Рішення № 76974671, 05.10.2018, Київський районний суд м. Одеси

______________________ Справа № 520/11372/18

Провадження № 2/520/5858/18

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05.10.2018 року

Київський районний суд м.Одеси

У складі головуючого судді Калашникової О.І.

При секретарі Шеховцевій О.В.

Розглянув у відкритому судовому засідання цивільну справу за позовом

ОСОБА_1 до Публічного Акціонерного товариства «Українська залізниця» про стягнення заборгованості по заробітній платі, середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні,

Встановив:

Позивач 30.08.2018 року звернувся до суду з вимогами ухвалити рішення, яким стягнути з відповідача на його – ОСОБА_1.- користь заборгованість по заробітній платі за період з березня 2017 року по 17.07.2017 року, грошову компенсацію за невикористану щорічну відпустку та грошову вихідну допомогу у розмірі одного середньомісячного заробітку відповідно до положень ст..44 КЗпП України, а всього 38164,25 грн. Окрім того, позивач вимагає стягнути на його користь середній заробіток за період затримки з 18.07.2017 року по 25.07.2018 року в загальній сумі 83014,88 грн. Позивач (його представник) до суду не з’явився, про час слухання справи сповіщений, надав заяву про вирішення спору за його відсутності.

Представник відповідача до суду не з’явився, про час слухання спору сповіщений, надав заяву про розгляд справи за його відсутності, надав відзив на позов, в якому виклав свої доводи щодо відсутності правових підстав для задоволення позову ОСОБА_1

Суд вивчив надані документи і встановив, що

ОСОБА_1 працював з 25.07.2016 року на посаді начальника відділу матеріально-технічного забезпечення у структурному підрозділі «Донецька дирекція залізничних перевезень» регіональної філії «Донецька залізниця» Публічного акціонерного товариства «Українська залізниця».

17.07.2017 року ОСОБА_1 звільнено з роботи на підставі п.1 ст.40 КЗпП України у зв’язку зі скороченням штату – наказ №11186\ДС-ос від 14.07.2017 року.

На день звільнення позивача йому підприємство нарахувало, але не виплатило у день звільнення заробітну плату за березень місяць 2017 року -5858,31 грн, за квітень – 2686,09 грн, за травень – 4423,89 грн, за червень – 44,78,51 грн. За липень місяць ОСОБА_1 нарахована заробітна плата, грошова компенсація за невикористану відпустку, та одноразову грошову вихідну допомогу у розмірі одного середньомісячного заробітку – 20717,45 грн. Посилаючись на положення ст.ст.116 і 117 КЗпП України позивач вимагає стягнути з підприємства суми нарахованих і не виплачених усіх сум, що йому належать та середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні.

На обґрунтування своїх вимог позивач посилається на копію трудової книжки, довідки відповідача про розрахунок заробітної плати, грошову компенсацію за невикористану відпустку, вихідну допомогу у зв’язку зі звільненням, розрахунок середнього заробітку за час затримки розрахунку, роздруківку руху грошових коштів по банківському зарплатному рахунку позивача.

Відповідач, не визнаючи позов, посилався на наступне: з 16 березня 2017 р. у зв'язку з відсутністю організаційних та технічних умов для здійснення господарської діяльності, викликаних припиненням переміщення вантажу через лінію зіткнення у межах Донецької та Луганської області шляхами залізничного та автомобільного сполучення, нарахування заробітної плати було припинено. З вказаного часу до Дирекції не надходили документи для нарахування заробітної плати, а саме: табель обліку робочого часу з відмітками про фактично відпрацьований час та інші первинні та бухгалтерські документи. У зв'язку з відсутністю первинних документів в структурному підрозділу «Донецька дирекція залізничних перевезень» регіональної філії «Донецька залізниця» ПАТ «Укрзалізниця» підтвердити інформацію щодо фактичного виконання робіт та здійснити нарахування заробітної плати не можливо. Через відсутність визнаної ПАТ "Укрзалізниця" заборгованості з невиплаченої заробітної плати, вимогу щодо стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку також відповідач вважає безпідставною та необгрунтованою. Через наявність форс-мажорних обставин відповідач вважає, що в вказана бездіяльність з приводу невиконання обов'язків передбачених законодавством про працю виникла не з його вини. На підставі наведеного відповідач просив відмовити позивачу в задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

Дослідивши надані сторонами докази і наведені доводи, суд дійшов висновку, що позов ОСОБА_1 підлягає задоволенню з наступних підстав:

Частиною 1 ст. 94 КЗпП України передбачено, заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку власник або уповноважений ним орган виплачує працівникові за виконану ним роботу.

