Рішення № 7697164, 01.02.2010, Господарський суд Вінницької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

21036, м. Вінниця, Хмельницьке шосе, 7 тел. 66-03-00, 66-11-31 http://vn.arbitr.gov.ua

_________________

І м е н е м У к р а ї н и

РІШЕННЯ

01 лютого 2010 р. Справа 2/5-10

за позовом: Публічного акціонерного товариства "Брокбізнесбанк" (м. Київ, пр. Перемоги, 41) в особі Вінницької філії АТ "Брокбізнесбанк", 21032, м. Вінниця, вул. Київська, 14

до: Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, 23600, АДРЕСА_1

про стягнення 92 227,30 грн.

Головуючий суддя

Cекретар судового засідання

Представники

позивача : Мандера М.О. - за довіреністю

відповідача : не з"явився;

інші особи (без повноважень): ОСОБА_3

ВСТАНОВИВ :

Заявлено позов про стягнення з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 на користь Публічного акціонерного товариства "Брокбізнесбанк" в особі Вінницької філії АТ "Брокбізнесбанк" заборгованості в розмірі 92227,30 грн., в тому рахунку 79878,00 грн. - основного боргу, 6027,03 грн. - несплачених відсотків, 6131,20 грн. - пеня за неповернення кредиту, 191,07 грн. - пеня за несплату відсотків, за невиконання умов кредитного договору № 372 Ur 06 від 20.09.2006 року.

Ухвалою господарського суду Вінницької області від 03.12.2009 р. порушено провадження у справі та призначено засідання на 13.01.2010 р.

В судове засідання відповідач не з'явився, повноважного представника в суд не направив, витребуваних ухвалою суду від 03.12.2009 р. документів не надав.

Враховуючи викладене, зважаючи на неявку в судове засідання представника відповідача та ненадання ним необхідних доказів по справі для вирішення спору по суті, розгляд справи було відкладено на 01.02.2010 року.

В судовому засіданні представник позивача позов підтримав та просив суд задовольнити його в повному обсязі.

Відповідач в судове засідання повторно не з"явився, витребуваних ухвалою суду від 03.12.2009 р. документів не надав, незважаючи на те, що був належним чином повідомлений про час і місце розгляду справи № 2/5-10 ухвалою суду від 13.01.2010 року.

Враховуючи вищевикладене суд вважає, що вжив всі залежні від нього заходи для повідомлення відповідача належним чином про час і місце розгляду судової справи і забезпечення явки останнього в судове засідання для реалізації ним права на судовий захист своїх прав та інтересів.

Неявка відповідача в судове засідання не перешкоджає розгляду справи, а тому справа розглядається за наявними в ній матеріалами, відповідно до ст. 75 ГПК України.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, зясувавши фактичні обставини на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті судом встановлено наступне.

20 вересня 2006 року між Публічним акціонерним товариством «БРОКБІЗНЕСБАНК» (банк), та фізичною особою - підприємцем ОСОБА_1 (позичальник) було укладено кредитний договір № 372 Ur 06, згідно п. 1.1 якого банк надав позичальнику кредит в розмірі 10000 (десять тисяч) дол. США терміном з 20 вересня 2006 року по 19 вересня 2009 року включно зі сплатою 14 (чотирнадцяти) відсотків річних за користування кредитом.

Згідно Додаткового договору № 1 від 30 жовтня 2008 року з 01 листопада 2008 року плата за користування кредитними коштами становить 18 (вісімнадцять) відсотків річних.

Відповідно до п. 1.2. договору кредит надавався для поповнення обігових коштів, шляхом перерахування суми кредиту на поточний рахунок позичальника.

На виконання своїх зобов'язань за кредитним договором за заявою відповідача відповідно до умов кредитного договору банк перерахував на його поточний рахунок кошти в сумі 10000,00 дол. США, підтвердженням чого є меморіальний валютний ордер № 0111 від 11 жовтня 2006 року.

Відповідно до п.п. 4.2.3. та 4.2.4. кредитного договору відповідач взяв на себе зобов'язання щомісячно в строки та в порядку, передбаченому вищезазначеним договором сплачувати відсотки за користування кредитними коштами та згідно з графіком, наведеним у додатку № 1 до даного договору, здійснювати часткове повернення кредитних коштів.

