Рішення № 76973069, 27.09.2018, Залізничний районний суд м. Львова

Справа № 462/994/18

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

27 вересня 2018 року Залізничний районний суд м.Львова в складі:

головуючої – судді Гедз Б.М.,

з участю секретаря –Рущак Т.О.

позивача – ОСОБА_1

представника позивача – ОСОБА_2

представника відповідача – ОСОБА_3

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Львові цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Львівського комунального підприємства ?Граніт?, ОСОБА_4 про відшкодування шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди та стягнення моральної шкоди,-

в с т а н о в и в:

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовними вимогами до Львівського комунального підприємства ?Граніт?, ОСОБА_4 про відшкодування шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди та стягнення моральної шкоди, з урахуванням зменшених позовних вимог, просить стягнути з ЛКП «Граніт» на його користь шкоду, завдану внаслідок дорожньо-транспортної пригоди в розмірі 100 198,00 грн., а з ОСОБА_4 моральну шкоду в розмірі 10 000,00 грн., а також стягнути з відповідачів солідарно на його користь 7 433,26 грн. судових витрат. Свої позовні вимоги обґрунтовує тим, що 16.12.2017 року у м. Львові о 10.30 год. відповідач ОСОБА_4, керуючи трактором колісним ХТЗ-3512, д.н.з. НОМЕР_1 здійснив наїзд на належний йому на праві власності автомобіль НОМЕР_2, який був припаркований по вул. Князя Святослава, 5 у м. Львові. Внаслідок дорожньо-транспортної пригоди його автомобіль отримав ряд пошкоджень. Відповідно до постанови Залізничного районного суду м. Львова від 29.01.2018 року водія ОСОБА_4 визнано винним у вчиненні правопорушення та притягнуто до адміністративної відповідальності за ст. 124 КУпАП. Згідно звіту № 2257/17 про оцінку вартості (розміру) збитків, заподіяних пошкодженням транспортного засобу від 27.12.17 р. вартість відновлюваного ремонту автомобіля НОМЕР_2 складає 102 726,24 грн. Разом з тим, 14.03.2018 року було завершено ремонт його автомобіля та вартість відновлювального ремонту виявилась меншою та склала 100 198,00 грн., враховуючи наведене вважає, що вказана сума підлягає стягненню з ЛКП «Граніт», яке є власником джерела підвищеної небезпеки - трактора колісного ХТЗ-3512, д.н.з. НОМЕР_1. Крім того, зазначив, що незаконними діями ОСОБА_4 йому завдано моральну шкоду, яка полягає у погіршенні стану здоров’я, він змушений був відмовитися від запланованої подорожі до Сполучених Штатів Америки, через пошкодження не міг користуватися своїм транспортним засобом. Моральну шкоду оцінює в 10 000,00 грн. і просить стягнути її з відповідача ОСОБА_4

Ухвалою судді Залізничного районного суду м.Львова від 20.03.2018 року відкрито провадження у справі та вирішено розглянути справу в порядку спрощеного позовного провадження, про що повідомлено сторони (а.с. 129).

В судовому засіданні позивач, допитаний як свідок, позов підтримав, пояснення надав аналогічні викладеним у позовній заяві, доповнив, що при вчиненні ДТП 16.12.2017 року ОСОБА_4 документів на транспортний засіб не мав, на місце ДТП прибула директор ЛКП «Граніт», підтвердила, що трактор належить ЛКП, представила документи на даний транспортний засіб, при цьому, повідомила, що жодних доручень на виконання робіт в цей день ОСОБА_4 не надавалося, ключів від транспортного засобу йому не видавали. На час ДТП трактор застрахований не був. На місце прибули працівники поліції, які склали адмінпротокол за ст.ст. 124, 130 КУпАП щодо ОСОБА_4 В подальшому він неодноразово телефонував до директора ЛКП «Граніт», проте вона відповідала, що шкоду відшкодовувати не буде. Просив позов задовольнити.

Представник позивача позов за зменшеними позовними вимогами підтримала, пояснення надала аналогічні викладеним у позовній заяві (а.с.1-6) та заяві про зменшення позовних вимог (а.с.131, 132). Просила позов задовольнити.

