Рішення № 76970466, 05.10.2018, Гуляйпільський районний суд Запорізької області

Справа № 315/982/18

Номер провадження № 2/315/344/18

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 жовтня 2018 року м. Гуляйполе

Гуляйпільський районний суд Запорізької області у складі головуючого: судді Телегуз С.М., при секретарі Дмитренко В.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін в залі суду м. Гуляйполе Запорізької області цивільну справу за позовом Акціонерного товариства комерційний банк “ПриватБанк” до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, -

В С Т А Н О В И В:

30.07.2018 року позивач звернувся до суду з позовом про стягнення з відповідача заборгованості по кредиту у розмірі 72128,52 грн., в якому вказує, що відповідно до укладеного між сторонами кредитного договору № б/н від 30.08.2012 року, відповідач отримав кредит у розмірі 500,00 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 30,00% на рік на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення, що відповідає строку дії картки, однак порушив зобов`язання: кредит не повертає, заборгованість станом на 31.05.2018 року склала 72128,52 грн., з якої заборгованість по кредиту – 494,65 грн., заборгованість по процентам за користування кредитом – 62386,51 грн., заборгованість за пенею та комісією – 5336,48 грн., а також штрафи відповідно до пункту 2.1.1.7.6 Умов та правил надання банківських послуг: штраф (фіксована частина) – 500 грн., штраф (процентна складова) – 3410,88 грн. Прохає стягнути з відповідача на свою користь заборгованість в сумі 72128,52 грн., а також витрати на сплату судового збору в сумі 1762,00 грн.

Ухвалою суду від 08.08.2018 року відкрито спрощене позовне провадження з повідомленням осіб, у якій роз’яснено відповідачу, право подати заяву із запереченнями проти розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження протягом п'яти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі та відзив на позов.

23.08.2018року відповідач ОСОБА_1 подав відзив на позовну заяву (а.с.49-53), в якому прохає суд застосувати до заявлених позовних вимог строки загальної та спеціальної позовної давності та відмовити в задоволенні позовних вимог повністю.

Представник позивача в судове засідання не з`явився, надіслали на адресу суду відповідь на відзив з додатками та прохали позов задовольнити в повному обсязі (а.с.54-80).

Відповідач у судове засідання не з'явився, про час і місце судового засідання повідомлений належним чином, через канцелярію суду подав заперечення на відповідь на відзив, у якому зазначив, що не отримував від банку повідомлень про збільшення процентної ставки, графік платежів за підвищеною ставкою банком не складався та не направлялися йому як позичальнику, платежів за піднятою процентною ставкою не здійснював, вважає, що підвищення банком процентної ставки по кредитному договору в односторонньому порядку без повідомлення позичальника порушує умови кредитного договору. Крім того подав заяву про застосування строку позовної давності та заяву про розгляд справи без його участі (а.с. 86-87).

Суд, вивчивши матеріали справи, вважає, що підлягає частковому задоволенню з наступних підстав:

Відповідно до ст.1054 Цивільного кодексу України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов’язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов’язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до ст.1049 Цивільного кодексу України позичальник зобов’язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначеними родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Матеріалами справи встановлено, що 30.08.2012 року між сторонами укладено кредитний договір № б/н, що підтверджується копією заяви відповідача (а.с.7), умовами і правилами надання банківських послуг (а.с.9-32).

Відповідно до заяви позивач надає відповідачу кредит у сумі 500,00 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 30,00% на рік на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення, що відповідає строку дії картки (а.с.8).

Щодо зміни кредитного ліміту Банк керується Умовами та Правилами надання банківських послуг, де зазначено, що Клієнт дає свою згоду, що кредитний ліміт встановлюється за рішенням Банку, і Клієнт дає право Банку в будь-який момент змінити (збільшити або зменшити) кредитний ліміт.

Підписання даного Договору є прямою і безумовною згодою Позичальника щодо прийняття будь-якого розміру Кредитного ліміту, встановленого Банком, відповідно до Умов та Правил надання банківських послуг.

