Рішення № 76968563, 27.09.2018, Лівобережний районний суд міста Маріуполя (до 25.04.2025 - Орджонікідзевський районний суд м. Маріуполя)

Справа №265/2306/17

Провадження №2/265/72/18

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

27 вересня 2018 року місто Маріуполь

Орджонікідзевський районний суд міста Маріуполя Донецької області у складі головуючого судді Щербіна А. В., за участю секретаря судового засідання Хайтулової Я.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду цивільну справу за позовом Маріупольського міського центру зайнятості до ОСОБА_1 про стягнення суми незаконно отриманої допомоги по безробіттю,

ВСТАНОВИВ:

30 березня 2017 року Маріупольський міський центр зайнятості звернувся до Орджонікідзевського районного суду м.Маріуполя Донецької області з позовом ОСОБА_1 про стягнення суми незаконно отриманої допомоги по безробіттю.

1. Обгрунтування позову:

26.07.2012 р. до Маріупольського міського центру зайнятості (надалі - Центр зайнятості) звернувся ОСОБА_1, на підставі особистої заяви, йому надано статус безробітного з 02.08.2012 р., згідно тексту заяви останній підтвердив, що не зареєстрований як суб'єкт підприємницької діяльності, трудовою діяльністю не займається, пенсію не отримує. Також Відповідач був ознайомлений з правами та обов'язками безробітного, визначеними Законом України «Про зайнятість населення» (надалі - Закон №5067-VІ) та Законом України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» (надалі - Закон №1533-ІІІ).

Спеціалістами Центру зайнятості було здійснено перевірку та складено акт розслідування страхових випадків та обґрунтованості виплат матеріального забезпечення №785 від 28.10.2016 р. В ході перевірки було встановлено, що ОСОБА_1 згідно витягу з Єдиного державного реєстру юридичних та фізичних осіб-підприємців з 13.08.2002 року був зареєстрований як фізична особа - підприємець. Дата та номер запису про державну реєстрацію припинення підприємницької діяльності 12.10.2016 року №22740060002033165.

Таким чином, під час реєстрації в Маріупольському міському центрі зайнятості ОСОБА_1 надав недостовірні дані, а саме в заяві від 02.08.2012 р. про надання статусу безробітного зазначив, що не зареєстрований як фізична особа-підприємець, в той час, як на момент реєстрації мав статус фізичної особи-підприємця.

Отже у період з моменту державної реєстрації як фізичної особи-підприємця до моменту державної реєстрації припинення підприємницької діяльності Відповідач був самозайнятою особою, мав зайнятість, відносився до зайнятого населення, на підставі чого не мав права перебувати на обліку в центрі зайнятості та отримувати допомогу по безробіттю.

Крім того, ОСОБА_1 мав обов'язок повідомити Центр зайнятості про факт належності до самозайнятої категорії осіб, та відношення до зайнятого населення, оскільки п.2 ст.36 Закону №1533-ІІІ передбачено, що застраховані особи, зареєстровані в установленому порядку як безробітні, зобов'язані своєчасно подавати відомості про обставини, що впливають на умови виплати їм забезпечення та надання соціальних послуг.

Факт невиконання ОСОБА_1. свого обов'язку згідно п.3 ст.36 Закону №1533-III є законною підставою для повернення суми незаконно отриманої допомоги по безробіттю у період з 02.08.2012 (реєстрація в центрі зайнятості) по 17.06.2013 (дата припинення виплати), розмір якої складає 30680,02 грн.

Посилаючись на викладене, та керуючись ст.36 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття», ст.1166 ЦК України, просили суд стягнути з ОСОБА_1 суму незаконно одержаних матеріальних коштів в розмірі 30680,02 грн. на р/р 37170300901052 в ГУДКСУ Донецької області, ОКПО 24815706, МФО 834016; одержувач - Маріупольський міський центр зайнятості.

2. Відзив на позовну заяву:

ОСОБА_1 позовні вимоги не визнав у повному обсязі виходячи з наступного.

При постановці на облік до Центру зайнятості ним був підготовлений пакет документів, згідно вимог Центру зайнятості. В тому числі, серед інших, ним була надана довідка з Орджонікідзевського відділення Маріупольської ОДПІ ГУ ГФС про те, що з 2002 р. по 2012 р. він перебував на обліку в Орджонікідзевському відділенні як приватний підприємець, діяльність якого припинена в 2012 році, проте з обліку не знято.

Надання довідки з органів ДПІ було обов'язковою умовою для постановки на облік у Центрі зайнятості та отримання допомоги по безробіттю.

У своїй заяві від 02.08.2012 року про надання статусу безробітного він вказав, що не зареєстрований як фізична особа підприємець, оскільки саме таке формулювання заяви йому надиктував співробітник Центру зайнятості.