Представник відповідача ЛКП «Граніт» - ОСОБА_3 в судовому засіданні проти позову заперечила, з підстав викладених у відзиві (а.с. 144-145), долученого до матеріалів справи та в задоволенні позову в частині вимог до ЛКП «Граніт» просить відмовити. При цьому пояснила, що у момент вчинення ДТП 16.12.2017 року за кермом трактора з номерним знаком ВС 23786 був водій ОСОБА_4, який не є в штатним працівником ЛКП «Граніт», а працював водієм трактора за цивільно-правовим договором від 14.12.2017 року. За цим договором «виконавець виконує роботу за дорученням майстра по поточному ремонту ЛКП “Граніт” або директора ЛКП “Граніт”. Виконавець виконує роботу на свій ризик і самостійно організовує виконання цієї роботи”. Отож, у договорі чітко передбачено, що водій виконує роботу на свій ризик і відповідно має сам нести відповідальність за свої діяння. Тому, у даному випадку застосуванню підлягає ч.2 ст. 1187 ЦК України, відповідно до якої матеріальну відповідальність нестиме особа, що управляла транспортним засобом. Крім того, водій трактора приступає до виконання своєї роботи за дорученням майстра або директора ЛКП. В такому випадку складається шляховий лист і видається водію разом з техпаспортом на трактор. Водій трактора має кожного дня по завершенні своєї роботи повертати ключі від трактора, технічний паспорт і шляховий лист майстру або директору ЛКП «Граніт». Шляхові листи на ОСОБА_4 складалися тоді, коли він виїжджав трактором за дорученням майстра або директора ЛКП, однак в день ДТП, 16.12.2017 року, шляховий лист не складався та технічний паспорт водієві не видавався, оскільки ОСОБА_4 з власної ініціативи взяв трактор і поїхав у невідомому напрямку. 16.12.2017 р. жодних доручень до нього щодо прибирання трактором території ні від директора, ні від майстра ЛКП не поступало. 16.12.2017 року ключі від трактора ОСОБА_4 не надавалися, він отримав ключі від майстра ЛКП 15.12.2017 року для перевірки технічного стану трактора і мав їх повернути до кінця робочого дня, однак у встановлений час не повернув. Крім того, зазначила, що договір цивільно-правової відповідальності щодо трактора ВС 23786 укладено лише 19 грудня 2017 року, станом на 16.12.2017 року такий не був укладений і це одна з причин чому водієві трактора не надавалися доручення щодо прибирання території до моменту укладення такого договору. Також заперечують щодо вимоги про солідарне стягнення судових витрат, вважає, що оскільки винуватцем ДТП є ОСОБА_4, тому і судові витрати слід стягнути з нього.

Відповідач ОСОБА_4 в судове засідання не з’явився, хоча належним чином повідомлявся про дату, час і місце розгляду справи через оголошення на веб-порталі судової влади України.

Заслухавши пояснення позивача, представників сторін, показання свідків, дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку, що позов підлягає до часткового задоволення, виходячи з наступного.

Відповідно до ч. 1 ст. 15 ЦПК України, суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи щодо захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, що виникають із цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових відносин, інших відносин, крім випадків, коли розгляд таких справ проводиться за правилами іншого судочинства.

Згідно з вимогами ч. 1 ст. 264 ЦПК під час ухвалення рішення суд вирішує, чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи; та докази на їх підтвердження.

У відповідності до вимог ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Судом встановлено, що 16.12.2017 року о 10.30 год. ОСОБА_4, керуючи трактором колісним ХТЗ-3512, д.н.з. НОМЕР_1 здійснив наїзд на автомобіль НОМЕР_2, який був припаркований по вул. Князя Святослава, 5 у м.Львові, внаслідок чого автомобілі отримали механічні пошкодження, що підтверджується протоколом про адміністративне правопорушення серії БР №163465 від 16.12.2017 року (а.с. 59).

