Постанова № 76971893, 01.10.2018, Харківський апеляційний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Головуючий І інстанції: Біленський О.О.

01 жовтня 2018 р. м. ХарківСправа № 820/2559/18Харківський апеляційний адміністративний суд

у складі колегії:

головуючого судді: Старостіна В.В.

суддів: Бегунца А.О. , Григорова А.М.

за участю секретаря судового засідання Машури Г.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Міністерства оборони України на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 10.05.2018, повний текст складено 10.05.2018, за адресою: вул. Мар'їнська, 18-Б-3, м. Харків, 61004

за позовом ОСОБА_1

до Міністерства оборони України

про визнання протиправним рішення та зобов'язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

5 квітня 2018 року, позивач, ОСОБА_1, звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Міністерства оборони України, в якому просив суд:

- визнати протиправною відмову Міністерства оборони України в призначенні позивачу одноразової грошової допомоги, передбаченої ст. 16 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їхніх сімей» та Постановою Кабінету Міністрів № 975;

- скасувати рішення Комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги в та компенсаційних сум про відмову в призначенні одноразової грошової допомоги позивачу, оформлене пунктом 3 протоколу № 12 від 02.02.2018 року;

- зобов'язати Міністерство оборони України нарахувати та виплатити позивачу одноразову грошову допомогу, передбачену ст. 16 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їхніх сімей» у відповідності з Порядком призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, затвердженим Постановою Кабінету міністрів України № 975 від 25.12.2013 року у зв'язку з встановленням другої групи інвалідності.

В обґрунтування позовних вимог позивачем зазначено, що на виконання Постанови Дзержинського районного суду м. Харкова від 13 жовтня 2017 року по справі № 638/8885/17 Харківським обласним військовим комісаріатом висновок та необхідний пакет документів, стосовно призначення та виплати одноразової грошової допомоги позивачу згідно Порядку призначення і виплати одноразової допомоги в разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) збори чи для проходження служби у військовому резерві, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2013 року № 975, було скеровано на адресу Департаменту фінансів Міністерства оборони України для вирішення питання призначення або відмови в призначенні зазначеної допомоги. Листом №445/ВСЗ від 23 лютого 2018 року Харківський обласний військовий комісаріат надіслав на адресу позивача копію Витягу з протоколу засідання комісії Міністерства Оборони України з розгляду питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум №12 від 02 лютого 2018 року, яким зокрема у пункті 3 визначено, що розглянувши подані документи, комісія дійшла висновку про відмову в призначенні одноразової допомоги, з підстав зазначених у Витягу. Позивач не погоджується з вказаним рішенням відповідача з огляду на те, що має право на отримання одноразової грошової допомоги. передбаченої ст. 16 Законом України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» у відповідності з Порядком № 975 у зв'язку з встановленням йому другої групи інвалідності. Окрім цього, твердження відповідача про необхідність надання позивачем документа про причини та обставини поранення є протиправним та безпідставним. З огляду на наведені у адміністративному позові факти просить суд задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.

Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 10.05.2018 позовні вимоги задоволено.

Визнано протиправною відмову Міністерства оборони України в призначенні ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги, передбаченої ст.16 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" від 20 грудня 1991 року №2011-XII та Порядком призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2013 р. №975.

Скасовано рішення Комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги в та компенсаційних сум про відмову в призначенні одноразової грошової допомоги ОСОБА_1, оформлене пунктом 3 протоколу № 12 від 02.02.2018 року.

Зобов'язано Міністерство оборони України вирішити питання призначення та нарахування одноразової грошової допомоги ОСОБА_1 згідно вимог ст.16 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" від 20 грудня 1991 року №2011-XII у відповідності з Порядком призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2013 р. №975 та Положенням про організацію в Міністерстві оборони України роботи з обчислення вислуги років для призначення пенсій військовослужбовцям і соціального забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та членів їх сімей, затвердженого Наказом Міністерства оборони України 14 серпня 2014 року №530 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 20 жовтня 2014 р. за №1294/26071, у зв'язку з встановленням другої групи інвалідності.

Не погодившись з вказаним рішенням, відповідачем, Міністерством оборони України, подано апеляційну скаргу, в якій, вказуючи на порушення норм матеріального права та невідповідність висновків суду першої інстанції обставинам справи, просить скасуватим рішення Харківського окружного адміністративного суду від 10.05.2018 та прийняти нову постанову, якою відмовити позивачу у задоволенні позовних вимог.

