Рішення № 76975904, 01.10.2018, Ренійський районний суд Одеської області

Справа № 510/954/18

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

01.10.2018 р. Ренійський районний суд Одеської області

у складі: - головуючого судді Дудник В.І.;

-за участю секретаря Арабаджи Л.В.,

розглянувши в підготовчому судовому засіданні в залі суду в м. Рені цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Лиманської сільської ради Ренійського району Одеської області про визнання права власності на спадкове майно, -

В С Т А Н О В И В:

Представник відповідача – Лиманської сільської ради Ренійського району позовні вимоги визнав, щодо їх задоволення не заперечував, просив розглянути справу у його відсутності.

Представник позивача ОСОБА_1 – ОСОБА_2 на задоволенні позову наполягав, просив про розгляд справи без його участі.

Відповідно до ч. 3 ст. 200 ЦПК за результатами підготовчого провадження суд ухвалює рішення у випадку визнання позову відповідачем. Виходячи з наведеного, суд вважає, що рішення у справі можливо постановити при проведенні підготовчого судового засідання.

В ході розгляду справи судом були дослідженні наступні докази: копія свідоцтва про смерть ОСОБА_3 – помер 18.12.2003р.; копія заповіту від 08.09.1997р., оформленого на ім’я позивача; копія технічного паспорту на житловий будинок із надвірними спорудами, розташований по вул.Леніна, 36 в с.Лиманське Ренійського району, оформленого на ім’я ОСОБА_3; копія сертифікату серії ОД №0574930 на право на земельну частку (пай) у ВАТ «Насінницький радгосп 1 Травня» в с.Лиманське Ренійського району Одеської області розміром 3,48 в умовних кадастрових гектарах від 10.02.2000р., оформленого на ім’я ОСОБА_3; копія звіту про проведення незалежної оцінки вартості житлового будинку від 14.05.2018р.; копія рішення Лиманської сільської ради Ренійського району від 03.06.2004р. про видачу свідоцтва про право власності на будинок; копія постанови нотаріуса про відмову у вчиненні нотаріальної дії від 26.05.2016р.

Судом в ході судового розгляду справи встановлено, що позивач у справі був вказаний спадкоємцем за заповітом після смерті ОСОБА_3

За життя ОСОБА_3 належало наступне майно:

-житловий будинок із надвірними спорудами, розташований по вул. Миру (раніше – Леніна), 36 в с.Лиманське Ренійського району Одеської області;

-на підставі сертифікату серії ОД №0574930 на право на земельну частку (пай) – право на земельну частку (пай) у ВАТ «Насінницький радгосп 1 Травня» в с.Лиманське Ренійського району Одеської області розміром 3,48 в умовних кадастрових гектарах від 10.02.2000р.

На випадок смерті ОСОБА_3 розпорядився належним йому майном, 08.09.1997р. склав заповіт на ім’я ОСОБА_1 – позивача у справі, 18.12.2003 р. – помер. Після смерті ОСОБА_3 відкрилась спадщина на вищезазначене майно. У встановлений законодавством строк для прийняття спадщини позивач, як спадкоємець за заповітом, із заявою до нотаріальної контори не звернувся, проте він прийняв спадщину на житловий будинок та земельний пай в порядку ст. 549 ЦК УРСР 1963р. (який діяв на той час), оскільки фактично вступив в управління та володіння спадковим майном, поніс витрати на поховання ОСОБА_3, виконав поминальні обряди. Позивач на той час мешкала разом із заповідачем, доглядав його, допомагав по господарству, а після його смерті доглядає за будинком, оформив всі необхідні технічні документи на нерухомість.

При зверненні позивача до нотаріуса для отримання свідоцтва про право на спадщину, їй в цьому було відмовлено з причин відсутності оригіналів правовстановлюючих документів на вищевказані житловий будинок та земельний пай, про що 26.05.2016р. нотаріусом було винесено відповідну постанову. Необхідні нотаріусу документи позивач надати не може у зв’язку із втратою їх спадкодавцем.

Окрім вищевказаного, перешкодою в оформленні прийняття спадщини є також і те, що згідно п. 7 глави 7 Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого Міністерством юстиції України 22.02.2012р. №296/5, у справах нотаріуса залишаються копії (фотокопії) правовстановлюючих документів - при видачі свідоцтва про право на спадщину. На копіях (фотокопіях) зазначених документів проставляється відмітка «згідно з оригіналом» з проставлянням дати та підпису нотаріуса.

З вищенаведеного виходить, що після смерті ОСОБА_3 вирішити питання про отримання оригіналу необхідного правовстановлюючого документу у позасудовому порядку неможливо, за визнанням права власності на житловий будинок та на земельний пай, як на об’єкти спадщини, може звернутися тільки спадкоємець в судовому порядку.

Таким чином, позивач після смерті заповідача прийняв спадщину за заповітом в порядку ст. 549 ЦК України 1963р., що залишилася після померлого ОСОБА_3 і вважає, що має всі законні підстави для визнання за ним права власності на неї, оскільки до держави вона не перейшла, відумерлою не визнана, інших спадкоємців немає, а відповідач на спадщину не претендує.

