Вирок № 76970471, 08.10.2018, Богородчанський районний суд Івано-Франківської області

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Справа № 348/1811/14-к

08 жовтня 2018 року смт.Богородчани

Богородчанський районний суд Івано-Франківської області

в складі: головуючого судді Битківського Л.М.,

секретаря Дякун М.В.,

за участю прокурорів Новосельського А.П., Іроденко О.С., Поповича П.В.

захисника Тринчука В.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду в селищі Богородчани кримінальне провадження №42013090200001222 стосовно:

ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця та жителя АДРЕСА_1, громадянина України, з середньою спеціальною освітою, розлученого, на утриманні троє неповнолітніх дітей, який працює без укладення трудової угоди, раніше не судимого,

обвинувачується у вчиненні злочину, передбаченого ст.249 ч.1 КК України,

в с т а н о в и в:

Відповідно до обвинувального акту ОСОБА_2 обвинувачується у незаконному зайнятті рибним водним добувним промислом, що заподіяло істотну шкоду.

За версією обвинувачення злочин вчинено при таких обставинах:

06.10.2013 року приблизно о 10 год. 50 хв. ОСОБА_2, перебуваючи на березі річки Бистриця Надвірнянська, яка є правою притокою річки Дністер, у межах населеного пункту с. Пасічна Надвірнянського району Івано-Франківської області, усвідомлюючи протиправний характер своїх дій, і, передбачаючи та свідомо бажаючи настання їх шкідливих наслідків, у порушення вимог ст. 27 Закону України «Про тваринний світ», п.п. 3.14, 4.10 «Правил любительського та спортивного рибальства», затверджених наказом Державного комітету рибного господарства України 15.02.99 N 19 (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 28 квітня 1999 р. за N 269/3562) за допомогою поплавцевої вудки, здійснив незаконний вилов шести рибин виду Харіус Європейський.

Риба ряду лосесоподібні, виду Харіус Європейський, відноситься до категорії вразливих видів природоохоронного статусу і занесена до Червоної книги України, вилов її заборонено.

Згідно постанови Кабінету Міністрів України №1030 від 07.11.2012 розмір компенсації за незаконне добування тварин із числа видів, занесених до Червоної книги України, а саме Харіуса Європейського, встановлений в розмірі 14 000 грн. за один екземпляр.

Таким чином, незаконним зайняттям рибним водним добувним промислом, ОСОБА_2 заподіяв державним і громадським інтересам істотну шкоду, яка виразилась у незаконному вилові шести рибин виду Харіус Європейський, чим спричинив збитки на загальну суму 84000 грн.

Дії ОСОБА_2 стороною обвинувачення кваліфіковані як кримінальне правопорушення, передбачене ч.1 ст. 249 КК України.

Допитаний в судовому засіданні ОСОБА_2 вину за пред'явленим обвинуваченням не визнав. Пояснив, що дійсно 06.10.2013 року разом з товаришем ОСОБА_3 та двома його друзями поїхали відпочити на туристичний комплекс "Буковель". Проїжджаючи м. Надвірну помилились дорогою і заїхали в с. Пасічна. Маючи з собою шашлик, вирішили не повертатись, а під"їхали до ріки, де стали розкладатись для відпочинку. Неподалік від того місця рибалив чоловік. При цьому бачив, як він декілька раз спіймав рибу, яку викидав на берег. Йому також закортіло порибалити, на що хлопці повідомили, що у багажнику є вудилище. Він взяв його і направився у напрямку до рибака аби з'ясувати де краще стати. Коли закинув вудку та простояв декілька хвилин, до них підійшли інспектори рибоохорони та працівник міліції. При їх появі рибак, який був у високих гумових чоботах, перейшов ріку на інший бік та втік, а працівники рибінспекції зібрали на березі рибу, яку той покидав і звинуватили його у незаконному вилові. На місці був затриманий та доставлений у Надвірнянський РВ УМВС де стосовно нього склали протокол про вчинення адміністративного правопорушення. Згодом його звинуватили у скоєнні злочину.

