Рішення № 76971017, 26.09.2018, Дніпровський районний суд міста Запоріжжя (до 25.04.2025 - Ленінський районний суд м. Запоріжжя)

Дата документу 26.09.2018

Справа № 334/3100/18

Провадження № 2/334/2692/18

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 вересня 2018 року Ленінський районний суд м. Запоріжжя у складі:

головуючого судді - Баруліної Т.Є.,

при секретарі - Сагайдак Г.В.,

розглянув у відкритому судовому засіданні у м. Запоріжжі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства «Запоріжтрансформатор» про відшкодування моральної шкоди, завданої ушкодженням здоров’я, що пов’язано з виконанням трудових обов’язків –

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом про відшкодування моральної шкоди, завданої ушкодженням здоров’я, що пов’язано з виконанням трудових обов’язків, у якому вказує, що він перебував у трудових відносинах зПАТ «Запоріжтрансформатор» з 08 грудня 1997 року по 03 травня 2018 року. Позивач працював в зварювальному цеху, цеху оперативного ремонту обладнання та ремонтно-механічному цеху за професіями «котельник» та «слюсар ремонтник» - 16 роки 3 місяці, в умовах впливу шкідливих факторів (клас III, ступінь 2) – 16 років 3 місяці, які призвели до виникнення професійного захворювання – Хронічне обструктивне захворювання легень першої - другої стадії (пилотоксичний бронхіт першої - другої стадії, емфізема легень першої - другої стадії), група ОСОБА_2 недостатність другого ступеня), Радикулопатія білатеральна попереково-крижова 1,5-81. переважно справа, з помірними статико - динамічними порушеннями, з больовим та м'язово тонічним синдромами, нейродистрофією у вигляді остеоартрозу колінних (ПФ першого ступеня) суглобів, Нейросенсорна приглухуватість першого ступеня (з легким зниженням слуху).

12.03.2018 року за результатами обстеження медико-соціальної експертної комісії позивачу було первинно та безстроково встановлено 3 групу інвалідності з 60% втрати професійної працездатності, відповідно до довідок МСЕК серії серія АБ№ 0034805 та серія АВ № 0835316 від 12.03.2018р., та у якості причини встановлення інвалідності зазначено професійне захворювання.

У зв’язку з професійним захворюванням та його наслідками позивач зазнав душевних страждань, не може вести повноцінний спосіб життя, зазнав порушення душевної рівноваги, вираженої у почуттях розпачу, тривоги, дратівливості. Просить стягнути з відповідача на відшкодування моральної шкоди 120000 грн.

У судовому засіданні представник позивача за довіреністю – ОСОБА_3 підтримала заявлені позовні вимоги і просила їх задовольнити у повному обсязі.

Представник відповідача за довіреністю – ОСОБА_4, позов не визнала, надала письмовий відзив на позов, суду пояснила, що дійсно позивач працював на підприємстві з 08.12.1997р. по 13.01.2000 р. з 16.12.2003р. по 03.05.2012 р. в зварювальному цеху, цеху оперативного ремонту обладнання та ремонтно-механічному цеху за професіями «котельник» та «слюсар ремонтник»і отримав професійне захворювання. Позивач, будучи повідомленим про шкідливі умови праці, свідомо на власний ризик погодився працювати в даних умовах, тобто з власної ініціативи допускав погіршення свого здоров’я. Натомість, підприємство на виконання вимог ЗУ «Про охорону праці» та умов колективного договору безоплатно забезпечувало позивача, як працівника, зайнятого на роботах з важкими та шкідливими умовами праці, лікувально-профілактичним харчуванням, надавало додаткову оплачувану відпустку та здійснювало оплату праці у підвищеному розмірі. Крім того, позивач працював також на інших підприємствах зі шкідливими умовами праці. Так, позивач звертався з позовом до суду щодо оформлення пенсії за списком №2 за період роботи на ПАТ «Запорізькій арматурний завод». Тому, просять відмовити у задоволенні позову та вважають заявлений позивачем розмір моральної шкоди у сумі 120000 грн. необґрунтованим та таким, що не відповідає вимогам розумності і справедливості.

Вислухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи та надані докази, суд дійшов такого висновку.

Судом встановлено, що позивач ОСОБА_1 з 08.12.1997 року був зарахований на роботу на «Запорізький трансформаторний завод» в зварювальний цех, працював на посаді котельника 4 розряду, 26.03.1998 р. переведений на посаду слюсаря-ремонтника 5 розряду та 08.12.1998 р. переведений на цю посаду постійно, 13.01.2000 р. звільнений за власним бажанням. 17.01.2000р. прийнятий тимчасово на посаду слюсаря-ремонтника в цех кольорового литва, 16.03.2000р. переведений на цю посаду постійно, 13.02.2002р. звільнений за власним бажанням. 14.02.2002 р. прийнятий тимчасово на посаду слюсаря-ремонтника до ремонтно-механічного цеху, 12.04.2002 р. переведений на цю посаду до механослужби металургійного виробництва постійно, 05.05.2003 р. звільнений за власним бажанням. 06.05.2003 р. прийнятий на посаду механіка та 14.11.2003 р. звільнений за власним бажанням. 16.12.2003р. прийнятий на посаду котельником на зварювальне виробництво, 17.12.2003р. переведений на посаду слюсарем-ремонтником в цьому ж цеху, 19.10.2005р. переведений в цех оперативного ремонту обладнання слюсарем-ремонтником, 16.01.20012 р. переміщений до ремонтно-механічного цеху слюсарем-ремонтником. 03.05.2018 року був звільнений за станом здоров’я, яке перешкоджає продовженню виконання даної роботи (а.с.5-7).

ОСОБА_5 розслідування хронічного професійного захворювання від 27.02.2018 року, встановлено, що за гігієнічною класифікацією праці, умови праці ОСОБА_1 відносяться до 3 класу 2 ступеня (шкідливі) /пункт 13/. Встановлена наявність у ОСОБА_1 професійного захворювання: хронічне обструктивне захворювання легень першої - другої стадії (пилотоксичний бронхіт першої - другої стадії, емфізема легень першої - другої стадії), група ОСОБА_2 недостатність другого ступеня), радикулопатія білатеральна попереково-крижова 1,5-81. переважно справа, з помірними статико - динамічними порушеннями, з больовим та м'язово тонічним синдромами, нейродистрофією у вигляді остеоартрозу колінних (ПФ першого ступеня) суглобів, нейросенсорна приглухуватість першого ступеня (з легким зниженням слуху)(а.с.8-оберт).

ОСОБА_5 п. 16 ОСОБА_5, професійне захворювання виникло внаслідок тривалого стажу роботи у шкідливих умовах праці,недосконалості технологічного процесу.

Відповідно до п. 17 ОСОБА_5, причиною виникнення професійного захворювання стала наявність на його робочому місці шкідливих виробничих факторів: марганцю у зварювальних аерозолях - 0,16 мг/м3 (при ГДК - 0,2 мг/м3); пилу фіброгенної дії, електрокорунд - 3,5 мг/м3 (при ГДК - 6,0 мг/м3), масла мінерального нафтового - 6,2 мг/м3 (при ГДК - 5,0 мг/м3), еквівалентного рівня шуму - 87 дБ(А) (при ГДР - 80 дБ(А).

Умови праці за показниками важкості праці: кількість нахилів тулуба (вимушені, більше 30°) за зміну перевищують нормативні значення та складають 139 при нормативному значенні 51-100, робоча поза незручна або фіксована поза в нахиленому положенні 30° - перевищує нормативні значення та складає 64.9% (при НЗ - 25%).