Також встановлено, що 16.12.2018 року відносно ОСОБА_4 було винесено постанову про накладення адміністративного стягнення серія БР №056250 у виді штрафу в розмірі 425 грн. за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 126 КУпАП, а саме, що він 16.12.2017 року о 10.30 год. на пл. Князя Святослава, 5 у м. Львові керував трактором колісним ХТЗ-3512 д.н.з. НОМЕР_1 без посвідчення та реєстраційних документів на транспортний засіб (а.с. 64).

Крім того, в судовому засіданні свідки ОСОБА_5, ОСОБА_6 підтвердили вказані обставини, зокрема свідок ОСОБА_5 зазначив, що 16.12.2017 року почув удар і побачив як трактор підпер автомобіль марки «Інфініті», при цьому, спрацювала сигналізація. Водій трактора був в стані алкогольного сп’яніння, одягнутий в куртку ЛКП. У нього не склалося враження, що він прибирав сніг, а лише їздив по території. Після цього, були викликані працівники поліції, які склали відносно ОСОБА_4 протокол. Свідок ОСОБА_6 пояснила, що проживає з позивачем, у суботу, 16.12.2017 року близько 10.00 год. почула як спрацювала сигналізація, а через кілька хвилин їм зателефонував сусід і повідомив, що в їх автомобіль в’їхав трактор. Спершу на вулицю вибіг позивач, а вона - за ним, побачила пошкодження автомобіля. Водій трактора ледь тримався на ногах, був у формі ЛКП і говорив, що його попросили прибрати сніг. В подальшому прибули працівники поліції і вона була свідком проходження ОСОБА_4 огляду на стан алкогольного сп’яніння, прилад «Драгер» показав результат близько 3 проміле. Позивач поніс значні витрати на ремонт автомобіля і поніс моральні переживання через пошкодження автомобіля.

Постановою Залізничного районного суду м. Львова від 29 січня 2018 року ОСОБА_4 визнано винним у скоєнні адміністративного правопорушення за ст. 124 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі 340 гривень в дохід держави (а.с.6).

За нормою ч. 4 ст. 82 ЦПК України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

У відповідності до звіту № 2257/17 про оцінку вартості (розміру) збитків, заподіяних пошкодженням транспортного засобу від 27 грудня 2017 року вартість відновлювального ремонту з урахуванням зносу, заподіяних пошкодженням транспортного засобу «INFINITI FX 30D», реєстраційний номер НОМЕР_3 становить 109 958,73 грн. (включаючи ПДВ на запасні частини (а.с.71-84).

Разом з тим, згідно рахунку-фактури №9 від 27.02.2018 року вартість ремонту автомобіля НОМЕР_4 склала 100 198,00 грн., що підтверджується актом виконаних робіт № 6 від 14 березня 2018 року та квитанціями до прибуткового касового ордера №2 від 27.02.2018р. та № 3 від 14.03.2018 р. прийнятими від ОСОБА_1 (а.с. 133-134).

З матеріалів справи вбачається, що трактор колісний ХТЗ-3512 д.н.з. НОМЕР_1 є власністю ЛКП «Граніт» і перебуває на його балансі, що підтверджується свідоцтвом про реєстрацію машини та відповіддю директора ЛКП «Граніт» від 03.01.2018 року (а.с. 25, 26).

Договір добровільного страхування цивільної відповідальності власників наземного транспорту №1244327, де забезпеченим ТЗ є ХТЗ-3512 д.н.з. НОМЕР_1 було укладено 19.12.2017 року, а на день ДТП такий договір був відсутній (а.с. 204).

Матеріалами справи підтверджується, що водій ОСОБА_4 не був штатним працівником ЛКП «Граніт», а працював водієм трактора за цивільно-правовим договором № 21 від 14.12.2017 року (а.с. 28). Так у п. 1.1 вказаного договору зазначено, що замовник доручає, а виконавець бере на себе зобов'язання виконати такі роботи (надати послуги) тракториста, відгортання снігу по території ЛКП в строк з 14.12.2017 р. до 29.12.2017 р. Виконавець виконує роботу на свій ризик, самостійно організовує виконання роботи, не підлягає під дію правил внутрішнього трудового розпорядку.