Заслухавши пояснення обвинуваченого, свідків, дослідивши матеріали, що подані у ході судового провадження сторонами обвинувачення та захисту, вислухавши доводи сторін, суд вважає, що винуватість ОСОБА_2 у вчиненні злочину, що йому інкримінується, не знайшла свого підтвердження з огляду на таке.

Стаття 91 КПК України передбачає, що серед обставин, які підлягають доказуванню у кримінальному провадженні першою є наявність події кримінального правопорушення (час, місце, спосіб та інші обставини вчинення кримінального правопорушення). При доказуванні обставин, які утворюють подію злочину, належить встановити передбачені нормою кримінального закону діяння, наслідки для матеріального складу та наявність між ними причинного зв'язку. Подія злочину розуміється, як елемент об'єктивної сторони складу злочину, що відбувається у певному часі, місці та певним способом. Перелік таких ознак визначається відповідною нормою кримінального закону, що визнає злочином конкретне суспільно небезпечне діяння.

Диспозиція ч.1 ст.249 КК України визначає, що злочином є незаконне зайняття рибним, звіриним або іншим водним добувним промислом, якщо воно заподіяло істотну шкоду.

Аналізуючи диспозицію наведеної статті, слід відзначити, що об'єктом посягання даного злочину є суспільні відносини у галузі раціонального використання і охорони риби, водних тварин та організмів і їх відтворення.

Об'єктивна сторона складу злочину передбачає вчиненні активних дій, які полягають у «незаконному зайнятті промислом» у відношенні до риби, водних звірів та інших водних живих ресурсів. Тобто поряд із «незаконністю» поводження із предметом злочину, законодавець обов'язковою ознакою об'єктивної сторони визначив також те, що ці дії мають бути оцінені як «промисел».

Кримінальний кодекс України, зокрема Розділ VIII "Злочини проти довкілля", не містить окремого визначення поняття "промисел".

З метою розкриття змісту цього поняття, слід проаналізувати його визначення у інших нормативних актах, які стосуються того ж предмету регулювання суспільних відносин.

Закон України «Про рибне господарство, промислове рибальство та охорону водних біоресурсів», відповідно до його преамбули, визначає основні засади діяльності та державного регулювання в галузі рибного господарства, збереження та раціонального використання водних біоресурсів, порядок взаємовідносин між органами державної влади, місцевого самоврядування і суб'єктами господарювання, які здійснюють рибогосподарську діяльність у внутрішніх водних об'єктах України, внутрішніх морських водах і територіальному морі, континентальному шельфі, виключній (морській) економічній зоні України та відкритому морі. Відтак термінологія цього Закону, на думку суду, може бути застосовною при тлумаченні норм Кримінального кодексу України, якими законодавець встановлює відповідальність за їх порушення. Статтею 52 Закону визначено, що його порушення тягне за собою, в тому числі і кримінальну відповідальність.

У ст. 1 Закону України «Про рибне господарство, промислове рибальство та охорону водних біоресурсів» серед термінів, поняття яких розкриває законодавець, є визначення терміну «промислове рибальство (промисел)» - вид спеціального використання водних біоресурсів (вилучення, приймання, переробка, зберігання, транспортування тощо, у тому числі постачання палива, води, тари, продовольства для функціонування суден флоту рибної промисловості та їх екіпажів) у рибогосподарських водних об'єктах (їх частинах), у тому числі у водах, що знаходяться за межами юрисдикції України.

Як слідує з наведеного змісту, законом повністю ототожнюється поняття "промислу" із "промисловим рибальством", воно вживається як слово синонім.

Підтвердженням цього можуть слугувати наведені у цій же статті розкриття змісту понять «об'єкти промислу», «район промислу», режим промислу».

Одночасно у цьому ж Законі визначено інші поняття, зміст яких слід проаналізувати у контексті розуміння ст. 249 КК України.