В судове засідання сторони не з'явились, про день, час та місце судового засідання були повідомлені своєчасно та належним чином.

Відповідно до ч. 4 ст. 229 КАС України, у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Відповідно до ч. 2 ст. 313 КАС України, неявка сторін або інших учасникв справи, належним чином повідомлених про дату, час та місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

В судове засідання сторони не з'явились, про день, час та місце судового засідання були повідомлені своєчасно та належним чином.

Відповідно до ч. 4 ст. 229 КАС України, у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Відповідно до ч. 2 ст. 313 КАС України, неявка сторін або інших учасникв справи, належним чином повідомлених про дату, час та місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла до висноку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено наявними в матеріалах справи доказами, що згідно наказу Міністра оборони СРСР №202 від 27.09.1984 року Сєверодонецьким міським військовим комісаріатом Ворошиловградської області 11.11.1984 року позивача було призвано на дійсну строкову службу до військової частини 2099 м.Термез Республіки Узбекистан, що підтверджується військовим квитком серії НУ №9304611, виданого 11.11.1984 року.

Під час проходження служби позивач у складі свого підрозділу у період з 27.06.1985 року по 28.10.1986 року позивач виконував завдання на території Республіки Афганістан, де в той час проводились бойові дії та приймав участь у бойових діях.

Під час виконання бойового завдання на території Республіки Афганістан 10.05.1986 року позивач отримав травму голови, яка засвідчена на підставі копії витягу з протоколу засідання ЛВК Дзержинського РВК від 05.03.1998 року і на підставі копії заключення експерта ХОБСМЕ від 25.02.1998 року.

Згідно свідоцтва про хворобу №8 від 05.03.1998 року, наданого головою комісії Дзержинського РВК встановлено, що у позивача наявна травма, яка пов'язана з виконанням обов'язку військової служби при виконанні інтернаціонального боргу (підстава - заключення експерта ХОБСМЕ №146/Д від 25.02.1998 року).

Згідно довідки МСЕК серія 10 ААБ №187123 від 10.10.2012 позивачу повторно встановлена ІІ група інвалідності безтерміново з 28.09.2012 року, травма, яка пов'язана з виконанням обов'язку військової служби при виконанні інтернаціонального боргу.

13.12.2016 року позивач звернувся до ХОВК із заявою стосовно призначення йому виплати одноразової грошової допомоги у зв'язку з встановленням йому інвалідності, пов'язаної із проходженням військової служби.

Постановою Дзержинського районного суду м.Харкова від 13.10.2017 року по адміністративній справі №638/8885/17 визнано протиправними дії Харківського обласного військового комісаріату. Зобов'язано ХОВК подати розпорядникові бюджетних коштів висновок щодо виплати позивачу одноразової грошової допомоги, передбаченої Законом України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їхніх сімей" по Постановою Кабінету Міністрів України №975 від 25 грудня 2013 року "Про затвердження Порядку та умов призначення та виплат одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві".

Ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 12.12.2017 року апеляційну скаргу Харківського обласного військового комісаріату на постанову Дзержинського районного суду м. Харкова від 13.10.2017р. по справі №638/8885/17 за позовом ОСОБА_1 до Харківського обласного військового комісаріату, третя особа Міністерство оборони України про визнання протиправними дій та бездіяльності, зобов'язання вчинити певні дії повернуто відповідачу.

В межах розгляду справи №638/8885/17 встановлено, що до суду не надано доказів, які б свідчили про невиконання позивачем вимог пункту 11 Порядку при поданні заяви від 13.12.2016 року до Харківського обласного військового комісаріату. Суд також вказав, що як вбачається з свідоцтва про хворобу №8 від 05.03.1998 року, наданого головою комісії Дзержинського РВК встановлено, що у позивача наявна травма, яка пов'язана з виконанням обов'язку військової служби при виконанні інтернаціонального боргу (підстава - заключення експерта ХОБСМЕ №146/Д від 25.02.1998 року), зважаючи на викладене ствердження про необхідність надання позивачем документа про причини та обставини поранення є протиправним. Суд визнав безпідставним обґрунтування відмови у складанні та поданні висновку щодо виплати позивачу одноразової грошової допомоги частиною 4 ст.16-3 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей", оскільки зазначена стаття передбачає порядок здійснення доплати одноразової грошової допомоги, та не є предметом розгляду даної справи.

