Рішення № 7697497, 02.02.2010, Господарський суд Дніпропетровської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

25.01.10р.Справа № 25/254-09 За позовом Виробничо-наукового об'єднання птахівничої промисловості "Укрптахопром",

м. Київ

до Закритого акціонерного товариства Птахокомбінат "Дніпровський", с. Першотравневе Нікопольського району Дніпропетровської області

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - Відкрите акціонерне товариство "Державний експортно-імпортний банк України", м. Київ

про стягнення 1 128 852,98 грн.

Суддя Чередко А.Є.

Представники:

Від позивача: Мазан О.О., дов. № 11 від 10.01.2010р.

Від відповідача: Гедіков С.Л., дов. б/н від 03.07.2009р.

Від третьої особи: не з’явився

СУТЬ СПОРУ:

Позивач звернувся до господарського суду з позовом до відповідача про стягнення з останнього заборгованості у розмірі 1 128 852,98 грн. за договором № 63-8-123 від 02.10.1995р.

14.01.2010р. позивач звернувся до суду з заявою про збільшення позовних вимог, згідно з якою просить суд розірвати достроково договір № 63-8-123 від 02.10.1995р. на поставку соєвих шротів і повернення валютного кредиту згідно з міжурядовою програмою ПЛ-480 на 1995 рік, укладений між Позивачем та Відповідачем та стягнути з Відповідача заборгованість за цим договором у загальній сумі 1682734,87грн., де: 1463084,73грн. –основний борг, 106805,17грн. –пеня, 63644,17грн. –штраф, 49200,78грн. –3% річних.

Позовні вимоги обгрунтовані посиланням на не виконання відповідачем своїх грошових зобов’язань по оплаті поставленого товару по договору № 63-8-123 від 02.10.1995р. на поставку соєвих шротів і повернення валютного кредиту згідно з міжурядовою програмою ПЛ-480 на 1995 рік та ст.ст. 526, 599, 614, 625, 651, 652 ЦК України, ст..ст. 188, 206, 231 ГК України.

Відповідач позовні вимоги не визнав з тих підстав, що: він не є належним відповідачем у справі; спірний договір є договором доручення та припинив свою дію в червні 2009р., тому підстави для його розірвання відсутні; позивачем не доведено належними доказами понесення ним витрат за спірним договором, що унеможливлює їх віднесення на відповідача; договором не встановлено чітких строків здійснення оплати; позивачем неправомірно визначено ціну позову у гривнях по курсу к долару США за курсом НБУ на час пред’явлення позову, оскільки договором не передбачено таких умов; внаслідок розірвання договору зобов’язання відповідача за цим договором припиняється, тому позовні вимоги про стягнення заборгованості за цим договором є безпідставними; позивачем, також неправомірно застосовано до спірних правовідносин ст.. 231 ГК України.

Третя особа зазначає, що на виконання міжурядової програми ПЛ-480 на 1995 рік нею було надано позивачеві кредитні кошти для закупівлі соєвого шроту та постачання його птахогосподарствам України. Кредитні кошти були використані позивачем у повному обсягу, але АТ "Державний експортно-імпортний банк України" не повернуті.

Третя особа не забезпечила явку представника до судового засідання. Враховуючи, що представник третьої особи був повідомлений судом про час та місце судового засідання у справі в попередньому судовому засіданні, суд вважає за можливе розглянути справу за відсутності представника третьої особи.

У судовому засіданні оголошувалась перерва з 14.01.2010р. по 25.01.2010р.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, господарський суд, -

ВСТАНОВИВ:

Згідно з наказом Міністерства сільського господарства і продовольства України від 04.08.95р. № 217 та окремим дорученням Прем'єр-Міністра України від 18.08.1995р. № 4211/96 Виробничо-наукове об'єднання птахівничої промисловості "Укрптахопром" визначено позичальником кредиту у сумі 25,0 млн. дол. США в рамках міжурядової програми РL-480.

На виконання цієї програми між Міністерством фінансів України, АТ "Державний експортно-імпортний банк України" та ВНО "Укрптахопром" була укладена кредитна угода від 07.10.1996р. № 07/04-113. За інформацією АТ "Державний експортно-імпортний банк України" кредит був повністю використаний за цільовим призначенням та у 1995 році ВНО «Укрптахопром»отримало 101,4 тис. тон соєвого шроту для потреб сільського господарства, і на підставі договорів передало отриманий соєвий шрот в повному обсязі птахогосподарствам України.