В порушення вказаних умов договору відповідач своєчасно та у повному обсязі не повернув банку кредитні кошти та відсотки за користування кредитом, лише частково сплатив відсотки за користування кредитом в сумі 4117,15 дол. США.

Таким чином, заборгованість відповідача перед позивачем складає 11546,02 дол. США згідно офіційного курсу НБУ на 01.12.2009 р.: 100 доларів США = 798,78 грн., еквівалент в гривні становить - 92227,30 грн., в тому рахунку сума основного боргу по кредиту - 10000,00 дол. США (еквівалент в гривні - 79878,00 грн.), 754,53 дол. США (еквівалент в гривні - 6027,03 грн.) - несплачених відсотків за користування кредитом, 767,57 дол. США (еквівалент в гривні - 6131,20 грн.) - пеня за неповернення кредиту, 23,92 дол. США (еквівалент в гривні - 191,07 грн.) - пеня за несплату відсотків за користування кредитом.

У зв"язку з тим, що відповідач в добровільному порядку не здійснює повернення кредитних коштів, позивач звернувся до суду із даним позовом.

З врахуванням встановлених обставин суд дійшов наступних висновків.

Стаття 11 Цивільного кодексу України вказує, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки, й серед підстав виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, передбачає договори та інші правочини.

Як зазначено в ст. 174 Господарського кодексу України, господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, із господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Таке ж положення містить і ст. 173 Господарського кодексу України, в якій зазначено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

За своєю правовою природою укладений між сторонами у справі договір № 372 Ur 06 від 20.09.2006 року є кредитним договором.

Відповідно до ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно ч.1 ст. 10561 ЦК України розмір процентів та порядок їх сплати за договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів.

Виходячи зі змісту п. 3 ст. 346 ГК України кредити надаються банком під відсоток, ставка якого, як правило, не може бути нижчою від відсоткової ставки за кредитами, які бере сам банк, і відсоткової ставки, що виплачується ним по депозитах. Надання безвідсоткових кредитів забороняється, крім випадків, передбачених законом.

Згідно ч. 1 ст. 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Як вбачається із матеріалів справи позивачем виконувались свої зобов'язання по наданню кредиту належним чином, підтвердженням чого є меморіальний валютний ордер № 0111 від 11 жовтня 2006 року, згідно якого банк перерахував на поточний рахунок відповідача кошти в сумі 10000,00 дол. США.

Однак, відповідач не виконав свого обов"язку щодо повної оплати суми кредиту, процентів за користування кредитом, у зв"язку з чим за ним утворилась заборгованість по кредиту в розмірі 79878,00 грн. та 6027,03 грн. - несплачених відсотків за користування кредитом, про що також свідчить акт звірки взаємних розрахунків, підписаний обома сторонами, від 29.01.2010 року, а також відсутність в матеріалах справи доказів оплати відповідачем вказаних сум боргу.

В силу ст. 629 Цивільного кодексу України зазначено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно зі ст. 526 Цивільного кодексу України, ст. 193 Господарського кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цих Кодексів, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 Цивільного кодексу України, ч. 7 ст. 193 Господарського кодексу України).

Відповідно до ст. 527 Цивільного кодексу України боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.

Кожна зі сторін у зобов'язанні має право вимагати доказів того, що обов'язок виконується належним боржником або виконання приймається належним кредитором чи уповноваженою на це особою, і несе ризик наслідків непред'явлення такої вимоги.

Згідно ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Частиною 1 ст. 612 ЦК України передбачено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Таким чином, вимоги позивача про стягнення 79878,00 грн. - кредитних коштів, 6027,03 грн. - несплачених відсотків за користування кредитом згідно умов кредитного договору підлягають задоволенню, оскільки є обгрунтованими та фактично відповідають матеріалам справи.

Поряд з цим, за порушення відповідачем взятих на себе зобов"язань позивачем було нараховано та заявлено до стягнення 6131,20 грн. - пеня за неповернення кредиту, 191,07 грн. - пеня за несплату відсотків за користування кредитом.

Статтею 610 ЦК України передбачено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Згідно зі ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком (ч.1 ст. 546 ЦК України).