ОСОБА_5 виписок із історії хвороби стаціонарного хворого, позивач неодноразово перебував на лікуванні у відділенні професійної патології Комунальної установи «Запорізька обласна клінічна лікарня», зокрема, виписка із медичної карти № 14449 у період з 28.08.2017 р. по 08.09.2017 р., виписка із амбулаторної карти від 02.10.2017 б/н, виписка із медичної карти № 4396 у період з 13.11.2017 по 2411.2017р., виписка із медичної карти № 406 у період з 29.01.2018 по 02.02.2018р. (а.с.11-17).

ОСОБА_5 медичного висновку №181 від 01.02.2018р., позивач знаходився на обстеженні в Українському науково-дослідному інституті промислової медицини, де йому було встановлено остаточний діагноз (а.с.18-19).

Відповідно до Довідки до ОСОБА_5 огляду МСЕК серії АВ № 0835316 від 12.03.2018 р., та Довідки про результати визначення ступеня втрати професійної працездатності серії АБ №0034805 від 12.03.2018р. позивачу було первинно та безстроково встановлено 3 групу інвалідності з 60% втрати працездатності, у якості причини встановлення інвалідності зазначено професійне захворювання (а.с.10).

Відповідно до ст. 3 Конституції України, людина, її життя і здоров'я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю.

ОСОБА_5 із ст. 43 Конституції України кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці.

Стаття 1 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які причинили втрату працездатності» передбачає відшкодування моральної шкоди застрахованим особам незалежно від відшкодування майнової шкоди i є одним iз способів захисту особистих немайнових прав працівника.

Спеціальним законом, яким урегульовано питання відшкодування працівникові (застрахованій особі) за рахунок коштів Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України моральної шкоди в разі нещасного випадку на виробництві чи професійного захворювання, які призвели до втрати працівником працездатності є Закон України «Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності».

Оскільки відділення Фонду на час виникнення спірних правовідносин у зв’язку зі зміною спеціального закону не відповідає за завдану моральну шкоду, то в разі отримання працівником виробничої травми чи професійного захворювання в цей період він набуває права на відшкодування моральної шкоди на загальних підставах, установлених законом.

Відповідно до ст.153 КЗпП України забезпечення безпечних i нешкідливих умов праці покладається на власника або уповноважений ним орган.

Умови праці на робочому місці, безпека технологічних процесів, машин, механізмів, устаткування та інших засобів виробництва, стан засобів колективного та індивідуального захисту, що використовуються працівником, а також санітарно-побутові умови повинні відповідати вимогам нормативних актів про охорону праці.

Власник або уповноважений ним орган повинен впроваджувати сучасні засоби техніки безпеки, які запобігають виробничому травматизмові, і забезпечувати санітарно- гігієнічні умови, що запобігають виникненню професійних захворювань працівників.

Відповідно до ст. 158 КЗпП України, власник або уповноважений ним орган зобов’язаний вживати заходів щодо полегшення і оздоровлення умов праці працівників шляхом впровадження прогресивних технологій, досягнень науки і техніки, засобів механізації та автоматизації виробництва, вимог ергономіки, позитивного досвіду з охорони праці, зниження та усунення запиленості та загазованості повітря у виробничих приміщеннях, зниження інтенсивності шуму, вібрації, випромінювань тощо.

Відповідно до ст. 13 Закону України «Про охорону праці», роботодавець зобов’язаний створити на робочому місці в кожному структурному підрозділі умови праці відповідно до нормативно-правових актів, а також забезпечити додержання вимог законодавства щодо прав працівників у галузі охорони праці. З цією метою роботодавець забезпечує функціонування системи управління охороною праці, зокрема: впроваджує прогресивні технології, досягнення науки і техніки, засоби механізації та автоматизації виробництва, вимоги ергономіки, позитивний досвід з охорони праці; забезпечує усунення причин, що призводять до нещасних випадків, професійних захворювань, та здійснення профілактичних заходів, визначених комісіями за підсумками розслідування цих причин. Роботодавець несе безпосередню відповідальність за порушення зазначених вимог.