Розуміючи, що формулювання заяви суперечить змісту наданої ним довідки з податкової, він думав, що це виключно формальність, обумовлена вимогами Центру зайнятості.

Оскільки наявність відомостей з податкової інспекції було обов'язковою умовою для постановки на облік, про його статус - «Фізична особа-підприємець», Позивач був повідомлений на момент постановки його облік.

Таким чином, вважав, що з його боку умисних дій, спрямованих на надання недостовірних відомостей вчинено не було.

Вказував, що оскільки ним сумлінно були дотримані всі вимоги Центру зайнятості при постановці на облік, а так само надана вся необхідна та достовірна інформація.

Крім того, ОСОБА_1 просив суд застосувати позовну давність до заявлених позовних вимог, оскільки наявність відомостей з податкової інспекції було обов'язковою умовою для постановки на облік, про його статус - «Фізична особа-підприємець» Позивач був повідомлений з моменту постановки його облік.

До того ж, відповідно до ст.11 Закону України «Про державну реєстрації юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань», відомості, що містяться в Єдиному державному реєстрі є відкритими і загальнодоступними.

Обробка персональних даних безробітних здійснюється центром зайнятості відповідно до закону.

Таким чином, доводи Позивача в частині того, що ним «навмисно» були надані недостовірні відомості з метою отримання допомоги по безробіттю, вважав безпідставними. Вважаю ситуацію, що склалася, наслідком непрофесіоналізму, неуважності і халатного ставлення до посадових обов'язків з боку фахівців Центру зайнятості.

З позовними вимогами Центр зайнятості звернувся до суду в березні 2017 року, тобто по закінченню строків позовної давності.

Посилаючись на викладене, керуючись ст.ст.256, 257, 267 ЦК України, просив суд відмовити в задоволенні позовних вимог про стягнення з нього незаконно отриманої допомоги по безробіттю у сумі 30680,02 гривень у повному обсязі у зв'язку із закінченням строків позовної давності.

3. Розгляд справи по суті:

В судове засіданні представник позивача не з'явився, подав до суду заяву про розгляд спрви за її відсутності. Позовні вимоги підтримував у повному обсязі.

Відповідач в судове засідання також не з'явився, подав до суду заяву про розгляд справи за його відсутності. В задоволенні позовних вимог просив відмовити.

Неявка в судове засідання сторін, на думку суду не є перешкодою для розгляду справи на підставі наявних у ній доказів, оскільки сторони були належним чином повідомлені про місце, день та час розгляду справи та на власний розсуд розпорядилися своїм правом прийняття участі в судовому розгляді.

4. Фактичні обставини:

Судом встановлено, що 02 серпня 2012 року ОСОБА_1 звернувся до Центру зайнятості із письмовою заявою про надання статусу безробітного та був ознайомлений з правами та обов'язками зареєстрованого безробітного, що визначені Законом України «Про зайнятість населення» та Законом України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття».

З поданої заяви також вбачається, що ОСОБА_1 повідомляє, що він не є фермером або членом сем'ї феомера, що бере участь у виробництві, не зареєстрований як фізична особа - підприємець, не належить до громадян, які забезпечують себе роботою самостійно.

02.08.2012 року відповідно до наказу Центру зайнятості №НТ120802 ОСОБА_1 було надано статус безробітного з 02.08.2012 р., а також призначено та розпочато виплату допомоги по безробіттю з 02.08.2012 року по 27.07.2013 року.

Згідно з наказом №НТ121008 від 08.10.2012 року ОСОБА_1 була розпочата виплата допомоги по безробіттю з 07.10.2012 року.

Згідно з наказом №НТ130716 від 16.07.2013 року ОСОБА_1 було припинено виплату допомоги по безробіттю з 01.05.2013 року.

Згідно з наказом №НТ130916 від 16.07.2013 року була припинена реєстрація ОСОБА_1 як безробітного з 18.06.2013 року.

Відповідно до акту розслідування страхових випадків та обґрунтованості виплат матеріального забезпечення №785 від 28.10.2016 р., складеного спеціалістами Центру зайнятості, в ході перевірки було встановлено, що ОСОБА_1 з 13.08.2002 року був зареєстрований як фізична особа - підприємець. Дата та номер запису про державну реєстрацію припинення підприємницької діяльності 12.10.2016 року №22740060002033165

Згідно з довідкою Центру зайнятості від 28.10.2016 року, ОСОБА_1 за період з серпня 2012 року по червень 2013 року була виплачена допомога в сумі 30680,02 грн.

28.10.2016 року, ОСОБА_1 від Центру зайнятості було направлено повідомлення №10-5361 про необхідність повернення в добровільному порядку коштів в сумі 30680,02 грн. протягом п'ятнадцяти днів з дня отримання цього листа.

03.11.2016 року ОСОБА_1 вищевказане повідомлення Центру зайнятості було отримано.