Відповідач підтвердив свою згоду на те, що підписана заява разом з Умовами надання банківських послуг, Правилами користування платіжною карткою складає між ним та Банком Договір, що підтверджується підписом у заяві.

При укладенні кредитного договору сторони керувались ч.1 ст.634 ЦК України. Згідно цієї статті ЦК договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 203 Цивільного кодексу України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, і актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.

За частиною 1 ст. 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до змісту ч. 1 ст. 638 Цивільного кодексу України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Згідно із ч. 1 ст. 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 203 ЦК України загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину є: 1. Зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. 2. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. 3. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. 4. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. 5. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Відповідно до ст. 6 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахування вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Підписавши на викладених умовах Кредитний договір, позичальник – ОСОБА_1 погодився з ними та прийняв зобов'язання.

Стосовно твердження останнього, що банк не надав йому необхідну, достовірну та своєчасну інформацію з приводу збільшення розміру процентної ставки, суд зазначає, що підписанням даного договору позичальник свідчить про те, що всі умови даного Договору йому цілком зрозумілі і він вважає їх справедливими по відношенню до нього, наслідком чого є підписання сторонами договору та відсутність від позичальника претензій протягом передбачених законом строків.

Підвищення процентної ставки відбулося згідно п. 1.1.3.2.3. Умов та правил надання банківських послуг. Повідомлення про підвищення процентної ставки відповідачу було направлено банком 15.08.2014року та 15.03.2018року, заяв про розірвання кредитного договору від відповідача до банку не надходило.

Враховуючи, що сторони були вільні у визначенні умов при укладенні спірного кредитного договору, умови договору не суперечать вимогам чинного законодавства, зазначені відповідачем обставини не можуть бути підставою для відмови в позові.

Аналізуючи викладене, суд приходить до висновку, що Банк діяв у межах своїх повноважень, в повному обсязі дотримав та виконав всі умови кредитування, що витікають з норм цивільного законодавства, кредитний договір укладений сторонами з досягненням згоди з усіх істотних умов, про що свідчать підписи сторін.

Договором також передбачено порядок та умови погашення кредиту, погашення заборгованості по кредиту, сплата нарахованих за період користування кредитом відсотків, комісії за користування кредитом та інших витрат.

Відповідач порушив зобов`язання щодо повернення кредиту та відсотків за його користування, однак при визначенні розміру заборгованості, яка підлягає стягненню на користь Банку з відповідача за вищезазначеним кредитним договором, суд зазначає, що строк дії вищезазначеного кредитного договору сторін відповідає строку дії картки, строк якої закінчився у квітні 2016 року (довідка Банку а.с. 71), відповідач ОСОБА_1 просив застосувати строк позовної давності (заява а.с. 86-87), оскільки останній платіж за вищезазначеним кредитним договором відповідача мав місце у 05.02.2014 року, а Банк звернувся до суду із вищезазначеним позовом від 09.07.2018 року лише 30.07.2018 року (вх. № 3699 а.с. 2).

Належні допустимі докази протилежного у матеріалах справи відсутні.

Так, судом встановлено, що Банком безпідставно нараховані відповідачу відсотки за користування кредитом, станом на 31.05.2018 року після закінчення строку дії картки (тобто строку дії договору) у квітні 2016 року.

Сторони визнали, що строк дії картки відповідача скінчився у квітні 2016 року, а тому ці обставини не підлягають доказуванню в силу вимог ст. 82 ч. 1 ЦПК України.

За умовами вищезазначеного кредитного договору сторін визначено, що строк дії договору відповідає строку дії картки.

Тому, строк дії вищезазначеного кредитного договору сторін збіг ще у квітні 2016 року.

А тому, вимоги Банку у стягненні з відповідача відсотків за користування кредитом, нарахованих після закінчення строку дії картки (договору), тобто з 01.05.2016 року по 31.05.2018 року задоволенню не підлягають через безпідставність нарахування останніх, що узгоджується із правовим висновком Верховного Суду, викладеним у постанові від 28.03.2018 року (справа № 444/9519/12, провадження № 14-10 цс 18).

