Ухвала суду № 76967007, 08.10.2018, Великоновосілківський районний суд Донецької області

Справа №220/1489/17

Провадження № 1-кп/220/20/18

У Х В А Л А

Іменем України

08 жовтня 2018 року Суддя Великоновосілківського районного суду Донецької області Якішина О.М., розглянувши матеріали кримінального провадження за обвинуваченням ОСОБА_1, ОСОБА_2 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 189 КК України,

ВСТАНОВИВ:

18.09.2018 року до Великоновосілківського районного суду Донецької області надійшло для розгляду кримінальне провадження за обвинуваченням ОСОБА_1, ОСОБА_2 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 189 КК України, тобто у вимаганні, вчиненому за попередньою змовою групою осіб, з погрозою вбивства та заподіяння тяжких тілесних ушкоджень.

Згідно протоколу автоматизованого розподілу справи між суддями від 18.09.2017 р. справа передана в провадження судді Якішиної О.М.

Після закінчення судового засідання 21.08.2018 р. з боку обвинуваченого ОСОБА_2 на мою адресу була висловлена погроза, в зв’язку з чим я звернулась до Вищої ради правосуддя та Генеральної прокуратури з приводу погроз та втручання в діяльність судді під час здійснення правосуддя.

21.09.2018 р. до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12018050620000542 внесено відомості за моїм повідомленням з правовою кваліфікацією ч.1 ст. 377 КК України (погроза вбивством, насильством або знищенням чи пошкодженням майна щодо судді, народного засідателя чи присяжного, а також щодо їх близьких родичів у зв'язку з їх діяльністю, пов'язаною із здійсненням правосуддя). Того ж дня мені було вручено пам’ятку про процесуальні права та обов’язки потерпілого і я була допитана в якості потерпілої.

Статтею 2 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», встановлено, що суд, здійснюючи правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує кожному право на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов’язковість яких надана Верховною Радою України.

Кожному гарантується захист його прав, свобод та інтересів незалежним, безстороннім і справедливим судом, утвореним відповідно до закону (ч.1 ст.7 ЗУ «Про судоустрій і статус суддів»).

У Конвенції про захист прав і основних свобод людини (ратифікована Верховною Радою України 17 липня 1997 р.) передбачено, що кожна людина має право на справедливий і відкритий розгляд справи незалежним і безстороннім судом упродовж розумного строку, встановленого законом (п. 1 ст. 6).

Визначення юридичного змісту оціночної категорії «безсторонній суд» зумовлює необхідність врахування суб’єктивного та об’єктивного критеріїв безсторонності. Перший з них означає, що суддя має бути суб’єктивно вільним від упередженості при розгляді справи; другий — що суддя має забезпечити достатні гарантії для усунення будь-яких обгрунтованих сумнівів щодо його неупередженості.

Конкретизуючи суб’єктивний критерій, Суд у справі «ОСОБА_3 (Le Compte), ОСОБА_4 (Van Leuven) и ОСОБА_5 (De Meyere) проти Бельгії» (судове рішення від 23.06.1981 р.) підкреслює, що поки не доведено інше, діє презумпція особистої безсторонності судді.

У світлі прецедентної практики Суду об’єктивно безстороннім є судовий орган, діяльність якого відповідає таким критеріям: забезпечується не лише здійснення правосуддя, а й зовнішнiй вияв того, що відбувається; суддею створено достатні гарантії для усунення об’єктивно виправданих підстав (і навіть потенційної можливості) побоюватися, що він, незалежно від особистої поведінки, не є безстороннім.

При зовнішній демонстрації судом незалежності та безсторонності можуть виникнути щодо цього сумніви. Тому важливою є та довіра, яку суди в демократичному суспільстві повинні викликати у громадськості (див.: Hauschildt v. Denmark judgment of 24 May 1989, Series A, No. 154, p. 48).

Відповідно до ч.1 ст. 75 КПК України слідчий суддя, суддя або присяжний не може брати участь у кримінальному провадженні:

1) якщо він є заявником, потерпілим, цивільним позивачем, цивільним відповідачем, близьким родичем чи членом сім’ї слідчого, прокурора, підозрюваного, обвинуваченого, заявника, потерпілого, цивільного позивача, цивільного відповідача;

2) якщо він брав участь у цьому провадженні як свідок, експерт, спеціаліст, представник персоналу органу пробації, перекладач, слідчий, прокурор, захисник або представник;

3) якщо він особисто, його близькі родичі чи члени його сім’ї заінтересовані в результатах провадження;

4) за наявності інших обставин, які викликають сумнів у його неупередженості;

5) у випадку порушення встановленого частиною третьою статті 35 цього Кодексу порядку визначення слідчого судді, судді для розгляду справи.

Відповідно до ч.1 ст. 80 КПК України за наявності підстав, передбачених статтями 75-79 цього Кодексу, слідчий суддя, суддя, присяжний, прокурор, слідчий, захисник, представник, експерт, представник персоналу органу пробації, спеціаліст, перекладач, секретар судового засідання зобов’язані заявити самовідвід.

В зв’язку з тим, що набуття мною статусу потерпілої стало наслідком висловленої обвинуваченим ОСОБА_2 на мою адресу погрози при розгляді справи, в якій він є обвинуваченим, вважаю, що подальший розгляд справи та ухвалення вироку обвинуваченому ОСОБА_2 під моїм головуванням є неможливим, оскільки в такому разі у сторін можуть виникнути сумніви у законності рішення суду за результатами розгляду кримінального провадження.

Враховуючи викладене, з метою створення достатніх гарантій для усунення потенційної можливості з боку сторін кримінального провадження побоюватися, що даний склад суду не є безстороннім під час розгляду справи, та запобігання сумнівів учасників процесу щодо справедливості прийнятих за результатами її розгляду рішень, вважаю за необхідне заявити самовідвід.

На підставі наведеного, керуючись ст.ст. 75, 80, 372 ЦПК України, -

УХВАЛИВ:

Заявити самовідвід у кримінальному провадженні за обвинуваченням ОСОБА_1, ОСОБА_2 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 189 КК України.

Передати кримінальне провадження за обвинуваченням ОСОБА_1, ОСОБА_2 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 189 КК України, для повторного автоматизованого розподілу.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Суддя О.М. Якішина