Ухвала суду № 76972988, 04.10.2018, Дрогобицький міськрайонний суд Львівської області

Справа № 442/8125/16-ц

Провадження № 6/442/107/2018

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 жовтня 2018 року Дрогобицький міськрайонний суд Львівської області в складі:

головуючої – судді: Курус Р.І.,

з участю секретаря: Тацишин Г.Б.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Дрогобичі подання Дрогобицького міськрайонного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Львівській області про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України – ОСОБА_1, -

в с т а н о в и в :

Головний державний виконавець Дрогобицького міськрайонного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Львівській області ОСОБА_2, за погодженням з начальником ОСОБА_3 звернулась до суду із поданням про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України боржника – ОСОБА_1.

В обґрунтування подання покликається на те, що на примусовому виконанні у Дрогобицькому міськрайонному відділі державної виконавчої служби ГТУЮ у Львівській області перебуває виконавче провадження № 54565461 з виконання виконавчого листа № 442/8125/16-ц від 24.03.2017 року Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області про стягнення з ОСОБА_1 в користь ПАТ КБ «Приватбанк» 26 022,45 грн. боргу. 22.07.2017 року винесено постанову про відкриття виконавчого провадження. Боржник ОСОБА_1 не виконує рішення Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області по справі № 442/8125/16-ц. Починаючи з 14.03.2017 року, боржник не вживає жодних заходів, спрямованих на погашення заборгованості перед стягувачем та державою, ігноруючи виклики та попередження державного виконавця. Разом з тим, згідно інформації Державної прикордонної служби України, боржник неодноразово перетинав державний кордон.

Державний виконавець на розгляд подання не з'явився.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного пристрою не здійснюється.

Враховуючи вищенаведене, перевіривши матеріали справи, суд вважає, що подання слід задовольнити, виходячи з наступних міркувань.

Закон України «Про порядок виїзду з України і в’їзду в Україну громадян України» від 21.01.1994 року, регулює порядок здійснення права громадян України на виїзд з України і в’їзд в Україну, порядок оформлення документів для закордонних поїздок, визначає випадки тимчасового обмеження права громадян на виїзд з України і встановлює порядок розв’язання спорів у цій сфері.

Відповідно до ст. 33 Конституції України кожному, хто на законних підставах перебуває на території України, гарантується свобода пересування, вільний вибір місця проживання, право вільно залишити територію України, за винятком обмежень, які встановлюються законом.

Згідно зі ст. 2 Протоколу № 4 до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, який гарантує деякі права і свободи, не передбачені в Конвенції та у Першому протоколі до неї, кожен є вільним залишати будь-яку країну, включно зі своєю власною. На здійснення цих прав не може бути встановлено жодних обмежень, крім тих, що передбачені законом і є необхідними в демократичному суспільстві в інтересах національної чи громадської безпеки, для підтримання публічного порядку, запобігання злочину, для захисту здоров'я чи моралі або з метою захисту прав і свобод інших осіб.

Також ст. 12 Міжнародного пакту про громадянські та політичні права передбачено, що кожна людина має право покидати будь-яку країну, включаючи свою власну. Згадані вище права не можуть бути об'єктом ніяких обмежень, крім тих, які передбачено законом, які є необхідними для охорони державної безпеки, громадського порядку, здоров'я чи моральності населення або прав і свобод інших і є сумісними з іншими правами, визначеними в цьому Пакті.

Відповідно до ст. 441 ЦПК України тимчасове обмеження фізичної особи у праві виїзду за межі України може бути застосоване судом як захід забезпечення виконання судового рішення. Тимчасове обмеження фізичної особи у праві виїзду за межі України застосовується в порядку, визначеному цим Кодексом для забезпечення позову, із особливостями, визначеними цією статтею. Суд може постановити ухвалу про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України фізичної особи, яка є боржником за невиконаним нею судовим рішенням, на строк до повного виконання такого судового рішення. Ухвала про тимчасове обмеження фізичної особи у праві виїзду за межі України може бути постановлена за поданням державного або приватного виконавця, яким відкрито відповідне виконавче провадження. Суд негайно розглядає таке подання без повідомлення сторін та інших заінтересованих осіб за участю державного (приватного) виконавця.

Це право віднесено у Цивільному кодексі України до особистих немайнових прав фізичної особи (кн. друга ЦК), а саме - до особистих немайнових прав, що забезпечують природне існування фізичної особи (гл. 21 кн. другої ЦК).

Відповідно до ч. 3 ст. 269 ЦК особисті немайнові права тісно пов'язані з фізичною особою. Фізична особа не може відмовитись від особистих немайнових прав, а також не може бути позбавлена цих прав.

