Рішення № 76967051, 26.09.2018, Господарський суд Одеської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"26" вересня 2018 р.м. Одеса Справа № 916/3215/17

Господарський суд Одеської області у складі судді Літвінова С.В.

при секретарі судового засідання Липі Т.О.

за участю представників:

від позивача: ОСОБА_1 по довіреності;

від відповідача: не з'явився.

від 3-ої особи: ОСОБА_2 по довіреності;

Розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом Публічного акціонерного товариства ОСОБА_3 "ТРАСТ" (вул. Народного Ополчення, 5А, Київ 151, 03151) до відповідача: ОСОБА_4 акціонерного товариства ОСОБА_3 банк "ТРАСТ" (вул. Спартаківська, 5, будівля 1, Москва, 105066) за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - Фонд гарантування вкладів фізичних осіб (вулиця Січових Стрільців, 17, Київ, 02000)

про визнання припиненим договору іпотеки.

В С Т А Н О В И В:

22.12.2018 року позивач - Публічне акціонерне товариство ОСОБА_3 "ТРАСТ" звернулось до Господарського суду Одеської області з позовною заявою до відповідача - ОСОБА_4 акціонерного товариства ОСОБА_3 банк "ТРАСТ" про визнання припиненим договору іпотеки.

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 24.01.2018року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі. Вирішено, що справу розглядати за правилами загального позовного провадження з викликом учасників справи. Підготовче засідання призначено на "09" липня 2018 р. о 14: 20. Зупинено провадження у справі до 09.07.2018р.

Розпорядженням керівника апарату Господарського суду Одеської області №149 від 11.04.2018року, у зв’язку з настанням обставин, які унеможливлюють участь судді у розгляді справи №916/3215/17, а саме: звільнення ОСОБА_5 з посади судді Господарського суду Одеської області у відставку з 03.04.2018р., згідно рішення Вищої ради правосуддя від 03.04.2018р. №982/0/15-18, призначено повторний автоматичний розподіл справи №916/3215/17.

Протоколом повторного автоматичного розподілу судової справи між суддями від 11.04.2018року, справу №916/3215/17 передано на розгляд судді Літвінову С.В.

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 16.04.2018 року справу було прийнято до свого провадження.

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 09.07.2018 року було поновлено провадження у справі та призначено підготовче засідання на 27.08.2018 року та залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача – Фонд гарантування вкладів фізичних осіб.

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 27.08.2018 року закрито підготовче провадження у справі № 916/3215/17 та призначено справу до судового розгляду по суті в засіданні суду на "17" вересня 2018 р.

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 17.09.2018 року оголошено перерву до "26" вересня 2018 р., з викликом сторін.

Третя особа позовні вимоги підтримала у повному обсязі, із підстав викладених у наданих 14.08.2018 року до суду пояснень та просила суд позов задовольнити.

Відповідач у призначене судове засідання не з`явився, але надав відзив на позовну заяву відповідно якого просить суд відмовити позивачу в задоволені позовних вимог.

Обґрунтовуючи відзив на позов, відповідач зазначає, що на підтвердження своїх вимог Позивач посилається на рішення Господарського суду міста Києва від .02.2017 року, Постанову Київського апеляційного господарського суду від 04.04.2017 року і Постанову Вищого господарського суду України від 26.09.2017 року, відповідно до яких були підтверджені правомірність заліку зустрічних однорідних вимог, який було здійснено Позивачем в односторонньому порядку без згоди Відповідача. У той же час Відповідач, який є російською юридичною особою, мав отримати рівну можливість судового захисту в системі арбітражних судів Російської Федерації. Така можливість повинна була бути надана, виходячи з рівності держав Росії і України як суб'єктів міжнародного права та рівності учасників господарського обороту (Позивача та Відповідача). Фактично суди позбавили можливості Відповідача надати підтвердження щодо недійсності заліку, що призвело до повного порушення рівноправності сторін.

Позивач надав відповідь на відзив відповідно якої доводи відповідача викладені у відзиві не приймає та просить суд задовольнити позовні вимоги повністю.

Позивач в судовому засіданні 26.09.2018 позовні вимоги підтримав у повному обсязі із підстав наведених у позовній заяві.

Відповідач у призначене судове засідання 26.09.2018 не з`явився.