Згідно ст. 47 КЗпП України власник або уповноважений ним орган зобов`язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені в ст. 116 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 1 ст. 116 КЗпП України, при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Отже, законом передбачено, що при звільненні працівник одержує від підприємства, установи, організації всі суми, зокрема й заробітну плату, одержати яку він має право з урахуванням встановленого належним чином розміру заробітної плати.

Статтею 110 КЗпП України встановлено, що при кожній виплаті заробітної плати власник або уповноважений ним орган повинен повідомити працівника про такі дані, що належать до періоду, за який провадиться оплата праці: загальна сума заробітної плати з розшифровкою за видами виплат; розміри і підстави відрахувань та утримань із заробітної плати; сума заробітної плати, що належить до виплати.

У ст. 30 Закону України «Про оплату праці» міститься аналогічна норма, доповнена зобов`язанням власника або уповноваженого ним органу забезпечити достовірний облік виконуваної працівником роботи і бухгалтерський облік витрат на оплату праці у встановленому порядку.

Конституційний Суд України в рішенні від 22 лютого 2012 року № 4-рп/2012 щодо офіційного тлумачення положеньст.233 КЗпП України у взаємозв'язку з положеннями статей117,237-1цьогоКодексуроз'яснив, що заст.47 КЗпП України роботодавець зобов'язаний виплатити працівникові при звільненні всі суми, що належать йому від підприємства, установи, організації, у строки, зазначені в ст.116 Кодексу, а саме в день звільнення або не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про проведення розрахунку. Непроведення з вини власника або уповноваженого ним органу розрахунку з працівником у зазначені строки є підставою для відповідальності, передбаченої ст.117 Кодексу, тобто виплати працівникові його середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

Судом встановлено, що роботодавцем, з яким ОСОБА_1 перебував у трудових відносинах під час його звільнення, а також особою, яка повинна провести повний розрахунок з позивачем, є ПАТ «Укрзалізниця».

Відповідно до наказу ПАТ «Укрзалізниця» філії «Донецька залізниця» № 384 від 15 березня 2017 року та наказу структурного підрозділу «Донецька дирекція залізничних перевезень» регіональної філії ПАТ «Укрзалізниця» №1236/ДНД від 17 березня 2017 року у зв'язку з відсутністю організаційних та технічних умов для здійснення господарської діяльності, викликаних перекриттям усіх залізничних колій, що ведуть до лінії розмежування з непідконтрольної українській владі території встановлено простій для всіх працівників виробничих підрозділів дирекції. 17 липня 2017 року трудові відносини між сторонами було припинено на підставі п.1 ст.40 КЗпП згідно наказу №11186\ДН-ос від 14 липня 2017 року, з яким позивач ознайомився у цей же день і отримав від роботодавця трудову книжку. Окрім того з наявних у матеріалах справи копії довідки-розрахунків (а.с.25) установлено, що ОСОБА_1 ОСОБА_1 у взаємозв'язку з наказом №111\ДН-ос від 14 липня 2017 року має 33 дні невикористаної відпустки. Відповідач нарахував ОСОБА_1 грошову компенсацію за невикористану щорічну відпустку 10923,99 грн.

Відповідно до статті 44КЗпП України при припиненні трудового договору з підстав, зазначених у п. 6 ст.36 та п. 1, 2 і 6 ст.40 КЗпП України, працівникові виплачується вихідна допомога у розмірі не менше середнього місячного заробітку. Розмір вихідної допомоги відповідачем у довідці-розрахунку зазначено в сумі 11480,46 грн.

З огляду на викладене, право людини на заробітну плату гарантоване Конституцією України, нормами КЗпП, Законам України «Про оплату праці» а позивач перебував у трудових відносинах з відповідачем до 17 липня 2017 року, виконував свої трудові обов'язки в повному обсязі, а також при звільненні не отримав всі належні йому платежі, майнові вимоги позивача щодо їх отримання відповідають критеріям правомірних очікувань в розумінні практики ЄСПЛ.

Суд наголошує, що відповідно до норм ст.115,116 КЗпП саме роботодавець повинен довести, що здійснив з працівником повний розрахунок у відповідності до норм законодавства. Позивачем надано суду всі належні та допустимі докази на підтвердження своїх позовних вимог, які відповідач не зміг спростувати.