Вивчивши матеріали справи та надані документи, суд приходить до висновку, що позовні вимоги позивача обґрунтовані і підлягають задоволенню, оскільки його доводи знайшли своє належне підтвердження в судовому засіданні.

Оскільки щодо позовних вимог, обставин справи сторони не заперечують, визнають їх, суд вважає, що факти, які обґрунтовують заявлені вимоги і мають значення для справи встановлені, у зв’язку із чим немає необхідності у підтвердженні їх доказами засобом дослідження показань свідків.

Відповідно до ч. 1 п.4 Прикінцевих і Перехідних положень ЦК України 2003р. Цивільний кодекс України застосовується до цивільних відносин, що виникли після набрання ним чинності. Оскільки спадкодавець помер у 1998р., спадкові відносини виникли у той час, то підлягають застосуванню положення ЦК УРСР 1963р.

Згідно із вимогами ст. 548 ЦК УРСР 1963р. для придбання спадщини необхідно, щоб спадкоємець її прийняв. Ст. 549 ЦК УРСР передбачено, що визнається, що спадкоємець прийняв спадщину, якщо він фактично вступив в управління або володіння спадковим майном.

Після смерті ОСОБА_3 за прийняттям спадщини в установлений законом строк ніхто не звертався, однак, позивач, як спадкоємець за заповітом, прийняв її фактично, в порядку ст. 549 ЦК УРСР 1963р.

Відповідно до ст. 524 ЦК УРСР спадкоємство здійснюється за законом і за заповітом. Спадкоємство за законом має місце, коли і оскільки воно не змінено заповітом. За ст. 534 ЦК УРСР кожний громадянин може залишити за заповітом усе своє майно або частину його (не виключаючи предметів звичайної домашньої

обстановки і вжитку) одній або кільком особам як тим, що входять,

так і тим, що не входять до кола спадкоємців за законом, а також

державі або окремим державним, іншим громадським

організаціям.

Як передбачено ст. 548 ЦК УРСР для придбання спадщини необхідно, щоб спадкоємець її прийняв. Не допускається прийняття спадщини під умовою або з застереженнями. Прийнята спадщина визнається належною спадкоємцеві з моменту

відкриття спадщини.

За ст. 549 ЦК УРСР визнається, що спадкоємець прийняв спадщину: 1) якщо він фактично вступив в управління або володіння спадковим майном; 2) якщо він подав державній нотаріальній конторі за місцем відкриття спадщини заяву про прийняття спадщини. Зазначені в цій статті дії повинні бути вчинені протягом шести місяців з дня відкриття спадщини.

У передбачений законом строк для прийняття спадщини позивач не звернувся до нотаріальної контори із відповідною заявою для прийняття спадщини.

Прийняття спадщини є фактом, яке відображає волю спадкоємця придбати майно після смерті спадкодавця. В даному випадку позивач прийняв спадщину фактично, оскільки його воля, як спадкоємця за заповітом, була виражена у його діях по фактичному управлінню та володінню спадковим майном (зберігання правовстановлюючих документів на будинок та земельний пай, розпорядження щодо їхнього цільового використовування тощо).

Таким чином, позивач прийняв спадщину в порядку ч. 1 ст. 549 ЦК УРСР.

Згідно ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Згідно ст. 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Таким чином, суд вважає, що позивач є суб’єктом набуття права власності на житловий будинок та земельну частку (пай) з підстав прийняття спадщини за заповітом в порядку ч. 1 ст.549 ЦК України.

З урахуванням викладених позивачем та досліджених у судовому засіданні обставин, суд вважає можливим задовольнити його вимоги щодо визнання за ним права власності на спадкове майно.

Керуючись ст.ст. 12, 76 - 81, 200, 258, 259, 264 - 265, 268, 354, 355 ЦПК України, ст.ст. 524, 534, 548, 549 ЦК УРСР 1963р., ст. ст. 15, 328 ЦК України, -

В И Р І Ш И В :

Позовні вимоги ОСОБА_1 задовольнити.

Визнати за ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1) в порядку спадкування за заповітом право власності на:

- житловий будинок із надвірними спорудами, розташований по вул. Миру (раніше – Леніна), № 36 в с.Лиманське Ренійського району Одеської області (який в цілому складається з: житлового будинку літ. А загальною площею 65,0 кв.м., житловою площею 53,60 кв.м., підсобною площею 11,40 кв.м.; літньої кухні літ.Б; сараю літ. В, Д; вбиральні літ. Г; огорожі № 1, 2, 5; спорудження № 3,4);

- земельну частку (пай) у ВАТ «Насінницький радгосп 1 Травня» в с.Лиманське Ренійського району Одеської області розміром 3,48 в умовних кадастрових гектарах на підставі сертифікату серії ОД №0574930 від 10.02.2000р. на право на земельну частку (пай);

що належали ОСОБА_3, померлому 18.12.2003 року.

Рішення суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги до апеляційного суду Одеської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому рішення суду не було вручено у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення повного рішення суду.

Суддя В.І. Дудник