У судовому засіданні 26.09.2018р. було проголошено вступну та резолютивну частини рішення суду.

Розглянувши матеріали справи, всебічно та повно з'ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

16.12.2013 року між позивачем - Публічним акціонерним товариством ОСОБА_3 "ТРАСТ" (банк) та відповідачем ОСОБА_4 акціонерним товариством ОСОБА_3 "ТРАСТ" (вкладник) укладено договір № ВАСК16122013/1 про розміщення міжбанківського депозиту. Дата валютування 16 грудня 2013 року.

Відповідно до пункту 1.1. договору, вкладник розміщує в банку міжбанківський кредит в сумі 1 000 000, 00 доларів США 00 центів.

З метою забезпечення виконання зобов'язань за договором № ВАСК16122013/1 від 16.12.2013 року про розміщення міжбанківського депозиту 29.08.2015 року між ОСОБА_4 акціонерним товариством ОСОБА_3 банк «ТРАСТ» (іпотекодержатель) та Публічним акціонерним товариством ОСОБА_3 «ТРАСТ» (іпотекодавець) було укладено договір іпотеки №2, який посвідчено приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_6 та зареєстровано в реєстрі за №№358.

У цьому договорі терміни, наведені нижче, використовуються в таких значеннях: основний договір - договір про розміщення міжбанківського депозиту № ВАСК16122013/1 від 16.12.2013 укладений між іпотекодавцем та іпотекодержателем, включаючи усі додаткові угоди до нього, укладені на дату набрання чинності цим договором і які будуть укладені у майбутньому (пункт 1.3.).

Відповідно до пункту 2.1. згідно з цим договором іпотекою забезпечується кожна і всі з вимог іпотекодержателя, що випливають з основного договору з усіма змінами та доповненнями до нього, за умовами якого іпотекодавець зобов'язується перед іпотекодержателем повернути іпотекодавцю 15 липня 2016року суму депозиту у розмірі 1 000 000, 00 доларів США 00 центів, а також сплатити відсотки за розміщений депозит згідно з умовами основного договору.

Пунктом 2.2. сторони погодили, що основне зобов'язання має бути виконано у порядку, визначеному основним договором, щоб іпотекодержатель отримав усі належні йому суми в повному обсязі, без заліку зустрічних вимог і без вирахування із них будь-яких комісій банків-кореспондентів або інших витрат, пов'язаних з переказом коштів.

Предметом іпотеки за цим договором є Нежитлові приміщення першого поверху загальною площею 1941,6 кв.м., що знаходяться за адресою: м. Одеса, вул. Чорноморського козацтва, 66/2А; Нежитлові приміщення другого поверху загальною площею 629,1 кв.м., що знаходяться за адресою: м. Одеса, вул. Чорноморського козацтва, 66/2Б; Нежитлові приміщення третього поверху загальною площею 648,3 кв.м., що знаходяться за адресою: м. Одеса, вул. Чорноморського козацтва 66/2В. Сторони оцінюють предмет іпотеки в 44644000 грн., без ПДВ. Оцінка предмета іпотеки визначено за згодою сторін з урахуванням висновку Суб'єкта оціночної діяльності, наданого ТОВ «Фінпрайс» (сертифікат суб'єкта оціночної діяльності № 270/15 від 06.04.2015 року) станом на 27.03.2015 року. Іпотекодавець підписанням цього договору підтверджує свою згоду з оцінкою предмета іпотеки (пункти 3.1., 3.2. договору).

Усі спори, розбіжності або вимоги, пов'язані з цим договором або стосуються його виконання, порушення, припинення дії або недійсності, сторони будуть намагаються вирішити шляхом переговорів. Спори, які не вирішені сторонами в ході переговорів, вирішуються господарським судом відповідно до законодавства України (пункт 5.4. договору).

Згідно пункту 6.1. договору, цей договір вважається укладеним з моменту його підписання сторонами та нотаріального посвідчення, і діє до припинення основного зобов'язання, забезпеченого іпотекою згідно з цим договором.