Частиною 4 статті 78 КАС України передбачено, що обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Проте, комісією Міноборони з розгляду питань, пов'язаних із призначенням одноразової грошової допомоги військовослужбовців у разі загибелі (смерті), каліцтва або інвалідності військовослужбовців та інвалідності осіб, звільнених з військової служби було прийнято рішення про відмову у виплаті одноразової грошової допомоги, затверджене протоколом комісії Міноборони №12 від 02.02.2018 року пункт 3, у зв'язку з тим, що рядовому в запасі ОСОБА_1 (Харківський ОВК), якого 30.10.1986 звільнено зі строкової військової служби та 13.04.1998 під час первинного огляду органами МСЕК визнано інвалідом III групи внаслідок травми, пов'язаної з виконанням обов'язків військової служби при перебуванні в країнах, де велись бойові дії (довідка МСЕК серія 2-18АБ №312740 від 13.04.1998), а 28.09.2012 під час повторного огляду органами МСЕК - інвалідом II групи внаслідок цієї ж причини (довідка МСЕК серія 10ААБ № 187123 від 10.10.2012 року). На час встановлення III групи інвалідності не існувало правової норми щодо виплати одноразової грошової допомоги. Зміна групи інвалідності відбулася понад дворічний термін. Згідно з пунктом 4 статті 16-3 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" та пунктом 8 Порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.2013 № 975, у разі зміни групи інвалідності доплата одноразової грошової допомоги здійснюється за умови, якщо зміна відбулася протягом двох років після первинного встановлення інвалідності. Крім цього, згідно з пунктом 6 статті 16 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей", у редакції, яка діяла на час встановлення заявнику інвалідності в 2012 році, а також підпунктом 4 пункту 2 Порядку та умов призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), поранення (контузії, травми або каліцтва) чи інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних і резервістів, призваних на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, та інвалідності звільнених з військової служби (зборів) осіб, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 28 травня 2008 р. № 499, одноразова грошова допомога військовослужбовцям строкової служби призначається у разі, якщо інвалідність внаслідок захворювання або нещасного випадку, що мало місце в період проходження служби, настала не пізніше ніж через три місяці після звільнення зі служби. ОСОБА_1 інвалідність встановлено понад 3-х місячний строк після звільнення зі служби. Також заявником не подано документ, що свідчить про причини та обставини поранення, який передбачено пунктом 11 Порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2013 р. №975. Висновок спеціаліста у галузі судово-медичної експертизи від 04.01.2012 № 5/ж, складено зі слів заявника, та висновок Центральної військово-лікарської комісії Міністерства оборони України від 05.12.2012 № 5, які подані разом з іншими документами, не є документами що свідчать про обставини поранення. В розділі 22 військового квитка наявний запис, що ОСОБА_1 поранень не має.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що відмова Міністерства оборони України в призначенні ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги, передбаченої ст. 16 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їхніх сімей" та Постановою Кабінету Міністрів № 975 є протиправною, та як наслідок наявність підстав для скасування рішення Комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги в та компенсаційних сум про відмову в призначенні одноразової грошової допомоги ОСОБА_1, оформлене пунктом 3 протоколу № 12 від 02.02.2018 року.

Колегія суддів погоджується з вказаним висновком суду з урахуванням наступного.

Відповідно до ст.1 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" від 20 грудня 1991 року №2011-XII (далі - Закону України №2011-XII), соціальний захист військовослужбовців - діяльність (функція) держави, спрямована на встановлення системи правових і соціальних гарантій, що забезпечують реалізацію конституційних прав і свобод, задоволення матеріальних і духовних потреб військовослужбовців відповідно до особливого виду їх службової діяльності, статусу в суспільстві, підтримання соціальної стабільності у військовому середовищі. Це право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, у старості, а також в інших випадках, передбачених законом. Згідно зі ст. 1-2 Закону, військовослужбовці користуються усіма правами і свободами людини та громадянина, гарантіями цих прав і свобод, закріпленими в Конституції України та законах України, з урахуванням особливостей, встановлених цим та іншими законами. У зв'язку з особливим характером військової служби, яка пов'язана із захистом Вітчизни, військовослужбовцям надаються визначені законом пільги, гарантії та компенсації.

Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 3 Закону, дія цього Закону поширюється на військовослужбовців, які стали інвалідами внаслідок захворювання, пов'язаного з проходженням військової служби, чи внаслідок захворювання після звільнення їх з військової служби, пов'язаного з проходженням військової служби, та членів їх сімей, а також членів сімей військовослужбовців, які загинули, померли чи пропали безвісти. Згідно з ч.1 ст. 16 Закону, одноразова грошова допомога у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві (далі- одноразова грошова допомога), - гарантована державою виплата, що здійснюється особам, які згідно з цим Законом мають право на її отримання.

Так, постановою Дзержинського районного суду м.Харкова про справі №638/8885/17, яка набрала законної сили, встановлено, що позивач проходив службу саме у Збройних Силах СРСР, які на той час були підпорядковані та знаходились на фінансовому забезпеченні МО СРСР, правонаступником якого в подальшому стало МО України, та в силу ст.16 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» і Порядку № 975 - обов'язок щодо призначення та виплати позивачу одноразової грошової допомоги у зв'язку із встановленням йому II групи інвалідності внаслідок травми, пов'язаної з виконанням обов'язків військової служби, покладений саме на МО України.

Згідно з вимогами ч.1 ст.16 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" одноразова грошова допомога у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві (далі - одноразова грошова допомога), - гарантована державою виплата, що здійснюється особам, які згідно з цим Законом мають право на її отримання.

Призначення і виплата одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, урегульовано Порядком призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.2013 №975 (далі - Порядок №975), яка набрала чинності 24.01.2014 року.

Відповідно до пункту 2 постанови Кабінету Міністрів України від 25.12.2013 року №975 особам, які до набрання чинності Порядком, затвердженим цією постановою, мають право на отримання одноразової грошової допомоги: допомога, що не була призначена, призначається і виплачується в установленому законодавством порядку, що діяло на день виникнення права на отримання такої допомоги.

Пунктом 3 Порядку № 975 передбачено, що днем виникнення права на отримання одноразової грошової допомоги є у разі встановлення інвалідності -дата, що зазначена у довідці медико-соціальної експертної комісії.

Предметом спору у справі є вимога нарахувати та виплатити одноразову грошову допомогу як інваліду ІІ групи.

Другу групу інвалідності довічно позивачу встановлено 28 вересня 2012 року.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що оскільки на день звернення позивача із заявою про виплату одноразової грошової допомоги на підставі статей 16-1, 16-2, 16-3 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" (13.12.2016 року), діяв Порядок №975, а тому саме його належить застосовувати у спірних правовідносинах.

Вказаний висновок відповідає правовій позиції Верховного Суду, викладеній у постанові від 10.04.2018 року по справі №822/6069/15.

Згідно з вимогами ч.5 ст.242 КАС України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Пунктом 11 Порядку передбачено, що військовослужбовець, військовозобов'язаний та резервіст, якому виплачується одноразова грошова допомога у разі настання інвалідності чи втрати працездатності без встановлення йому інвалідності, подає уповноваженому органу такі документи: заяву про виплату одноразової грошової допомоги у зв'язку з встановленням інвалідності чи часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності; довідку медико-соціальної експертної комісії про встановлення групи інвалідності або відсотка втрати працездатності із зазначенням причинного зв'язку інвалідності чи втрати працездатності. До заяви додаються копії: постанови відповідної військово-лікарської комісії щодо встановлення причинного зв'язку поранення (контузії, травми або каліцтва), захворювання; документа, що свідчить про причини та обставини поранення (контузії, травми або каліцтва), зокрема про те, що воно не пов'язане із вчиненням особою кримінального чи адміністративного правопорушення або не є наслідком вчинення нею дій у стані алкогольного, наркотичного чи токсичного сп'яніння, або навмисного спричинення собі тілесного ушкодження; сторінок паспорта з даними про прізвище, ім'я та по батькові і місце реєстрації; документа, що засвідчує реєстрацію фізичної особи у Державному реєстрі фізичних осіб - платників податків, виданого органом доходів і зборів (для фізичної особи, яка через свої релігійні переконання відмовляється від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків, офіційно повідомила про це відповідний орган доходів і зборів та має відмітку в паспорті громадянина України, - копію сторінки паспорта з такою відміткою).