ОСОБА_5 ст. 173 КЗпП України, шкода, заподіяна працівникам каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я, пов'язаним з виконанням трудових обов'язків, відшкодовується у встановленому законодавством порядку

Частиною 1 ст. 237-1 КзпП України передбачено, що відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику провадиться в разі якщо порушення його законних прав призвело до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв’язків i вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

Відповідно до роз’яснень, що містяться у п.13 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 31.03.1995 р. №4 "Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди" згідно з ст. 237-1 КЗпП України за наявності порушення прав працівника у сфері трудових відносин, зокрема, виконання робіт у небезпечних для життя i здоров’я умовах, яке призвело до його моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв’язків чи вимагає вiд нього додаткових зусиль для організації свого життя, обов'язок по відшкодуванню моральної (немайнової) шкоди покладається на власника або уповноважений ним орган незалежно від форми власності, виду діяльності чи галузевої належності.

Відповідно до ст.23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров’я; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв’язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її ciм'ї чи близьких родичів; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв’язку iз знищенням чи пошкодженням її майна; у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи. Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності i справедливості.

Відповідно до ч. 1 ст. 1167 ЦК України, моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 завдано моральних страждань та переживань у зв'язку з хронічним професійним захворюванням, отриманим на виробництві, який тривалий час вимушений лікуватися, зазнав фізичного болю, отримав хронічне захворювання та інвалідність 3 групи безстроково із остаточною втратою професійної працездатності 60%.

Отже, сам факт виникнення у позивача ОСОБА_1 професійного захворювання –хронічне обструктивне захворювання легень першої - другої стадії (пилотоксичний бронхіт першої - другої стадії, емфізема легень першої - другої стадії), група ОСОБА_2 недостатність другого ступеня), радикулопатія білатеральна попереково-крижова 1,5-81. переважно справа, з помірними статико - динамічними порушеннями, з больовим та м'язово тонічним синдромами, нейродистрофією у вигляді остеоартрозу колінних (ПФ першого ступеня) суглобів, нейросенсорна приглухуватість першого ступеня (з легким зниженням слуху),з настанням таких негативних наслідків, як визнання його інвалідом 3-ї групи безстроково із остаточною втратою професійної працездатності 60%, свідчить про те, що позивач в силу ч.1 та п.1 ч.2 ст. 23 ЦК України має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення його прав, яка проявляється у фізичному болі та стражданнях, яких ОСОБА_1 зазнав в результаті захворювання.

При цьому, визначаючи розмір моральної шкоди суд враховує стан здоров'я позивача, наслідки отриманого хронічного професійного захворювання, характер, ступінь та тривалість моральних страждань, яких зазнав позивач, i вважає, виходячи з принципів розумності достатності, виваженості, необхідним стягнути на користь позивача моральну шкоду у розмірі 20000 грн.

Оскільки позивачі по даній категорії справ звільняються від сплати судового збору при подачі позову, то судовий збір на користь держави має бути стягнути з відповідача у сумі 704,80 грн.

Керуючись ст.ст. 10, 12, 13, 18, 76, 81, 83, 89, 141, 247, 258, 259, 263-265, 268 ЦПК України, ст. ст. 23, 1167 ЦК України, ст.153,158, 173, 237-1 КЗпП України, суд -

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 - задовольнити частково.

Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Запоріжтрансформатор»» на

користь ОСОБА_1 моральну шкоду в розмірі 20 000 грн.

(двадцять тисяч гривень).

Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Запоріжтрансформатор» на

користь держави судовий збір у сумі 704.80 грн. (сімсот чотири гривень. 80 коп.)

В задоволенні іншої частини позовних вимог - відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його

проголошення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної

скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання

апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після

повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного

провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками

апеляційного перегляду.

Дата складання повного рішення - 04.10.2018 р.

Суддя: Баруліна Т. Є.