Зокрема термін «рибальство» визначено як добування водних біоресурсів у рибогосподарських водних об'єктах; «любительське рибальство» - безоплатне добування (вилов) водних біоресурсів у порядку загального використання, у дозволених обсягах, для особистих потреб (без права реалізації) знаряддями вилову, встановленими для цього правилами рибальства. В інших випадках любительське рибальство здійснюється на праві спеціального використання.

Аналогічні за змістом визначення наведених понять містяться також у Законі України «Про тваринний світ». Стаття 25 цього Закону визначає, що рибальством вважається добування риби та водних безхребетних. На території України відповідно до законодавства може здійснюватися промислове, любительське та спортивне рибальство.

Стаття 26 Закону України «Про тваринний світ» говорить, що підприємствам, установам, організаціям і громадянам у порядку спеціального використання об'єктів тваринного світу надається право ведення промислового рибальства, включаючи промисел водних безхребетних на промислових ділянках рибогосподарських водних об'єктів та континентальному шельфі.

Поряд з цим, статтею 27 згаданого Закону визначено, що у порядку загального використання об'єктів тваринного світу громадянам, у випадках, передбачених законодавством, дозволяється безоплатне любительське і спортивне рибальство для особистого споживання (без права реалізації) у визначених відповідно до законодавства водних об'єктах загального користування у межах встановлених законодавством обсягів безоплатного вилову і за умови додержання встановлених правил рибальства і водокористування.

Порядок здійснення любительського і спортивного рибальства затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 18 липня 1998 року N 1126. Правила любительського і спортивного рибальства та Інструкція про порядок обчислення та внесення платежів за спеціальне використання водних живих ресурсів при здійсненні любительського і спортивного рибальства затверджені наказом Державного комітету рибного господарства України N 19 від 15.02.99 із подальшими змінами та доповненнями.

Аналіз наведених положень законів та зміст згаданих підзаконних нормативних актів, дає підстави суду для висновку, що «загальне використання об'єктів тваринного світу» слід відрізняти від «промислового рибальства (промислу)».

Об'єктивну сторону складу злочину, передбаченого ст.249 КК України утворюють не будь-які незаконні дії щодо зайняття рибальством, чи порушення правил рибальства, безвідносно до розміру заподіяної шкоди, а лише незаконне зайняття промислом, тобто промисловим рибальством.

Факт порушення правил любительського та спортивного рибальства, не утворює складу злочину, передбаченого ст.249 КК України за відсутності в діях особи ознак промислу.

Такий висновок суду підтверджується аналізом відповідних норм Кодексу України по адміністративну відповідальність.

Так, ч.2 ст.85 КУпАП передбачає відповідальність за «порушення особою правил рибальства». Диспозиція частини 3 ст. 85 КУпАП розкриває зміст «грубого порушення правил рибальства», яким вважається рибальство із застосуванням вогнепальної зброї, електроструму, вибухових або отруйних речовин, інших заборонених знарядь лову, промислових знарядь лову особами, які не мають дозволу на промисел, вилов водних живих ресурсів у розмірах, що перевищують встановлені ліміти або встановлену правилами любительського і спортивного рибальства добову норму вилову.

Виходячи з наведеного, склад злочину, передбаченого ч.1 ст. 249 КК України у відношенні до особи, яка не має дозволу на спеціальне використання водних

живих ресурсів, які перебувають у стані природної волі, шляхом їх вилучення (вилову, добування, збирання) із природного середовища, може мати місце за умови здійснення таких дій з використанням промислових знарядь лову, виключно з метою, відмінною від особистого споживання, а також при умові заподіяння довкіллю істотної шкоди.

Також не може бути достатньою підставою для кваліфікації дій особи як кримінально карних факт порушення встановлених Правил любительського і спортивного рибальства, що полягав у незаконному добування виду риби, занесеної до Червоної книги України (п.3.14, 4.10), оскільки такі дії охоплюються ст. 90 КУпАП, яка передбачає адміністративну відповідальність особи за незаконне знищення тварин і рослин, види яких занесені до Червоної книги України.