Так, 02.10.1995р. між ВНО "Укрптахопром" (об’єднання) та бройлерною птахофабрикою „Дніпровська” (код ЄДРПОУ 03048711) (підприємство) було укладено договір № 63-8-123 на поставку соєвих шротів і повернення валютного кредиту згідно з міжурядовою програмою ПЛ-480-95 (далі –договір).

Згідно з Статутом ЗАТ „Птахокомбінат „Дніпровський” (код ЄДРПОУ 30887991) зі змінами зареєстрованими розпорядженням Нікопольської районної державної адміністрації від 28.04.2000р., останнє є повним правонаступником всіх прав та обов'язків КСП "Дніпровське" (ЗКПО 03048711), Дочірнього підприємства "Бройлерна птахофабрика "Дніпровська" КСП "Дніпровське" (ЗКПО 24435441), Дочірнього підприємства "Племрепродуктор Дніпровський" КСП "Дніпровське" (ЗКПО 30010201) та Товариства з обмеженою відповідальністю "Нетельне" (ЗКПО 31549149). Такими чином, ЗАТ „Птахокомбінат „Дніпровський” в порядку правонаступництва несе відповідальність по боргових зобов’язаннях КСП "Дніпровське" та Дочірнього підприємства "Бройлерна птахофабрика "Дніпровська" КСП "Дніпровське", в тому числі і зобов’язаннях, які виникли на підставі спірного договору, а відтак є належним відповідачем у справі, тому відповідні заперечення відповідача є безпідставними.

Відповідно до п. 2.1. договору, підприємство доручає, а об’єднання зобов’язується поставити соєвий шрот у кількості 1200тон по ціні за одну тону 250 дол. США. Фінансування поставок соєвого шроту у Іллічівський порт здійснюється за рахунок кредиту програми ПЛ-480-95. Інші витрати по доставці шроту підприємству здійснюються за кошти підприємства.

Також, п. 1.5 договору було передбачено, що підприємство доручає, а об’єднання зобов’язується укласти необхідні договори і оплатити вартість за прийомку і розвантаження шротів, поставку і завантаження шротів у залізничні вагони, доставку до станції призначення підприємства, митні банківські, поштові експедиційні та інспекційні витрати, зважування та виконання інших робіт за рахунок підприємства. Крім того, підприємство зобов’язується оплатити послуги об’єднання по виконанню вищенаведених робот у розмірі 2% від вартості поставлених йому соєвих шротів.

Згідно з п. 3.1. договору, підприємство зобов’язується у строк до 15.10.1995р. перерахувати на рахунок об’єднання грошові кошти у сумі 20 дол. США за кожну тону соєвих шротів згідно з п. 2.1. договору по курсу Міжбанківською валютної біржі на день перерахування коштів.

За п. 3.2. договору, підприємство зобов’язується повернути вартість одержаного шроту з процентами за користування кредитом на протязі 15 років згідно з додатком № 1 до договору.

Перерахування здійснюється в національній валюті на рахунок об’єднання. Об’єднання зобов’язується конвертувати одержані кошти і своєчасно перерахувати Укрексімбанку долари США згідно кредитної угоди (п. 3.3. договору).

Як вбачається з матеріалів справи позивач виконав свої зобов’язання, передбачені договором по постачанню відповідачу соєвого шроту, що підтверджується квитанціями про прийняття вантажу: від 03.12.1995р. №34102637 масою «нетто»50400 кг ; від 03.12.1995р. №34102638 масою «нетто»50650 кг; від 03.12.1995р. №34102639 масою «нетто»46900 кг; від 03.12.1995р. №34102640 масою «нетто»50700 кг; від 03.12.1995р. №34102663 масою «нетто»50400 кг; від 02.12.1995р. №34102598 масою «нетто»50400 кг; від 11.12.1995р. №34103278 масою «нетто»50850 кг; від 26.11.1995р. №34102071 масою «нетто»50500 кг; від 26.11.1995р. №34102073 масою «нетто»47350 кг; від 26.11.1995р. №34102070 масою «нетто»52200 кг; від 26.11.1995р. №34102072 масою «нетто»51350 кг; від 28.11.1995р. №34102190 масою «нетто»62000 кг; від 28.11.1995р. №34102191 масою «нетто»59650 кг; від 27.11.1995р. №34102151 масою «нетто»49600 кг; від 27.11.1995р. №34102153 масою «нетто»59150 кг; від 27.11.1995р. №34102152 масою «нетто»63200 кг; від 27.11.1995р. №34102155 масою «нетто»48800 кг; від 27.11.1995р. №34102154 масою «нетто»45800 кг; від 29.11.1995р. №34102342 масою «нетто»49350 кг; від 29.11.1995р. №34102341 масою «нетто»48550 кг; від 29.11.1995р. №34102340 масою «нетто»49100 кг; від 29.11.1995р. № 34102343 масою «нетто»45650 кг; від 29.11.1995р. №34102344 масою «нетто»48850 кг. Та відповідачем не заперечується.