Відповідно до ст. 21 КЗпП України трудовий договір це угода між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов'язується виконувати роботу, визначену цією угодою, дотримуватись внутрішнього трудового розпорядку, а власник підприємства, установи, організації уповноважений ним орган чи фізичка особа зобов'язується виплачувати працівникові плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін.

Відповідно до правової позиції, що міститься в ухвалі Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 02.12.2015 р. у справі 6-30147ск15 цивільно-правовим договір - це угода між організацією (підприємством, установою громадянином на виконання останнім певної роботи (а саме: договір підряду, договір доручення, тощо), предметом якого є надання певного результату праці, але за цього виду договору не виникають трудові відносини, на які поширюється трудове законодавство.

Основною ознакою, що відрізняє підрядні (цивільно-правові) відносини від трудових, є те, що трудовим законодавством регулюється процес трудової діяльності, її організація. За цивільно-правовим договором процес організації трудової діяльності залишається за його межами, метою договору є отримання певного матеріального результату. Підрядник, на відміну від працівника не підпорядковується правилам внутрішнього трудового розпорядку, він сам організовує свою роботу і виконує її на власний ризик.

За трудовим договором працівник має виконувати вимоги внутрішнього трудового розпорядку, встановлені адміністрацією підприємства, де він працює, дотримуватися трудової дисципліни (ст. ст 139-152 КЗпП України)

У відповідності до ч.1 ст. 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Звертаючись з даним позовом до суду позивач покликається на те, що у відповідності до вимог ст. 1187 ЦК України, шкода завдана внаслідок дорожньо-транспортної пригоди підлягає стягненню з володільця джерела підвищеної небезпеки, а саме з ЛКП «Граніт».

У відповідності до вимог ст.1166 Цивільного кодексу України, майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Згідно ч. ч.1, 2 ст. 1187 ЦК України джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов'язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб.Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Згідно роз'яснень у п. 4 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ № 4 від 01.03.2013 року «Про деякі питання застосування судами законодавства при вирішенні спорів про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки» розглядаючи позови про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки, суди повинні мати на увазі, що відповідно до статей 1166, 1187 ЦК шкода, завдана особі чи майну фізичної або юридичної особи, підлягає відшкодуванню в повному обсязі особою, яка її завдала. Обов'язок відшкодувати завдану шкоду виникає у її завдавача за умови, що дії останнього були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв'язок та є вина зазначеної особи, а коли це було наслідком дії джерела підвищеної небезпеки, - незалежно від наявності вини.

Таким чином, з викладеного вбачається, що обов'язок відшкодування шкоди покладається на ту особу, з вини якої завдано шкоду.

Крім того, у відповідності до ч.1 ст. 1172 ЦПК України юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов'язків.

У пункті 6 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ № 4 від 01.03.2013 року «Про деякі питання застосування судами законодавства при вирішенні спорів про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки» зазначено, що особою, яка зобов'язана відшкодувати шкоду, завдану джерелом підвищеної небезпеки, є фізична або юридична особа, що на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди, позички тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку. Не вважається особою, яка здійснює діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки, і не несе відповідальності за шкоду перед потерпілим особа, яка керує транспортним засобом у зв'язку з виконанням своїх трудових (службових) обов'язків на підставі трудового договору (контракту) із особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, якщо з нею укладено цивільно-правовий договір.

Разом з тим, відсутність факту трудових відносин між водієм ОСОБА_4 і ЛКП «Граніт» виключає можливість застосування вказаної норми.

Оскільки встановлено, що причиною дорожньо-транспортної пригоди стали винні дії водія ОСОБА_4, який на час вчинення ДТП не перебував у трудових відносинах з ЛКП «Граніт», а виконував роботи за цивільно-правовим договором, та на свій ризик, відтак, суд приходить до висновку про необґрунтованість позовних вимог про стягнення шкоди з ЛКП «Граніт» та відмову у задоволенні позову в цій частині.

Щодо вимоги про стягнення моральної шкоди з ОСОБА_4 в розмірі 10 000 грн., то суд виходив з наступного.