Стороною обвинувачення ОСОБА_2 інкриміновано вчинення дій, які полягали у порушенні п.3.14, 4.10. Правил любительського і спортивного рибальства, що виразилось у ігноруванні заборони на вилов харіуса, який є видом риби, занесеної до Червоної книги України. Вилов шести рибин даного виду за пред'явленим обвинуваченням здійснено за допомогою поплавцевої вудки, яка є знаряддям любительського рибальства. При цьому жодним чином в обвинуваченні не йдеться про мотив вчинення вказаних дій.

З огляду на викладене, суд прийшов до висновку, що обвинувачення, яке висунуто ОСОБА_2, не охоплюється диспозицією ч.1 ст. 249 КК України, а відтак виявлений факт вилову за допомогою поплавцевої вудки 6 рибин виду харіус не утворює складу кримінального правопорушення.

Крім того, проаналізувавши подані стороною обвинувачення у ході судового розгляду докази, суд звертає увагу на те, що сукупність зібраних доказів з точки зору достатності та взаємозв'язку не дають підстав визнати причетність ОСОБА_2 до вчинення тих дій, які йому ставляться у вину.

Окремі подані стороною обвинувачення докази не відповідають критеріям належності, допустимості та достовірності.

Так, протокол огляду місця події від 06.10.2013 року не може бути визнаний належним та допустимим доказом, оскільки складений з грубими порушеннями процесуального законодавства. Відповідно до ст. 38 КПК України органом досудового розслідування серед інших, визначених законом, є слідчі підрозділи органів Національної поліції. Досудове розслідування здійснюють слідчі органу досудового розслідування одноособово або слідчою групою і саме слідчий, відповідно до ст.40 КПК України несе відповідальність за законність та своєчасність здійснення процесуальних дій. Оперативні підрозділи здійснюють слідчі дії та негласні слідчі (розшукові) дії в кримінальному провадженні за письмовим дорученням слідчого чи прокурора. Співробітники оперативних підрозділів не мають права здійснювати процесуальні дії у кримінальному провадженні за власною ініціативою.

Як встановлено судом, протокол огляду місця події від 06.10.2013 року складений інспектором дозвільної служби Надвірнянського РВ УМВС капітаном міліції Іващуком Д.М., який був членом рейдової групи, що виявила факт порушення правил рибальства. Замість того, щоб викликати слідчо-оперативну групу, інспектор, не будучи уповноваженим на проведення досудового розслідування, самостійно розпочав вчинення слідчих дій. При цьому в порушення ч.7 ст. 223КПК України, яка забороняє залучення в якості понятих працівників правоохоронних органів, а також осіб, заінтересованих у результатах кримінального провадження, залучив як понятих до проведення огляду місця події членів рейдової групи - рибінспектора ОСОБА_6 та єгера ОСОБА_7, котрі відповідно до ст. 2 Закону України «Про державний захист працівників суду і правоохоронних органів» віднесені до працівників правоохоронних органів.

Відомості, внесені до протоколу огляду місця події дають підстави вважати, що він не складався безпосередньо на місці, а формувався згодом. Так, у протоколі зазначено про застосування при огляді технічного засобу фіксації - фотоапарату "Canon", при цьому до протоколу долучено дві фотографії на яких зафіксовано знаряддя лову та риба. Як видно з фотографій, вони зроблені не на березі ріки, а розкладені на столі у кабінеті. Крім того, на фототаблиці, яка додана до протоколу, зазначено що вони зроблені фотоапаратом "Олімпус". У тексті протоколу огляду є посилання на вагу риби, яка нібито була зважена у магазині "Юпітер" у м.Надвірна, що не могло бути здійснено на місці. При цьому протокол зважування відсутній.