Оскільки, після спливу визначеного договором строку кредитування … право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється. Права та інтереси кредитодавця в охоронних правовідносинах забезпечується ч. 2 ст. 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов'язання.

Крім того, встановлено, що Банком було подано вищезазначений позов 30 липня 2018 року в межах 3-річного строку позовної давності після закінчення строку дії вищезазначеного кредитного договору сторін у квітні 2016 року в межах позовних вимог, що нараховані в межах 3-річного строку позовної давності, оскільки позовна давність по щомісячним платежам рахується по кожному платежу окремо, а відповідач просив застосувати останню.

Останній платіж відповідача за вищезазначеним кредитним договором на користь Банку мав місце 05.02.2014 року (а.с.5 на зв.).

З цієї дати 05.02.2014 року (після дій відповідача, які свідчать про визнання боргу, та які перервали перебіг позовної давності) в силу вимог ст. 264 ч. ч. 1, 3 ЦК України перебіг позовної давності у вигляді 3-річного (загального) строку для основної суми боргу у вигляді заборгованості за кредитом та відсотками почався заново.

Цим платежем 05.02.2014 року відповідач також визнав заборгованість за вищезазначеним кредитним договором перед Банком.

Крім того, в період до 05.02.2014 року мали місце майже щомісячні проплати заборгованості відповідачем на користь Банку за вищезазначеним кредитним договором, що підтверджується розрахунком Банку (а.с. 5-6) та випискою Банку по рахунку відповідача та свідчить про визнання боргу відповідачем за вказаний період у повному обсязі.

При вищевикладених обставинах, Банк має право у цій справі на стягнення з відповідача заборгованості станом на 31.05.2018 року у вигляді заборгованості за кредитом станом на 30 квітня 2016 року у розмірі 494,65 грн., відсотків за користування кредитом станом на квітень 2016року у розмірі 8264,69 грн. (розрахунок а.с. 5), комісії – 2836,48грн., а також штрафів у сумі 500,00 грн. (фіксована частина) та 579,79 грн. (процентна складова, розрахунок: 5% від ціни позову - суми основного боргу 11595,82 грн. задоволеного судом (розрахунок: заборгованість за кредитом 494,65 грн. + заборгованість за відсотками за користування 8264,69 грн. + комісія – 2836,48грн.), оскільки останні, хоча й є неустойкою і на них розповсюджується спеціальний (однорічний) строк позовної давності, який відповідач просив також застосувати у цій справі, проте останні були нараховані Банком згідно із умовами договору безпосередньо при подачі вищезазначеного позову до суду, а тому є такими, що заявлені в межах однорічного строку позовної давності у цій справі.

Згідно ст.629 Цивільного кодексу України договір є обов’язковим для виконання сторонами. Статтею 526 ЦК України передбачено, що зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору. Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов’язання.

Доказів того, що кредит повністю виплачений у матеріалах справи не має, не спростовано це і відповідачем.

Таким чином, суд вважає, що наявні матеріали справи свідчать про те, що відповідач має заборгованість, як по сумі кредиту, так і на встановлених договором процентах, штрафу, комісії, пені.

А тому позов підлягає частковому задоволенню, як такий, що ґрунтується на законі, підтверджений встановленими обставинами та перевірений наданими доказами.

Згідно п.1 ч.2 ст.141 ЦПК України стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

А тому судовий збір, що підлягає стягненню з відповідача на користь відповідача, становить 309,58грн.

Керуючись ст. ст. 19, 27, 76-83, 133, 141, 223, 247, 258-259, 264-265, 268, 279, 354 ЦПК України, ст. ст. 526, 527, 530, 629, 1049, 1050, 1054 ЦК України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Позов Акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості – задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» (р/р № 29092829003111 МФО 305299 ЄДРПОУ 14360570) заборгованість по кредитному договору № б/н від 30.08.2012 року в сумі 12675,61 грн., а також в рахунок відшкодування сплаченого судового збору 309,58 грн., а всього 12985,19 грн. (дванадцять тисяч дев’ятсот сімдесят п’ять гривень 19 коп.).

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 цього Кодексу.

Суддя: ОСОБА_2