-125).

29 травня 2015 року за заявою ОСОБА_4 до ЄРДР внесено відомості про шахрайські дії, скоєні невідомою особою, яка 29 травня 2015 року заволоділа грошовими коштами з кредитної картки ОСОБА_4 (витяг з кримінального провадження № 12015170350000252) (т. 1 а. с. 127). Досудове розслідування триває, що підтверджується довідкою слідчого від 22.08.2018 ( т.1 а.с.126).

Відповідно до положень статті 1073 ЦК України у разі несвоєчасного зарахування на рахунок грошових коштів, що надійшли клієнтові, їх безпідставного списання банком з рахунку клієнта або порушення банком розпорядження клієнта про перерахування грошових коштів з його рахунка банк повинен негайно після виявлення порушення зарахувати відповідну суму на рахунок клієнта або належного отримувача, сплатити проценти та відшкодувати завдані збитки, якщо інше не встановлено законом.

Згідно з пунктом 37.2 статті 37 Закону України Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» у разі ініціації неналежного переказу з рахунка неналежного платника з вини ініціатора переказу, що не є платником, емітент зобов'язаний переказати на рахунок неналежного платника відповідну суму грошей за рахунок власних коштів, а також сплатити неналежному платнику пеню у розмірі 0,1 відсотка суми неналежного переказу за кожний день, починаючи від дня неналежного переказу до дня повернення відповідної суми на рахунок, якщо більший розмір пені не обумовлений договором між ними.

Відповідно до пунктів 7,8 Положення про порядок емісії спеціальних платіжних засобів і здійснення операцій з їх використання, затвердженого постановою правління НБУ від 05 листопада 2014 року № 705, емітент або визначена ним юридична особа під час отримання повідомлення та/або заяви про втрату електронного платіжного засобу та/або платіжні операції, які не виконувалися користувачем, зобов'язаний ідентифікувати користувача і зафіксувати обставини, дату, годину та хвилини його звернення на умовах і в порядку, установлених договором. Емітент після надходження повідомлення та/або заяви про втрату електронного платіжного засобу та/або платіжні операції, які не виконувалися користувачем, зобов'язаний негайно зупинити здійснення операцій з використанням цього електронного платіжного засобу. Емітент у разі здійснення помилкового або неналежного переказу, якщо користувач невідкладно повідомив про платіжні операції, що ним не виконувалися, після виявлення помилки негайно відновлює залишок коштів на рахунку до того стану, у якому він був перед виконанням цієї операції. Емітент у разі повідомлення користувачем про незавершену операцію з унесення коштів через платіжні пристрої банку-емітента на рахунки, відкриті в банку-емітенті, після подання користувачем емітенту відповідного документа, що підтверджує здійснення цієї операції, негайно зараховує зазначену в цьому документі суму коштів на відповідний рахунок.

Позивачем за первісним позовом у даній справі не доведено вчинення відповідачем дій чи бездіяльності, які сприяли втраті, незаконному використанню персонального ідентифікаційного номера (коду) або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції за кредитною карткою, а відповідач, виявивши безпідставне списання коштів, невідкладно повідомила позивача про цей факт, врахувавши наявність кримінального провадження, в межах якого встановлюється особа, яка протиправно заволоділа грошовими коштами, а тому суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для задоволення позовних вимог про стягнення заборгованості за кредитним договором .

Вказана позиція взаємоузгоджується з правовою позицією Верховного Суду України, висловленою у справі № 6-71цс15 від 13 травня 2015 року.

Враховуючи те, що суд прийшов до висновку про відсутність правових підстав для задоволення первісних позовних вимог, суд не бере до уваги доводи представника відповідача адвоката ОСОБА_3 про застосування у даній справі строків позовної давності за кредитним договором.

Стосовно зустрічних позовних вимог ОСОБА_4 суд зауважує наступне.

Згідно вимог ч.1 ст.13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених Кодексом випадках.

В зустрічній позовній заяві ОСОБА_4 просить визнання недійсним Договір №SAMD №52000079044149 від 25.03.2013 р., укладений на підставі заяви б/н від 22.06.2012 р.

Суду не було надано доказів існування між сторонами Договору №SAMD №52000079044149 від 25.03.2013 р.

Суд не може взяти до уваги в підтвердження існування між сторонами договору №SAMD №52000079044149 від 25.03.2013 р. посилання ОСОБА_4 лише на ту обставину, що про існування вказаних договірних відносин свідчить листування із Банком, в якому мається посилання на зазначений договір, зокрема попередження про арешт майна (т. 1 а.с. 88).

