Рішення № 76971693, 02.10.2018, Господарський суд Сумської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

02.10.2018 Справа № 920/652/18

Господарський суд Сумської області у складі судді Котельницької В.Л.,

за участю секретаря судового засідання Пономаренко Т.М.,

представника позивача – ОСОБА_1

представника відповідача – ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Сумах у приміщенні Господарського суду Сумської області матеріали справи №920/652/18

за позовом Комунального підприємства «Міськводоканал» Сумської міської ради (40009, м. Суми, вул. Білопільський шлях, 9; ід. код 03352455)

до Публічного акціонерного товариства «Сумське машинобудівне науково-виробниче об’єднання» (40004, м. Суми, вул. Горького, 58; ід. код 05747991)

про стягнення 91484,14 грн.,

встановив:

До господарського суду звернулось Комунальне підприємство «Міськводоканал» Сумської міської ради з позовом до Публічного акціонерного товариства «Сумське машинобудівне науково-виробниче об’єднання» про стягнення 91484,14 грн. пені за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань з оплати послуг за укладеним між сторонам договором на водопостачання та прийом стічних вод з підприємствами, установами, організаціями № 3 від 05.01.2006.

Відповідач не надав суду відзиву на позовну заяву, однак від відповідача до суду надійшло клопотання паро зменшення розміру неустойки, в якому він просить суд зменшити на 90% розмір заявленої до стягнення пені.

У судовому засіданні представник позивача позов підтримав та заперечив проти клопотання відповідача про зменшення розміру неустойки. Представник відповідача підтримав клопотання про зменшення неустойки.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши представників сторін, дослідивши та оцінивши надані суду докази, суд встановив наступне.

Між КП «Міськводоканал» Сумської міської ради та ПАТ «Сумське машинобудівне науково -виробниче об'єднання ім. М.В. Фрунзе» укладено договір на водопостачання та прийом стічних вод від 05.01.2006 № 3 (далі - Договір № 3).

ПАТ «Сумське науково - виробниче об'єднання ім. М.В. Фрунзе» перейменоване в ПАТ «Сумське машинобудівне науково-виробниче об'єднання».

Відповідно до п. 1.1. Договору № З КП «Міськводоканал» Сумської міської ради (виконавець) надає комунальні послуги з водопостачання та прийому стічних вод ПАТ «Сумське машинобудівне науково - виробниче об'єднання» (споживач), а споживач зобов'язується своєчасно оплачувати надані йому послуги з водопостачання та водовідведення.

Згідно з п.п. 4.1, 4.2, 4.4 вищевказаного договору, розрахунковим періодом по договору є календарний місяць. Оплату за спожиті послуги з водопостачання та водовідведення відповідач здійснює протягом десяти банківських днів з моменту отримання рахунку, за розрахунковий період. Платіжні документи за розрахунковий період споживач забирає нарочним з 1 по 5 число, щоб уникнути конфліктів з питань оплати рахунків.

Відповідно до п.п. 4.6, 4.8. Договору № 3 облік кількості використаної відповідачем води розраховується за показниками водолічильників. Кількість стічних вод, що надходять до каналізації, визначається за кількістю води, що надходить з комунального водопроводу або місцевих джерел.

За надані комунальні послуги з централізованого водопостачання та прийому стічних вод відповідачу були виставлені до сплати рахунки, які відповідач, порушуючи договірні зобов'язання щодо своєчасного та повного розрахунку, сплачував несвоєчасно та частково.

Пунктом 5.3 Договору № 3, Законом України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» встановлено, що у разі несвоєчасного перерахування коштів за послуги водопостачання та водовідведення з відповідача стягується пеня в розмірі 2 % від суми заборгованості за кожний прострочений день, але не більше подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період за який нараховується пеня.

Позивачем було направлено відповідачу:

- супровідним листом від 28.07.2017 № 24/4858 рахунок на водопостачання та водовідведення за липень 2017 р. на суму — 258080 грн. 71 коп., який отримано відповідачем 28.07.2017 за вх. № 4890;

- супровідним листом від 28.08.2017 № 24/5665 рахунок на водопостачання та водовідведення за серпень 2017 р. на суму — 246640 грн. 80 коп., який отримано відповідачем 29.08.2017 за вх. № 5582;

- супровідним листом від 28.09.2017 № 24/6638 рахунок на водопостачання та водовідведення за вересень 2017 р. на суму — 255935 грн. 73 коп., який отримано відповідачем 28.09.2017 за вх. № 6360;

- супровідним листом від 26.10.2017 № 24/7446 рахунок на водопостачання та водовідведення за жовтень 2017 р. на суму — 258589 грн. 03 коп., який отримано відповідачем 27.10.2017 за вх. №7184;

- супровідним листом від 22.11.2017 № 24/8349 рахунок на водопостачання та водовідведення за листопад 2017 р. на суму — 224534 грн. 28 коп., який отримано відповідачем 22.11.2017 за вх. № 7897;

- супровідним листом від 03.01.2018 р. № 24/31 рахунок на водопостачання та водовідведення за грудень 2017 р. на суму — 224 443 грн. 93 коп., який отримано відповідачем 03.01.2018 р. за вх. № 102;

- супровідним листом від 29.01.2018 № 24/545 рахунок на водопостачання та водовідведення за січень 2018 р. на суму — 226029 грн. 28 коп.. який отримано відповідачем 31.01.2018 за вх. № 723;

- супровідним листом від 26.02.2018 № 24/1369 рахунок на водопостачання та водовідведення за лютий 2018 р. на суму — 244570 грн. 84 коп., який отримано відповідачем 27.02.2018 за вх. № 1344;

- супровідним листом від 26.03.2018 № 24/1840 рахунок на водопостачання та водовідведення за березень 2018 р. на суму — 218266 грн. 30 коп., який отримано відповідачем 26.03.2018 за вх. № 1975;

- супровідним листом від 24.04.2018 № 24/2815 рахунок на водопостачання та водовідведення за квітень 2018 р. на суму — 221666 грн. 66 коп.. який отримано відповідачем 25.04.2018 за вх. № 2740;

- супровідним листом від 22.05.2018 № 24/3674 рахунок на водопостачання та водовідведення за травень 2018 р. на суму — 164586 грн. 79 коп., який отримано відповідачем 23.05.2018 за вх. № 3483.