Станом на 27.09.2018 року, докази того, що кошти в сумі 30680,02 грн. ОСОБА_1. в добровільному порядку сплачені на користь Центру зайнятості, суду не надані.

5. Оцінка суду:

Відповідно до статті 46 Конституції України, громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.

Частина 3 ст.1 Закону України «Про зайнятість населення» (у редакції, що діяла на час звернення до Центру зайнятості) передбачала, що в Україні до зайнятого населення належать громадяни, що проживають на території держави на законних підставах: а) працюючі по найму на умовах повного або неповного робочого дня (тижня) на підприємствах, в установах і організаціях, незалежно від форм власності, у міжнародних та іноземних організаціях в Україні і за кордоном у фізичних осіб; б) громадяни, які самостійно забезпечують себе роботою, включаючи підприємців, осіб, зайнятих індивідуальною трудовою діяльністю, творчою діяльністю, члени кооперативів, фермери та члени їх сімей, що беруть участь у виробництві, а також члени особистих селянських господарств, діяльність яких здійснюється відповідно до Закону України «Про особисте селянське господарство»; в) обрані, призначені або затверджені на оплачувану посаду в органах державної влади, управління та громадських об'єднаннях; г) які проходять службу в Збройних Силах України, Службі безпеки України, Державній прикордонній службі України, військах внутрішньої та конвойної охорони і Цивільної оборони України, органах внутрішніх справ України, інших військових формуваннях, створених відповідно до законодавства України, Державній службі спеціального зв'язку та захисту інформації України, альтернативну (невійськову) службу; е) які проходять професійну підготовку, перепідготовку і підвищення кваліфікації з відривом від виробництва; навчаються в денних загальноосвітніх школах і вищих навчальних закладах; ж) працюючі громадяни інших країн, які тимчасово перебувають в Україні і виконують функції, не пов'язані із забезпеченням діяльності посольств і місій.

Відповідно до положень ст.2 Закону України «Про зайнятість населення» (у редакції, що діяла на час звернення до Центру зайнятості), безробітними визнаються працездатні громадяни працездатного віку, які через відсутність роботи не мають заробітку або інших передбачених законодавством доходів і зареєстровані у державній службі зайнятості як такі, що шукають роботу, готові та здатні приступити до підходящої роботи. Безробітними визнаються також інваліди, які не досягли пенсійного віку, не працюють та зареєстровані як такі, що шукають роботу.

Відповідно до ч.2 ст.36 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) застраховані особи, зареєстровані в установленому порядку як безробітні, зобов'язані своєчасно подавати відомості про обставини, що впливають на умови виплати їм забезпечення та надання соціальних послуг.

Пункт 8 ч.1 ст.45 Закону України «Про зайнятість населення» передбачає, що реєстрація безробітного в територіальному органі центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері зайнятості населення та трудової міграції, припиняється у разі встановлення факту подання особою недостовірних даних та документів, на підставі яких було прийнято рішення про надання їй статусу безробітного, призначення (виплати) матеріального забезпечення на випадок безробіття та надання соціальних послуг.

Підпунктом 1 п.20 Порядку реєстрації, перереєстрації та ведення обліку громадян, які шукають роботу, і безробітних, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 14.02.2007 року №219, передбачено, що громадяни, зареєстровані як такі, що шукають роботу, та безробітні, знімаються з обліку з дня працевлаштування, в тому числі на сезонні або загальнодержавні оплачувані громадські роботи, державної реєстрації фізичної особи - підприємця, укладення цивільно-правового договору, предметом якого є діяльність, спрямована на виконання власними силами робіт, надання послуг.

Підпунктом 1 п.37 Порядку реєстрації, перереєстрації та ведення обліку громадян, які шукають роботу, і безробітних, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20.03.2013 року №198, передбачено, що центр зайнятості припиняє реєстрацію безробітних, зокрема, з дня встановлення факту подання особою недостовірних даних та документів, на підставі яких прийнято рішення про надання їй статусу безробітного, призначення виплати матеріального забезпечення на випадок безробіття та надання соціальних послуг, що мав місце протягом періоду реєстрації.

Частиною 3 ст.36 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) передбачено, що сума виплаченого забезпечення та вартості наданих соціальних послуг застрахованій особі внаслідок умисного невиконання нею своїх обов'язків та зловживання ними стягується з цієї особи відповідно до законодавства України з моменту виникнення обставин, що впливають на умови виплати їй забезпечення та надання соціальних послуг.