Всього маса поставленого відповідачу шроту становить 1181,40 тон., а вартість поставленого Відповідачу шроту вказаної маси «нетто»1181,40 тон становить 295350,00 (1181,40 х 250,00) дол. США, оскільки згідно з п.1.3. Договору ціна однієї тони становить 250,00 дол. США.

В подальшому сторони підписали уточнений графік платежів по договору (додаток 3) де визначили розмір щорічних платежів по договору, виходячи з фактичного обсягу поставленого шроту, тобто встановили строк виконання зобов'язань за договором, який з огляду на п. 3.2., п. 5.3. договору та дату його укладення – 02.10.1995р. спливає 02.10.2010р.

Також, між сторонами був підписаний протокол взаємних розрахунків щодо поставки соєвого шроту та оплати першочергових робіт, який є невід'ємною частиною Договору та додатком 2 до нього, де сторони підсумували витрати по поставці 1181,40 тон соєвого шроту та встановили фактичні витрати на весь обсяг поставки в сумі 402 172,23 дол. США.

Таким чином, сторони договору узгодили усі істотні умови щодо постави соєвого шроту та порядку розрахунків за нього. З огляду на умови договору, зміст зобов’язань сторін, що ним встановлені та приписи ст. 245 ЦК УРСР, слід дійти висновку, що спірний договір є договором поставки, тому відповідні доводи відповідача щодо того, що спірний договір є договором доручення суд відхиляє.

З матеріалів справи вбачається та не спростовано відповідачем, що останній не виконав взятих на себе зобов'язань за договором та кошти за поставлений позивачем шрот останньому не сплатив. З липня-місяця 1998 року позивач не отримав від відповідача будь-яких коштів з передбачених договором платежів за уточненим графіком.

Відповідно до п. 5.3. договору, останній вступає в дію з моменту його підписання сторонами і діє до повного виконання сторонами взятих на себе зобов'язань за договором.

Пунктом 4.1 договору передбачено, що об’єднання має право розірвати цей договір через 10 днів затримки підприємством платежів, встановлених п. 3.1. договору.

З 01.01.04р. набрав чинності новий Цивільний кодекс України (далі - ЦК України).

Відповідно до пунктів 4, 9 прикінцевих та перехідних положень вказаного кодексу, щодо цивiльних вiдносин, якi виникли до набрання чинностi Цивiльним кодексом України, положення цього Кодексу застосовуються до тих прав i обов'язкiв, що виникли або продовжують iснувати пiсля набрання ним чинностi. До договорiв, що були укладенi до 1 сiчня 2004 року i продовжують дiяти пiсля набрання чинностi Цивiльним кодексом України, застосовуються правила цього Кодексу щодо пiдстав, порядку i наслiдкiв змiни або розiрвання договорiв окремих видiв незалежно вiд дати їх укладення.

Отже, до спірного договору слід застосовувати правила ЦК України щодо пiдстав, порядку i наслiдкiв розiрвання договорiв.

Згідно зі ст.ст. 525, 526, 530 ЦК України, одностороння вiдмова вiд зобов'язання або одностороння змiна його умов не допускається, якщо iнше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином вiдповiдно до умов договору та вимог цього Кодексу. Якщо у зобов'язаннi встановлений строк (термiн) його виконання, то воно пiдлягає виконанню у цей строк (термiн). Зобов'язання, строк (термiн) виконання якого визначений вказiвкою на подiю, яка неминуче має настати, пiдлягає виконанню з настанням цiєї подiї.

Відповідно до ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема припинення зобов'язання внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору.

Відповідно до ст. 188 ГК України, зміна та розірвання господарських договорів в односторонньому порядку не допускаються, якщо інше не передбачено законом або договором.