Натомість судом встановлено, що ОСОБА_4 звернувся до ПАТ КБ «ПриватБанк» з метою отримання банківських послуг, у зв'язку з чим підписала Заяву № б/н від 22.06.2012 року, згідно якої отримала кредит у розмірі 15000,00 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок ( т.1 а.с.11).

У відповідності до ч. 1 ст. 509 ЦК України (далі -ЦК України) зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

У відповідності з ч. 2. ст. 639 Цивільного кодексу України - якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася.

Укладання Договору в даній справі здійснювалось за принципом укладання між Банком і клієнтом договору приєднання, як це передбачено в ст. 634 Цивільного кодексу. Підписавши заяву ОСОБА_4 приєдналась до запропонованих банком Умов та Тарифів.

Відповідно до ст. 207 ЦК України правочин (в тому числі договір) вважається укладеним в письмовій формі, якщо її зміст, зафіксовано в одному або кількох документах, якими обмінялися сторони. Стаття 207 ЦК України не передбачає вичерпний перелік таких документів, тому наряду з листами та телеграмами можуть використовуватися і інші засоби зв'язку, наприклад електронний. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв'язку.

Відповідно до Розділу 1 Загальних положень Умов та Правил надання банківських послуг ПАТ Комерційний банк «ПриватБанк», керуючись законодавством України, публічно запропонувало невизначеному колу осіб можливість отримання банківських послуг, для чого публікує Умови та Правила надання банківських послуг (т.1 а.с.13-46).

Відповідачем ОСОБА_4 було підписано заяву про приєднання до Умов та правил надання банківських послуг.

У даній заяві зазначено, що підписавши цю заяву, Відповідач ознайомився та згодний з Умовами та Правилами надання банківських послуг, в тому числі з Умовами та Правилами обслуговування по платіжним карткам, розташованим на сайті банку, Тарифами банку, які разом з цією заявою складають Договір банківського обслуговування. Окрім цього, зазначено що Відповідачу було надано для ознайомлення Умови та правила в письмовому вигляді, ознайомлення з чим засвідчується власним підписом в Заявці про приєднання.

Підписавши заяву Банк та клієнт приєднуються і зобов'язуються виконувати умови, викладені в Умовах та Правилах надання банківських послуг, Тарифах банку - Договорі банківського обслуговування в цілому.

Отже, враховуючи вищевикладене, заява про приєднання до Умов та Правил з Умовами та Правилами надання банківських послуг, Тарифами, що розташовані на офіційному сайті Банку складають Договір про надання банківських послуг.

Тобто, в даному випадку зміст кредитного договору зафіксовано в декількох документах: в заяві Позичальника, Умовах та Правилах надання банківських послуг та Тарифах. Таким чином, між Банком та Позичальником було укладено договір у письмовій формі. Укладення кредитного договору саме таким чином законодавству не суперечить. Між сторонами були здійснені всі необхідні дії, спрямовані для придбання, припинення або зміну цивільних прав та обов'язків, що за змістом ч. 1 ст. 202 Цивільного кодексу України вказує на вчинення двостороннього кредитного договору, складовими якого виступають Заява, Умови та Правила надання банківських послуг та Тарифи, з якими Позичальник ознайомлений, про що свідчить підпис в Заяві.

Суд не погоджується із доводами адвоката ОСОБА_3 про те, що даний договір укладений за допомоги інформаційно-телекомунікаційних систем згідно абзацу другого частини другої статті 639 ЦК України. Згідно п.5 ч.1 ст. 3 Закону України "Про електронну комерцію" електронний договір - домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків та оформлена в електронній формі. В даному випадку договір не містить ознаки електронного правочину, які передбачені Закону України "Про електронну комерцію". Так, кредитний договір, укладений між Банком і ОСОБА_4, не містить обов'язку створення електронного підпису ОСОБА_4, як його сторони, а також вчинення інших обов'язкових ідентифікаційних дій в інформаційній системі.