За змістом п.6 Порядку розслідування страхових випадків та обґрунтованості виплати матеріального забезпечення безробітним, затвердженого наказом Міністерства праці та соціальної політики України, Державної податкової адміністрації України від 13.02.2009 року №60/62, постановою правління Пенсійного фонду України від 13.02.2009 року №7-1, у разі встановлення центром зайнятості відповідно до цього Порядку належності безробітної особи до категорії зайнятих така особа знімається з обліку як безробітна в установленому законодавством порядку та повертає суму незаконно отриманого матеріального забезпечення і вартості наданих соціальних послуг з моменту виникнення обставин, що впливають на умови виплати матеріального забезпечення та надання соціальних послуг.

Якщо відомості про доходи є недостовірними з вини особи, центри зайнятості припиняють відповідні виплати, а суми здійснених виплат з дня їх призначення повертаються особою відповідно до пункту 7 цього Порядку.

Згідно з пунктом 6.14 Порядку надання допомоги по безробіттю, у тому числі одноразової її виплати для організації безробітними підприємницької діяльності, затвердженого наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 20.11.2000 року №307 (який діяв на час виникнення спірних правовідносин, надалі - Порядок №307), якщо під час одержання допомоги по безробіттю безробітний своєчасно не подав відомості про обставини, що впливають на умови її виплати, у тому числі встановлені під час розслідування страхових випадків та обґрунтованості виплати матеріального забезпечення, з безробітного стягується сума виплаченої допомоги по безробіттю з моменту виникнення цих обставин. Якщо безробітний відмовився добровільно повернути зазначені кошти, то питання щодо їх повернення вирішується у судовому порядку.

Відповідно до пп.1 п.5.5 розділу 5 Порядку №307, виплата допомоги по безробіттю припиняється, у разі працевлаштування безробітного, зайняття підприємницькою або іншою діяльністю, пов'язаною з одержанням доходу безпосередньо від цієї діяльності, виконання робіт (послуг) за цивільно-правовими угодами (з дня працевлаштування, державної реєстрації як суб'єкта підприємницької або іншої діяльності, виконання робіт (послуг) за цивільно-правовими угодами).

Отже, наведені норми припинення виплати допомоги по безробіттю та зняття безробітних з обліку пов'язують, зокрема з наявністю у особи статусу фізичної особи - підприємця, незалежно від наявності доходу від такої діяльності.

Відповідно до ч.1 ст.1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Згідно з п.1 ч.1 ст.1215 ЦК України не підлягає поверненню безпідставно набуті заробітна плата і платежі, що прирівнюються до неї, пенсії, допомоги, стипендії, відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю, аліменти та інші грошові суми, надані фізичній особі як засіб до існування, якщо їх виплата проведена фізичною або юридичною особою добровільно, за відсутності рахункової помилки з її боку і недобросовісності з боку набувача.

Таким чином, знаходження застрахованої особи, яка має статус безробітної одночасно й у статусі фізичної особи - підприємця є обставиною, що впливає на умови виплати їй допомоги по безробіттю, тому, неповідомлення цією особою центру зайнятості про існування такої обставини свідчить про невиконання нею своїх обов'язків та відповідно до ч.3 статті 36 Закону №1533-ІІІ є підставою для стягнення суми виплаченого забезпечення.

При цьому, суд відмовляє ОСОБА_1 у задоволенні клопотання про застосування позовної давності по позовних вимог Позивача, оскільки відповідно до ч.1 ст.80 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Стаття 76 ЦПК України передбачає, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Згідно з ч.5 ст.81 ЦПК України, докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

В той же час, зі сторони ОСОБА_1 не надано суду будь-яких належних та допустимих доказів того, що ним до Центру зайнятості під час постановки на облік була надана довідка з Орджонікідзевського відділення Маріупольської ОДПІ ГУ ГФС про те, що з 2002 р. по 2012 р. він перебував на обліку в Орджонікідзевському відділенні як приватний підприємець, діяльність якого припинена в 2012 році, проте з обліку не знято. А отже, що Центр зайнятості був обізнаний про наявність у ОСОБА_1 статусу фізичної особи - підприємця з моменту подання заяви, тобто з 02.08.2012 року.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.4, 13, 76, 81, 89, 133, 141, 259, 264, 265, 273 ЦПК України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги Маріупольського міського центру зайнятості до ОСОБА_1 про стягнення суми незаконно отриманої допомоги по безробіттю - задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, податковий номер НОМЕР_1) на користь Маріупольського міського центру зайнятості (87539, м.Маріуполь, пр.Металургів, 84-б, код ЄДРПОУ 24815706) суму одержаних матеріальних коштів у розмірі 30680 (тридцять тисяч шістсот вісімдесят) гривень 02 копійки.

2. Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

3. Апеляційна скарга на рішення суду подається до Апеляційного суду Донецької області протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

4. Апеляційна скарга подається учасниками справи до або через відповідні суди. У разі порушення порядку подання апеляційної скарги відповідний суд повертає таку скаргу без розгляду.

Повний текст цього рішення складено 01.10.2018 року.

Суддя А.В. Щербіна