Відповідно до ч. 3 ст. 549 ЦК України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно з п. 1 ч. 2 ст. 551 ЦК України, якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Відповідно до ч. 3 ст. 198 Господарського кодексу України, відсотки за грошовими зобов'язаннями учасників господарських відносин застосовуються у випадках, розмірах та порядку, визначених законом або договором.

Пунктом 6 ст. 231 Господарського кодексу України передбачена відповідальність за порушення грошового зобов'язання, що обчислюється у відсотках, розмір яких передбачений обліковою ставкою НБУ за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачений законом або договором.

Додатковим договором № 2 від 10 вересня 2009 року до кредитного договору передбачено, що у випадку недотримання позичальником строків погашення кредиту, та/або строків сплати відсотків за користування ним банк має право додатково стягнути з позичальника пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від несплаченої в строк суми за кожний день прострочення сплати.

Виходячи з матеріалів справи, суд вважає, що вимоги позивача про стягнення з відповідача 6131,20 грн. - пені за неповернення кредиту та 191,07 грн. - пені за несплату відсотків за користування кредитом заявлено правомірно та підлягають задоволенню, оскільки фактично відповідають матеріалам справи.

Як визначає ст. 32 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення спору.

Відповідно до ст.ст. 34, 43 Господарського процесуального кодексу України докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і обєктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили. Визнання однією стороною фактичних даних і обставин, якими інша сторона обґрунтовує свої вимоги або заперечення для господарського суду не є обовязковим.

За змістом статті 33 Господарського процесуального кодексу України, обов'язок доказування та подання доказів розподіляється між сторонами, виходячи з того, хто посилається на юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги і заперечення.

Всупереч наведеним вище нормам та вимогам ухвали суду від 03.12.2009 року відповідач не подав до суду жодного доказу в спростування позовних вимог позивача щодо стягнення заборгованості, в тому рахунку доказів проведення розрахунків (платіжні доручення, виписки банківських установ щодо руху коштів, квитанції до прибуткових касових ордерів).

За вказаних вище обставин, суд дійшов висновку про задоволення позову в повному обсязі.

Витрати на держмито та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покладаються на відповідача відповідно до ст.49 ГПК України.

Керуючись ст.ст. 11, 22, 509, 525, 526, 527, 546, 549, 551, 610, 611, 625, 629, 1049, 1050, 1054, 10561 ЦК України, ст.ст. 173, 174, 193, 198, 231, 346 ГК України, ст.ст. 4-3, 4-5, 22, 32, 33, 34, 36, 43, 44, 45, 46, 47, 49, 75, 82, 84, 85, 115, 116 ГПК України, суд -

ВИРІШИВ :

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, 23600, АДРЕСА_1 (ідентифікаційний номер - НОМЕР_1, п/р № НОМЕР_2 в Вінницькій філії АТ «БРОКБІЗНЕСБАНК», МФО 302719) на користь Публічного акціонерного товариства "Брокбізнесбанк" (м. Київ, пр. Перемоги, 41) в особі Вінницької філії АТ "Брокбізнесбанк", 21032, м. Вінниця, вул. Київська, 14 (ідентифікаційний код - 33343209, №37398000000005 в Вінницькій філії АТ "БРОКБІЗНЕСБАНК", МФО 302719) 79878,00 грн. - заборгованості по кредиту, 6027,03 грн. - відсотків за користування кредитними коштами, 6131,20 грн. - пені за неповернення кредиту, 191,07 грн. - пені за несплату відсотків за користування кредитними коштами, 922,27 грн. - відшкодування витрат, повязаних зі сплатою державного мита та 236,00 грн. - відшкодування витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

4. Видати наказ в день набрання рішенням законної сили.

5. Копію рішення надіслати сторонам по справі рекомендованим листом.

Суддя

Повний текст рішення суду оформлено і підписано відповідно до вимог ст.84 ГПК України 01 лютого 2010 р.

віддрук. 4 прим.:

1 - до справи;

2,3 - позивачу - ПАТ "Брокбізнесбанк" (м. Київ, пр. Перемоги, 41) в особі Вінницької філії АТ "Брокбізнесбанк", 21032, м. Вінниця, вул. Київська, 14

4 - відповідачу - ФОП ОСОБА_1, 23600, АДРЕСА_1