Не можуть бути прийняті як належні і допустимі речові докази, які подані суду у кримінальному провадженні. При огляді у судовому засіданні суду представлено гнилісне місиво, яке лише за характерним запахом можна було ідентифікувати як залишки риби. Слідчий, в порушення ст. 100 КПК України не вжив необхідних заходів до їх збереження. Риба, як продукт швидкого псування, відповідно до ч.6 ст. 100 КПК України могла бути знищеною, однак підлягала фіксації за допомогою фотографування або відеозапису та детальному опису. Слідчий також міг прийняти рішення про її висушування, що дозволило би зберегти необхідні характерні ознаки речового доказу. Натомість у протоколі огляду речових доказів слідчий обмежився одним реченням, у якому вказав, що об'єктом огляду є риба виду харіус європейський вагою 0,66 кг. У який спосіб було визначено слідчим рід та вид риби, як встановлено її вагу у протоколі не зазначено.

Крім того, суд звертає увагу на те, що відповідно до п.6 ч.2 ст. 242 КПК України слідчий або прокурор зобов'язані звернутись з клопотанням до слідчого судді для проведення експертизи щодо визначення розміру матеріальних збитків, шкоди немайнового характеру, шкоди довкіллю, заподіяної кримінальним правопорушенням. Обов'язковою складовою об'єктивної сторони складу злочину, передбаченого ч.1 ст. 249 КК України є заподіяння істотної шкоди довкіллю. Однак, суду не подано висновків експертного дослідження, яким би встановлювався розмір шкоди, завданої внаслідок незаконного вилову шести рибин харіуса. Посилання сторони обвинувачення на те, що розмір шкоди становить 84000 грн. є некоректним. Постановою Кабінету Міністрів України від 07.11.2012 року №1030 «Про розмір компенсації за незаконне добування, знищення або пошкодження видів тваринного і рослинного світу, занесених до Червоної книги України, а також за знищення чи погіршення середовища їх перебування (зростання)» затверджено розміри компенсацій за категоріями тварин за їх незаконне добування чи знищення. Однак поняття «розмір компенсації» та «розмір шкоди» не є тотожними.

Протоколи проведення слідчих експериментів, в ході яких учасники рейдової групи та обвинувачений окремо уточнювали місце на ріці, де був затриманий ОСОБА_2, не несуть по суті справи ніякої доказової інформації, адже у зміненому обвинувальному акті з обвинувачення ОСОБА_2 виключено посилання на вчинення дій у забороненому для здійснення рибальства місці.

За викладених обставин суд не може покласти в основу вироку показання допитаних як свідків учасників рейдової групи ОСОБА_8, ОСОБА_7, ОСОБА_6 у показаннях яких також містяться істотні суперечності.

Відповідно до ст. 373 КПК України виправдувальний вирок ухвалюється у разі, якщо не доведено, що: 1) вчинено кримінальне правопорушення, в якому обвинувачується особа; 2) кримінальне правопорушення вчинено обвинуваченим; 3) в діянні обвинуваченого є склад кримінального правопорушення. Виправдувальний вирок також ухвалюється при встановленні судом підстав для закриття кримінального провадження, передбачених пунктами 1 та 2 частини першої статті 284 цього Кодексу.

Долю речових доказів слід вирішити у порядку, визначеному ст.100 КПК України.

Цивільний позов прокурора, відповідно до ч.3 ст. 129 КПК слід залишити без розгляду.

Виходячи з наведеного, керуючись ст.ст. 368, 374 КПК України, суд, -

у х в а л и в :

ОСОБА_2 визнати невинуватим у пред'явленому обвинуваченні за ст. 249 ч.1 КК України та виправдати його.

Цивільний позов прокурора Надвірнянської місцевої прокуратури до ОСОБА_2 залишити без розгляду.

Речові докази - залишки риби, телескопічну вудку із мотовилом, набір свинцевих тягарців, набір гачків, полімерні мотовила з жилкою, ізоляційну стрічку, кишеньковий ніж знищити після набрання вироком законної сили.

Апеляційна скарга на вирок може бути подана протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.У разі подання апеляційної скарги, вирок набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції, якщо його не буде скасовано.

Суддя