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено належними і достатніми доказами у справі факт того, що захворювання, через яке позивачу встановлено інвалідність ІІ групи, настало внаслідок поранення, контузії, отриманого під час виконання обов'язків військової служби у країнах, де велися бойові дії, а також встановлено, що позивачем для отримання цієї виплати надано Міністерству оборони України повний необхідний для цього пакет документів.

Крім того, на законодавчому рівні форма документа, що свідчить про причини та обставини поранення (контузії, травми або каліцтва), зокрема про те, що воно не пов'язане з вчиненням особою злочину чи адміністративного правопорушення або не є наслідком вчинення нею дій у стані алкогольного, наркотичного чи токсичного сп'яніння, або навмисного заподіяння собі тілесного ушкодження не визначена, не встановлена та не затверджена, а тому вимога відповідача щодо необхідності надати позивачу докази того, що він отримав травму та йому встановлена ІІ група інвалідності при обставинах, які не пов'язані з вчиненням ним злочину чи адміністративного правопорушення або не є наслідком вчинення ним дій у стані алкогольного, наркотичного чи токсичного сп'яніння, або навмисного заподіяння собі тілесного ушкодження є такою, що не відповідає вимогам закону та не може бути підставою для відмови у призначенні позивачу одноразової грошової допомоги.

Згідно з положеннями п.4 ст.16-3 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" (в редакції станом на 13.12.2016 року), якщо протягом двох років військовослужбовцю, військовозобов'язаному або резервісту після первинного встановлення інвалідності або ступеня втрати працездатності без встановлення інвалідності під час повторного огляду буде встановлено вищу групу інвалідності або більший відсоток втрати працездатності, що дає їм право на отримання одноразової грошової допомоги в більшому розмірі, виплата провадиться з урахуванням раніше виплаченої суми.

Згідно з п.4 ст.16-3 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" визначено порядок здійснення доплати одноразової грошової допомоги, а не її призначення. Окрім цього, вказана норма не може бути застосована до позивача, оскільки вона стосується військовослужбовців, військовозобов'язаних або резервістів, натомість, матеріалами справи підтверджується та відповідачем не заперечується, що позивач є особою, звільненою з військової служби.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що право позивача на отримання одноразової грошової допомоги як інваліду 2 групи виникло незалежно від часу, що минув після звільнення його з військової служби.

При цьому, слід зазначити, що особа набуває право на отримання одноразової грошової допомоги в разі встановлення їй інвалідності та не залежить від первинного чи повторного встановлення такої інвалідності.

Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду України від 18.11.2014р. №21-446а14 та від 21.04.2015р. № 21-135а15.

Оскільки одноразову грошову допомогу по 3 групі інвалідності позивач не отримував, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що позивач має право отримання грошової допомоги по другій групі інвалідності у повному розмірі.

Також, слід зазначити, що Порядок №975 не містить жодних обмежень щодо неможливості застосування його до осіб, які отримали первинну інвалідність до 01.01.2014 та до осіб, які проходили строкову військову службу в країнах, де велись бойові дії.

Таким чином, рішення Міністерства оборони України про відмову у призначенні позивачу грошової допомоги, оформлене відповідним протоколом засідання комісії МОУ від 02.02.2018 №12 п.3 є протиправним та підлягає скасуванню.

До суду першої та апеляційної інстанцій не надано доказів, які б свідчили про невиконання позивачем вимог пункту 11 Порядку при поданні заяви до Харківського обласного військового комісаріату.

Пунктом 13 Порядку передбачено, що керівник уповноваженого органу подає у 15-денний строк з дня реєстрації всіх документів розпорядникові бюджетних коштів висновок щодо виплати одноразової грошової допомоги, до якого додаються документи, зазначені в пунктах 10 і 11 цього Порядку. Розпорядник бюджетних коштів приймає у місячний строк після надходження зазначених документів рішення про призначення або відмову у призначенні одноразової грошової допомоги і надсилає його разом з документами уповноваженому органові для видання наказу про виплату такої допомоги особам, які звернулися за нею, або у разі відмови для письмового повідомлення заявника із зазначенням мотивів відмови.