Відповідно до ч. 1 ст. 173 Господарського кодексу України (далі - ГК України) господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Статтею 174 ГК України визначено, що підставою виникнення господарських зобов'язань зокрема є господарські договори та інші угоди, передбачені законом, а також угоди, не передбачених законом, але такі, які йому не суперечать.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 175 ГК України, майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Частиною 1 ст. 193 ГК України визначено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Статтею 612 ЦК України визначено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно вимог статті 509 ЦК України зобов'язанням є таке правовідношення. в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії. а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Приписами ст. 530 ЦК України передбачено, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до вимог ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Крім того, згідно з вимогами ч. 2 ст. 193 ГК України, кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Статтею 216 ГК України передбачено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Пунктами 1, 2 ст. 230 ГК України визначено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання. Суб'єктами права застосування штрафних санкцій є учасники відносин у сфері господарювання. зазначені у статті 2 цього Кодексу.

Пунктом 6 ст. 231 ГК України, передбачено, що штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Відповідно до вимог ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно з приписами ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов'язання настають наслідки. встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Заборгованість ПАТ «Сумське НВО» за послуги з централізованого постачання холодної води та водопостачання перед КП «Міськводоканал» Сумської міської ради по договору на водопостачання та прийом стічних вод від 05.01.2006 №3, за період з липня 2017 р. по травень 2018 р., сплачена частково, проте відповідачем несплачена пеня.

Оскільки відповідачем не виконані умови Договору № 3 щодо своєчасної оплати за надані послуги, він зобов'язаний сплатити на користь позивача пеню за неналежне виконання грошового зобов'язання.

Позивачем заявлено до стягнення пеню по Договору № 3 у сумі 91484,14 грн.

Перевіривши,розрахунки позивача, в тому числі: періоди нарахувань, розміри простроченого платежу, суд дійшов висновку про їх правомірність та відповідність фактичним обставинам справи.

У відповідності до вимог статей 13, 74 ГПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи.

Відповідач не надав суду доказів сплати заявленої до стягнення заборгованості.

Щодо клопотання відповідача про зменшення розміру неустойки, суд зазначає наступне.

Відповідно до ст. 233 Господарського кодексу України у разі, якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Частина третя статті 551 Цивільного кодексу України також передбачає, що розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Частиною другою статті 20 Господарського кодексу України встановлено, що права та законні інтереси суб'єктів господарювання захищаються, зокрема, шляхом застосування штрафних санкцій, іншими способами, передбаченими законом.

Правовий аналіз вказаний статей свідчить, що вони не є імперативними та застосовуються за визначених умов на розсуд суду.

Питання про зменшення розміру неустойки вирішується судом на підставі аналізу конкретної ситуації, тобто, сукупності з'ясованих ним обставин, що свідчать про наявність підстав для вчинення зазначеної дії.

Суд зазначає, що законодавством не врегульований розмір (відсоткове співвідношення) можливого зменшення штрафних санкцій, дане питання вирішується господарським судом згідно зі статтею 86 Господарського процесуального кодексу України за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

При вирішенні питання наявності підстав для зменшення нарахованої неустойки за клопотанням відповідача суд враховує той факт, що порушення строків оплати послуг відповідачем дійсно мало місце, однак таке порушення спричинили об’єктивні обставини, які не залежали від волі відповідача. Також суд приймає до уваги дані Звіту про фінансові результати за І півріччя 2018 року, у якому відображено збитковість відповідача (підприємство отримало 406373000,00 грн. збитку), а також наявність заборгованості по виплаті заробітної плати понад 250000000,00 грн.

Враховуючи той факт, що відповідач зазнає негативних наслідків від провадження господарської діяльності, а сплата надмірної суми штрафу може призвести до погіршення фінансового стану підприємства, до того ж прострочення з оплати спожитих послуг не призвело до значних збитків позивача, враховуючи баланс інтересів сторін, суд дійшов висновку про часткове задоволення клопотання відповідача та зменшення суми нарахованої пені до 70000 грн. і стягнення даної суми з відповідача на користь позивача. В іншій частині позовних вимог суд відмовляє.

Відповідно до ст. ст. 123, 129 ГПК України позивачу за рахунок відповідача підлягають відшкодуванню витрати по сплаті судового збору у розмірі 1762 грн.

Керуючись ст. ст. 123, 129, 185, 232, 233, 236-238, 240, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд

вирішив:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства «Сумське машинобудівне науково-виробниче об’єднання» (40004, м. Суми, вул. Горького, 58; ід. код 05747991) на користь Комунального підприємства «Міськводоканал» Сумської міської ради (40009, м. Суми, вул. Білопільський шлях, 9; ід. код 03352455) 70000 грн. пені за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань за договором на водопостачання та прийом стічних вод з підприємствами, установами, організаціями № 3 від 05.01.2006; а також витрати по сплаті судового збору у даній справі в сумі 1762 грн.

В іншій частині у задоволенні позову відмовити.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду (ч.1,2 ст. 241 ГПК України). Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення (ч.1 ст. 256 ГПК України).

Повний текст рішення складено 08.10.2018.

Суддя В.Л.Котельницька