Статтею 116 КЗпП України передбачено, що при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Законом України від 02.09.2014 року № 1669-VII "Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції"особливостей щодо строків розрахунку при звільненні, встановлених ст. 116 КЗпП України, не передбачено.

Згідно ч. 2 ст.233 КЗпП у разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право на звернення до суду з позовом про стягнення належній йому зарплати без обмеження будь-яким строком.

Відповідно до пункту 20 постанови Пленуму Верховного Суду України від 24.12.1999 року № 13 "Про практику застосування судами законодавства про оплату праці" установивши при розгляді справи про стягнення заробітної плати у зв'язку із затримкою розрахунку при звільненні, що працівникові не були виплачені належні йому від підприємства, установи, організації суми в день звільнення, коли ж він у цей день не був на роботі, - наступного дня після пред'явлення ним роботодавцеві вимог про розрахунок, суд на підставі ст. 117 КЗпП стягує на користь працівника середній заробіток за весь період затримки розрахунку, а при не проведенні його до розгляду справи - по день постановлення рішення, якщо роботодавець не доведе відсутності в цьому своєї вини. Сама по собі відсутність коштів у роботодавця не виключає його відповідальності.

Згідно правового висновку, який викладено у постанові Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України від 18.01.2017 року у справі № 6-2912цс16, всі суми (заробітна плата, компенсація за невикористану відпустку, оплата за час тимчасової непрацездатності тощо), належні до сплати працівникові, мають бути виплачені у день звільнення цього працівника. Закон прямо покладає на підприємство, установу, організацію обов'язок провести зі звільненим працівником повний розрахунок, виплатити всі суми, що йому належать. При невиконанні такого обов'язку з вини власника або уповноваженого ним органу наступає передбачена ст. 117 КЗпП України відповідальність. При цьому визначальними є такі юридично значимі обставини, як невиплата належних працівникові сум при звільненні та факт проведення з ним остаточного розрахунку.

Судом встановлено і сторонами визнається факт невиплати належних працівникові сум при звільненні. Відповідач не довів суду відсутність вини у невиконанні своїх зобов’язань, покладених на нього Конституцією України, нормами КЗпП, статутом підприємства, колективним і трудовим договорами, щодо розрахунку з позивачем при його звільненні.

Розрахунок середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні судом здійснено відповідно до Порядку обчислення середньої заробітної плати, який затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 року № 100.

Середньоденний заробіток позивача складає 222,56 грн, період затримки – 373 дні. Сума середнього заробітку за період затримки розрахунку дорівнює 83014,88 грн.

У разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком.

Таким чином з відповідача на користь позивача підлягають стягненню грошові кошти в сумі:38164,25 грн - заборгованість по зарплаті, грошова компенсація за невикористану щорічну відпустку, вихідна допомога ; 83014,88 грн (середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні.

У відповідності до положень ст..141 ЦПК України відповідач зобов’язаний сплатити на користь держави судовий збір в сумі 1211,79 грн.

Керуючись ст.213,214,215 ЦПК України, суд

Вирішив:

Позов ОСОБА_1 до Публічного Акціонерного товариства «Українська залізниця» про стягнення заборгованості по заробітній платі і середнього заробітку за час затримки розрахунку задовольнити.

Стягнути з Публічного Акціонерного товариства «Українська залізниця» (м.Київ, вул.Тверська,5 код ЄДРПОУ 40075815) на користь ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, ІПН НОМЕР_1 заборгованість по заробітній платі, грошову компенсацію за невикористану щорічну відпустку, вихідну допомогу в сумі 38164 грн 25 коп.

Стягнути з Публічного Акціонерного товариства «Українська залізниця» (м.Київ, вул.Тверська,5 код ЄДРПОУ 40075815) на користь ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, ІПН НОМЕР_1 середній заробіток за час затримки розрахунку в сумі 83014 грн 88 коп.

Стягнути з Публічного Акціонерного товариства «Українська залізниця» (м.Київ, вул.Тверська,5 код ЄДРПОУ 40075815) на користь держави судовий збір в сумі 1211 грн 79 коп.

Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку до Одеського апеляційного суду через Київський районний суд м.Одеси протягом 30 днів з дня його проголошення.

Суддя Калашнікова О. І.