Сторона договору, яка вважає за необхідне змінити або розірвати договір, повинна надіслати пропозиції про це другій стороні за договором.

Сторона договору, яка одержала пропозицію про зміну чи розірвання договору, у двадцятиденний строк після одержання пропозиції повідомляє другу сторону про результати її розгляду.

У разі якщо сторони не досягли згоди щодо зміни (розірвання) договору або у разі неодержання відповіді у встановлений строк з урахуванням часу поштового обігу, заінтересована сторона має право передати спір на вирішення суду.

Якщо судовим рішенням договір змінено або розірвано, договір вважається зміненим або розірваним з дня набрання чинності даним рішенням, якщо іншого строку набрання чинності не встановлено за рішенням суду.

Позивач в порядку, визначеному ст. 188 ГК України, 21.05.2009 року направив відповідачу претензію-пропозицію про дострокове розірвання договору та сплату боргу, що підтверджується відповідною поштовою квитанцією, але відповідач протягом 20-ти денного терміну відповіді позивачу не надав.

Згідно з ч. 1, 2 ст. 651 ЦК України, зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.

Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.

Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

Враховуючи вищенаведене, а також те, що матеріалами справи підтверджується факт не виконання відповідачем з 1998р. договірних зобов’язань щодо своєчасної сплати платежів за поставлений позивачем соєвий шрот, тобто має місце істотне порушення відповідачем договору, суд вважає позовні вимоги позивача про розірвання спірного договору обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Внаслідок дострокового розірвання договору, зобов’язання відповідача, передбачені договором щодо оплати платежів за поставлений шрот, в тому числі і за 2010р. є такими, що настали, оскільки відповідно до ч. 2 ст. 653 ЦК України, у разі розірвання договору зобов’язання сторін припиняються. При цьому зобов’язання сторін припиняються лише на майбутнє, а невиконане однією стороною зобов’язання на час розірвання договору, підлягає виконанню в силу ст.ст. 11, 509, 526, 599 ЦК України.

З огляду на наведене та настання обов’язку виконання грошового зобов’язання відповідачем одночасно з розірванням договору відповідні заперечення відповідача є безпідставними.

Позивач просить суд стягнути з відповідача суму основного боргу за договором з урахуванням строку позовної давності та уточненого графіку платежів за період з 2006 по 2010р. у загальній сумі 182657,27 дол. США, пеню нараховану на підставі ч. 2 ст. 231 ГК України за 2008-й рік (з 20.05.2008р. по 20.05.2009р.) –у сумі 13333,98 дол. США, штраф у розмірі 7% - 7945,59 дол. США, а також 3% річних з основної суми боргу - 6142,42 дол. США, а всього - 210079,26 дол. США. В силу ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Враховуючи усе вищевикладене, суд вважає позовні вимоги позивача про стягнення коштів обґрунтованими в частині стягнення з відповідача основного боргу за договором сумі 182657,27 дол. США та 3% річних з основної суми боргу - 6142,42 дол. США, а всього 188799,69грн., що за курсом за курсом НБУ 8,01 грн. за 1 дол. США на час пред’явлення позову становить 1512 285,51 грн.

При цьому, суд враховує, що зобов’язання було виражено у договорі в іноземній валюті, оскільки укладення, зміни та виконання спірного договору здійснювалось сторонами в рамках міжурядової державної програми згідно з наказом Міністерства сільського господарства і продовольства України та окремим дорученням Прем'єр-Міністра України, яка передбачали надання кредиту у іноземній валюті. Розрахунки ж, як встановлено договором та додатками до нього мали бути проведені у національній валюті України за ціною, встановленою в іноземній валюті і перерахованою за офіційним курсом Міжбанківської валютної біржі на день зарахування коштів на рахунок постачальника.

Оскільки відповідачем не здійснювалися платежі за договором позивачем визначено ціну позову в національній валюті згідно з офіційним курсом НБУ на час пред’явлення позову, що також встановлено п. 4 ч. 1 ст. 55 ГПК України. До того-ж, позивач згідно з умовами договору має конвертувати одержані від відповідача кошти в національній валюті в долари США для погашення кредиту наданого третьої особою. Придбати ж іноземну валюту позивач має можливість лише за тим курсом, який існує на час подання відповідної заявки, а не за курсом, що існував на час укладення договору.

