Ухвала суду № 76975962, 08.10.2018, Сіверськодонецький міський суд Луганської області (до 25.04.2025 - Сєверодонецький міський суд Луганської області)

Справа № 428/12254/18

Провадження №2-з/428/18/2018

УХВАЛА

08 жовтня 2018 року м. Сєвєродонецьк

Суддя Сєвєродонецького міського суду Луганської області Журавель Т.С., розглянувши заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову у цивільній справі №428/12254/18 за позовом ОСОБА_1 до Сєвєродонецької міської ради про визнання права користування жилим приміщенням та зобов’язанням укласти договір найму, -

встановив:

ОСОБА_1 звернулася до Сєвєродонецького міського суду Луганської області з позовом до Сєвєродонецької міської ради про визнання права користування жилим приміщенням та зобов’язанням укласти договір найму.

04.10.2018 року позивач звернулася до суду з заявою про забезпечення позову, в обґрунтування якої зазначено, що оскільки житлове приміщення, розташоване за адресою: АДРЕСА_1, є комунальною власністю, то відповідач може розпорядитись ним на власний розсуд, а тому існує досить висока ймовірність того факту, що рішення суду виконати буде взагалі неможливо. У зв’язку з викладеним позивач просить суд накласти арешт на житлове приміщення, розташоване за адресою: АДРЕСА_1 та заборонити будь-яким особам у будь-який спосіб вчиняти будь-які дії щодо житлового приміщення.

При вирішенні питання про вжиття заходів забезпечення позову за даною заявою, суд виходить з наступного.

Згідно ст. 149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред’явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

У відповідності до ст. 150 ЦПК України позов забезпечується: 1) накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб; 2) забороною вчиняти певні дії; 3) встановленням обов’язку вчинити певні дії; 4) забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві чи виконувати щодо нього інші зобов’язання; 5) зупиненням продажу арештованого майна, якщо подано позов про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту; 6) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа, який оскаржується боржником у судовому порядку; 7) передачею речі, яка є предметом спору, на зберігання іншим особам, які не мають інтересу в результаті вирішення спору; 8) зупиненням митного оформлення товарів чи предметів; 9) арештом морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги; 10) іншими заходами, необхідними для забезпечення ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав та інтересів, якщо такий захист або поновлення не забезпечуються заходами, зазначеними у пунктах 1-9 цієї частини. Суд може застосувати кілька видів забезпечення позову.

Частинами 1, 5, 6 ст. 153 ЦПК України передбачено, що заява про забезпечення позову розглядається судом не пізніше двох днів з дня її надходження без повідомлення учасників справи (учасників третейського (арбітражного) розгляду). Залежно від обставин справи суд може забезпечити позов повністю або частково. Про забезпечення позову або про відмову у забезпеченні позову суд постановляє ухвалу.

Відповідно до роз’яснень, наведених у п. 4 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 22.12.2006 року «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову», розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам. Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв'язку із застосуванням відповідних заходів.

З матеріалів заяви вбачається, що позивачем не представлено відомостей про те, що невжиття заходів забезпечення позову може в подальшому утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду, чи призведе до порушення прав позивача.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку про необхідність відмови у задоволенні заяви про забезпечення позову.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст. 149-153, 258-261, 353 ЦПК України, суд, -

ухвалив:

У задоволенні заяви ОСОБА_1 про забезпечення позову у цивільній справі №428/12254/18 за позовом ОСОБА_1 до Сєвєродонецької міської ради про визнання права користування жилим приміщенням та зобов’язанням укласти договір найму – відмовити.

Ухвала може бути оскаржена в апеляційному суді Луганської області через Сєвєродонецький міський суд Луганської області шляхом подачі апеляційної скарги на ухвалу суду протягом п’ятнадцяти днів з дня її складення. Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її складення або проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом п’ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею.

Суддя Т. С. Журавель