Відповідно до ст.23 Цивільного кодексу України, особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна; у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи. Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб.

Згідно ч. ч.1, 2 ст. 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті. Моральна шкода відшкодовується незалежно від вини органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування, фізичної або юридичної особи, яка її завдала, якщо шкоди завдано внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки.

В п.5 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» від 31 березня 1995 року N 4 зазначено, що відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов'язковому з'ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювана, наявність причинного зв'язку між шкодою і протиправним діянням заподіювана та вини останнього в її заподіянні. Суд, зокрема, повинен з'ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.

Верховний Суд України в п. 9 Постанови Пленуму ВСУ «Про судову практику у справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» від 31 березня 1995 року за № 4 (з подальшими змінами та доповненнями) звернув увагу судів на те, що розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров'я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості. Визначаючи розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди, суд повинен наводити в рішенні відповідні мотиви.

Так, судом встановлено, що у позивача ОСОБА_1 після пошкодження його автомобіля погіршилося фізичне здоров’я, що підтверджується витягом із медичної карти амбулаторного хворого від 12.01.18 року, виданого Комунальною 3-ю міською клінічною лікарнею, встановлено діагноз: астено-неврологічний, диссомічний синдром, було порушено його право власності на транспортний засіб марки «INFINITI FX 30D» д.н.з. НОМЕР_3, (пошкодження майна, неможливості його експлуатації), крім того, він зазнав хвилювань з приводу відмови від запланованої поїздки до США.

Положеннями ч. 1 ст. 13 ЦПК України передбачено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Згідно ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об’єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв’язок доказів у їх сукупності.

Аналізуючи вищевикладені обставини в їх сукупності, оцінивши зібрані у справі докази, беручи до уваги всі встановлені судом факти і відповідні їм правовідносин, враховуючи вимоги розумності і справедливості, а також те, що обов'язок відшкодування шкоди покладається на ту особу, з вини якої завдано шкоду, суд вважає за необхідне стягнути з ОСОБА_4 5000,00 грн. моральної шкоди.

Враховуючи положення ст. 141 Цивільного процесуального кодексу України, з відповідача ОСОБА_4 підлягає стягненню на користь позивача 3 716,63 грн. судових витрат.

Враховуючи наведене та керуючись ст.ст. 23, 1166, 1167, 1172, 1187, Цивільного кодексу України, ст. ст. 12, 13, 81, 89, 141, 264, 265, 268 Цивільного процесуального кодексу України, суд,-

У Х В А Л И В :

В позові ОСОБА_1 до Львівського комунального підприємства ?Граніт? про відшкодування шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди відмовити.

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_4 про стягнення моральної шкоди задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, паспорт серії КС 866542, виданий 18.04.2012 р., ідентифікаційний номер НОМЕР_5, який зареєстрований: ІНФОРМАЦІЯ_2 на користь ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_3, реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_6, паспорт серії КС 363256, виданий 20.08.2004 р. Залізничним РВ ЛМУ УМВСУ у Львівській області, який зареєстрований за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_4, проживає за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_5 моральну шкоду в розмірі 5 000 грн. (п?ять тисяч гривень).

В решті заявлених позовних вимог до ОСОБА_4 в частині стягнення моральної шкоди відмовити.

Стягнути з ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, паспорт серії КС 866542, виданий 18.04.2012 р., ідентифікаційний номер НОМЕР_5, який зареєстрований: ІНФОРМАЦІЯ_2 на користь ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_3, реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_6, паспорт серії КС 363256, виданий 20.08.2004 р. Залізничним РВ ЛМУ УМВСУ у Львівській області, який зареєстрований за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_4, проживає за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_5 судові витрати в розмірі 3 716,63 грн. ( три тисячі сімсот шістнадцять гривень 63 коп.).

Апеляційну скаргу на рішення суду може бути подано до Апеляційного суду Львівської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повне рішення суду складено 08 жовтня 2018 року.

Суддя: (підпис) ОСОБА_7

З оригіналом згідно.

Суддя: Б.М.Гедз