Відповідно до пункту 6.7. договору, будь-які повідомлення, попередження, погодження та інший обмін інформацією між сторонами, що стосуються цього договору чи ні, мають юридичну силу, якщо вони викладені письмово і направлені іншій стороні за її поштовою адресою рекомендованим або цінним листом (телеграмою) або доведені до відома іншої сторони кур'єром під розписку. Поштовою адресою кожної із сторін вважається поштова адреса, вказана у статті 7 цього договору або письмово доведена до відома іншої сторони згідно з пунктом 6.4. цього договору.

За згодою сторін на предмет іпотеки накладається заборона відчудження і обтяження іпотекою до виконання основного зобов'язання, забезпеченого даною іпотекою. Заборона відчудження предмета іпотеки змінюється в день надання іпотекодержателем нотаріусу письмово повідомлення про повне виконання іпотекодавцем зобов'язань за основним договором або про припинення дії цього договору (пункт 6.8.).

31.12.2015 року ОСОБА_3 направив НБ Траст заяву про зарахування зустрічних однорідних вимог № 1010/02, яка ґрунтувалася на наступних обставинах: згідно пункту 1.1. Договорів цесії (відступлення прав вимоги), з моменту набрання чинності таких договорів та на умовах, які в них передбачені, НБ Траст передає, а ОСОБА_3 приймає право вимоги повернення суми вкладу та процентів по ньому, які належать НБ Траст по Депозиту 1. Абзацем 1 п. 2.1. Договорів цесії при отриманні Банком права вимоги повернення суми вкладу та проценті по ньому, ОСОБА_3 направляє грошові кошти, які враховувались на депозитному рахунку в рахунок погашення заборгованості Компанії Jermanta Limited по Кредитній угоді № 770 від 25.02.2009 та доповненням до неї. При цьому, НБ Траст зобов’язаний не проводити дій, наслідки яких будуть перешкоджати стягненню заставного майна чи приведуть до « зменшення його вартості, згідно пункту 3.1.1. Договорів застави майнових прав.

За період розміщення Депозиту 1 НБ Траст були нараховані проценти по депозиту на загальному суму 1 163 002,52 доларів США, які банк зняв зі свого рахунку, тим самим вчинивши дії, що призвели до зменшення вартості заставного майна та позбавили Банка можливості направити такі кошти на погашення заборгованості по Кредитній угоді № 770. Відтак, за порушення НБ Траст прийнятих на себе зобов’язань по не зменшенню вартості заставного майна, Банком була нарахована неустойка у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка в загальній сумі складає 225 528,91 доларів США та нараховані збитки у формі упущеної вигоди в розмірі 531 018,52 доларів США.

Таким чином, загальний розмір вимог Банку до НБ Траст станом на 31.12.2015 складав 1 919 549,95 доларів США (проценти + неустойка + упущена вигода).

Водночас, станом на 31.12.2015 НБ Траст мав право вимоги до Банку по Депозиту 3 щодо неповернення депозитного вкладу в розмірі 1 000 000,00 доларів США.

У результаті формування даної Заяви про зарахування зустрічних однорідних вимог були припинені вимоги НБ Траст до Банку щодо виплати грошових коштів по Депозиту 3 на суму 1 000 000,00 доларів СІЛА, з однієї сторони, та вимоги Банку до НБ Траст щодо виплати грошових коштів відповідно до Договорів цесії (відступлення прав вимоги) №770-ДЦ-1 від 25.02.2009, № 770- ДЦ-2 від 20.03.2009, №770-ДЦ-3 від 17.04.2009 та № 770-ДЦ-5 від 20.05.2009 щодо суми 1 000 000,00 доларів США, з іншої сторони.

Після проведення зарахування зустрічних однорідних вимог у НБ Траст залишилася заборгованість перед Банком в розмірі 919 549,95 доларів США, у зв’язку з чим 29.04.2016 Банком була направлена НБ Траст вимога про погашення заборгованості протягом семи календарних днів, яка не була виконана останнім. На погашення вищезазначеної заборгованості були направлені грошові кошти депозитного вкладу за Депозитом 2, залишок по якому у розмірі 81 072,54 доларів СІЛА був перерахований НБ Траст 15.07.2016 (у день закінчення строку розміщення Депозиту 2).