Крім цього Верховний Суду України, узагальнюючи судову практику щодо вирішення питання про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України (узагальнення від 01.02.2013 року), а так само Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ в узагальненні практики розгляду судами процесуальних питань, пов`язаних із виконанням судових рішень у цивільних справах від 01.07.2015, зазначили, що тимчасове обмеження громадянина України у праві виїзду за межі України законом покладено на суд, а припинення обмеження виїзду у зв`язку з виконанням обов`язку за рішенням, що перебувало на виконанні, покладено на державного виконавця, також вказується на помилковість практики розгляду судами відповідних заяв та скасування обмеження у виїзді за межі України. У разі врегулювання боргових зобов`язань державний виконавець виносить відповідну постанову про скасування тимчасового обмеження у праві виїзду особи з України, у якій вказуються номер та дата винесення судового рішення про встановлення тимчасового обмеження у праві виїзду з України.

Встановлено, що на примусовому виконанні у Дрогобицькому міськрайонному відділі державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Львівській області з знаходиться виконавче провадження №54565461 з виконання виконавчого листа № 442/8125/16-ц від 24.03.2017 року Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області про стягнення з ОСОБА_1 в користь ПАТ КБ «Приватбанк» 26 022,45 грн. боргу та 22.07.2017 року винесено постанову про відкриття виконавчого провадження.

Натомість, починаючи з 14.03.2017 року, боржник не вживає жодних заходів, спрямованих на погашення заборгованості перед стягувачем та державою, ігноруючи виклики та попередження державного виконавця.

Разом з тим, згідно відомостей Головного центру обробки спеціальної інформації вбачається, що боржник ОСОБА_1 неодноразово перетинав державний кордон України, востаннє 09.02.2013 року.

Згідно п. 5 ч.1, ч. 2 ст. 6 Закону України «Про порядок виїзду з України і в’їзду в Україну громадян України» громадянинові України може бути тимчасово відмовлено у виїзді за кордон у випадку, якщо він ухиляється від виконання зобов’язань, покладених на нього судовим рішенням – до виконання зобов’язання.

Відповідно до Судової практики щодо вирішення питання про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України Верховного суду України від 01.02.2013 року ухилення боржника від виконання своїх зобов'язань є оціночним поняттям. Теоретично їх невиконання може бути зумовлене об'єктивними причинами, наприклад, внаслідок відсутності майна, роботи, незадовільного фінансового стану, тривалого відрядження, важкої хвороби тощо. Однак, воно може мати й принципово інше походження, суб'єктивне, коли боржник свідомо ухиляється від виконання - має змогу виконати зобов'язання у повному обсязі або частково, але не робить цього без поважних причин.

Критерій достатності вжитих боржником з метою належного виконання зобов'язання заходів визначається судом.

Поняття "ухилення від виконання зобов'язань, покладених на боржника рішенням" варто розуміти як будь-які свідомі діяння (дії або бездіяльність) боржника, спрямовані на невиконання відповідного обов'язку у виконавчому провадженні, коли виконати цей обов'язок у нього є всі реальні можливості (наприклад, наявність майна, грошових коштів тощо) і цьому не заважають будь-які незалежні від нього об'єктивні обставини (непереборної сили, події тощо).

Враховуючи вищенаведене, суд вважає, що державним виконавцем вчинено достатньо виконавчих дій та надано суду докази на підтвердження факту ухилення боржника від виконання своїх боргових зобов’язань і відомостей про обізнаність боржника щодо наявності відкритого виконавчого провадження та строків його добровільного виконання; те, що дії державного виконавця з приводу виконання судових рішень не оскаржені, з заявами про неможливість виконання рішення суду боржник не звертався, а тому подання слід задовольнити.

Керуючись Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод, Законом України «Про порядок виїзду з України та в'їзду в Україну громадян України», ст. 33 Конституції України, ст. 441 ЦПК України, суд, -

у х в а л и в :

Подання – задовольнити.

Тимчасово обмежити громадянина України – ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, зареєстрованого в ІНФОРМАЦІЯ_2, до повного виконання ним зобов’язань, покладених на нього згідно виконавчого листа № 442/8125/16-ц від 24.03.2017 року Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області про стягнення з ОСОБА_1 в користь ПАТ КБ «Приватбанк» 26022 грн. 45 коп. боргу та судових витрат.

Ухвала суду набирає законної сили після закінчення строку на її оскарження.

Апеляційна скарга на ухвалу суду подається безпосередньо до Львівського апеляційного суду протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення.

Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена в день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження ухвали суду - якщо апеляційна скарга подана протягом п’ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Суддя Курус Р.І.