Право на отримання одноразової грошової допомоги військовослужбовцю, якому встановлено інвалідність внаслідок виконання обов'язків військової служби при перебуванні в країнах, де велись бойові дії закріплене у статті 16 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" та в Порядку, визначеному постановою Кабінету Міністрів України № 975 від 25.12.2013 року.

Оскільки позивач отримав інвалідність внаслідок поранення, контузії та захворювань, пов'язаних з виконанням обов'язків військової служби при перебуванні в країнах, де велись бойові дії, тому має право на отримання одноразової грошової допомоги згідно статті 16 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" та в порядку, визначеному постановою Кабінету Міністрів України № 975 від 25.12.2013 року.

Відповідно до ст.245 Кодексу адміністративного судочинства України при вирішенні справи по суті суд може задовольнити адміністративний позов повністю або частково чи відмовити в його задоволенні повністю або частково, у разі задоволення адміністративного позову суд може прийняти рішення про визнання протиправним та нечинним нормативно-правового акта чи окремих його положень, визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень, визнання дій суб'єкта владних повноважень протиправними та зобов'язання утриматися від вчинення певних дій, визнання бездіяльності суб'єкта владних повноважень протиправною та зобов'язання вчинити певні дії.

Суд може прийняти рішення про інший спосіб захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист таких прав, свобод та інтересів;.

Тобто, спосіб захисту має враховувати суть правопорушення, допущеного суб'єктом владних повноважень - відповідачем.

Відповідно до правової позиції палати в адміністративних справах Верховного Суду України, викладеної у постанові від 24.01.2006 року, суд має обрати спосіб захисту права, який би гарантував дотримання і захист прав, свобод, інтересів від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

Верховний Суд України у постанові від 16.09.2015 року у справі за позовом ТОВ "Аскоп-Україна" до Південної митниці Міністерства доходів і зборів України, Головного управління Державної казначейської служби України в Одеській області про визнання бездіяльності протиправною та стягнення коштів зазначив, що "спосіб відновлення порушеного права має бути ефективним та таким, який виключає подальші протиправні рішення, дії чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень, а у випадку невиконання, або неналежного виконання рішення не виникала б необхідність повторного звернення до суду, а здійснювалося примусове виконання рішення".

Відповідно до приписів ч.5 ст.242 КАС України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Засіб захисту, повинен бути "ефективним" як у законі, так і на практиці, зокрема, у тому сенсі, щоб його використання не було ускладнене діями або недоглядом органів влади відповідної держави (п.75 рішення Європейського суду з прав людини у справі "Афанасьєв проти України" від 5 квітня 2005 року (заява №38722/02).

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що належним способом відновлення порушеного права позивача, а також із метою усунення порушень, допущених відповідачем у спірних правовідносинах, є зобов'язання Міністерства оборони України вирішити питання призначення та нарахування одноразової грошової допомоги ОСОБА_1 згідно вимог ст.16 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" від 20 грудня 1991 року №2011-XII у відповідності з Порядком призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2013 р. №975 та Положенням про організацію в Міністерстві оборони України роботи з обчислення вислуги років для призначення пенсій військовослужбовцям і соціального забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та членів їх сімей, затвердженого Наказом Міністерства оборони України 14 серпня 2014 року №530 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 20 жовтня 2014 р. за №1294/26071, у зв'язку з встановленням другої групи інвалідності.

Статтею 19 Конституції України передбачено, що правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Отже, колегія суддів приходить до висновку, що судом першої інстанції в повному обсязі досліджено положення нормативних актів, що регулюють спірні питання та дійшов вірного висновку про задоволення позивних вимог.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 315 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін.

Згідно із ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визначе, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та працесуального права.

Таким чином, колегія суддів, переглянувши рішення суду першої інстанції, дійшла висновку, що при прийнятті рішення, суд першої інстанції дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин сторін норми матеріального права

Наведені в апеляційній скарзі доводи правильність висновків суду не спростовують.

Керуючись ст. 243, 250, 310, 315, 321 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Міністерства оборони України залишити без задоволення.

Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 10.05.2018 по справі № 820/2559/18 залишити без змін

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України.

.

Головуючий суддя В.В. СтаростінСудді А.О. Бегунц А.М. Григоров Повний текст постанови складено 08.10.2018.