25.08.2016р. Позивачем було направлено на адресу Відповідача листа за вих. №963, відповідно До якого ОСОБА_3 просив зняти обтяження з приміщень, що знаходяться за адресою: м. Одеса, вул. Чорноморського козацтва, 66/2А; м. Одеса, вул. Чорноморського козацтва, 66/2Б; м. Одеса, вул. Чорноморського козацтва 66/2В та виступало предметом іпотеки згідно Договору іпотеки №2 від 29.08.2015р. в забезпечення виконання зобов’язань за Договором про розміщення міжбанківського депозиту № ВАСК16122013/1 від 16.12.2013р., проте лист залишився проігнорованим останнім.

Також, в підтвердження своїх позовних вимог, позивач наголошував на тому, що відповідач не визнаючи вищезазначені дії позивача, звернувся до господарського суду м. Києва про визнання недійсною заяви про зарахування зустрічних однорідних вимог, проте рішенням господарського суду м. Києва від 14.02.2017 року, залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 04.04.2017 року та постановою Вищого господарського суду України від 26.09.2017 року по справі № 910/21171/16 відповідачу було відмовлено у задоволенні позовних вимог.

Спір у справі виник внаслідок того, що на думку позивача враховуючи факт припинення зобов'язання за кредитним договором, договором застави майнових прав та договорів про розміщення міжбанківських депозитів шляхом зарахування однорідних зустрічних вимог - відповідно і договір іпотеки № 2 припинив свою дію, що і стало підставою звернення із відповідним позовом до суду.

Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам, з урахуванням правових підстав позовних вимог, суд виходить з наступного.

Частиною 1 статті 509 Цивільного кодексу України визначено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до частини 2 статті 509 Цивільного кодексу України, зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно з пунктом 1 частин 2 статті 11 Цивільного кодексу України, підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до частини 1 статті 626 Цивільного кодексу України України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

З метою захисту законних прав та інтересів фізичних та юридичних осіб при укладанні різноманітних правочинів та договорів законодавство передбачає ряд способів, які сприяють виконанню зобов'язань - способи або види забезпечення виконання зобов'язань.

Нормами статті 546 Цивільного кодексу України, визначено, що виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

Як вищевстановлено, з метою забезпечення виконання зобов'язань за договором № ВАСК16122013/1 від 16.12.2013 року про розміщення міжбанківського депозиту, 29.08.2015 року між ОСОБА_4 акціонерним товариством ОСОБА_3 банк «ТРАСТ» (іпотекодержатель) та Публічним акціонерним товариством ОСОБА_3 «ТРАСТ» (іпотекодавець) було укладено договір іпотеки №2, який посвідчено приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_6 та зареєстровано в реєстрі за №№358.

Іпотека в силу статті 575 Цивільного кодексу України є окремим видом застави нерухомого майна.

Відповідно до вимог статті 576 Цивільного кодексу України, предметом застави може бути будь-яке майно (зокрема річ, цінні папери, майнові права), що може бути відчужене заставодавцем і на яке може бути звернене стягнення.

Статтею 1 Закону України "Про іпотеку" визначено, що іпотека - це вид забезпечення виконання зобов'язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов'язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, встановленому цим Законом.

Відповідно до ст. 17 Закону України "Про іпотеку" іпотека припиняється у разі:

припинення основного зобов'язання або закінчення строку дії іпотечного договору;

реалізації предмета іпотеки відповідно до цього Закону;

набуття іпотекодержателем права власності на предмет іпотеки;

визнання іпотечного договору недійсним;

знищення (втрати) переданої в іпотеку будівлі (споруди), якщо іпотекодавець не відновив її. Якщо предметом іпотечного договору є земельна ділянка і розташована на ній будівля (споруда), в разі знищення (втрати) будівлі (споруди) іпотека земельної ділянки не припиняється;

з інших підстав, передбачених цим Законом.

Згідно із статтею 598 Цивільного кодексу України, зобов'язання припиняється частково або в повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.

Статтею 599 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до пункту 6.1. договору, договір діє до припинення основного зобов'язання, забезпеченого іпотекою згідно договору (т. 2, а.с. 10 зворот).

Позивач стверджує, що основне зобов'язання за договором № ВАСК16122013/1 від 16.12.2013 року було припинено шляхом зарахування зустрічних однорідних вимог, що підтверджується заявою за вих. № 1010/02 про зарахування зустрічних однорідних вимог та рішенням господарського суду м. Києва від 14.02.2017 року, постановою Київського апеляційного господарського суду від 04.04.2017 року та постановою Вищого господарського суду України від 26.09.2017 року по справі № 910/21171/16.