Із копії анкети-заяви від 22.06.2012 року, вбачається наступна інформація: персональні дані, адреса проживання, та інша додаткова інформація необхідна для отримання кредитної картки, а не ідентифікації в електронній системі. Відповідачем письмово вказана інформація про себе. Також з копії анкети-заяви вбачається, що ОСОБА_4 висловила згоду про укладення договору та виявила бажання оформити на своє ім'я Кредитну картку "Універсальна" та особистим, а не електронним підписом засвідчила, що згодна з тим, що ця заява, разом із Пам'яткою клієнта, Умовами та Правилами надання банківських послуг, а також Тарифами становить між мною та Банком Договір про надання банківських послуг та ознайомилася і згодна з Умовами та Правилами надання банківських послуг та Тарифами банку, які були надані їй для ознайомлення, а не електронному в письмовому вигляді.

Враховуючи викладене, суд прийшов до висновку, що сторонами при укладенні Кредитного договору б/н від 22.06.2012 року були досягнути усі істотні умови договору.

Ч.1 ст. 215 ЦК України встановлено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Статтею 203 ЦК України встановлені загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, зокрема:

1)зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам;

2)особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності;

3)волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі;

4)правочин має вчинятися у формі, встановленій законом;

5)правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним;

6)правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

Судом встановлено, що на момент укладення кредитного договору обидві сторони мали необхідний обсяг цивільної дієздатності, волевиявлення учасників було вільним та відповідало їхній внутрішній волі, що підтверджено власноручними підписами; правочин був спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним, зокрема надання кредиту Позичальнику.

Статтею 627 ЦК України встановлено, що відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договорів, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до ч. 3 ст. 6 ЦК України, сторони в договорі можуть відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд.

Згідно ст. 639 ЦК України, договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом. Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася.

Кредитний договір укладений із Відповідачем складається із: Заяви позичальника, Пам'ятки Клієнта, Умов та Правил надання банківських послуг та Тарифів Банку.

При укладанні кредитного договору сторони керувались ч. 1 ст. 634 ЦК України. Згідно цієї статті ЦК договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому.

Суд наголошує на тому, що матеріали справи не містять доказів існування між сторонами Договору №SAMD №52000079044149 від 25.03.2013 р., який є предметом даного позову.

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку про відмову в задоволенні зустрічного позову.

Враховуючи те, що суд прийшов до висновку про відсутність правових підстав для задоволення зустрічних позовних вимог, суд не бере до уваги доводи представника Банку про застосування у даній справі строків позовної давності.

Стосовно вимоги ОСОБА_4 щодо стягнення із Банку 1700 грн., що були безпідставно списані з пенсійного карткового рахунку ОСОБА_4 суд зауважує наступне.

Позивачем ОСОБА_4 не доведено в суді, що вказані кошти були списані Банком в рахунок погашення боргу по кредиту. Як вбачається із виписки по рахунку (т.1 а.с. 197-201) 29.05.2015 р. було здійснено переказ із своєї картки НОМЕР_3 через Приват24 - 1500 грн. та

200 грн. Вимоги щодо визнання тразакції щодо переказу вказаної суми нечинною, повернення позивачу вказаних коштів шляхом їх відновлення на картковому рахунку позивачем не заявлялись.

Суд нагадує, що відповідно до принципу диспозитивності цивільного процесу (ст. 13 ЦПК України) суд розглядає справу лише в межах заявлених вимог та на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 12,13, 141, 259, 263-265 ЦПК України, ч.3 ст.6, ст. ст. 203, 207, 215, 509, 526, 530, 610,611,612, 625, 627, ч.1 ст. 634, ч.2 ст. 639, ст.ст. 1054, 1073 ЦК України, суд, -

у х в а л и в :

У задоволенні позову Публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_4 про стягнення заборгованості за кредитним договором відмовити.

У задоволенні зустрічного позову ОСОБА_4 до Публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» про визнання недійсним Договору №SAMD №52000079044149 від 25.03.2013 р., укладеного на підставі заяви б/н від 22.06.2012 р. відмовити.

Рішення суду може бути оскаржено безпосередньо до Апеляційного суду Полтавської області, шляхом подачі апеляційної скарги протягом 30 днів з дня його проголошення.

До початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи через Чутівський районний суд Полтавської області.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної

скарги, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Позивач - Публічне Акціонерне товариство Комерційний банк «ПриватБанк» (код в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України 14360570, адреса: м. Київ, вул. Грушевського, будинок 1Д).

Відповідач - ОСОБА_4 (ІНФОРМАЦІЯ_1, зареєстрована та проживає в АДРЕСА_1; реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1, паспорт серії НОМЕР_4).

Повне судове рішення складено 05 жовтня 2018 року.

Головуючий Я. О. Ланна