Окрім того, відповідачем не надано доказів щодо від’ємності курсу гривні к долару США між офіційним курсом НБУ та курсом Міжбанківської валютної біржі та взагалі торгівлі валютою Міжбанківською валютною біржею на час розгляду справи.

За наведених обставин посилання відповідача в обґрунтування заперечень проти позову на неправомірне визначення ціну позову у гривнях по курсу к долару США за курсом НБУ на час пред’явлення позову, суд вважає безпідставними.

Статтею 3 Закону України „Про систему валютного регулювання і валютного контролю", передбачено, що валюта України є єдиним законним засобом платежу на території України, який приймається без обмежень для оплати будь-яких вимог та зобов"язань.

Таким чином, з відповідача підлягає стягненню сума заборгованості за договором в національній валюті у загальному розмірі 1512 285,51 грн.

При цьому, суд також відхиляє доводи відповідача щодо не надання позивачем доказів понесення ним витрат за спірним договором, оскільки матеріалами справи підтверджується надання позивачеві кредиту третьої особою для виконання міжурядової програми ПЛ-480 на 1995 рік, фактичне постачання шроту та відповідно понесення необхідних витрат, передбачених договором, а також стягнення з позивача згідно з рішенням господарського суду м. Києва у справі № 21/471 від 23.04.2004р., яке набуло законної сили, до державного бюджету заборгованості за кредитною угодою від 07.10.1996р. № 07/04-113, укладеною між Міністерством фінансів України, АТ "Державний експортно-імпортний банк України" та ВНО "Укрптахопром" у загальній сумі 48741203,34грн.

Що ж стосується позовних вимог позивача в частині стягнення з відповідача на підставі ч. 2 ст. 231 ГК України пені за 2008-й рік (з 20.05.2008р. по 20.05.2009р.) –у сумі 13333,98 дол. США та штрафу у розмірі 7% - 7945,59 дол. США, то у цій частині в позові слід відмовити, оскільки ГК України набув чинності після укладення спірного договору, а згідно з ч. 1 п. 5 Прикінцевих положень ГК України, положення Господарського кодексу України щодо відповідальності за порушення правил здійснення господарської діяльності, а також за порушення господарських зобов'язань застосовуються у разі, якщо ці порушення були вчинені після набрання чинності зазначеними положеннями, крім випадків, коли за порушення господарських зобов'язань була встановлена інша відповідальність договором, укладеним до зазначеного в пункті 1 цього розділу строку. Спірним договором, зокрема п.п. 4.1., 4.2. була передбачена відповідальність відповідача за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань. Отже позивачу при визначені відповідальності слід було керуватися нормами договору з урахуванням вимог ст. 3 Закону України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань”, а не ч. 2 ст. 231 ГК України.

Враховуючи усе вищевикладене, суд вважає позовні вимоги позивача про стягнення коштів правомірними та такими, що підлягають задоволенню частково у сумі 1512 285,51 грн. В решті ж позову щодо стягнення пені та штрафу в позові слід відмовити.

Судові витрати понесені позивачем за розгляд справи по сплаті держмита у сумі 16912,82грн. та витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у сумі 236,00грн. згідно з ст. 49 ГПК України слід віднести на сторін пропорційно задоволеним позовним вимогам.

З підстав наведеного та керуючись ст.ст. 49, 82-85 ГПК України, господарський суд,-

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Розірвати достроково договір № 63-8-123 від 02.10.1995р. на поставку соєвих шротів і повернення валютного кредиту згідно з міжурядовою програмою ПЛ-480 на 1995 рік, укладений між Позивачем та Відповідачем.

Стягнути з Закритого акціонерного товариства Птахокомбінат "Дніпровський" (53264, с. Першотравневе Нікопольського району Дніпропетровської області, вул. Калініна, буд. 15, ЄДРПОУ 30887991) на користь Виробничо-наукового об'єднання птахівничої промисловості "Укрптахопром" (вул. П. Мирного, б.28, Печерський р-н, м. Київ, 01011, код ЄДРПОУ 00858792, п/р 26002030001040 в Київській філії АКБ „Індустріалбанк”, МФО 320962) заборгованість у сумі 1512 285,51 грн. та судові витрати по сплаті держмита у сумі 15207,85грн., витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у сумі 212,40грн., видати наказ.

В решті позову відмовити.

СуддяА.Є. Чередко Рішення підписано