Відповідно до частини 4 статті 75 Господарського процесуального кодексу України, обставини встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрали законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлені ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Згідно вимог статті 601 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється зарахуванням зустрічних однорідних вимог, строк виконання яких настав, а також вимог, строк виконання яких не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги. Зарахування зустрічних вимог може здійснюватися за заявою однієї із сторін.

Згідно з частини 3 статті 203 Господарського кодексу України (далі - ГК України) господарське зобов'язання припиняється зарахуванням зустрічної однорідної вимоги, строк якої настав або строк якої не зазначений чи визначений моментом витребування. Для зарахування достатньо заяви однієї сторони.

З аналізу норм статті 601 Цивільного кодексу України та статті 203 Господарського кодексу України вбачається, що зарахування зустрічних однорідних вимог, як односторонній правочин, є волевиявленням суб'єкта правочину, спрямованим на настання певних правових наслідків у межах двосторонніх правовідносин. Зарахування зустрічних однорідних вимог є способом припинення одночасно двох зобов'язань, в одному з яких одна сторона є кредитором, а інша - боржником, а в другому - навпаки (боржник у першому зобов'язанні є кредитором у другому). При цьому однорідність цих вимог випливає з їх юридичної природи і матеріального змісту та не залежить від підстав виникнення зобов'язань (така правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 24.06.2015 у справі № 914/2492/14).

Враховуючи вищевикладене, суд прийшов до висновку, що позивачем надано докази того, що у нього відсутня заборгованість перед відповідачем за договором № ВАСК16122013/1 від 16.12.2013 року про розміщення міжбанківського депозиту та зобов'язання за вказаним договором припинилося, оскільки відбулось зарахування зустрічних однорідних вимог, а отже договір іпотеки припинив свою дію з 31.12.2015.

Статтею 13 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Частиною 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України визначено, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до статтей 76, 77 Господарського процесуального кодексу України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Обов'язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб'єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з'ясувати обставини, які мають значення для справи.

За приписами статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Таким чином, враховуючи встановлені судом обставини, оцінюючи наявні в матеріалах справи докази, доводи позивача про те, що основне зобов'язання по договору № ВАСК16122013/1 від 16.12.2013 року про розміщення міжбанківського депозиту, виконання якого забезпечувалось іпотечним договором № 2 від 29.08.2015 року, було припинено шляхом зарахування зустрічних однорідних вимог, суд дійшов висновку, що позовні вимоги про визнання припиненим договору іпотеки № 2 від 29.08.2015 року, укладеного між ВАТ НБ «ТРАСТ» та ПАТ ОСОБА_3 «ТРАСТ» та посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_6 та зареєстрованого у реєстрі за № 358 підлягають задоволенню.

Судові витрати по сплаті судового збору покласти на відповідача згідно ст.129 ГПК України.

Керуючись ст.ст. 73, 74, 79, 86, 129, 232, 233, 236-238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Визнати припиненим договір іпотеки №2 від 29.08.2015, укладений між ОСОБА_4 акціонерним товариством ОСОБА_3 "ТРАСТ" та Публічним акціонерним товариством ОСОБА_3 "ТРАСТ", який посвідчено приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_6 та зареєстровано в реєстрі за №358.

3. Стягнути з ОСОБА_4 акціонерного товариства ОСОБА_3 "ТРАСТ" (Російська Федерація, 105066, м.Москва, вул.Спартаківська, 5, будівля 1. БІК 044583576, ІПН НОМЕР_1) на користь Публічного акціонерного товариства ОСОБА_3 "ТРАСТ" в особі Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення ліквідації Публічного акціонерного товариства ОСОБА_3 "ТРАСТ" (01014. м.Київ, вул. Болсуновська, будинок 8, ідентифікаційний код 35371070) судові витрати по сплаті судового збору в розмірі 1600 грн.

Наказ видати згідно зі ст. 327 ГПК України.

Повне рішення складено та підписано 08 жовтня 2018 р.

Відповідно до ст. 241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя С.В. Літвінов